20 серпня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/13860/25
Провадження № 11-кп/820/603/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в залі суду апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 червня 2025 року у кримінальному провадженні №12025243000000761 від 20 березня 2025 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 20.11.2009 Королівським районним судом м. Житомира за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;
-17.02.2010 Богунським районним судом м. Житомира за ст.ст. 185 ч. 3, 70 ч. 4 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;
-17.09.2010 Королівським районним судом м. Житомира за ст.ст. 185 ч. 2, 185 ч. 3, 70, 71 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;
-15.11.2010 Королівським районним судом м. Житомира за ст.ст. 186 ч. 3, 70 ч. 4 КК України на 5 років позбавлення волі;
-30.11.2018 Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області за ст.ст. 185 ч. 2 і 15 ч. 2 КК України на 1 рік позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;
-18.02.2019 Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області за ст.ст. 185 ч. 2, 70 ч. 4 КК України на 2 роки позбавлення волі;
-10.02.2022 Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області за ст.ст. 185 ч. 2 і 15 ч. 2, ст.ст. 185 ч. 2, 186 ч. 2, 70 ч. 1 КК України на 5 років позбавлення волі, звільнений 23.05.2024 на підставі ст. 811 КК України умовно-достроково на 1 рік 7 місяців 8 днів,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.4 КК України, та призначено покарання у виді 5 років 1 місяці позбавлення волі.
Згідно зі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до цього покарання частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10.02.2022р., і призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі, -
Обставини, вчинення кримінального правопорушення, встановлені апеляційним судом.
За вироком суду, ОСОБА_7 19 березня 2025 близько 15 год. 50 хв., перебуваючи на території ринку ТОВ «Кооператив», що по вул. Соборній, 11 в м. Хмельницькому, діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, розуміючи та усвідомлюючи, що в країні діє воєнний стан, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на викрадення чужого майна, з магазину із продажу велосипедів таємно викрав належний ОСОБА_8 велосипед марки «Crossrider 28 СТВ ST» моделі «Denver 17» червоно-чорного кольору, вартістю 6159 грн. 30 коп., після чого покинув територію ринку та розпорядився викраденим майном на власний розсуд. Вказаними умисними протиправними діями ОСОБА_7 заподіяв потерпілому ОСОБА_8 майнової шкоди на суму 6159 грн. 30 коп.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить переглянути вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 червня 2025 року, свою вину в інкримінованому йому правопорушенні не визнає. Стверджує, що на момент розгляду справи у суді мав численні захворювання, оскільки перебував в зоні бойових дій, а тому не в повній мірі розумів значення своїх дій, у зв'язку з чим давав недостовірні покази.
Прокурор Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону заперечує проти задоволення апеляційної скарги, просить вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 червня 2025 року залишити без змін.
Позиції учасників апеляційного перегляду провадження.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник підтримали апеляційні вимоги. Прокурор, потерпілий заперечили проти їх задоволення, вважали вирок суду законним та обґрунтованим.
Заслухавши доводи учасників апеляційного перегляду провадження, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисту не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду з посиланням на норми кримінального та процесуального закону.
Положеннями ст. 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до вимог, встановлених ст. 370 КПК України, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що за наслідками судового розгляду судом було постановлено законне, обґрунтоване та мотивоване судове рішення з додержанням вимог ст. 370 КПК України, норм матеріального та процесуального права, постановлене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом у відповідності до ст. 94 КПК України з наведенням відповідних мотивів. Згідно ст. 84 КПК України - доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до ст.85 КПК України - належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 за ст.185 ч.4 КК України цих вимог закону дотримався, та постановив обґрунтоване рішення.
Будучи допитаний в суді першої інстанції потерпілий ОСОБА_8 підтвердив факт викрадення належного йому велосипеда «Crossrider 28 СТВ ST» моделі «Denver 17» за обставин, які зазначені в обвинувальному акті.
Такі показання узгоджуються із даними протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 19.03.2025, відповідно до якого потерпілий просив вжити заходів до невстановленої особи, яка 19.03.2025 в період часу з 14 год. 00 хв. по 16 год. 00 хв. викрала велосипед марки «Crossrider 28 СТВ ST» моделі «Denver 17» червоного кольору, вартістю 6159 грн. 30 коп., який знаходився в приміщенні кіоску «Мото-квадро-вело салон» по вул. Соборній, 11 в м. Хмельницькому (а.п.32).
Обставини крадіжки зафіксовані і підтверджуються відеозаписами з камер спостереження, розташованих на території ринку ТОВ «Кооператив» по вул. Соборній, 11, та на вулицях Вайсера, Подільської, Проскурівської та Проскурівського Підпіллі в м. Хмельницькому, а також даними протоколів їх огляду від 27 та 31 березня 2025 року.
З відеозаписів місця події, вбачається, що о 15 год. 51 хв. особа чоловічої статі, одягнена в одяг чорного кольору, з кіоску потерпілого викрадає велосипед та в подальшому виходить з території ринку, прямує по вул. Вайсера, зупиняється біля магазину із надписом «Ремонт» та спілкується із невідомим чоловіком, після чого переходить дорогу, прямує по вул. Проскурівського Підпілля та повертає до вул. Проскурівської. На відеозаписах (протокол огляду від 31.03.2025, файли «IMG_1763», «IMG_1765», «IMG_1766», протоколи огляду від 27.03.2025, файли «Ринок ліво_20250319144957_to_20250319145959», «Ринок право_20250319144957_to_ 20250319145959») видно, що особою чоловічої статі, яка йде з велосипедом червоно-чорного кольору, є саме обвинувачений ОСОБА_7 (а.п.76-81).
Відповідно до заяви від 19.04.2025 року, ОСОБА_7 добровільно видав працівникам поліції одяг, в якому він вчиняв крадіжку (а.п.82), що також узгоджується із протоколом огляду речей від 19 квітня 2025 року, згідно якого об'єктом огляду є речі ОСОБА_7 (штани, дублянка, пальто, шапка та взуття чорного кольору) (а.п.83-86).
Протоколом огляду місця події від 19.03.2025 зафіксовано місце крадіжки - територія ринку ТОВ «Кооператив», що по вул. Соборній, 11 в місті Хмельницькому, на якій розташований кіоск, де потерпілий ОСОБА_8 здійснює торгівлю велосипедами, що також підтверджується його паспортними даними, відомостями витягу № 18148 з реєстру платників єдиного податку та договору № 375 від 8 грудня 2024 р. про надання ФОП ОСОБА_8 торгового місця на території продовольчого ринку за вказаною адресою (а.п.34-39).
Згідно висновку експерта №СЕ-19/123-25/4402-ТВ від 28.03.2025 ринкова вартість у новому стані велосипеда марки «Crossrider 28 СТВ ST» моделі «Denver 17» станом на 19.03.2025 могла становити 7988 грн. (а.п.48-52).
Відповідно до відомостей рахунку на оплату по замовленню № 883 від 20 лютого 2025 р. потерпілим ОСОБА_8 придбано в ТОВ «Ардіс» ряд велосипедів, в тому числі марки «Crossrider 28 СТВ ST» моделі «Denver 17», вартість якого становить 6159 грн. 30 коп. (а.п.44).
Факт вчинення крадіжки велосипеда марки «Crossrider 28 СТВ ST» моделі «Denver 17», належного ОСОБА_8 за обставин вказаних в обвинувальному акті також не заперечувалось і самим обвинуваченим в ході розгляду справи у місцевому суді. Крім того, обвинувачений підтвердив і те, що на відеозаписах зафіксовано саме його, що в свою чергу узгоджується із іншими доказами по справі.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку усім доказам у кримінальному провадженні відповідно до вимог ст.ст. 85, 86, 94 КПК України, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності і взаємозв'язку для прийняття процесуального рішення, та прийшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжку), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 правильно були кваліфіковані слідством та судом за ст.185 ч.4 КК України, що відповідає вимогам кримінального закону.
Твердження ОСОБА_7 про те, що на момент розгляду справи у суді він не в повній мірі розумів значення своїх дій, у зв'язку захворюваннями, а тому давав недостовірні показання, колегія суддів вважає надуманими, обумовленими позицією захисту від висунутого обвинувачення та бажанням уникнути покарання за вчинене.
Апеляційні доводи обвинуваченого про те, що він у на початку 2025 року лікувався в психоневрологічному диспансері спростовуються матеріалами провадження, зокрема довідкою Комунального некомерційного підприємства «Хмельницький обласний медичний центр психічного здоров'я», з якої вбачається, що ОСОБА_7 30.06.94 року у лікаря психіатра на обліку не перебуває, спостерігається у нарколога, доставлявся поліцією на огляд ( ас - 94-95). ОСОБА_7 під час апеляційного перегляду провадження не заперечував, що після обставин, які йому інкриміновані слідством, працівники поліції затримали його та доставили до лікарні через те, що на той час він вживав наркотичні засоби канабіс та солі. Отже, колегія суддів виходить того, що відомостей про те, що ОСОБА_7 страждає на психіатричне захворювання, матеріали кримінального провадження не містять.
За наслідками апеляційного перегляду провадження, колегія суддів виходить з того, що слідством у повному обсязі були встановлені обставини, які підлягають доведенню у кримінальному провадженні згідно положень ст. 91 КПК України подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. У вироку суду були ретельно перевірені доводи захисту та наведені докладні мотиви на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, форма вини та мотив вчинення злочину та інші обставини, встановлення яких є обов'язковим згідно положенням ст. 91 КПК України.
У підсумку, колегія суддів, виходить також з положень ст.2, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477 від 23.02.06 року, якими передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як обов'язкове джерело права. Основним джерелом правозастосовної діяльності ЄСПЛ є Конвенція «Про захист прав людини та основоположних свобод», якою на міжнародному рівні закріплені головні принципи права на справедливий публічний розгляд справи незалежним та безстороннім судом, права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Таким чином, норми Конституції України, національного законодавства, в тому числі і кримінально процесуального законодавства мають узгоджуватися з нормами Конвенції та рішеннями ЄСПЛ. Пріоритетність та загальна значущість норм Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод» та практики ЄСПЛ закріплена і в принципі законності, визначеному в ст. 9 КПК України в редакції 2012 року, за якою положення відповідного міжнародного договору України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України є обов'язковими, кримінально - процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ. Правова концепція доведення вини особи «поза розумним сумнівом» сформульована та обґрунтована у рішеннях ЄСПЛ «Авшар проти Туреччини», «Кобець проти України» від 14.02.08 року, «Козинець проти України» від 06.12.17 року та ін. За цією концепцією сукупність зібраних слідством та безпосередньо досліджених судом доказів з додержанням критеріїв їх належності, допустимості, достатності, виваженості та взаємозв'язку між собою з урахуванням особливостей національного кримінального та кримінально-процесуального закону повинна відповідати загальним принципам права особи на справедливий суд, закріпленим в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Сам процес та результат доведення вини особи має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Колегія суддів констатує, що докази, зібрані слідством та надані суду у даному кримінальному провадженні не викликають сумнівів з приводу їх належності, допустимості, достовірності та взаємозв'язку, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню.
За результатами апеляційного перегляду провадження, колегія суддів вважає, що під час досудового слідства було зібрано та судом під час судового розгляду досліджено достатньо доказів на підтвердження доведеності вини ОСОБА_7 «поза розумним сумнівом» у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжку), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.4 КК України.
Аналізуючи вид та розмір призначеного ОСОБА_7 покарання, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виходив із загальних засад, передбачених у ст. 65 КК України. Зокрема, суд врахував характер діяння, спосіб його вчинення, суспільну небезпеку скоєного злочину, позицію сторони обвинувачення, а також особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який є військовослужбовцем (а.п.100-103), за місцем проходження військової служби характеризується негативно (а.п.97), на обліку у лікаря - психіатра не перебуває, перебуває під спостереженням лікаря - нарколога (а.п.94), раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів, в тому числі проти власності (а.п.88-93), а також повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому.
Усі наведені обставини стали підставою для призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 185 КК ч. 4 України ближче до мінімального розміру та із застосуванням ст. 71 КК України (приєднання не відбутої частини покарання за попереднім вироком суду) у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Колегія суддів вважає, що таке покарання, відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним у ст.65 КК України та постанові Пленуму Верховного суду України № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, а також виходить із позиції ЄСПЛ, практика якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ» при розгляді справ застосовується як джерело права.
У справі Скоппола проти Італії» від 17.09.09 року (заява № 10249/03) ЄСПЛ зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування суспільством від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке суд вважає пропорційним тяжкості порушених суспільних інтересів, їх наслідкам з урахуванням всіх встановлених судом обставин конкретного провадження. У справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.05 року та у справі «Фрізен проти Росії» від 24.03.05 року суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Також у справі «Ізмалов проти Росії» від 16.10.08 року суд встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». Наведені правові тези Суду, щодо співмірності, пропорційності та індивідуалізації покарання слід визнавати одними з головних складових права на справедливий суд, закріпленого в ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод».
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд, враховуючи тяжкість злочину, зокрема, вчинення його повторно, в умовах воєнного стану, а також обставини, передбачені ст. 66, 67 КК України та відомості характеризуючі особу обвинуваченого, обґрунтовано та достатньо вмотивовано призначив обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за ст. 185 ч.4 КК України у близькому до мінімального розміру межі санкції Особливої частини КК України за даний злочин.
Будь-яких інших правових підстав, передбачених ст. 409 КПК України для скасування чи зміни вироку суду через не відповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність чи порушення вимог кримінального процесуального закону, апеляційна скарга ОСОБА_7 не містить і колегією суддів не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 червня 2025 року щодо ОСОБА_7 - залишити без зміни.
Ухвала суду набирає законної сили негайно та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а особою, що тримається під вартою протягом цього строку з дня отримання копії ухвали.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3