19.08.2025 Справа №607/16927/25 Провадження №1-кс/607/4705/2025
м. Тернопіль
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в режимі відеоконференції клопотання старшого слідчого-криміналіста СВ УСБУ в Тернопільській області ОСОБА_5 , яке погоджено прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про продовження строку тримання під вартою без визначення розміру застави відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременець Тернопільської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , неодруженого, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 436-2, ч. 5 ст. 407 КК України,
18.08.2025 старший слідчий-криміналіст СВ УСБУ в Тернопільській області ОСОБА_5 за погодженням із прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді із клопотанням про продовження відносно підозрюваного ОСОБА_4 строку тримання під вартою, без визначення розміру застави, в межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №62024240020001104 від 22.03.2024 за його підозрою у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 436-2, ч. 5 ст. 407 КК України.
Клопотання обґрунтовано тим, що слідчим відділом УСБУ у Тернопільській областіздійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024240020001104 від 22.03.2024 за підозрою ОСОБА_4 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 436-2, ч. 5 ст. 407 КК України.
Слідчий у клопотанні зазначає, що 24.10.1945 набув чинності Статут Організації Об'єднаних Націй, підписаний 26.06.1945, яким фактично створено Організацію Об'єднаних Націй (далі - ООН). До складу ООН увійшли Союз Радянських Соціалістичних Республік (правонаступником якого з 1991 року є Російська Федерація), Українська Радянська Соціалістична Республіка (правонаступницею якої з 1991 року є Україна) та ще 49 держав-засновниць, а згодом до вказаної міжнародної організації прийняті інші держави світу. Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН всі члени ООН утримуються в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування проти територіальної недоторканості або політичної незалежності будь-якої держави. Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1965 «Про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, про убезпечення їх незалежності і суверенітету» закріплено, що держави не мають права втручатися прямо чи опосередковано з якої б то не було причини у внутрішні та зовнішні справи іншої держави. Кожна держава має невід'ємне право обирати свою політичну, економічну, соціальну та культурну систему без втручання в будь-якій формі з боку будь-якої іншої держави. Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 «Про неприпустимість інтервенції і втручання у внутрішні справи держав» закріплено, що держави не мають права здійснювати інтервенцію або втручання в будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні чи зовнішні справи інших держав. Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 24.10.1970 «Про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН» закріплено принцип, згідно з яким держави утримуються в своїх міжнародних відносинах від силових погроз або застосування сили, як проти територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином несумісним з цілями ООН. Така загроза силою або її застосування є порушенням міжнародного права і Статут ООН. Кожна держава зобов'язана утримуватися від загрози силою або її застосування з метою порушення існуючих міжнародних кордонів іншої держави або у якості засобу вирішення міжнародних суперечок, в тому числі територіальних суперечок, і питань, що стосуються державних кордонів. Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14.12.1974 № 3314 (XXIX) серед іншого визначено, що ознаками агресії є: застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави; застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН. Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії: вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, хоч би який тимчасовий характер вона не мала, що є результатом такого вторгнення або нападу або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або її частини; бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави; блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави; напад збройними силами держави на сухопутні, морські чи повітряні сили чи морські та повітряні флоти іншої держави; застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з державою, що приймає, порушуючи умови, передбачені в угоді або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди; дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала у розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави; засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, що мають настільки серйозний характер, що це рівносильно наведеним вище актам, або її значну участь у них. Жодні міркування будь-якого характеру, будь то політичного, економічного, військового чи іншого характеру не можуть бути виправданням агресії. Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили або загрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання суперечок та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва 01.08.1975, який був підписаний СРСР, правонаступником якого є російська федерація.
Статтями 1 і 2 III Конвенції про відкриття військових дій від 18.10.1907, що вступила в дію 26.01.1910 і 07.03.1955 визнаної СРСР, правонаступником якого є російська федерація, передбачено, що військові дії між державами не повинні починатися без попереднього та недвозначного попередження у формі або мотивованого оголошення війни, або ультиматуму з умовним оголошенням війни. Про існування стану війни має бути негайно повідомлено нейтральним державам, і він матиме для них дійсну силу лише після отримання повідомлення. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 (далі - Декларація) зазначено, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту та неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. 24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки було схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Відповідно до зазначеного документу, територія України є неподільною та недоторканною. Незалежність України визнано значною кількістю держав світу, серед яких і російська федерація. Відповідно до пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки, у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994 російська федерація, Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні свої зобов'язання згідно з принципами Заключного акту співробітництву в Європі від 01.08.1975 поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України, зобов'язалися утримуватися від загрози силою або її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що жодна їхня зброя ніколи не використовуватиметься проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
31.05.1997 відповідно до положень Статуту ООН та зобов'язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки та співробітництва в Європі, Україна та російська федерація уклали Договір про дружбу, співпрацю та партнерство між Україною та російською федерацією (ратифікований Законом України від 14.01.1998 №13/98-ВР та федеральним законом російської федерації від 02.03.1999 № 42 - ФЗ). Відповідно до статей 2-3 зазначеного Договору, російська федерація зобов'язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів і зобов'язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, дотримання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов'язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права. Відповідно до опису та карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та російською федерацією про українсько-російський державний кордон від 28.01.2003 (ратифікований російською федерацією 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької, Луганської, Харківської, Запорізької, Херсонської та Миколаївської областей належить до території України.
Статтями 1 - 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканною. Згідно з статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати та змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народу і не може бути узурповане державою, її органами чи посадовими особами. Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, не посягати на права та свободи, честь та гідність інших людей. Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України. У відповідності до статей 132 - 134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано- Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід'ємною складовою України та в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її ведення. Незважаючи на викладене, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в порушення зазначених вище міжнародних нормативно- правових актів, 22.02.2022 президент російської федерації, реалізуючи злочинний план направлений на насильницьку зміну меж території та кордонів України, порушення порядку, встановленого Конституцією України, направив до Ради федерації звернення про використання збройних сил російської федерації за межами російської федерації, яке було задоволене. 24.02.2022 о 5 годині президент російської федерації оголосив рішення про початок військової операції в Україні. Того ж дня, близько 05 год. 10 хв. збройними силами російської федерації, що діяли за наказом керівництва російської федерації та збройних сил російської федерації, здійснено запуск крилатих та балістичних ракет по аеродромах, військових штабах, складах, підрозділах Збройних Сил України та інших військових формувань. Після чого, війська російської федерації незаконно ввійшли сухопутним шляхом на територію суверенної держави України. 24.02.2022 Законом України № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який в подальшому був неодноразово продовжений та безперервно триває до цього часу.
Крім того, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але у ході повномасштабного вторгнення військових формувань рф на територію України, у громадянина України ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на виправдовування та визнання правомірною збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році. При цьому, переслідуючи мету поширення російських наративів щодо виправдовування, визнання правомірною та заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 2022 року ОСОБА_4 став учасником спільноти так званого «народовладдя», яка систематично піддає сумніву існування держави України, легітимність діяльності на її території державних органів та інституцій, а також визнає за своїми учасниками «найвищий правовий статус, найвищу юрисдикцію - людина».
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», 2015 року, - в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, певні заходи правового режиму воєнного стану, у тому числі запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світлового та інших видів маскування. Так, на території Тернопільської області наказом Тернопільської військової адміністрації №1 від 26.02.2022 із подальшими змінами, запроваджено комендантську годину з 23 год. 00 хв. по 05 год. 00 хв., під час якої громадянам заборонено перебувати на вулиці без нагальної потреби, а також пересуватися власним транспортом.
У свою чергу, ОСОБА_4 , знаючи, що на території Тернопільською області запроваджена комендантська година та встановлена заборона перебування на вулиці, порушуючи Закон України «Про правовий режим воєнного стану», 08.04.2024 близько 00 год. 10 хв. пересувався та керував автомобілем на території с. Круголець Шумської територіальної громади Кременецького району Тернопільської області, де був зупинений працівниками сектору поліцейської діяльності №2 (м. Шумськ) Кременецького районного відділу поліції ГУ НП в Тернопільській області, під час несення ними служби у добовому чергуванні, у зв'язку із порушенням комендантської години. Після цього, ОСОБА_4 , в ході розмови із працівниками поліції ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи тa знаючи достовірно, що російська федерація визнана країною агресором, діючи в період збройного конфлікту, в умовах військового стану, що постійно транслюється в засобах масової інформації та медіа, випрадовував та визнав правомірною збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році. Так, ОСОБА_4 діючи умисно, усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, поміж іншого, на запитання одного з вказаних працівників поліції - «Що Америка поганого зробила?», відповів - «розпочала цю війну - це йде утилізація людей, чомусь у двох сторін не оголошується війна», а на запитання поліцейського - «Може росія напала першою? Вам це не цікаво так?», він відповів - «Договорняк двох сторін». Крім того, у цій ж розмові з працівниками поліції ОСОБА_4 , на їх запитання - «Договорняк? Мені цікаво, між ким зараз може бути договорняк?» повідомив їм: «Думаю, що це євреї зібралися вибивають українську націю, а ви їм допомагаєте це робити», а на запитання - «Не можуть ракети над головами цивільних літати? Не можуть, правда не можуть?», ОСОБА_4 відповів - «Це корпорації воюють - це договорняк», і тим самим він виправдав, визнав правомірною збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році. Окрім цього, ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправний характер власних намірів щодо виправдовування збройної агресії рф проти України, 02.07.2024 в період часу з 07 год. 58 хв. по 11 год. 51 хв., діючи повторно, на ділянці 260 км траси М-19 поблизу м. Кременець, у ході розмови з працівниками Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції України ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , під час зупинки ними транспортного засобу марки «Volkswagen Passat», зареєстрованого за номером НОМЕР_1 , однак з прикріпленим на ньому несправжнім номерним знаком НОМЕР_2 , що перебував під керуванням його батька ОСОБА_10 , виправдовував здійснення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році. Зокрема ОСОБА_4 , незважаючи на те що спілкується з працівниками правоохоронного органу, діючи умисно та зухвало, з ідеологічних мотивів явної неповаги до українського суспільства, заперечуючи факт існування держави Україна та фіксуючі вказану розмову за допомогою відеозапису на власний телефон, усвідомлюючи протиправність своїх дій, поміж іншого, на запитання одного з вказаних працівників поліції - «І росія на нас не напала?», відповів - «…Збройна агресія», а на запитання - «То збройна агресія. А хто її почав?...росія?», відповів - «Не знаю хто її почав …. АТБ і Сільпо ….Дві корпорації», і тим самим виправдав здійснення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році.
Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що на початку жовтня 2021 року, відповідно до Закону України від 25.03.1992 «Про військовий обов'язок і військову службу» громадянина ОСОБА_4 призвано ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження строкової військової служби. Після чого ОСОБА_4 відправлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 . Надалі, 14.04.2022 солдата ОСОБА_4 переведено до військової частини НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 та призначено на посаду курсанта 3 відділення 3 взводу 1 роти зведеної батальйонно-тактичної групи «Юність».
Згідно із ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» було введено воєнний стан на всій території України, який триває до теперішнього часу.
При цьому, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю й гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення товаришів по службі, бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства. Військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності військовій присязі. Натомість, солдат ОСОБА_4 діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України, став на шлях вчинення злочину (кримінального правопорушення) проти встановленого порядку несення військової служби, за наступних обставин. Так, 16.02.2024 у не встановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 21 години 00 хвилин у солдата ОСОБА_4 , який перебував на території польового табору військової частини НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 , виник злочинний умисел на самовільне залишення військової частини НОМЕР_4 з метою ухилення від військової служби. Тоді ж, 16.02.2024 у не встановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 21 години 00 хвилин солдат ОСОБА_4 реалізуючи свій злочинний умисел з метою тимчасового ухилення від військової служби, самовільно залишив територію військової частини НОМЕР_4 та відправився до місця свого проживання. У період з 21 години 00 хвилин 16 лютого 2025 року по 09 годину 30 хвилин 25 червня 2025 року, військовослужбовець строкової військової служби солдат ОСОБА_4 перебував поза межами розташування військової частини НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 , та свої службові обов'язки не виконував, проводячи час на власний розсуд.
Слідчий у клопотанні зазначає, що 25.06.2025 ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 436-2, ч. 5 ст. 407 КК України.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.06.2025 у справі №607/13143/25 відносно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, на строк до 23 год. 59 хв. 24.08.2025.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28.07.2025 у справі №607/15523/25 підозрюваного ОСОБА_4 направлено до Львівської філії судових експертиз ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України» на час проведення судової комплексної психолого-психіатричної експертизи на строк до 23 год. 59 хв. 24.08.2025.
Постановою керівника Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_11 від 18.08.2025 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №62024240020001104 від 22.03.2024 продовжено до трьох місяців, тобто до 25.09.2025.
Обґрунтовуючи клопотання щодо необхідності продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 слідчий вказує на обґрунтованість підозри останнього у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 436-2, ч. 5 ст. 407 КК України, які відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 12 КК України класифікуються як нетяжкий злочин (ч. 1 ст. 436-2 КК України) та тяжкі злочини (ч. 3 ст. 436-2, ч. 5 ст. 407 КК України), а також існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_4 може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, експерта та спеціаліста у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Крім цього, слідчий зазначає, що строк дії ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.06.2025 про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою завершується 24.08.2025, втім закінчити досудове розслідування у вказаний строк неможливо з об'єктивних причин.
На думку слідчого, конкретні обставини вчинення інкримінованих підозрюваному ОСОБА_4 злочинів свідчать про наявність підстав для продовження щодо останнього строку тримання під вартою. Слідчий вважає, що викладені у клопотанні обставини та дані про особу підозрюваного виправдовують подальше тримання ОСОБА_4 під вартою.
В судовому засіданні прокурор Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 підтримав клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , без визначення розміру застави, посилаючись на тяжкість злочинів, у вчиненні яких підозрюється останній, та наявність ризиків, які були підставою для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які на даний час не перестали існувати та не зменшилися.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 посилаючись на те, що він є людиною в правовому статусі людини, відмовився надавати пояснення щодо внесеного стороною обвинувачення відносно нього клопотання.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого, з таких підстав.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом УСБУ у Тернопільській областіздійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024240020001104 від 22.03.2024 за підозрою ОСОБА_4 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 436-2, ч. 5 ст. 407 КК України.
25.06.2025 ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 436-2, ч. 5 ст. 407 КК України, а саме: у виправдовуванні та визнанні правомірною збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році; у виправдовуванні та визнанні правомірною збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, вчиненому повторно; у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.06.2025 у справі №607/13143/25 відносно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, на строк до 23 год. 59 хв. 24.08.2025.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28.07.2025 у справі №607/15523/25 підозрюваного ОСОБА_4 направлено до Львівської філії судових експертиз ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України» на час проведення судової комплексної психолого-психіатричної експертизи на строк до 23 год. 59 хв. 24.08.2025.
Постановою керівника Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_11 від 18.08.2025 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №62024240020001104 від 22.03.2024 продовжено до трьох місяців, тобто до 25.09.2025.
Положеннями ч. 3 ст. 199 КПК України передбачено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 436-2, ч. 5 ст. 407 КК України. Зокрема такими є: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №62024240020001104 від 22.03.2024; рапорт командира 1 ротно-тактичної групи військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_12 ; доповідь командира військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_13 від 17.02.2024 за №812/2114 по факту самовільного залишення частини (без зброї) військовослужбовцем строкової служби солдатом ОСОБА_4 ; витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_13 від 16.02.2024 за №856 про призначення службового розслідування; письмові пояснення ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 ; акт службового розслідування №2888 від 24.02.2024; наказ командира військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_13 від 28.02.2024 за №252 про результати службового розслідування; книга обліку тимчасово відсутнього і тимчасово прибулого до військової частини НОМЕР_4 (строкової служби) особового складу; витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_13 від 14.04.2022 за №92; витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_13 від 19.02.2024 за №50; витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_13 від 12.04.2024 за №103; витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_13 від 21.04.2022 за №99; протокол допиту свідка ОСОБА_15 від 26.05.2025; протокол допиту свідка ОСОБА_14 від 26.05.2025; протокол допиту свідка ОСОБА_17 від 22.06.2025; протокол допиту свідка ОСОБА_16 від 22.05.2025; протокол огляду оптичних дисків від 29.05.2024; висновок експерта №44 від 17.10.2024 за результатами проведення судово - лінгвістичної семантико - текстуальної експертизи; протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 29.05.2024; протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 29.05.2024; протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем з мессенджера «Telegram» від 05.08.2024; протокол огляду оптичних дисків від 26.09.2024; висновок експерта №773/24-22 від 11.11.2024 за результатами проведення судової семантико-текстуальної експертизи; протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 23.10.2024; протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 23.10.2024; протокол обшуку від 25.06.2025, інші матеріали кримінального провадження в їх сукупності.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає, що дані, які вказують на наявність обґрунтованої підозри, містяться у долучених до матеріалів клопотання доказах, та одночасно зазначає, що вказане було встановлено слідчим суддею при ухваленні рішення про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні прокурора та в доданих матеріалах, а також з того, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Відтак, висновки прокурора щодо причетності ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень, які йому інкримінуються, не є явно необґрунтованими чи очевидно недопустимими, тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати продовження застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Як видно, обґрунтовуючи клопотання, слідчий за погодженням з прокурором вказала на те, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час не зменшилися та не перестали існувати, а саме, що підозрюваний ОСОБА_4 може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, експерта та спеціаліста у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Так, ризик того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, слідчий суддя оцінює в сукупності з обставинами цього кримінального провадження та враховує, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні, у тому числі, тяжкого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років без можливості застосування положень ст. ст. 69, 75 КК України, а тому погоджується з доводами сторони обвинувачення, що вказаний ризик, який було встановлено за результатами розгляду клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час не зменшився, оскільки усвідомлюючи тяжкість інкримінованих йому злочинів і розмір покарання, з метою уникнення передбаченої законом відповідальності останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
На переконання слідчого судді, ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні також не зменшився з огляду на те, що доказове значення матимуть показання цих осіб, отримані саме під час судового розгляду або в порядку ст. 225 КПК України, а тому вказаний ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від зазначених осіб та дослідження їх судом.
Також, на думку слідчого судді, на даний час продовжує існувати ризик незаконного впливу підозрюваного на спеціаліста та експерта у цьому кримінальному провадженні, оскільки у вказаному кримінальному провадженні за участю експертів вже проведено ряд необхідних експертних досліджень, якими були надані відповідні висновки, а відтак з метою уникнення покарання, підозрюваний може вчиняти певні дії, покликані на примушування їх до відмови від надання показань у суді, в разі необхідності їх допиту під час судового розгляду щодо проведених ними експертиз у даному кримінальному провадженні.
На переконання слідчого судді, ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином також продовжує існувати, з огляду на те, що підозрюваний може підшуковувати осіб, які можуть надати органу досудового розслідування вигідні для нього неправдиві показання.
Крім того, слідчий суддя вважає, що не зменшився та продовжує існувати і ризик вчинення підозрюваним ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення, з огляду на репутацію останнього, який неодноразово притягався до адміністративної відповідальності, у даному кримінальному провадженні підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень проти миру та безпеки людства, а також встановленого порядку несення військової служби, що в цілому свідчить про те, що підозрюваний ОСОБА_4 в подальшому може вчинити інше аналогічне кримінальне правопорушення.
Таким чином, з огляду на доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя, з урахуванням тяжкості злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , характеру та обставин справи, особи підозрюваного, дійшов висновку, що заявлені стороною обвинувачення ризики продовжують існувати, що є підставою для продовження строку тримання під вартою.
При прийнятті рішення слідчий суддя враховує вимоги ч. 8 ст. 176 КПК України, згідно з якими під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто у вигляді тримання під вартою.
При розгляді клопотання слідчий суддя приймає до уваги і те, що для завершення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні необхідно виконати ряд процесуальних дій, які з об'єктивних причин неможливо провести до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в тому числі: провести стаціонарну судово-психіатричну експертизу та отримати висновок стаціонарної судово-психіатричної експертизи, а також отримати від Тернопільського апеляційного суду розсекречені ухвали слідчого судді щодо надання дозволу на проведення НС(Р)Д у даному кримінальному провадженні.
Слідчий суддя також враховує, що вирішуючи питання щодо продовження строку тримання особи під вартою, слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. У зв'язку з цим, слідчий суддя враховує мотив та спосіб вчинення інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень проти миру та безпеки людства, а також встановленого порядку несення військової служби, які мають надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки в умовах сьогодення, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості.
При цьому, продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16.05.2013), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».
Враховуючи положення ч. 3 ст. 219, п. 1 ч. 3 ст. 294 КПК України, а також дату повідомлення ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні про підозру, строк тримання підозрюваного під вартою слід продовжити по 24.09.2025, тобто в межах строку досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
Крім того, у зв'язку з наявністю обставини, передбаченої абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя не вбачає підстав для визначення підозрюваному ОСОБА_4 розміру застави у даному кримінальному провадженні, враховуючи конкретні обставини вчинення інкримінованих йому злочинів в сукупності з обсягом встановлених у цьому випадку ризиків, що передбачені ст. 177 КПК України.
З наведених підстав, слідчий суддя доходить висновку, що клопотання слідчого, погоджене прокурором, підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 309, 336, 372, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого-криміналіста СВ УСБУ в Тернопільській області ОСОБА_5 , яке погоджено прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 без визначення розміру застави - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 436-2, ч. 5 ст. 407 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по 24.09.2025, тобто в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави, відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним, в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1