Справа № 483/251/25
Провадження № 2/483/300/2025
Іменем України
18 серпня 2025 року м. Очаків
Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючої - судді Шевиріної Т.Д.,
за участю секретаря - Шилінскас О.В.,
представника позивачки - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Іноземцева Є.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
20 лютого 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, предметом якого є: визнання неправомірними дій товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (далі - ТОВ «Газорозподільні мережі України») щодо передачі недостовірної інформації, яка в подальшому нараховується як борг за спожитий природний газ і транспортування природного газу позивачкою за особовими рахунками № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 ; зобов'язання ТОВ «Газорозподільні мережі України» передати оператору ГТС дійсну інформацію для списання неправомірної заборгованості, списати нарахування за розподіл природного газу позивачці за особовими рахунками № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 згідно з рішенням суду у даній справі.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою вона отримує послуги з розподілу природного газу, які з 01 жовтня 2023 року надає відповідач. На її ім'я відкриті особові рахунки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 . Сплату за отриманий газ та послуги з його розподілу позивачка здійснювала самостійно на підставі розрахунку за квитанціями абонентської книжки. ОСОБА_2 вносила оплату регулярно, однак при зверненні до органу Пенсійного фонду України з метою оформлення субсидії отримала відмову через наявність у неї заборгованості з оплати природного газу та послуг з його розподілу. Оскільки позивачка самостійно та регулярно вносила оплату за спожитий газ та його розподіл, вона вважає, що відповідач неправомірно передавав оператору ГТС інформацію щодо обсягів спожитого позивачкою газу, яка не відповідала дійсності, внаслідок чого по її особових рахунках обліковується заборгованість.
17 квітня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити у задоволенні позову через його необґрунтованість. Так, за адресою проживання ОСОБА_2 відповідач з 01 жовтня 2023 року надає послуги з розподілу природного газу. Отже, позовні вимоги, пред'явлені за період до 01 жовтня 2023 року, не мають відношення до відповідача. Також, надані позивачкою розрахунки обсягів спожитого газу не узгоджуються з квитанціями про їх сплату та, крім того, свідчать про те, що позивачка несвоєчасно повідомляла постачальника про обсяги спожитого газу. Так, згідно з розрахунком за жовтень 2023 року позивачкою було спожито 25 кубічних метрів газу, а квитанція про сплату від 18 жовтня 2025 року свідчить про оплату 15 кубічних метрів газу; в листопаді, згідно з розрахунком, спожито 70 кубічних мерів газу, а сплачено за 25 кубічних метрів газу - чек від невідомої дати. Разом із тим, 30 вересня 2015 року Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 було затверджено Кодекс газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ), який регулює порядок визначення обсягів спожитого газу. Так, згідно з пунктом 4 Розділу ІХ вказаного кодексу побутовий споживач зобов'язаний у строк до 5 числа місяця, що слідує за звітним, повідомити оператора ГРМ про обсяги спожитого газу - передати показання лічильника газу, однак позивачка вказаних вимог не виконувала, показання відповідачу не передавала, у зв'язку із чим її вимоги є необґрунтованим та не підлягають задоволенню (а.с. 88-90).
02 травня 2025 року від представника позивачки надійшла відповідь на відзив, в якій він вказує на те, що відповідач зі свого боку не надав жодних доказів на підтвердження викладених у відзиві обставин. Водночас, позивачкою долучено первинні документи за період з 01.01.2021р. по 31.12.2023р., що свідчать про обґрунтованість заявлених вимог. Так, до 30 квітня 2022 року на ім'я ОСОБА_2 був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 , а з 01 травня 2022 року у зв'язку зі зміною постачальника газу на ТОВ «ГК «Нафтогаз» позивачці відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 . За підрахунками ОСОБА_2 щомісячна оплата за розподіл газу мала б становити 262 грн 08 коп., однак відповідач визначив її на рівні 321 грн 85 коп. на 2023 рік. Оскільки відповідачем не надано доказів того, які саме покази лічильника він передавав оператору ГТС, представник позивачки вважав, що відповідач свого обов'язку доказування не виконав (а.с. 98-101).
Позивачка у судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце судового розгляду була повідомлена належним чином.
Представник позивачки у судовому засіданні вимоги підтримав, просив їх задовольнити та пояснив, що ОСОБА_2 має у власності нерухомість у с. Кам'янка Очаківського району Миколаївської області, та на її ім'я відкриті особові рахунки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 з обліку спожитого природного газу. Починаючи з 01 жовтня 2023 року відповідач - ТОВ «Газорозподільні мережі України» почав надавати послуги з розподілу природного газу до будинку позивачки та, відповідно, передавати інформацію щодо спожитих нею обсягів газу. Позивачка регулярно сплачувала рахунки за спожитий природний газ, що підтверджується квитанціями, однак при зверненні до органів Пенсійного фонду України дізналася про наявність у неї заборгованості зі сплати за газ та його розподіл. Оскільки облік спожитого газу здійснює саме відповідач, який передає вказану інформацію оператору ГТС, позивачка вважає, що саме відповідач передавав інформацію, яка не відповідає дійсності, у зв'язку із чим за її особовими рахунками обліковується заборгованість. Крім того, представник вважав, що ТОВ «Газорозподільні мережі України», як правонаступник ТОВ «Миколаївгаз Збут», було зобов'язано перевіряти правильність переданих даних щодо обсягу спожитого позивачкою газу за попередні періоди, зокрема, 2021 та 2022 роки.
Представник відповідача пояснив, що оператор ГТС не має відношення до предмету позову, оскільки не транспортує газ безпосередньо споживачам, окрім випадків транспортування газу таким споживачам по прямій трубі. Так, оператор ГТС здійснює доставку газу до межі області, після чого розподіл газу проводиться відповідачем до споживача, яким у даному спорі є ОСОБА_2 ТОВ «Газорозподільні мережі України» здійснює доставку газу позивачці з 01 жовтня 2023 року. До цього часу вказані послуги надавало інше товариство. Відповідно до підпункту 4 пункту 4 Розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, побутовий споживач, який розраховується за лічильником газу, зобов'язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п'яти діб (до 05 числа включно) надавати їх Оператору ГРМ у спосіб, визначений договором розподілу природного газу. Разом із тим, долучені позивачкою копії платіжних документів свідчать про те, що дані про обсяги спожитого природного газу вона передавала не оператору ГРМ, а постачальнику шляхом внесення оплати та, крім того, з порушенням встановлених законодавством строків. Так, з квитанції від 07 грудня 2023 року слідує, що саме у цю дату було внесено оплату за період з 01.12.2023 по 31.12.2023 (а.с. 31). Відповідно, зазначену суму було віднесено за споживання газу у грудні, а не за листопад місяць, як це передбачено пп. 4 п. 4 Розділу ІХ Кодексу ГРМ. Аналогічно, 18 жовтня 2023 року внесено оплату за період з 01.10.2023 по 31.10.2023 (а.с. 31). Представник також зазначив, що у разі несвоєчасного повідомлення споживачем показників лічильника, оператор ГРМ, відповідно до п.п. 4 п. 4 Розділу ІХ Кодексу ГРМ, визначає об'єм розподілу та споживання природного газу по об'єкту споживача за розрахунковий період на рівні планового місячного об'єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання побутового споживача. Якщо за підсумками наступного місяця споживач своєчасно надасть покази лічильника газу, формування об'єму розподілу та споживання природного газу за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показань. Отже, позивачка безпосередньо відповідачу інформацію не надавала, однак відповідач отримував показники від постачальника та в подальшому передавав отриману інформацію на платформу для списання обсягів газу та закриття місячного балансу. Якщо споживачем протягом місяця не подано показників лічильника газу, баланс за місяць закривається за розрахованими оператором ГРМ плановими показниками, і внести зміни після закриття балансу неможливо. Щодо вартості послуг з транспортування газу, то вони розраховуються на початок року із урахуванням обсягу спожитого природного газу за попередній рік, шляхом визначення щомісячного платежу, який залишається незмінним протягом поточного року.
Дослідивши заяви по суті спору та долучені до них докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено і сторони не заперечують того, факту, що ОСОБА_2 , як споживачка, отримує газ та послуги з його розподілу за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7, 10, 46).
Судом також встановлено, що з 01 жовтня 2023 року послуги з розподілу природного газу до помешкання позивачки здійснює ТОВ «Газорозподільні мережі України».
З матеріалів справи слідує, що листом №МФ/104/2-317 від 23 листопада 2023 року ТОВ «Газорозподільні мережі України» повідомило позивачку про здійснення господарської діяльності, а саме надання послуг з розподілу природного газу за адресою її проживання, про те, що щомісячний платіж за послуги з розподілу природного газу у 2023 році становить 321, 85 грн, а також про наявність станом на 23 листопада 2023 року у ОСОБА_2 заборгованості в сумі 442, 69 грн. У додатку відповідач направив позивачці заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу, акт звірки фактичних показників лічильника газу та суми заборгованості за розподіл природного газу, а також витяг з особового рахунку по об'ємам споживання (а.с. 55).
Згідно з актом на відновлення газопостачання від 20 жовтня 2023 року, здійснено підключення помешкання позивачки до газопостачання (а.с. 43).
23 листопада 2023 року проведено звірку фактичних показників лічильника газу та суми заборгованості ОСОБА_2 перед ТОВ «Газорозподільні мережі України», яка на вказану дату по особовому рахунку № НОМЕР_1 становила 442 грн 69 коп. ( а.с. 38).
Того ж дня ОСОБА_2 уклала з відповідачем договір з надання послуг з розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання (а.с. 46).
Згідно з рахунком за послуги з розподілу природного газу за жовтень 2023 року, позивачці було виставлено рахунок на суму 321 грн 85 коп., з яких сплачено 200 грн (а.с. 32).
Аналіз наведених доказів свідчить про те, що станом на початок листопада 2023 року ОСОБА_2 вже мала заборгованість перед відповідачем з оплати послуг з розподілу природного газу в розмірі 121 грн 85 коп.
З урахуванням наведеного, а також того, що щомісячний платіж за вказану послугу є незмінним і у 2023 році становив 321 грн 85 коп., оплата за послугу за листопад (з урахуванням заборгованості) становить 442 грн, що відповідає акту звірки від 23 листопада 2023 року (а.с. 38).
З матеріалів справи слідує, що 05 вересня 2023 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України (далі - ГУ ПФУ) у Миколаївській області позивачці відмовлено у призначенні субсидії через наявність заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, загальна сума якої перевищує 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (а.с. 60).
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Правові засади функціонування ринку природного газу України визначаються Законом України «Про ринок природного газу».
Так, вказаний нормативно-правовий акт визначає, що оператором газорозподільної системи є суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників); постачальником природного газу є суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; а побутовим споживачем - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.
Відповідно до статті 3 вказаного Закону, ринок природного газу функціонує за принципами, крім інших, вільної торгівлі природним газом та рівності суб'єктів ринку природного газу; вільного вибору постачальника природного газу; відповідальності суб'єктів ринку природного газу за порушення правил діяльності на ринку природного газу та умов договорів.
Статтею 40 Закону визначено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Договір розподілу природного газу є публічним.
Типовий договір розподілу природного газу затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30 вересня 2015 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за №1384/27829).
Пунктом 1.3 Типового договору визначено, що він є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк.
Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
З матеріалів справи слідує, що сторони уклали договір 20 жовтня 2023 року, тобто з моменту підключення позивачки до газопостачання за адресою її проживання, що підтверджується актом на відновлення газопостачання (а.с. 43), тоді як відповідь органу Пенсійного фонду України про відмову у признанні позивачці субсидії через наявність заборгованості за послуги з постачання газу та його розподілу датована 05 вересня 2023 року (а.с. 60), тобто до початку господарської діяльності ТОВ «Газорозподільні мережі України».
Матеріали справи містять лише один рахунок, виставлений за адресою проживання ОСОБА_2 відповідачем, а саме за жовтень 2023 року (а.с. 32).
За змістом вказаного рахунку, заборгованість за вересень 2023 року у позивачки відсутня.
Водночас, долучені до позовної заяви квитанції та чеки на підтвердження оплати по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 01 січня 2021 року по вересень 2023 року стосуються іншої юридичної особи - АТ «Миколаївгаз» (а.с. 11-31).
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України).
Частиною шостою статті 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням викладеного, а також того, що позивачка свій процесуальний обов'язок доказування не виконала - не довела належними та допустимими доказами факт порушення відповідачем її прав, зокрема передачу недостовірних даних про обсяги споживання газу, що призвело до втрати нею права на отримання субсидії, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір», а тому він компенсується за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозпродільні мережі України» про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 21 серпня 2025 року.
Головуюча: