Справа № 489/5759/25
Провадження № 1-кп/489/781/25
Інгульський районний суд міста Миколаєва
Вирок
іменем України
21 серпня 2025 року місто Миколаїв
Інгульський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження №62025150010003953 від 18.07.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва Миколаївської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, офіційно непрацюючого, неодруженого, немаючого на утриманні неповнолітніх дітей, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,
встановив:
Наказом начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (по особовому складу) від 01.09.2021 № 942о/с ОСОБА_3 призначено на посаду поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Миколаївській області, із одночасним присвоєнням спеціального звання «рядовий поліції», спеціальний жетон з індивідуальним номером 0160919.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ч. 3 ст. 18 КК України, органи Національної поліції України віднесені до правоохоронних органів, а ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Миколаївській області, був службовою особою правоохоронного органу.
Наказом начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (по особовому складу) від 16.11.2021 № 1532о/с рядового поліції ОСОБА_3 , на підставі наказу ДУ «Криворізька академія патрульної поліції» від 03.11.2021 № 246о/д та подання УПП в Миколаївській області від 10.11.2021, звільнено з посади поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Миколаївській області, з 22.11.2021.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктами декларування є особи зазначені у ч. 1 ст. 3 цього Закону, у тому числі зазначені у підпункті «з» пункту 1 частини 1 цієї статті - поліцейські.
В абзаці 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, зазначені у п. 1, п.п. «а», «в» - «г» п. 2 ч. 1 ст. 3 зазначеного Закону, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3, зобов'язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Згідно з пунктом 27 розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції», особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану", подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Суб'єкти декларування, зазначені у частинах сьомій - чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.
Таким чином, ОСОБА_3 , будучи призначений 01.09.2021 на посаду поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Миколаївській області та припинивши 22.11.2021 службу в органах Національної поліції України, будучи суб'єктом відповідальності, відповідно до підпункту «з» пункту 1 частини 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», діючи умисно, будучи повідомленим про необхідність подання у встановленому Законом України «Про запобігання корупції» порядку, не подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік до Єдиного державного реєстру декларацій осіб у період не пізніше 31.01.2024, тобто до 00 годин 00 хвилин 01.02.2024, достовірно знаючи про обов'язковість подання ним декларації особи, яка припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, шляхом реєстрації та внесення необхідних відомостей на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції.
Таким чином, судом в межах судового розгляду, визначених ст. 337 КПК України, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 , будучи суб'єктом декларування, умисно не подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», відтак, скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ст. 366-3 КК України.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, розкаюється у вчиненому. Обставини, наведені в обвинувальному акті, визнав повністю. Декларацію не подав тому, що просто забув про такий обов'язок. При звільненні йому роз'яснювали обов'язок подання декларації за 2021 рік, він підписував відповідний документ. На електронну пошту обвинуваченому надходило повідомлення про відновлення декларування та необхідність подання декларації до 31.01.2024.
Враховуючи те, що обвинувачений у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм положення ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та вважає можливим розглянути справу на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України. Обвинувачений вірно розуміє зміст обставин справи і у суду немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції.
При призначенні покарання обвинуваченому суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до нетяжких злочинів, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий.
Обставиною, яка згідно зі ст. 66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття, яке полягає у тому, що останній повністю визнав свою вину у вчиненому, засудив свої дії, висловив щирий жаль з приводу вчиненого, висновки для себе зробив, активно сприяв розслідуванню кримінального провадження.
Обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, наявність обставини, яка пом'якшує покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання в межах санкції ст. 366-3 КК Україниу виді штрафу з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах.
Процесуальні витрати, речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов не заявлявся.
Запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався. Клопотань про обрання запобіжного заходу від прокурора не надходило.
Керуючись статтями 349, 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 2500 (двох тисяч п'ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 42500 (сорок дві тисячі п'ятсот) грн з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на 1 (один) рік.
Запобіжний захід до ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не застосовувати.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Інгульський районний суд міста Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1