Справа № 484/3537/25
Провадження № 2-н/507/113/2025
"21" серпня 2025 р. Суддя Любашівського районного суду Одеської області Дармакука Т.П., розглянувши матеріали справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області із заявою про видачу судового наказу, про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 12205 грн.82 коп.
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.07.2025 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу, про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 12205 грн.82 коп. передано на розгляд до Любашівського районного суду Одеської області.
Дослідивши матеріали справи доходжу висновку, що зазначена справа не може бути прийнята до розгляду Любашівським районним судом Одеської області, з огляду на таке.
Зі змісту заяви про видачу судового наказу вбачається, що послуги Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» з постачання природного газу надавались споживачу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить розрахунок заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 .
Відповідно до ст.162 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном. При цьому виключна підсудність встановлена з метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Зазначені у законі суди можуть здійснити такий розгляд, оскільки в районі їх діяльності знаходиться основна маса доказів.
Крім того, як вбачається з аналізу норм Цивільного процесуального кодексу України, не передбачено направлення за підсудністю заяви про видачу судового наказу щодо боржника фізичної особи, а відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя має відмовити у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
Відповідно до ч. 8 ст. 165 ЦПК України, якщо за результатами розгляду отриманих судом відомостей про місцезнаходження боржника - юридичної особи або фізичної особи - підприємця буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду, суд не пізніше десяти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за підсудністю.
Із зазначеного вбачається, що заява про видачу судового наказу може бути передана за підсудністю виключно за умови, що боржник за цією заявою є фізична особа-підприємець або юридична особа.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 серпня 2019 року в справі № 855/364/19 та в постанові Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі № 640/12339/19 зазначено, що якщо суд першої інстанції помилково чи неправильно направив до суду тієї самої інстанції справу, яка за предметом спору, суб'єктним складом учасників, характером спірних правовідносин відноситься до його підсудності, а суд, якому була направлена справа (позовна заява), повернув її назад як направлену внаслідок порушення правил підсудності, то рішення суду, який повернув справу адресанту, не може розцінюватися як ознака спору щодо підсудності чи порушення заборони про передавання справ. Таке рішення суду свідчить про виконання вимог процесуального закону щодо забезпечення дієвості і обов'язковості положень інституту підсудності справ і є реалізацією гарантії кожного на розгляд справи судом, встановленим законом. Таке рішення є виконанням вимог закону.
Враховуючи, що справа за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу, про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природній газ, не підсудна Любашівському районному суду Одеської області, справу як помилково направлену належить повернути до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 31, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя, -
Цивільну справу № 484/3537/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ - повернути до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Т.П. Дармакука