Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/640/25
Провадження № 2/499/470/25
Іменем України
19 серпня 2025 року селище Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Іванівка Березівського району Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання
Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом, відповідно до якого просила суд стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з її навчанням у розмірі 1/6 частини від заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позовної заяви до суду, до закінчення навчання, але не більше ніж до 28.11.2028 року.
В обґрунтування позову, позивач посилається на ту обставину, що вона та відповідач наразі перебувають у зареєстрованому шлюбі та мають спільну повнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на даний час навчається та є студенткою 3 курсу денного відділення Факультету математики, фізики та інформаційних технологій Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, строк навчання з 02.09.2022 року по 30.04.2026 року.
Наразі донька зареєстрована та проживає разом з позивачем, при цьому ОСОБА_3 у зв'язку з навчанням потребує матеріальної допомоги, а її батько ОСОБА_2 має можливість надавати їй матеріальну допомогу, працює та отримує стабільний дохід, тому просить стягнути з відповідача на її користь аліменти у частці від заробітку.
Відповідач, не погоджуючись частково з позовом, подав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що позовні вимоги визнає частково, а саме згоден сплачувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 у розмірі 1/10 частки від свого доходу, так як донька є повнолітньою, то на протязі останніх більш як двох років він особисто з донькою вирішує всі питання її майнового забезпечення, особисто на її карткових рахунок перераховує кошти, також відповідач відзначив на невірно визначений позивачем строк до якого необхідно стягувати аліменти. Окрім цього відповідач вказав на ту обставину, що він є військовослужбовцем та має встановлений відповідно до довідки ВЛК діагноз, який потребує постійного лікування та витрачає на місяць приблизно 3000,00 грн. лише на ліки. Відповідач вказав, що має на утриманні також непрацездатну матір ОСОБА_5 , 1946 року народження, на лікування та реабілітацію якої він витрачає приблизно 4000,00 грн. на місяць та на оплату комунальних послуг ще від 2200,00 до 4000,00 грн. Також відповідач постійно здійснює витрати на купівлю необхідних запчастин для авто на якому виконує свої службові обов'язки з якості солдата на посаді водія управління роти. Також відповідач зазначив, що має на утриманні також менше спільну з позивачем доньку - ОСОБА_6 , на утримання якої, відповідно до рішення суду з нього стягуються аліменти у розмірі 1/4 частини від його заробітку. Додатково відзначив, що не має рухомого та нерухомого майна у своїй власності, дім, в якому він прожив з дружиною та доньками, він залишив їм та на поділ майна не претендує. Просив врахувати той факт, що позивачем не доведено заявлений розмір аліментів до стягнення належними та допустимими доказами.
Сторони у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, тому враховуючи що справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність.
Відповідно до ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з такого.
Судом встановлено, що позивач та відповідач перебувають у шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.
Від шлюбу сторони мають спільних дітей, в тому числі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.
Відповідно до довідки №52/25 від 06.06.2025 року, ОСОБА_3 , є студенткою 3 курсу, бюджетна форма навчання, денне відділення Факультету математики, фізики та інформаційних технологій Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, строк навчання від 02.09.2022 року по 30.06.2026 рік.
Згідно довідки про склад сім'ї , ОСОБА_1 проживає та зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 разом з доньками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно відомостей про доходи ОСОБА_2 , отриманні судом за клопотанням позивача, останній отримує стабільне грошове забезпечення як військовослужбовець, середній дохід за останні пів року складає приблизно 100000,00 грн. з подальшим відрахуванням податків.
Згідно виписки по рахунку, ОСОБА_2 стабільно перераховує на картку повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріальну допомогу.
Згідно довідки про склад сім'ї, відповідач проживає разом з матір'ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сплачує за даною адресою комунальні послуги, тобто має на утримані непрацездатну матір.
Згідно довідки ВЛК №2025-0513-1037-0222-0 від 13.05.2025 року ОСОБА_2 має установлений діагноз, отже потребує витрат на лікування.
Позивачем не заперечувалася та обставина, що у них з відповідачем є неповнолітня спільна донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання якої відповідач також сплачує аліменти.
Застосовуючи норми матеріального право суд виходив з такого.
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
Відповідно до ст.198 СК України, батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Відповідно до ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Із аналізу положень зазначеної норми права вбачається, що обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують вчитися виникає лише при наявності в сукупності таких юридичних фактів: досягнення дитиною 18 років, але не більше 23 років; продовження навчання; потреба у матеріальній допомозі у зв'язку із навчанням; наявність можливості у батьків надавати допомогу.
При цьому суд враховує, що, особи, які досягли 18 років є повнолітніми, отримують повну дієздатність і можуть самостійно піклуватися про себе, якщо це потрібно. Тому законодавець і передбачив, з одного боку, обов'язок батьків утримувати повнолітніх сина або доньку, які продовжують навчання, оскільки це дозволить їм отримати освіту, але передбачив, що такий обов'язок виникає лише тоді, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу, оскільки було б нерозумним ставити в скрутне матеріальне становище одну повнолітню людину в цілях утримання іншої повнолітньої працездатної людини.
Таким чином, з огляду на спільний обов'язок батьків щодо утримання повнолітньої дитини на період продовження навчання, суд визначає розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, який би був справедливим і не накладав би непропорційний фінансовий тягар на нього, зокрема, з урахуванням того, що його дочка є повнолітньою і працездатною, у силу чого має можливість забезпечувати своє життя також самостійно.
Відповідно до постанови Верховного Суду України від 24.02.2016 року у справі № 6-1296цс15, при визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Відповідно до ст.200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до ст.182 ч.1, ч.2 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1). стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2). стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3). Наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1). наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2). Доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4). Інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Як зазначено в правовому висновку Верховного Суду в постанові від21 листопада 2018 року у справі №382/1093/16-ц (провадження №61-12568св18), положеннями статті 201 СК України не передбачено застосування вимог статті 182 для визначення мінімального граничного розміру аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання. Зазначене у статті 200 СК України відсилання до норми статті 182 цього Кодексу стосується лише врахування судом тих обставин, які мають істотне значення та впливають на розмір аліментів (частина перша статті 182 СК України).
Відповідно до ч.1, 2 ст.184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно з ч.1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
При цьому, суд визначає кінцеву дату сплати аліментів відповідно до вимог частини 1 та частини 2 статті 199 СК України, а саме до досягнення дитиною двадцяти трьох років або до припинення його навчання.
Відповідно до ст.201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Сам по собі факт навчання повнолітньої дитини до досягнення 23-річного віку не є підставою для стягнення аліментів, оскільки закон пов'язує обов'язок батьків надавати матеріальну допомогу повнолітнім дочці, сину саме з потребою у такій допомозі, яка виникла у зв'язку із витратами, пов'язаними з навчанням, а також за наявності юридичного факту - наявності у батьків можливості надання такої допомоги.
Таким чином, обов'язок доказування покладається на сторони спору. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою. Матеріально-правовий зміст обов'язку подавати докази полягає в тому, що, у випадку його невиконання суб'єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалась зацікавлена сторона, неіснуючим, чи навпаки, як це має місце при використанні презумпції, існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.
При вирішенні даного спору судом встановлена та підтверджена належними доказами обов'язкова сукупність таких юридичних фактів, як походження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відповідача ОСОБА_2 , досягнення нею 18 років, її вік є меншим 23 років, продовження нею навчання, потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі, наявність у відповідача можливості надавати таку допомогу.
Разом з цим, судом враховано матеріальний стан відповідача, який офіційно працевлаштований, є військовослужбовцем, отримує офіційний та стабільній дохід, наявність у відповідача від даного шлюбу неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , непрацездатної матері ОСОБА_5 , 1946 року народження, стан здоров'я відповідача, а саме проходження ним систематичного лікування та реабілітації в зв'язку із набутими внаслідок військової служби захворюваннями.
Враховуючи, що ОСОБА_3 навчається на денному відділенні, офіційно не працевлаштована, потребує матеріальної допомоги, відповідач, як батько зобов'язаний надавати таку допомогу.
На підставі наведених обставин, суд вважає, що позов ОСОБА_1 про стягнення аліментів підлягає частковому задоволенню, а саме, відповідач ОСОБА_2 зобов'язаний сплачувати аліменти на користь позивача на утримання повнолітньої доньки, у розмірі 1/10 частки його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 17.06.2025 року і на період її навчання, та не більше як до досягнення двадцяти трьох років. Такий визначений розмір стягнення буде відповідати вимогам справедливості та розумності, є достатнім для потреб повнолітньої дитини, яка продовжує навчання за кошти державного бюджету, проте потребує кошти на проїзд до навчального закладу, харчування, купівлю одягу та приладдя для навчання.
При цьому при визначені розміру аліментів, належних до стягнення, судом також враховується та обставина, що позивач в позовній заяві належним чином не обґрунтувала та доказів суду не надала, що саме запитуваний розмір аліментів необхідний на утримання повнолітньої доньки, не зазначила про свій фінансовий стан, не надала доказів здійснення витрат на утримання повнолітньої доньки, які б свідчили про необхідність стягнення аліментів у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку відповідача.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від судового збору позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, звільнення позивача від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн. на користь держави.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 182, 199, 200 СК України, ст. ст. 1, 2, 5, 11, 76-80, 81, 89, 241, 247, 258, 263-265, 273, 354, 430 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання у Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова в розмірі 1/10 частки від всіх видів доходу відповідача щомісячно, починаючи з дати подання позову, тобто з 17.06.2025 року та до закінчення навчання чи до досягнення ОСОБА_7 двадцятитрьохрічного віку - у зв'язку з тим, яка з цих обставин настане першою.
Допустити негайне виконання рішення суду в межах платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.)
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
СуддяІгор ПОГОРЄЛОВ