Справа № 496/4181/25
Провадження № 3/496/2537/25
08 серпня 2025 року м. Біляївка
Суддя Біляївського районного суду Одеської області Горяєв І.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, -
30 червня 2025 року, о 20.10 годин, у селі Маяки на вулиці Богачова, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «DAF», номерний знак НОМЕР_1 , проїхав перехрестя вулиць Богачова - Преображенська на заборонений «червоний» сигнал світлофора, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем BYD, номерний знак НОМЕР_2 , який рухався на зелений сигнал світлофора під керуванням ОСОБА_2 , в результаті чого автомобілі зазнали механічних пошкоджень і матеріальних збитків.
Згідно ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, за відсутністю цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце i час розгляду справи, i, якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Судом був здійснений виклик ОСОБА_1 у судове засідання на 16 липня 2025 року та 08 серпня 2025 року, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду, номером телефону НОМЕР_3 , вказаним ОСОБА_1 у своїх поясненнях до протоколу про адміністративне правопорушення.
Також ОСОБА_1 був обізнаний про те, що розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності буде проводитись Біляївським районним судом Одеської області, що вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 377414, однак до судового засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про відкладення слухання справи від нього не надходило.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що особа зобов'язана, з розумним інтервалом часу, сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. (Рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» № 3236/03 від 03.04.2008 року).
З огляду на те, що ОСОБА_1 , будучи обізнаним про складення щодо нього протоколу про адміністративні правопорушення, не подав письмових заперечень проти цього протоколу, а також враховуючи, що ОСОБА_1 судом направлялися повістки про виклик до суду, разом з тим він не з'явився, суд прийшов до переконання, що така поведінка ОСОБА_1 свідчить про те, що він погодився зі складеним відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення.
Суд звертає увагу, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Як відзначив суд у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), сторона зобов'язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».
Як наголошує у своїх рішеннях ЄСПЛ, особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відтак, суд не вбачає підстав для відкладення слухання справи (при цьому звертає увагу на те, що клопотань про відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 не надходило), і вважає можливим здійснити судовий розгляд у відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних у матеріалах доказів.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в матеріалах справи доказами, без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, аналізуючи всі докази в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин даної справи, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 , вбачаються порушення п.8.7.3.е. Правил дорожнього руху України, за ознаками складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 124 КУпАП за кваліфікуючою ознакою порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Вина ОСОБА_1 підтверджується протоколами про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 377417 від 30 червня 2025 року, схемою місця ДТП, письмовими поясненнями учасників щодо обставин вчинення правопорушення, відеозаписом.
Суд визнає зазначені докази допустимими, оскільки вони зібрані з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 7 листопада 2015 року N 1395 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за N 1408/27853.
Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення "поза розумним сумнівом". Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі "Коробов проти України"). Приймаючи до уваги дане рішення, суд керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Згідно з приписами ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно ст. 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Адміністративна відповідальність реалізується шляхом застосування до винних осіб адміністративних стягнень, тобто у своїй сукупності вони й складають систему заходів адміністративної відповідальності. Загальною особливістю адміністративних стягнень є їх виховний, репресивний, каральний та профілактичний характер.
Адміністративні стягнення полягають у позбавлені або обмеженні певних прав, благ. Цим досягається мета покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Проте покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням. За вчинений проступок громадянин або позбавляється будь-якого суб'єктивного права, або обмежується його правосуб'єктність, або на нього покладаються спеціальні "штрафні" обов'язки.
Таким чином адміністративне стягнення - це захід адміністративної відповідальності, що застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами.
Так, в контексті Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; тощо. Учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху (ст. 14 зазначеного Закону).
При визначенні виду і міри адміністративного стягнення ОСОБА_1 , суд приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, фактичні обставини справи - внаслідок порушення п. 8.7.3.е ПДР водій ОСОБА_1 , керуючи вантажним транспортним засобом DAF, номерний знак НОМЕР_1 , з напів-причепом Leveques, реєстраційний номер НОМЕР_4 , не забезпечив безпеку руху транспортного засобу, яким керував, не був уважним, в порушенням вимог п. 2.3.б ПДР, допустив проїзд перехрестя на заборонений для руху сигнали світлофора, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем, який рухався на дозволений для руху сигнал світлофора, від чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження та понесено матеріальний збиток, особу порушника, обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, передбачені ст. 34, 35 КУпАП судом не встановлені, тому вважає, що адміністративне стягнення повинно бути накладене на нього у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами в межах мінімального адміністративного стягнення згідно санкції статті, за якою кваліфіковані його дії.
При визначенні виду адміністративного стягнення враховується, що такий вид покарання, як позбавлення права керування транспортними засобами забезпечить належний вплив на подальшу поведінку особи та недопущення в подальшому вчинення подібних правопорушень.
Суд переконаний, що саме такий вид стягнення буде відповідати завданню Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо охорони прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків та відповідальності перед суспільством, з огляду на зухвале нехтування водієм ОСОБА_1 правила безпеки дорожнього руху, під час керуванням вантажним авто з напів-причепом, що створює загрозу для життя і здоров'я інших учасників дорожнього руху.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст.ст. 40-1, 124, 284, 287, 288 КУпАП, суд -
Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 (шість) місяців.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 гривень.
На підставі ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу у строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».
Постанова може бути оскарженою до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя І.М. Горяєв