Єд. унік. № 243/6630/25
Провадження № 1-кп/243/992/2025
20 серпня 2025 року м. Слов'янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження № 62025050010023686 від 02 липня 2025 року на підставі обвинувального акту з угодою про визнання винуватості відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, одруженого, на утриманні має неповнолітню дитину, раніше не судимого, військовослужбовця за призивом під час мобілізації на особливий період, стрільця 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «сержант», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, -
Суд визнав доведеним, що обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Сержант ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, та проходячи її на посаді стрільця 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , 07 червня 2025 року, о 07 год. 45 хв., перебуваючи в пункті тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , отримав бойовий наказ командира 3 стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_6 , який винесено на підставі бойового розпорядження №442дск від 06.06.2025 року командира стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_7 , згідно до якого, йому в термін до 11 год. 00 хв. 07.06.2025 року необхідно було здійснити переміщення в складі групи військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 на рубіж в районі населеного пункту АДРЕСА_3 , із завданням закріпитись, зайняти оборону позиції та не допустити просування противника в глибину оборони з напрямку н.п. Нове - н.п. Рідкодуб, здійснити фортифікаційне обладнання позиції. Отримавши зазначене бойове розпорядження прямого начальника, солдат ОСОБА_8 внаслідок особистої недисциплінованості, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, не виконав покладені на нього обов'язки військової служби.
Таким чином, солдат ОСОБА_5 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України - непокорі, тобто відкритій відмові виконати наказ начальника, вчинений в умовах воєнного стану.
07 серпня 2025 року міжсторонами кримінального провадження - прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_9 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні, з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_5 , з іншого боку, в присутності захисника-адвоката ОСОБА_4 , було укладено угоду про визнання винуватості, за умовами якої обвинувачений ОСОБА_5 повністю та беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, в обсязі підозри. Крім того, сторони погодились на призначення обвинуваченому покарання меншого від найменшої межі зазначеної в санкції ч. 4 ст. 402 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України та призначення покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі, застосувавши ст. 62 КК України та замінивши покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі на 2 (два) роки тримання у дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців.
В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені обвинуваченому.
Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні зазначив, що при укладанні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену сторонами міру покарання.
Обвинувачений ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні також просив вказану угоду затвердити і призначити узгоджене в ній покарання, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, в обсязі пред'явленого обвинувачення, надав згоду на застосування узгодженого виду та міри покарання. Зазначив, що його згода на укладення угоди була добровільною.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні зазначив, що угода відповідає вимогам закону, укладена добровільно, його підзахисний повністю розуміє наслідки її укладення та невиконання, а тому просив затвердити угоду про визнання винуватості.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах вирішуваних питань, суд дійшов такого висновку.
Матеріали кримінального провадження, надані стороною обвинувачення, свідчать про наявність події кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , і що в його діях є склад злочину, передбачений ч. 4 ст. 402 КК України. Кваліфікація дій ОСОБА_5 стороною обвинувачення визначена правильно за ч. 4 ст. 402 КК України, як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
Встановлено, що сторони кримінального провадження уклали угоду про визнання винуватості, зміст якої відповідає вимогам ст. 472 КПК України. При укладенні угоди про визнання винуватості сторонами враховані обставини відповідно до ст. 470 КПК України, зокрема: наявність пом'якшуючих обставин у вигляді щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину; відсутність обтяжуючих обставин; характер і тяжкість обвинувачення, ступінь і характер сприяння обвинуваченого у проведенні кримінального провадження, особу ОСОБА_5 , який раніше не судимий, має зареєстроване місце проживання, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину.
При цьому, судом з'ясовано, що ОСОБА_8 цілком розуміє роз'яснені йому права, передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, встановлені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Узгоджена міра покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, буде необхідною і достатньою для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Судом встановлено, що укладена угода про визнання винуватості не суперечить вимогам КПК та КК України, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод та інтересів сторін по справі та інших осіб. Обставин, які б вказували на неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань за угодою судом не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду та призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Виходячи з вище викладеного, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який беззастережно визнав винуватість, щиро розкаявся, не оспорює фактичні обставини справи, продовжує приймати участь у захисті України, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості та призначення обвинуваченому узгодженої сторонами виду та міри покарання.
Обвинувачений ОСОБА_5 у межах даного кримінального провадження був затриманий 07 червня 2025 року, і з цього часу перебуває під вартою, цей строк на підставі ст. 72 КК України підлягає зарахуванню у строк призначеного покарання.
Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст. ст. 373, 374, 475 КПК України, суд,
Затвердити угоду про визнання винуватості, яку укладено 07 серпня 2025 року між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_5 , за участі захисника - адвоката ОСОБА_4 .
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання із застосуванням ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією статті, у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 62 КК України замінити ОСОБА_5 покарання за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі на 2 (два) роки тримання в дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту набрання вироком законної сили, зарахувавши йому на підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 07 червня 2025 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.
Запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили - залишити без змін.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 3891 КК України.
У разі невиконання затвердженої судом угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом 30 днів з дня його оголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Надруковано у нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Повний текст вироку суду виготовлений 20 серпня 2025 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1