Справа №522/8787/25
Провадження №2/522/5367/25
19 серпня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд міста Одеси у складі:
головуючої - судді Косіциної В.В.,
за участі секретаря судового засідання - Лесик В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про прийняття зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ,-
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
21 травня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ, у якій заявник просить суд:
- визнати за ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на: будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер - 5123781300:01:001:0628; майнові права на квартиру АДРЕСА_2 , в об'єкті капітального будівництва, відповідно до договору передачі від 07.09.2020 року №07/09/20-ДК/4.1.б.А; майнові права на квартиру АДРЕСА_3 .А розташована на 4 поверсі, секція «А», в об'єкті капітального будівництва, відповідно до договору передачі від 07.09.2020 року №07/09/20-ДК/4.1.а.А;
- визнати за ОСОБА_1 майнові права на об'єкт нерухомості - квартиру, №4.1б.А розташована на 4 поверсі, секція «А», в об'єкті капітального будівництва, відповідно до договору передачі від 07.09.2020 року №07/09/20-ДК/4.1.б.А;
- визнати за ОСОБА_2 майнові права на об'єкт нерухомості - квартиру, №4.1а.А розташована на 4 поверсі, секція «А», в об'єкті капітального будівництва, відповідно до договору передачі від 07.09.2020 року №07/09/20-ДК/4.1.а.А;
- визнати за ОСОБА_1 та за ОСОБА_2 право спільної часткової власності по 1/2 частки на будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер - 5123781300:01:001:0628.
23 червня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника ОСОБА_2 - адвоката Кудрінської Юлії Євгенівни надійшло заперечення щодо розгляду в одному провадженні зустрічного позову, у якій заявниця просила відмовити у прийнятті зустрічної позовної заяви.
Засідання по справі призначено на 19 серпня 2025 року.
У судове засідання, призначене на 19 серпня 2025 року з'явився позивач, представник позивача та представник відповідача.
Представник ОСОБА_1 просив прийняти до розгляду зустрічну позовну заяву. Представник ОСОБА_2 просила відмовити у її прийнятті.
Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.2 ст.193 ЦПК України, зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
У постанові КЦС ВС від 13.03.2024 у справі № 548/2606/19 вказано, що прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною другою статті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним.
Аналіз вказаних положень закону свідчить про те, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Крім того, наявність зустрічного позову дозволяє більш повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити фактичні взаємовідносини сторін, виключити ухвалення взаємосуперечливих чи взаємовиключних судових рішень. Встановивши, що первісний та зустрічний позови не є взаємопов'язаними, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви оскільки їх спільний розгляд не є доцільним, позови мають різні предмети доказування і є самостійними.
Отже, умовами пред'явлення зустрічного позову є: взаємопов'язаність зустрічного позову з первісним, тобто такими, що виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно, і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень.
Доцільним є сумісний розгляд первісного і зустрічного позову, якщо задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Недоцільно розглядати первісний і зустрічний позови, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування, призведе до необхідності залучення нових учасників процесу.
Предметом первісного позову є розірвання шлюбу, тоді як предметом зустрічного позову виступає поділ майна подружжя.
При цьому, вимога за первісним позовом виникає з особистих немайнових відносин між позивачем та відповідачем, тоді як вимоги за зустрічним позовом пов'язані з майновими відносинами позивача та відповідача.
Зазначене свідчить про те, що первісні позовні вимоги та вимоги за зустрічним позовом не є подібними, оскільки стосуються різних прав та обов'язків.
Суд також зазначає про те, що розгляд позовних вимог про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя в окремих провадження не впливає на повноту та об'єктивність дослідження доказів, а також не може призвести до прийняття взаємо суперечливих або взаємовиключних рішень, оскільки від вирішення зустрічного позову не залежить вирішення первісного позову.
Згідно з пунктом 7 частини другої статті 129 Конституції України розумні строки розгляду справи є однією з основних засад судочинства.
Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Статтею 3 ЦПК України гарантовано кожній особі право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Зазначене право особа може реалізувати в порядку, встановленому ЦПК України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового розгляду.
Пунктом 7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» визначено, що судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів із метою неухильного дотримання процесуальних строків.
Статтею 121 ЦПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (рішення у справах «Бараона проти Португалії», 1987 рік; «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).
На думку суду, прийняття до розгляду зустрічної позовної заяви може впливати на розумність строків розгляду справи позовної вимоги про розірвання шлюбу.
Таким чином, установивши, що первісний та зустрічний позови не є взаємопов'язаними та їх спільний розгляд не є доцільним, беручи до уваги той факт, що від вирішення зустрічного позову не залежить вирішення позовних вимог за первісним позовом, , а прийняття зустрічного позову може вплинути на розумність строку розгляду вимоги, пов'язаної із розірванням шлюбу, суд доходить до висновку про наявність підстав для відмови у прийнятті зустрічного позову.
Разом з тим, суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачу за первісним позовом, що відмова у прийнятті зустрічного позову не позбавляє права на звернення з самостійним позовом до суду задля вирішення спору в порядку, визначеному ЦПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 12, 43, 49, 121, 193, 194, 197, 198, 200, 258-261 ЦПК України, суд,-
Відмовити у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ.
Роз'яснити право позивача за зустрічним позовом на звернення до суду з позовом на загальних підставах, передбачених ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду в 15 денний строк з дня її підписання суддею.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст ухвали складено та підписано 20 серпня 2025 року.
Суддя Косіцина В.В.
19.08.25