20 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 560/3390/25
адміністративне провадження № К/990/33265/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у справі № 560/3390/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинський молочний завод» до Головного управління Державної податкової служби України у Хмельницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніжинський молочний завод» звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області та Державної податкової служби України, у якій просило:
- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, а саме:
- рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14 лютого 2025 року № 12509741/43673261 про відмову у реєстрації податкової накладної від 22 серпня 2024 року № 1;
- рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14 лютого 2025 року № 12509742/43673261 про відмову у реєстрації податкової накладної від 20 серпня 2024 року № 2;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за датою їх подання до реєстрації, а саме: податкову накладну від 22 серпня 2024 року № 1 та податкову накладну від 20 серпня 2024 року № 2.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2025 року, позов задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
У касаційній скарзі скаржник покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження.
Суд звертає увагу на те, що для обґрунтування касаційної скарги недостатньо самого лише зазначення та цитування постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу контролюючого органу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
У разі посилання на висновки Верховного Суду, які на думку скаржника не були враховані судами першої та апеляційної інстанцій, необхідно посилатися на ті висновки, які були зроблені на підставі дослідження норм, що підлягають застосуванню у спірних правовідносинах за однакових умов.
Зміст касаційної скарги не доводить та не підтверджує того факту, що правовідносини у цій справі та справах, на які скаржник посилається у касаційній скарзі є подібними.
Також, суд звертає увагу на те, що за правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У касаційній скарзі скаржник вказує, що суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково, проте відповідних обґрунтувань скаржником не наведено.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені, передбачені цим Кодексом, підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -
постановив:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у справі № 560/3390/25 повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О. О. Шишов