20 серпня 2025 року
м. Київ
справа №640/32702/21
адміністративне провадження № К/990/31253/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Желтобрюх І.Л., Шишова О.О.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сфера Комфорту» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сфера Комфорту» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 3 червня 2021 року №004356207004, №00435630704; від 20 жовтня 2021 року №00765930704; визнати протиправним і скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 27 жовтня 2021 року №122797 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника; зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сфера Комфорту» з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2023 року, позовні вимоги задоволено.
Постановою Верховного Суду від 4 червня 2024 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2023 року у справі №640/32702/21 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
За наслідками нового розгляду, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2025 року, позов задоволено.
22 липня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» уп'яте надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2025 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сфера Комфорту» повністю.
Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та запропоновано скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, у якій вказати поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення.
На виконання вимог цієї ухвали суду від Головного управління ДПС у м. Києві через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.
Подане скаржником клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження в якому, посилаючись на положення частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вказує, що ним вперше касаційну скаргу подано в межах передбаченого КАС України строку, наступні касаційні скарги подані з без надмірних зволікань для реалізації свого права на касаційне оскарження. Посилається на значне збільшення навантаження на податкові органи внаслідок ліквідації Окружного адміністративного суду міста Києва та передачі справ на розгляд і вирішення іншим окружним адміністративним судам України. Також скаржник просить врахувати практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, викладену в низці постанов і ухвал, якими клопотання контролюючого органу про поновлення строків на касаційне оскарження задоволено та поновлено строк на касаційне оскарження і відкрито касаційне провадження, тому вважає, що вказаний строк був пропущений з поважних причин, у зв'язку з чим просить його поновити.
Оцінюючи наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, колегія суддів виходить з того, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Водночас, для приведення касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України у скаржника було достатньо часу. Загальний строк, що сплинув після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції та виготовлення її повного тексту і до дня подання цієї касаційної скарги становить понад чотири місяці, що значно виходить за межі встановленого у статті 329 КАС України строку на касаційне оскарження судових рішень.
Верховний Суд в ухвалі від 24 липня 2025 року зазначав, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Звернення з касаційною скаргою є п'ятим, а підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання саме скаржником вимог статей 328 і 330 КАС України щодо належного викладення підстав, тобто, саме проявлений податковим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для її повернення.
Суд повторно звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Водночас, частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» № 11681/85).
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06; п. 33).
Ураховуючи обставини справи, зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважними, оскільки їх не можна вважати такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
За змістом пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Таким чином, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення такого строку є неповажними.
На підставі наведеного, керуючись частиною третьою статті 3, пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сфера Комфорту» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Н.Є. Блажівська
Судді: І.Л. Желтобрюх
О.О. Шишов