20 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 500/266/24
адміністративне провадження № К/990/33078/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Яковенка М. М., перевіривши касаційну скаргу Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у справі № 500/266/24 за адміністративним позовом Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Державне підприємство Зарубинський спиртовий завод звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення- рішення:
- №00074400701, яким встановлено порушення п.44.1. п.44.2 ст.44, п. 198.1., п. 198.2. п. 198.3. п. 198.6 ст..198. п.201.1. п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.1, п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 224.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №165/704 і зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 2247293,00 грн (період фінансово-господарської діяльності платника податків платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушення березень 2021 року);
- №00074380701, яким встановлено порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10, ст. 201 ПК України №2755-УІ від 02.12.2010, із змінами та доповненнями, та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення боргу з інших платежів, у зв'язку із чим визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 258327,50 грн. (період фінансово-господарської діяльності платника податків платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушення вересень 2020 року);
- №00074350701, яким встановлено порушення п.44.1. п.44.2 ст.44, п. 198.1., п. 198.2. п. 198.3. п. 198.6 ст..198. п.201.1. п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.1, п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 224.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (заниження податкового кредиту внаслідок не підтвердження реальності господарських операцій з придбання та відсутності їх документального підтвердження), у зв'язку із чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 15138508,75 грн.(період фінансово-господарської діяльності платника податків платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушення листопад 2018 року, грудень 2018 року, липень 2019 року, серпень 2019 року, листопад 2019 року, грудень 2019 року, лютий 2020 року червень 2020 року);
- №00074290701, яким встановлено порушення п.п. 49.18.2 п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ із змінами та доповненнями (неподання розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями), внаслідок чого застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 340,00 грн.;
- №00074260701, яким встановлено порушення ст. 11-1 Закону України від 21.09.006 №186-УІ "Про управління об'єктами державної власності" зі змінами та доповненнями, п.1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138 із змінами та доповненнями (заниження частини чистого прибутку в результаті заниження чистого прибутку підприємства), внаслідок чого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань) в сумі 30358919,00 грн.;
- №00074220701, яким встановлено порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.122010 №2755-ІУ із наступними змінами та доповненнями, п.5, п.7, п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 №860/4153) зі змінами та доповненнями, п.20 П(с)БО 16 "Витрати", затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 зі змінами та доповненнями (завищення витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування, які не підтверджені первинними документами. Заниження доходу від безоплатно одержаних активів, що вплинуло на завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток), та зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток по періодах: звітний період 12 2020 15147349,00 грн., 03 2021 20402919,00 грн.
- №00074060701, яким встановлено порушення п.44.1,п.44.2 ст.44, п.133.1 ст.133, п.п.134.1.1, п.134.1, ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. (із наступними змінами і доповненнями), п.5, п.21 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. №290 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за N 860/4153, п.5, п.6 П(с)БО 16 "Витрати", затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/43064, п.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затверджено наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. №73 зі змінами та доповненнями, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 28.02.2013р. за № 336/22868, Наказу Міністерства фінансів України від 20.10.2015р. №897 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.04.2017р. №467) "Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств", пункту 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зі змінами та доповненнями, п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (завищення витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування, які не підтверджені первинними документами. Заниження доходу від безоплатно одержаних активів), у зв'язку із чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 11450185,00 грн.;
- №00074120901, яким встановлено порушення п.п. 229.1.8 п.229 ст.229 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 із змінами та доповненнями, внаслідок чого застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 20000,00 грн.
- №00074110901, яким встановлено порушення ч.3 ст. 16 Закону України №481/95-ВР від 19.12.1995 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" із змінами та доповненнями, внаслідок чого застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 68000,00 грн.
- №00074132406, яким встановлено порушення п.п. 14.1.156, 14.1.175 п. 14.1 ст. 14, п. 31.1 ст. 31, п. 54.2 ст. 54, п.п. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54, абзацу 2 п. 57.1 ст. 57, п.131.2 ст.131, п.п. 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5, 168.1.6, п. 168.1 ст. 168, п.п. "а", "ґ" п. 176.2 ст. 176 розділу IV ПКУ, п.п.1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 п.16-1 підрозділу 1 розділу Інші перехідні положення ХХ Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010р. внаслідок чого збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб (військового збору) у розмірі 165150,59 грн.
- №00074102406, яким встановлено порушення п.п. 14.1.156, 14.1.175 п. 14.1 ст. 14, п. 31.1 ст. 31, п. 54.2 ст. 54, п.п. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54, абзацу 2 п. 57.1 ст. 57, п.131.2 ст.131, п.п. 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5, 168.1.6, п. 168.1 ст. 168, п.п. "а", "ґ" п. 176.2 ст. 176 розділу IV ПКУ, внаслідок чого збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб (військового збору) в розмірі 2094233,31 грн.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року, залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2025 року, у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суддів першої та апеляційної інстанції, від скаржника надійшла касаційна скарга.
Як слідує з матеріалів касаційної скарги, попередня касаційна скарга була повернута скаржникові ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2025 року як така, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень. Верховний Суд роз'яснив скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України.
Під час перевірки вдруге зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог ст. 330 КАС України судом установлено, що вона є подібною (підтверджується інформацією, що міститься в комп'ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду") тій касаційній скарзі, яку було повернуто, ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2025 року, обґрунтування касаційної скарги абсолютно не змінилося.
Аналогічно попередній касаційній скарзі, у поданій вчетверте касаційній скарзі скаржник, як на підставу касаційного оскарження, посилається на п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України.
Водночас Верховний Суд в своїй ухвалі від 24 липня 2025 року про повернення касаційної скарги вже звертав увагу скаржника на те, що передбачена п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України підстава для касаційного оскарження судових рішень пов'язана із випадками порушеннями судами попередніх інстанції норм процесуального права, передбачених частинами 2 і 3 ст. 353 КАС України. При цьому, у випадку зазначення у касаційній скарзі обґрунтованих доводів про наявність підстав для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд відповідно до ч. 3 ст. 353 КАС України (обов'язкові підстави) визначення скаржником п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України як самостійної підстави для касаційного оскарження судових рішень може бути прийнятним.
Однак, доводи про не встановлення судом істотних обставин справи або не дослідження доказів у справі стосуються порушення судом норм процесуального права, які відповідають ч. 2 ст. 353 КАС України, як підстава для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд є прийнятними за умови обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч. 4 ст. 328 цього Кодексу.
Тобто, доводи про порушення судом норм процесуального права, передбачених частиною другою ст. 353 КАС України, мають бути наведені з одночасним викладенням обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права відповідно до підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч. 4 ст. 328 КАС України. Такі доводи мають бути наведені у взаємозв'язку із встановленими обставинами і висновками судів щодо кожного з питань, які скаржник вважає неправильно вирішеним. Доведення наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч. 4 ст. 328 КАС України, в частині одного з висновків суду не може бути підставою для відкриття касаційного провадження в частині іншого висновку з підстав порушення норм процесуального права, передбачених частиною 2 статті 353 КАС України.
Отже, звертаючись до суду з касаційною скаргою вдруге, скаржник не виправив недоліків касаційної скарги, на які вказав Верховний Суд в ухвалі від 24 липня 2025 року, касаційна скарга дублює зміст тієї, яку вже було повернуто судом, як таку, що не містила підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі.
Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз'яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Системний аналіз положень ст. 328, 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у ч. 1 ст. 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексу адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені ст. 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду вже надавалися вичерпні роз'яснення щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати в частині визначення підстав, натомість, ці роз'яснення так і не були враховані скаржником, у зв'язку з чим подана касаційна скарга підлягає поверненню.
Згідно п. 4 ч. 5 ст. 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
За таких обставин касаційну скаргу слід повернути скаржнику, що не перешкоджає йому реалізувати своє право звернутися із касаційною скаргою повторно.
Відповідно до ч. 7 ст. 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному ст. 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.
Керуючись статтями 248, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у справі № 500/266/24 - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя М. М. Яковенко