20 серпня 2025 року
м. Київ
справа №320/14099/23
адміністративне провадження № К/990/34597/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желтобрюх І.Л., суддів - Блажівської Н.Є., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестмонт» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2025 року задоволено повністю.
Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2025 року задоволено частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестмонт» про ухвалення додаткового рішення. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестмонт» (01103, м. Київ, вулиця Менделєєва, буд. 12, офіс 94/1, код ЄДРПОУ 44086155) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 1 500,00 (одна тисяча п'ятсот) грн.
Відповідач із зазначеним судовим рішенням не погодився, оскаржив його у касаційному порядку. В обґрунтування касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, ненадання належної оцінки усім обставинам справи.
Перевіривши матеріали касаційної скарги та зміст ухвалених у цій справі судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Отже, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Разом з тим, КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252).
У таких випадках суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Оскільки додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною судового рішення по суті позовних вимог, відповідно, порядок його оскарження є таким, що і для рішення по суті, оскільки вирішує питання, які не пов'язані із вимогами адміністративного позову, але в обов'язковому порядку мають бути вирішені судом.
Таким чином, при вирішенні питання про можливість відкриття касаційного провадження за скаргою на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у цій справі, вирішальним є питання можливості касаційного оскарження рішення по суті спору.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2025 року було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2025 року у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 333 КАС України .
За правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України в редакції, чинній на час подання цієї касаційної скарги, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи, що додаткова постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у цій справі з моменту її ухвалення стала невід'ємною частиною основного судового рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 252, 328, 333, КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі № 320/14099/23.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх
Судді Н.Є. Блажівська
М.М. Яковенко