20 серпня 2025 року
м. Київ
справа №400/14212/23
адміністративне провадження № К/990/30011/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2025 року у справі №400/14212/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №296 від 17 вересня 2023 року «Про результат службового розслідування за фактом втрати управління військової частини НОМЕР_1 ».
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №296 від 17 вересня 2023 року «Про результат службового розслідування за фактом втрати зброї управління військової частини НОМЕР_1 ».
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2025 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року - скасовано.
Прийнято по справі нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2025 року у справі №400/14212/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - повернуто особі, яка її подала.
15 липня 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» повторно звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2025 року у справі №400/14212/23. Скаржник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2025 року у справі №400/14212/23 залишено без руху та надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків. Зокрема, скаржнику необхідно було надіслати нову касаційну скаргу із зазначенням підстав касаційного оскарження судових рішень із урахуванням роз'яснень, які надані Верховним Судом та заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав пропуску строку на касаційне оскарження та надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини.
13 серпня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» від скаржника на виконання ухвали Верховного Суду від 05 серпня 2025 року надійшла нова касаційна скарга та заява про поновлення строку на касаційне оскарження.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Зі змісту поданої на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 05 серпня 2025 року нової касаційної скарги вбачається, що підставою касаційного оскарження скаржник визначає пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує про порушення норм процесуального права, визначивши підставою касаційного оскарження частину четверту статті 328 КАС України.
Зокрема, скаржник в тексті касаційної скарги вказує, що суд апеляційної інстанції проігнорував позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 25 липня 2019 року у справі №826/13000/18.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Слід зазначити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається норма права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду із зазначенням дати її прийняття та номеру справи; обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
При цьому, Верховний Суд наголошує, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
Всупереч вищенаведеному, скаржником чітко не зазначено норму права, яку на його думку, застосовано судами попередніх інстанцій всупереч висновкам Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, а також не доведено подібності правовідносин у цій справі та у наведених справах.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Також у касаційній скарзі скаржник вказує, що Верховний Суд не зробив висновків, чи тягне за собою порушення статті 85 Дисциплінарного статуту та пунктів 12, 13 «Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України» в частині проведення службового розслідування підлеглими особами та в строк, який перевищує 2 місяці, визнання такого розслідування та виданого на його розвиток наказу командира частини про притягнення військовослужбовця до відповідальності недійсним.
Так, пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Водночас Верховний Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення, у чому, на думку скаржника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Разом з цим, доводи скаржника щодо відсутності висновку Верховного Суду з питань застосування зазначених правових норм та відповідно потреби у такому висновку не пов'язані з наявністю колізій, можливістю неоднозначного тлумачення, їх різним застосуванням судами, натомість по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлення обставин справи та переоцінки доказів.
Проте, до повноважень Верховного Суду не належить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто суб'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Також у касаційній скарзі скаржник посилається на порушення норм процесуального права, визначивши підставою касаційного оскарження частину четверту статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Частиною другою статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або;
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Частиною третьою статті 353 КАС України встановлено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо:
1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
3) справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;
4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі;
5) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені в судовому рішенні;
6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;
7) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.
Разом з тим, у касаційній скарзі відсутнє посилання на відповідні пункти частини другої, третьої статті 353 КАС України, які є підставою касаційного оскарження та які, на думку скаржника, є підставою для скасування судового рішення у цій справі.
Інших підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, скаржником не зазначено.
Верховний Суд зазначає, що викладені в новій касаційній скарзі доводи та підстави є подібними до доводів та підстав, які були викладені у касаційній скарзі, яким було надано оцінку та визнано необґрунтованими Судом при постановленні ухвали про залишення касаційної скарги без руху від 05 серпня 2025 року, що свідчить про ігнорування скаржником роз'яснень, які йому надавалися Верховним Судом та про формальний підхід скаржника до реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень у цій справі.
Отже, усуваючи недоліки касаційної скарги, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для залишення касаційної скарги без руху.
При цьому, стаття 44 КАС України передбачає, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Таким чином скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 05 серпня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху в частині обґрунтування підстав касаційного оскарження.
Згідно частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає поверненню, оскільки скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги, встановлені в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху від 05 серпня 2025 року.
Зважаючи на те, що касаційну скаргу повернуто, Суд не вирішує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Керуючись статтями 169, 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2025 року у справі №400/14212/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: В.М. Соколов
С.А. Уханенко