про повернення касаційної скарги
20 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 460/5855/24
адміністративне провадження № К/990/34358/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Коваленко Н.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання довідки військової частини НОМЕР_2 від 12.12.2022 №36/1060 у 2022-2023 роках до ІНФОРМАЦІЯ_1 для перерахунку пенсії позивача;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо відмови відповіддю від 27.05.2024 №39/803 надати довідку військової частини НОМЕР_2 від 12.12.2022 №36/1060 до ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідності до судового рішення від 16.10.2023 у справі №460/19338/23 для перерахунку пенсії позивача;
- зобов'язати відповідачів надати довідку військової частини НОМЕР_2 від 12.12.2022 №36/1060 до ІНФОРМАЦІЯ_1 для надсилання її до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 скасовано та провадження у справі закрито.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, Суд виходить із такого.
Справу в суді першої інстанції розглянуто за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Як вбачається зі змісту поданої ОСОБА_1 касаційної скарги, підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі позивач, з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зазначає положення пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 та положення пунктів 1, 4 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.
Скаржник також вказує на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норми права без врахування висновків Верховного Суду, який викладений у постановах від 01.10.2019 у справі №804/3646/18, від 26.05.2021 у справі №640/5248/19, від 13.06.2023 у справі №560/8064/22, від 22.08.2018 у справі №372/2230/17-ц, від 22.05.2019 у справі №640/7778/18, від 02.08.2019 у справі №1340/4158/18, від 27.02.2018 у справі №234/1116/16-а, від 06.03.2019 у справі №813/4924/13-а, від 15.11.2019 у справі №826/198/16, від 23.06.2020 у справі №826/15785/17, від 26.06.2019 у справі №822/504/17, від 23.01.2019 у справі №817/1171/16 та висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 19.04.2023 у справі №910/15551/20, від 27.10.2022 у справі №9901/496/21.
В справі, що розглядається спірні правовідносини виникли щодо визнання протиправною бездіяльність відповідачів щодо ненадання до ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідності до судового рішення від 16.10.2023 у справі №460/19338/23 довідки від 12.12.2022 №36/1060 для надсилання її до Головного управління Пенсійного фонду України для перерахунку пенсії позивача.
Верховний Суд вважає нерелевантними посилання скаржника на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, оскільки обставини справ, на які посилається скаржник, є відмінними від спірних правовідносин у цій справі. Так, у постанові 01.10.2019 у справі №804/3646/18 предметом спору було визнання рішення про відмову в призначені пенсії за віком протиправним та зобов'язання призначити та виплатити пенсію за віком; від 26.05.2021 у справі №640/5248/19 - визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта - постанову Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018, якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду; від 13.06.2023 у справі №560/8064/22 - визнати протиправною бездіяльність та зобов'язання ГУ ПФУ нарахувати та виплатити недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги; від 22.08.2018 у справі №372/2230/17-ц - встановлення земельного сервітуту; від 22.05.2019 у справі №640/7778/18 - відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ухилення від виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу; від 02.08.2019 у справі №1340/4158/18 - недонарахування та недоплата одноразової грошової допомоги при звільненні; від 27.02.2018 у справі №234/1116/16-а - надання дозволу на влаштування у нежилому приміщенні індивідуального (автономного) опалення; від 06.03.2019 у справі №813/4924/13-а - визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів»; від 15.11.2019 у справі №826/198/16 - визнання протиправним та скасування припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; визнання протиправною та скасування постанови про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності; від 23.06.2020 у справі №826/15785/17 - визнання протиправними та скасування припису та наказу «Щодо анулювання, зупинення та поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів для усунення порушень» в частині, що стосується зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами; від 26.06.2019 у справі №822/504/17 - скасування пункту 2 наказу командира військової частини та зобов'язаня відповідача виплатити премію; від 23.01.2019 у справі №817/1171/16 - визнання протиправним та скасування наказу; у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №910/15551/20 - визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів в частині та відновлення становища, яке існувало до порушення прав; від 27.10.2022 у справі №9901/496/21 - зобов'язання повторно розглянути запит про надання публічної інформації.
Отже, наведені доводи вказують на відсутність підстав відкриття касаційного провадження, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, заявник касаційної скарги посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у взаємозв'язку з пунктами 1 та 4 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Верховний Суд наголошує, що доводи про порушення судом норми процесуального права, передбаченої пунктом 1 частиною другою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, мають бути наведені з одночасним викладенням обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права відповідно до підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Такі доводи мають бути наведені у взаємозв'язку із встановленими обставинами і висновками судів щодо кожного з питань, які скаржник вважає неправильно вирішеним.
Проте перевіркою Верховним Судом змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Отже, Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у взаємозв'язку з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу касаційного оскарження рішення судів попередніх інстанцій.
Стосовно посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у взаємозв'язку з пунктом 4 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України слід зауважити, що у разі, якщо скаржник вважає, що судом порушено норми процесуального права щодо встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено доказ, який скаржник вважає недопустимим, обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, тобто такими, що одержані з порушенням законної процедури.
Верховний Суд наголошує, що в касаційній скарзі заявник не вказує конкретного доказу, який, на його думку, є недопустимим, на підставі якого суди встановили обставини, які мають істотне значення, під час розгляду цієї справи, що своєю чергою стало наслідком неправильного вирішення судами спору у цій справі.
Отже, Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у взаємозв'язку з пунктом 4 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу касаційного оскарження рішення судів попередніх інстанцій.
При цьому, вимогами касаційної скарги є не направлення справи на новий розгляд (як це передбачено статтею 353 Кодексу адміністративного судочинства України), а скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду і ухвалення нового рішення про задоволення позову, що передбачено статтею 351 Кодексу адміністративного судочинства України.
Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, нормативно-правові акти, а також позицію скаржника про те, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалені судові рішення з порушенням вимог чинного законодавства України, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не оскаржується.
Суддя Н.В. Коваленко