20 серпня 2025 року
м. Київ
справа №320/54775/24
адміністративне провадження № К/990/33556/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Соколова В.М., Кашпур О.В.,
перевірив касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, -
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач, Офіс) про стягнення з Офісу на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року, звернутого до негайного виконання, зміненого в частині постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року, що залишена без змін постановою Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі №320/5210/21, за період затримки з 22 липня 2021 року по 31 жовтня 2024 року включно в сумі 1 865 024,40 грн з утриманням з цієї суми податків та зборів, встановлених законодавством України.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2025 року, позов задоволено. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 22 липня 2021 року по 31 жовтня 2024 року у розмірі 1 933 257 (один мільйон дев'ятсот тридцять три тисячі двісті п'ятдесят сім гривень) грн.
07 серпня 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» відповідач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Предметом спору у цій справі є стягнення середнього заробітку за весь час затримки виконання рішення суду.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, справа розглянута Київським окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.
В касаційній скарзі відповідач зазначає, що оскільки ОСОБА_1 на час виникнення спірних правовідносин був службовою особою, яка у значені Закону України «Про запобігання корупції» займала відповідальне становище, то така справа не підлягала розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Верховний Суд відхиляє аргументи скаржника щодо помилковості розгляду судом першої інстанції справи за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки за загальним правилом будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов'язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України) і ця справа до таких категорії не відноситься, а тому суд першої інстанції, урахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.
Так, оскаржуючи судові рішення у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, скаржник за змістом поданої касаційної скарги послався на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Скаржник зазначає, що фундаментальність порушеного питання та винятковість справи для Офісу Генерального прокурора полягає у визначенні наявності права вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення позивача на роботі, у випадку коли особа, яка поновлена судовим рішенням на посаді, не підтверджує волевиявлення для продовження виконувати роботу визначену трудовою угодою, зокрема, не звертається до органу з відповідною заявою, продовжує трудові відносини на посаді державної служби, чим унеможливлює виконання рішення суду. Також скаржник зазначає, що стягнення грошових коштів з органів прокуратури мають виняткове значення та є такими, що підлягають касаційному перегляду у випадку неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що призвело до безпідставних виплат грошових коштів, що надходять з Державного бюджету України.
Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, оскільки заявник не зазначає новітніх, проблемних та раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин. Не підтвердженим є те, що рішення у цій справі, у контексті індивідуальних ознак цього спору, тягне за собою наслідки, які мають своєрідність, особливості, характерні виключно для особи, яка подає касаційну скаргу, позаяк посилання на негативні наслідки для відповідача у зв'язку з ухваленими рішеннями судів у цій справі не на його користь не дає безумовних підстав для відкриття касаційного провадження.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункти «а» та» в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відтак, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
З огляду на відхилення Верховним Судом зазначених заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
2. Копію цієї ухвали у вигляді електронного документу направити заявнику до електронного кабінету, а у разі його відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.А. Уханенко В.М. Соколов О.В. Кашпур