ф
20 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 160/21313/24
адміністративне провадження № К/990/33292/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алло» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування наказів,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Алло» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової служби України від 16 лютого 2024 року №146 «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Алло» та визнати протиправним та скасувати наказ Східного міжрегіонального управління ДПС (по роботі з великими платниками податків від 29 лютого 2024 року №57-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Алло».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року, адміністративний позов задоволено.
21 лютого 2025 року до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Алло» про ухвалення додаткового рішення, де просили стягнути з Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за рахунок бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу при розгляді справи в апеляційній інстанції в розмірі 10 000 грн та з ДПС України за рахунок бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу при розгляді справи в апеляційній інстанції в розмірі 10 000 грн.
Додатковою постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Алло» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Ухвалено додаткову постанову, якою стягнуто зі Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та Державної податкової служби України за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алло» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі по 1 500 грн з кожного. В іншій частині заяви відмовлено.
6 серпня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволених вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про винесення додаткового рішення Товариства з обмеженою відповідальністю «Алло» відмовити в повному обсязі.
Попередні касаційні скарги Верховний Суд повернув ухвалами від 25 червня 2025 року та від 24 липня 2025 року на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) як такі, що не містили підстав для касаційного оскарження судових рішень. Суд зазначав про незмістовність наведених скаржником обґрунтувань для касаційного оскарження судових рішень та роз'яснив вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати в частині визначення підстав касаційного оскарження. Натомість, ці роз'яснення так і не були враховані скаржником при повторному зверненні.
Під час перевірки втретє поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, а її зміст є ідентичним до попередньої касаційної скарги, яку Верховний Суд вже визнав неналежно оформленою.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Однак, звертаючись з касаційною скаргою втретє, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз'яснень, наданих Верховним Судом. Аналогічно попереднім редакціям касаційної скарги скаржник, оскаржуючи додаткове судове рішення, цитує витяги з постанов Верховного Суду про критерії, якими має керуватися суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу. Однак, скаржник не зазначає, в чому саме полягає неправильне застосування та/або порушення судами попередніх інстанцій таких критеріїв.
Суд вчергове звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження судових рішень.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алло» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування наказів повернути скаржнику.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Є. Блажівська