19 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/4577/25 пров. № А/857/24976/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Обрізка І.М., Судової-Хомюк Н.М.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року (прийняте суддею Хома О.П. у м.Львові, в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження), у справі №380/4577/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у неналежному розгляді рапортів від 18 жовтня 2024 року за вх. № 26/451 та від 18 листопада 2024 року про звільнення з військової служби військового капелана молодшого лейтенанта капеланської служби ОСОБА_1 з підстав, передбачених абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 12.03.1992 № 2232-ХІІ; зобов'язати відповідача розглянути рапорти від 18 жовтня 2024 року за вх. № 26/451 та від 18 листопада 2024 року про звільнення з військової служби військового капелана молодшого лейтенанта капеланської служби ОСОБА_1 з урахуванням підстав, передбачених абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 12.03.1992 № 2232-ХІІ та прийняти за результатами розгляду рішення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні обставинам справи та підлягає скасуванню з ухваленням нового, яким позов задовольнити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідач в обох випадках рапорти щодо звільнення з військової служби через сімейні обставини відповідно до пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХП, залишив без реалізації (листи - відповіді за вих.26/479 від 01.11.2024 року, вих.№518/77-а від 16.01.2025 року), оскільки до них у їх трактуванні не було долучено документи, що підтверджують факт відсутності інших осіб, які мають здійснювати догляд за особою з інвалідністю. Вважає, що відмова у погодженні рапортів не може вважатись розглядом такого по суті та вирішення порушених у них питань, що змушувало його звернутися за захистом порушеного права до суду, оскільки відповідач не задовольнив відповідний рапорт вважаючи, що він не довів підстави для звільнення, а саме - факту відсутності інших осіб, що можуть здійснити догляд за батьком дружини. Доведення відсутності інших осіб, що можуть здійснити догляд, не є його обов'язком. Зазначені підстави повинні були бути предметом судового розгляду, однак не стали. Відповідач, як і суд першої інстанції, у встановленому законом порядку не надав оцінки доводам, обставинам викладеним в рапорті, а також наданих ним до нього документам та не прийняв рішення за наслідками розгляду рапорту про звільнення його як військовослужбовця з військової служби, а саме, рішення про звільнення з військової служби або обґрунтовану об'єктивну відмову в такому. Просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким позов задоволити.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач проходив службу за контрактом на посаді молодшого лейтенанта капеланської служби у в/ч НОМЕР_1 .
Згідно з витягом з наказу командира голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (по особовому складу) від 03.01.2025 № 1, молодшого лейтенанта капеланської служби ОСОБА_1 , військового капелана НОМЕР_2 окремого шляхо-відновлювального батальйону НОМЕР_3 окремої бригади звільнено із займаної посади і зараховано у розпорядження голови Адміністрації Державної служби транспорту з 03.01.2025.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 01.03.2025 № 64, молодшого лейтенанта капеланської служби ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, який прибув з військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , з 01 березня 2025 року зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення. Зараховано на продовольче забезпечення з 01 березня 2025 року.
Згідно із свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_5 , виданим відділом реєстрації актів громадянського стану м. Червонограда Львівської області 30.10.1999, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одружились 30.10.1999, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис № 382, прізвище дружини після одруження - ОСОБА_3 .
Згідно з довідкою КП «Центральна міська лікарня Червоноградської міської ради» у ОСОБА_4 діагностовано хронічне вертеброгенне шийне захворювання з больовим синдромом, полірадикулонейропатія з порушенням функції хребта, хронічною недостатністю мозкового кровообігу у вертебробазилярному басейні з S-подібною девіацією хребтових артерій.
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_6 від 19.08.1981, її батьком є ОСОБА_5 , а матір'ю - ОСОБА_6 .
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 026122 від 18.09.2024 ОСОБА_5 є інвалідом І «Б» групи на підставі загального захворювання. Інвалідність встановлена безтерміново. Потребує постійного стороннього догляду, нагляду, допомоги.
Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 , виданим Червоноградським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області 26.06.2018, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 26.06.2018 складено відповідний актовий запис № 413.
Відповідно до свідоцтва про народження, серії НОМЕР_8 від 28.10.2009, молодший син ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Щодо старшого сина позивача та ОСОБА_4 , то згідно з довідкою форми 5, виданою в/ч НОМЕР_9 15.09.2024 № 2405/РВЗ, солдат ОСОБА_8 , перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_9 .
Середній син позивача та ОСОБА_4 - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно з довідкою, виданою Київським національним університетом культури і мистецтв 17.10.2024, є студентом 4 курсу факультету PR, журналістики та інформаційної політики, денної форми навчання, контрактної форми фінансування, групи ПР-11.
Зі змісту позовної заяви відомо, що брат дружини позивача - ОСОБА_9 , 7 років тому виїхав до Республіки Польща і відомостей про нього немає. Докази на підтвердження цієї обставини в матеріалах справи відсутні.
Згідно з актом проведення обстеження сім'ї № 1131 від 26.09.2024, ОСОБА_1 надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_5 , проживає разом з ним, послуги надає щоденно.
ОСОБА_1 18.10.2024 звернувся до командира в/ч НОМЕР_1 з рапортом та відповідним пакетом підтверджуючих документів про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком дружини - ОСОБА_5 , який є особою з інвалідністю І групи та за відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення.
До рапорту позивач додав копії таких документів: - довідка про інвалідність № 026122 серія 12 ААД, паспорт; - акт проведення обстеження сім'ї № 1131; - довідка про склад сім'ї, свідоцтво про одруження, свідоцтво про народження дружини, онуків; - довідка про стан здоров'я дружини, паспорт; - довідка з місця роботи дружини; - довідка про доходи дружини;
- довідка, що онук ОСОБА_8 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_9 АДРЕСА_2 ; - довідка, що онук ОСОБА_8 є студентом денної форми КНУКМ; - онук ОСОБА_7 - школяр.
Вказаний рапорт відповідач зареєстрував 19.10.2024 за вх. № 26/451 та на підставі зазначених документів 01.11.2024 надав відповідь за вих. № 26/479 про відсутність підстав для звільнення з військової служби, оскільки не було подано ще ряд документів на підтвердження перелічених в рапорті фактів, а деякі з поданих документів не відповідають вимогам, встановленим законодавством України, а саме: до рапорту не було додано витяг з державного реєстру актів цивільного стану громадян, з якого б вбачалось, що ОСОБА_4 є єдиною дитиною ОСОБА_5 . Не надано жодної інформації про наявність чи відсутність дружини ОСОБА_5 . Крім того, до рапорту не було додано висновків медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії встановленого зразка про те, що дочка ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , як особа першого ступеня споріднення так і онук, ОСОБА_8 , як особа другого ступеня споріднення не можуть здійснювати догляд за ОСОБА_5 як інвалідом І групи, оскільки самі потребують стороннього догляду.
Позивач 11.11.2024 повторно подав рапорт відповідачеві, долучивши такі додаткові документи: ксерокопію записів від 31.07.2024 у медичній карті ОСОБА_5 та ксерокопію свідоцтва про смерть ОСОБА_6 серії НОМЕР_7 від 26.06.2018.
Адміністрація Державної спеціальної служби транспорту 16.01.2025, за належністю опрацювавши документи щодо звільнення з військової служби за сімейними обставинами ОСОБА_1 , надала відповідь № 518/77-в, що у поданих військовою частиною матеріалах відсутня довідка медико-соціальної експертної комісії (лікарсько-консультативної комісії), яка б підтверджувала, що дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_4 потребує постійного догляду та не може здійснювати догляд за хворим батьком. У зв'язку з цим, документи було повернено без реалізації.
Вважаючи дії відповідача щодо неналежного розгляду рапортів від 18.10.2024 за вх. № 26/451 та від 18.11.2024 про звільнення з військової служби військового капелана молодшого лейтенанта капеланської служби ОСОБА_1 з підстав, передбачених абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» протиправними, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції зазначив, що в розумінні вимог абзац 13 пункту 3 частини 12 статті 26 статті 26 Закону № 2232-XII подані позивачем до рапорту про звільнення з військової служби медичні документи та довідка КП «Центральна міська лікарня Червоноградської міської ради» не є належними і достатніми доказами на підтвердження того, що особа ОСОБА_4 (дружина позивача, дочка ОСОБА_5 ) потребує постійного догляду. Окрім того, суд не може самостійно встановлювати, чи підпадає встановлений ОСОБА_4 діагноз під критерії, необхідні для здійснення постійного стороннього догляду, оскільки суди не є спеціалізованою установою в медичній сфері. Враховуючи зазначені обставини в сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби, діяв у межах, визначених чинним законодавством. При цьому, на переконання суду, позивач не надав відповідачу достатні докази для підтвердження відсутності членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення батька дружини, який є особою з інвалідністю I групи або того, що інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (далі - Указ №64/2022) у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому відповідними Указами Президента України правовий режим воєнного стану неодноразово продовжувався і діє дотепер.
Пунктом 2 Указу №64/2022 військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон №389-VIII).
Згідно із статтею 1 Закону №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, згідно пункту 4 якого встановлено призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Частинами 1, 2, 4 - 6 статті 2 Закону №2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.
Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, передбачені частиною п'ятою цієї статті.
Пунктом першим визначені підстави для звільнення таких військовослужбовців у мирний час, пунктом другим - під час дії особливого періоду (крім періодів проведення мобілізації та дії воєнного стану), а третім - під час проведення мобілізації та дії воєнного стану.
Частиною 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ визначено перелік сімейних обставин та інших поважних причин, які дають підстави для звільнення з військової служби, відповідно до пункту 3 якої військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану, зокрема: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (абзац 13).
Відповідно до частини 7 статті 26 Закон № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений у «Положенні про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженому Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153).
Відповідно до пункту 12 Положення № 1153, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, переведення військовослужбовців строкової військової служби на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині.
Згідно з пунктом 260 Положення №1153, під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону №2232-XII, та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.
Нормами підпункту 2 пункту 225 Положення №1153 передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) здійснюється на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону №2232-XII: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Порядок звільнення врегульований пунктами 233-243 Положення №1153.
Пунктом 233 Положення №1153 закріплено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Згідно з пунктом 245-1 Положення № 1153, звільнення військових капеланів з військової служби здійснюється з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 531, який набрав чинності 08.08.2024, затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (далі - Порядок № 531).
Пунктом 9 Порядку № 531 унормовано, що розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:
1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 531 відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою. Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.
Таким чином, законодавець встановив певні умови для звільнення військовослужбовців з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач прийняв рішення за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби у зв'язку із сімейними обставинами на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, виходячи з такого.
Так, судом встановлено, що відповідач 01.11.2024 розглянув рапорт позивача від 18.10.2024 і надав відповідь за вих. № 26/479 про відсутність підстав для звільнення з військової служби з наведенням мотивів відмови.
Адміністрація Державної спеціальної служби транспорту 16.01.2025, за належністю опрацювавши документи щодо звільнення з військової служби за сімейними обставинами ОСОБА_1 , надала відповідь № 518/77-в, що у поданих військовою частиною матеріалах відсутня довідка медико-соціальної експертної комісії (лікарсько-консультативної комісії), яка б підтверджувала, що дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_4 потребує постійного догляду та не може здійснювати догляд за хворим батьком. У зв'язку з цим, документи було повернено без реалізації.
Щодо звільнення позивача з військової служби за контрактом за наявності або відсутності підстав, передбачених абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 12.03.1992 № 2232-ХІІ, колегія суддів зазначає таке.
Так, 02 жовтня 2024 року набрав чинності Наказ Міністерства оборони України від 23.07.2024 № 495 «Про затвердження Змін до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України».
Відповідно до пункту 14 вказаних змін доповнено та змінено додаток 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (пункт 12.11 розділу ХІІ), тобто Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.
При поданні до звільнення з військової служби за підставою «через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються, серед іншого, документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин.
До таких документів у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (пункт 26) належать: документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами); один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки; один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
Позивач, звертаючись 18.10.2024 до командира в/ч НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, додав такі документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин: - довідка про інвалідність № 026122 серія 12 ААД, паспорт; - акт проведення обстеження сім'ї № 1131; - довідка про склад сім'ї, свідоцтво про одруження, свідоцтво про народження дружини, онуків; - довідка про стан здоров'я дружини, паспорт; - довідка з місця роботи дружини; - довідка про доходи дружини;
- довідка, що онук ОСОБА_8 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_9 АДРЕСА_2 ; - довідка, що онук ОСОБА_8 є студентом денної форми КНУКМ; - онук ОСОБА_7 - школяр.
Підставою для подання ОСОБА_1 рапорту про звільнення з військової служби за сімейними обставинами стало те, що батько його дружини є особою з інвалідністю І групи.
Вказане підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 026122 від 18.09.2024 про те, що ОСОБА_5 дійсно є інвалідом І «Б» групи на підставі загального захворювання. Інвалідність встановлена безтерміново. Потребує постійного стороннього догляду, нагляду, допомоги.
Оскільки позивач звертався із рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами 18.10.2024, вже після 02.10.2024, то відповідачем вірно було вказано про те, що позивач не надав акту обстеження сімейного стану позивача із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які здійснюють або можуть здійснювати догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Так, абзацом 16 пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою КМУ від 23.12.2022 № 154 передбачено, що районні ТЦК та СП наділені повноваженнями перевіряти сімейний стан військовослужбовця за зверненням командира військової частини або за заявою родичів (за наявності підстав), про що вірно вказав суд першої інстанції.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 26 червня 2024 року у справі №420/23353/23, розгляд рапорту про звільнення з військової служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність, зокрема, сімейних обставин або інших поважних причин, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
Щодо «відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я» у спірних правовідносинах, колегія суддів зазначає таке.
Абзацами першим, третім частини другої статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Згідно з пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року у справі № 5-рп/99, до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статті 3 СК України).
Чинним законодавством у сфері проходження військової служби не визначено поняття «члени сім'ї першого, другого ступеня», тому такі можуть визначатися виходячи із положень Податкового кодексу України.
На підставі норм Податкового кодексу України, відповідно до підпункту 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 якого, членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені. Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки. При цьому, вказані терміни ототожнюються з чергами на спадкування в Роз'ясненні Міністерства юстиції України від 11.10.2011 «Окремі питання спадкування».
ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 від 19.08.1981, та дружиною позивача ОСОБА_1 згідно із свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_5 , виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану м. Червонограда Львівської області 30.10.1999.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є неповнолітнім онуком ОСОБА_5 і на нього не може бути покладено обов'язок здійснювати догляд за своїм дідусем.
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , онук ОСОБА_5 , є студентом, який навчається за денною формою здобуття вищої освіти і в розумінні постанови Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859 «Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі» може здійснювати догляд за своїм дідом.
Онук ОСОБА_5 - ОСОБА_8 , згідно з довідкою форми 5, виданою в/ч НОМЕР_9 15.09.2024 № 2405/РВЗ, перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_9 .
Судом не встановлено і в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що ОСОБА_8 звертався до керівництва військової частини НОМЕР_9 , в якій він проходить військову службу, із рапортом про звільнення його з військової служби на тій же підставі, яку позивач зазначив у своєму рапорті у спірних правовідносинах.
Доказів того, що син ОСОБА_5 - ОСОБА_9 , 7 років тому виїхав до Республіки Польща і відомостей про нього немає, судом не здобуто, а позивачем не надано.
Суд першої інстанції правильно вказав, що родичами першого і другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати догляд за ОСОБА_5 є: дочка ОСОБА_2 , зять ОСОБА_1 , онук ОСОБА_8 , оскільки необхідність здійснювати постійний догляд передбачає саме спільне проживання з особою. Здійснювати такий догляд не може той, хто проживає окремо, зокрема в іншій країні.
Щодо того, що догляд за ОСОБА_5 могла б здійснювати дочка ОСОБА_2 , то суд встановив, що на підтвердження стану здоров'я дружини, позивач долучив довідку КП «Центральна міська лікарня Червоноградської міської ради», згідно з якою у ОСОБА_4 діагностовано хронічне вертеброгенне шийне захворювання з больовим синдромом, полірадикулонейропатія з порушенням функції хребта, хронічною недостатністю мозкового кровообігу у вертебробазилярному басейні з S-подібною девіацією хребтових артерій.
Абзац 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII, так і додаток 19 «Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби» до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України передбачає, що інший член сім'ї першого чи другого ступеня споріднення повинен сам потребувати постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Із відповіді відповідача від 01.11.2024 за вих. № 26/479 вбачається, що позивачем не доведено, що його дружина - ОСОБА_4 потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я і не може здійснювати догляд за батьком ОСОБА_5 .
Положеннями статті 26 Закону № 2232-XII визначено два альтернативні документи для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою: або висновок МСЕК, або ЛКК.
Таким чином, подані позивачем до рапорту про звільнення з військової служби медичні документи та довідка КП «Центральна міська лікарня Червоноградської міської ради» не є належними і достатніми доказами на підтвердження того, що особа ОСОБА_4 (дружина позивача, дочка ОСОБА_5 ) потребує постійного догляду.
Суд не може самостійно встановлювати, чи підпадає встановлений ОСОБА_4 діагноз під критерії, необхідні для здійснення постійного стороннього догляду, оскільки суди не є спеціалізованою установою в медичній сфері.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року у справі №380/4577/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді І. М. Обрізко
Н. М. Судова-Хомюк