Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
20 серпня 2025 року справа № 520/21140/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Буд»
до Головного управління ДПС у Харківській області
та Державної податкової служби України
про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес Буд» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Експрес Буд») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - відповідач-1, ГУ ДПС у Харківській області) та Державної податкової служби України (далі по тексту - відповідач-2, ДПС України), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-1 про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість від 06.06.2024 № 11186979/45075521;
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Державної податкової служби України від 28.06.2024 №271/45075521, яким залишено скаргу без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість без змін;
- зобов'язати відповідача-1 врахувати таблицю даних платника податку, зареєстрованої у контролюючому органі 03.06.2024 № 9148915029.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що підприємство є суб'єктом господарювання реального сектору економіки, здійснює свою господарську діяльність в межах правового поля з дотриманням норм чинного законодавства та є сумлінним платником податків. Позивачем подано до ГУ ДПС у Харківській області таблицю даних платника податку за встановленою формою у Додатку 5 до Постанови Кабінету Міністрів України № 1165 За результатами її розгляду Комісією ГУ ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення від 06.06.2024 № 11186979/45075521 про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість, чим порушено права позивача.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
ГУ ДПС у Харківській області 09.08.2024 за допомогою «Електронний суд» суду надіслало відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на правомірність оскаржуваного рішення, у ході опрацювання інформації ТОВ «Експрес Буд» при розгляді Таблиці даних платника податків встановлено придбання товарно-матеріальних цінностей в об'ємах (обсягах) не співвідносні з обсягами реалізації товарів та/або обсягами виконаних робіт. У зв'язку з чим Комісією ГУ ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення від 06.06.2024 № 11186979/45075521 про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість.
ДПС України правом надання відзиву на позовну заяву не скористався.
Позивач правом надання відповіді на відзив не скористався.
Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.
Позивач є юридичною особою, зареєстрованою відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та перебуває на обліку у ГУ ДПС у Харківській області.
Позивачем подано до ГУ ДПС у Харківській області разом з повідомленням про подання інформації та копій документів щодо господарської діяльності платника податку таблицю даних платника податку за встановленою формою в Додатку 5 до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» від 11.12.2019 № 1165
Вказану таблицю прийнято відповідачем-1, однак її реєстрація була зупинена, про що отримано квитанцію про зупинення реєстрації податкових накладних від 03.06.2024.
У отриманій квитанції податковий орган зазначив, що інформацію таблиці даних платника податку на додану вартість, зареєстрованої у контролюючому органі від 03.06.2024 № 9148915029 не враховано автоматично через невиконання вимог пункту 18 Порядку № 1165.
Позивачем складено та подано до податкового органу повідомлення щодо надання пояснень та копій документів щодо таблиці даних платника податку, до якого додано пояснення та документи достатні, на його думку, для прийняття рішень про врахування таблиці, що підтверджується квитанцією, яка наявна у матеріалах справи.
Комісією ГУ ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення від 06.06.2024 № 11186979/45075521 про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість.
Підставою відмови у реєстрації таблиці є «встановлення невідповідності визначених платником податку в таблиця даних видів діяльності згідно КВЕД, кодів послуг згідно ДКПП, кодів товарів згідно УКТЗЕД: недотримання пункту 13 Порядку; отримано податкову інформацію, що свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій: встановлено невідповідність обсягів реалізованого товару до придбаного».
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач в адміністративному порядку звернувся до Комісії з питань зупинення реєстрації податкової центрального рівня - ДПС України зі скаргою.
Відповідач-2 прийняв рішення за результатами розгляду скарги, яким залишив скаргу позивача без задоволення, а рішення відповідача-1 без змін.
Не погодившись з рішенням комісії регіонального рівня від 06.06.2024 № 11186979/45075521 про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість та рішення комісії центрального рівня, позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі по тексту - ПК України).
Згідно з підпунктами 16.1.2, 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі по тексту - Порядок № 1165).
Згідно з приписами пункту 2 Порядку № 1165 таблиця даних платника податку - зведена інформація, що подається платником податку до контролюючого органу, щодо кодів видів економічної діяльності платника податку згідно з Класифікатором видів економічної діяльності, кодів товарів згідно з УКТЗЕД та/або кодів послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (далі - Державний класифікатор), що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України.
Пунктом 12 Порядку № 1165 передбачено, що платник податку має право подати до ДПС таблицю даних платника податку за встановленою формою (додаток 5).
Відповідно до пункту 13 Порядку № 1165 у таблиці даних платника податку зазначаються: види економічної діяльності відповідно до КВЕД; коди товарів згідно з УКТЗЕД, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України; коди послуг згідно з Державним класифікатором, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України.
Таблиця даних платника податку подається з поясненням, в якому зазначається вид діяльності, з посиланням на податкову та іншу звітність платника податку (пункт 14 Порядку № 1165).
Таблиця даних платника податку з поясненнями розглядається комісією регіонального рівня протягом п'яти робочих днів після її отримання (пункт 15 Порядку № 1165).
Згідно з пунктом 16 Порядку № 1165 комісія регіонального рівня приймає рішення про врахування або неврахування таблиці даних платника податку, яке надсилається платнику податку в електронний кабінет технічними засобами електронних комунікацій в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу, Законів України Про електронні документи та електронний документообіг та Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги(додаток 6).
Відповідно до пункту 16-1 Порядку № 1165 у разі прийняття комісією регіонального рівня рішення про врахування таблиці даних платника податку відповідно до пункту 16 цього Порядку або прийняття комісією центрального рівня рішення про задоволення скарги та скасування рішення комісії регіонального рівня про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість, податкові накладні/розрахунки коригування, реєстрація яких зупинена відповідно до пункту 1 додатка 3 до дня, що передує даті прийняття рішення про врахування таблиці даних платника податку або рішення про неврахування таблиці даних платника податку, якщо щодо такого рішення комісією центрального рівня задоволено скаргу та скасовано рішення комісії регіонального рівня про неврахування таблиці даних платника податку, підлягають автоматичній реєстрації в Реєстрі на п'ятий робочий день, що настає за днем прийняття такого рішення, якщо одночасно виконуються такі умови: - відсутнє рішення контролюючого органу про неврахування такої таблиці даних платника відповідно до пункту 19 цього Порядку; - у податкових накладних/розрахунках коригування зазначені операції з кодами товарів згідно з УКТЗЕД/кодами послуг згідно з Державним класифікатором/умовним кодом такого товару, що відображені у такій таблиці даних платника податку, та операції, які на початок операційного дня, протягом якого здійснюється така автоматична реєстрація в Реєстрі, не відповідають критеріям ризиковості здійснення операцій згідно з додатком 3, та стосовно платника податку відсутнє діюче рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку; - такі податкові накладні/розрахунки коригування складені та подані для реєстрації в Реєстрі не раніше календарного місяця, що передує місяцю, у якому комісією регіонального рівня прийняте рішення про врахування таблиці даних платника податку або рішення про неврахування таблиці даних платника податку, якщо щодо такого рішення комісією центрального рівня задоволено скаргу та скасовано рішення комісії регіонального рівня про неврахування таблиці даних платника податку; - щодо таких податкових накладних/розрахунків коригування платника податку комісією регіонального рівня не прийнято рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Мінфіну від 12 грудня 2019 р. № 520; - у день такої автоматичної реєстрації в Реєстрі наявна сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати такі податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі, обчислена відповідно до пункту 200-1.3 або 200-1.9 статті 200-1 Кодексу.
Відповідно до пункту 17 Порядку № 1165 у рішенні про неврахування таблиці даних платника податку в обов'язковому порядку зазначається причина такого неврахування.
У разі прийняття рішення про неврахування таблиці даних платника у відповідних полях рішення зазначається детальна інформація, що стала підставою для неврахування таблиці даних платник податку, а саме: тип операції (придбання/постачання), період здійснення господарської операції, код згідно з УКТЗЕД/ДКПП/умовним кодом товару, податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції, дата включення платника податку, задіяного в ризиковій операції, до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
Згідно з приписами пункту 18 Порядку № 1165 таблиця даних платника податку враховується ДПС в автоматичному режимі у разі, коли: - така таблиця подається платниками податку - сільськогосподарськими товаровиробниками, включеними до Реєстру отримувачів бюджетної дотації відповідно до Закону України Про державну підтримку сільського господарства України, та/або сільськогосподарськими товаровиробниками, які на 31 грудня 2016 р. застосовували спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 Кодексу (у редакції, що діяла на 31 грудня 2016 р.) та мають у власності (право власності/користування) та/або на умовах оренди земельні ділянки, загальна площа яких становить не менш як 200 гектарів включно станом на 1 січня та які відображені в податковій звітності до 20 лютого поточного року (до 20 лютого поточного року враховується наявність таких ділянок за звітний період попереднього року), та у поданій таблиці даних платника податку зазначаються відомості про постачання (виготовлення) таких груп товарів за кодами згідно з УКТЗЕД, як живі тварини (код згідно з УКТЗЕД 01); риба і ракоподібні, молюски та інші водяні безхребетні (код згідно з УКТЗЕД 03); молоко та молочні продукти; яйця птиці; натуральний мед; їстівні продукти тваринного походження, в іншому місці не зазначені (код згідно з УКТЗЕД 04); овочі та деякі їстівні коренеплоди і бульби (код згідно з УКТЗЕД 07); їстівні плоди та горіхи; шкірки цитрусових або динь (код згідно з УКТЗЕД 08); зернові культури (код згідно з УКТЗЕД 10); насіння і плоди олійних рослин; інше насіння, плоди та зерна; технічні або лікарські рослини; солома і фураж (код згідно з УКТЗЕД 12); - зазначена таблиця подається платниками податку, в яких значення показників D та P, розрахованих у порядку, встановленому пунктом 3 цього Порядку, мають такі розміри: D >0,02, P.
Відповідно до пункту 19 Порядку № 1165 комісії контролюючих органів приймають рішення про неврахування таблиці даних платника податку (додаток 7), врахованої відповідно до пунктів 16 та/або 18 цього Порядку, комісія центрального рівня приймає рішення про неврахування таблиці даних платника податку, врахованої відповідно до рішення про задоволення скарги щодо рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість, що надсилається платнику податку в електронний кабінет технічними засобами електронних комунікацій в електронній формі, з дотриманням вимог Кодексу, Законів України Про електронні документи та електронний документообіг та Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги, якщо: - стосовно платника податку прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку (додаток 4), визначених у пунктах 1-5 додатка 1; - до контролюючого органу надійшла податкова інформація щодо невідповідності інформації, зазначеної в таблиці даних платника податку, видам економічної діяльності відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності, кодам товарів згідно з УКТЗЕД та/або кодам послуг згідно з Державним класифікатором, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України, яка свідчить про надання платником податку недостовірної інформації в таблиці даних платника податку.
У рішенні про неврахування таблиці даних платника, у відповідних полях рішення зазначається детальна інформація, що стала підставою для неврахування таблиці даних платника податку, а саме: тип операції (придбання/постачання), період здійснення господарської операції, код згідно з УКТЗЕД/ДКПП/умовним кодом товару, податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції, дата включення платника податку, задіяного в ризиковій операції, до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
Рішення про неврахування таблиці даних платника податку може бути оскаржено: - в адміністративному або судовому порядку у разі прийняття рішення комісією регіонального рівня; - у судовому порядку у разі прийняття рішення комісією центрального рівня.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 1165 якщо таблиця даних платника податку врахована відповідно до пункту 18 цього Порядку, після прийняття комісією контролюючого органу рішення про неврахування таблиці даних платника податку така таблиця підлягає розгляду відповідно до пункту 15 цього Порядку.
Якщо рішення про врахування таблиці даних платника податку прийнято до дати набрання чинності цим Порядком, таке рішення залишається чинним до прийняття контролюючим органом рішення про неврахування таблиці даних платника податку (пункт 21 Порядку № 1165).
Таблиця даних платника податку враховується у разі надходження до контролюючого органу рішення суду про скасування рішення про неврахування таблиці даних платника податку, яке набрало законної сили (пункт 22 Порядку № 1165).
Згідно з пунктом 23 Порядку № 1165 таблиця даних платника податку подається платником податку в електронній формі технічними засобами електронних комунікацій з урахуванням вимог Законів України Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого Мінфіном.
Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (пункт 25 Порядку № 1165).
Відтак з викладених норм права вбачається, що рішення комісії регіонального рівня про неврахування таблиці даних обов'язково має містити чітку підставу для такого неврахування.
При цьому, за своїм змістом спірне рішення відповідача, є індивідуально-правовим актом, яке повинно відповідати вимогам, встановленим статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, водночас можливість оскарження такого рішення в судовому порядку передбачена абзацом 3 пункту 19 Порядку № 1165.
За аналізом наведених правових норм можна дійти висновку, що рішення про неврахування таблиці даних платника податку в обов'язковому порядку повинно містити чітку підставу для такого неврахування і може бути ухвалене у разі надходження до контролюючого органу податкової інформації, що свідчить про надання платником податку в поданій таблиці недостовірної інформації.
У спірному рішенні комісія ГУ ДПС в Харківській області, в якості підстави неврахування поданої таблиці даних платника податку на додану вартість, зазначила інші підстави, а саме: «встановлення невідповідності визначених платником податку в таблиця даних видів діяльності згідно КВЕД, кодів послуг згідно ДКПП, кодів товарів згідно УКТЗЕД: недотримання пункту 13 Порядку; отримано податкову інформацію, що свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій: встановлено невідповідність обсягів реалізованого товару до придбаного».
Таке загальне формулювання не дає розуміння конкретних причин їх прийняття у кожному випадку. При цьому і у відзиві не наведено більш конкретизованих причин.
За змістом пунктів 74.1, 74.3 статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики.
Податкова інформація, наявна в інформаційно-аналітичних базах, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні КАС України. Така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган, а всі сумніви контролюючого органу щодо дотримання позивачем вимог податкового законодавства під час здійснення господарської діяльності повинні досліджуватися шляхом проведення перевірок такого платника податків, за умови наявності підстав для її проведення, визначених ПК України.
Не заперечуючи повноважень комісії центрального рівня на прийняття рішень про неврахування таблиці даних платника податку, колегія суддів зазначає, що виконання суб'єктом владних повноважень завдань та функцій, покладених чинним законодавством, має відбуватися у чіткій відповідності до приписів нормативно-правових актів, якими така діяльність унормована, що відповідає закріпленому у частині другій статті 19 Конституції України обов'язку діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що за приписами пунктів 40, 44, 45 Порядку № 1165 засідання комісії контролюючого органу є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин її затвердженого персонального складу.
Засідання комісії контролюючого органу проводиться у разі наявності матеріалів для розгляду.
Рішення комісії контролюючого органу приймається шляхом відкритого голосування.
Під час засідання секретарем комісії контролюючого органу ведеться протокол, в якому фіксуються прийняті рішення та надані доручення. Протокол підписується головою комісії контролюючого органу (у разі його відсутності - заступником), заступником голови, секретарем та членами комісії, які брали участь у засіданні.
Комісія контролюючого органу перевіряє подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні).
Розгляд питання на засіданні комісії контролюючого органу включає такі етапи: доповідь секретаря комісії; доповідь члена комісії, співдоповідь (у разі потреби); внесення членами комісії пропозицій, їх обговорення; оголошення головою комісії рішення про припинення обговорення питання; голосування; оголошення головою комісії результатів голосування; оформлення протоколу.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Відповідач не надав суду доказів того, що ним дотримано наведених приписів Порядку № 1165 під час прийняття оспорюваного рішення (протоколу засідання комісії, використаних джерел інформації для перевірки поданих позивачем разом із таблицями даних документів).
Спірне рішення відповідача від 06.06.2024 № 11186979/45075521 є актом індивідуальної дії, головною рисою якого є його конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктом адміністративного права, який видає такий акт; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.
Суд зазначає, що законодавець встановлює перелік обов'язкової для фіксації в рамках рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість інформації. Без деталізації такого роду інформації відповідне рішення не може вважатися належним чином оформленим. Податковий орган у згаданому рішенні повинен зазначити конкретну причину, на підставі якої ним не було враховано подану таблицю даних платника податку.
У контексті спірних правовідносин про обґрунтованість прийнятого рішення йдеться у пунктах 17, 19 Порядку №1165, які обумовлюють у разі прийняття рішення про неврахування таблиці даних платника зазначати детальну інформацію: тип операції (придбання/постачання), період здійснення господарської операції, код згідно з УКТЗЕД/ДКПП/умовним кодом товару, податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції, дата включення платника податку, задіяного в ризиковій операції, до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
Наявність у формі рішення рядка інше також зобов'язує комісію контролюючого органу у доступній формі викласти чіткі і конкретні мотиви неврахування таблиці даних платника податку.
Тож якщо контролюючий орган і вважав, що є обставини, які унеможливлювали врахування таблиці даних платника податків, то відповідні обставини повинні бути чітко зазначені у рішенні (як-от, наявність рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості; яка податкова інформація свідчить про невідповідність інформації, зазначеної в таблиці даних платника податку, видам економічної діяльності, чи про надання платником податку недостовірної інформації в таблиці даних платника податку).
На переконання суду, оскаржуване рішення не містить жодної передбаченої чинним законодавством мотивації підстав та причин неврахування таблиці даних платника податку та не містять доказів наявності податкової інформації, яка свідчила б про надання платником податку недостовірної інформації в таблицях даних.
Щодо необхідності зазначення в рішенні про неврахування таблиці даних платника ПДВ конкретної податкової інформації та доведення її наявності під час судового розгляду справи неодноразово вказував Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, від 20.04.2023 у справі № 380/4746/22, від 31.05.2023 у справі № 280/1255/20.
Відтак встановлені обставини справи свідчать, що рішення від 06.06.2024 № 11186979/45075521 відповідача-1 про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість є необґрунтованим та належно невмотивованим, що не відповідає встановленим Кодексом адміністративного судочинства України критеріям правомірності індивідуально-правового акту, а тому, таке є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що приймаючи рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарської операцій позивача на предмет її реальності. Змістовна оцінка господарської операції може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України.
Предметом розгляду, у даному випадку, є виключно питання правильності та правомірності рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість., а нереальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акту індивідуальної дії, що впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень, та в свою чергу вказує на наявність підстав про визнання протиправними та скасування рішення комісії ГУ ДПС в Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про врахування/неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість від 06.06.2024 № 11186979/45075521.
Оскільки згідно із пунктом 22 Порядку № 1165, таблиця даних платника податку враховується у разі надходження до контролюючого органу рішення суду про скасування рішення про неврахування таблиці даних платника податку, яке набрало законної сили то врахування таблиці даних платника податку є законодавчо встановленим обов'язком для контролюючого органу, у разі надходження до нього рішення суду про скасування рішення про неврахування таблиці даних платника податку, яке набрало законної сили.
Враховуючи висновки суду про протиправність рішення від 06.06.2024 № 11186979/45075521, з метою належного захисту прав позивача суд вважає за необхідне: зобов'язати ДПС України врахувати таблицю даних платника податку на додану вартість позивача, зареєстровану у контролюючому органі датою її подання.
Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправними та скасувати рішення комісії ДПС України за результатами розгляду скарги від 09.01.2023 №2476/37685929/2, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи та інтереси інших осіб.
Виходячи із положень статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Із наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Проте ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
У свою чергу неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, таке рішення прийнято владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюване рішення є юридично значимим, тобто таким, що має безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
Рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про результати розгляду скарг не є юридично значимим для позивача, оскільки зазначені рішення не мають безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, отже самі по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.
Аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд у постановах від 26.03.2019 у справі №810/869/16, від 29.01.2019 у справі №826/10853/17, від 10.08.2020 у справі № 640/6528/19.
З врахуванням викладеного, суд доходить висновку, що рішення відповідача-2 від 28.06.2024 № 271/45075521 про результати розгляду скарги не мають безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, а, відтак, підстави для скасування таких рішень та для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу слід зауважити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексу - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
За частиною 3 статті 132 КАС України до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.
Відповідно до приписів частин 1-5 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Так, частина 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Виходячи з положень частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані такі витрати з розглядом справи. Водночас, дії сторони щодо досудового вирішення спору підлягають врахуванню лише у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.01.2022 у справі № 813/2241/18.
Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін
На підтвердження понесених витрат позивачем надано суду: договір про надання правничої допомоги від 29.07.2024 із додатковими угодами від 30.12.2024; акт прийому-передачі наданих послуг від 06.08.2024; платіжну інструкцію.
Судом встановлено, що представництво інтересів позивача здійснювалося адвокатом Єршовою Оленою Ігорівною на підставі договору надання правничої допомоги від 29.07.2024.
Пунктом 2.1.1. передбачено, що виконавець представляє у встановленому порядку інтереси замовника у справі за позовом ТОВ «Експрес Буд» про скасування рішення про неврахування таблиці та її врахування у Харківському окружному адміністративному суді.
Згідно з пунктом 4.1. Договору, вартість послуг (правничої допомоги) за договором складає 8000,00 грн
Актом прийому-передачі наданих послуг від 06.08.2024 за договором про надання правової допомоги від 29.07.2024, зазначено про виконання адвокатом наступних послуг: підготовка та направлення позовної заяви.
Всього надано послуг на суму: 8000,00 грн.
Позивачем сплачено адвокату кошти у загальній сумі 8000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією.
Так, позивач просив суд відшкодувати витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн.
Суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 02.08.2022 у справі № 640/14930/20.
Судом враховано зазначене, відтак розмір витрат на правову допомогу є не співмірним.
Таким чином, дійшов висновку щодо стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн по 2500,00 грн з кожного.
Водночас, що за подання позовної заяви у цій справі позивач сплатив судовий збір у розмірі 1938,00 грн, що підтверджується квитанцією від 29.07.2024, копія якої наявна у матеріалах справи.
Як вбачається з позовних вимог, предметом позову у даній справі є одна вимога немайнового характеру, а отже, ставка судового збору за подання даного позову становить - 1938,00 грн.
Водночас, суд звертає увагу на те, що у зв'язку з початком функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), а саме: «Електронний кабінет», «Електронний суд» та підсистеми відеоконференцзв'язку, статтю 4 Закону України «Про судовий збір» доповнено частиною третьою, згідно з якою при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки у цій справі позивач позовну заяву подав в електронній формі через підсистему «Електронний суд», розмір судового збору становить 1938,00 грн.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача у розмірі 1938,00 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Буд» (вулиця Озерна, будинок 1, місто Харків, Харківська область, 61009, код ЄДРПОУ: 45075521) до Головного управління ДПС у Харківській області (вулиця Пушкінська, 46, місто Харків, 61057, код ЄДРПОУ: 43983495), Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, місто Київ, 04053, код ЄДРПОУ: 43005393) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість від 06.06.2024 № 11186979/45075521.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Харківській області врахувати таблицю даних платника податку - Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Буд», зареєстрованої у контролюючому органі 03.06.2024 № 9148915029.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Буд» витрати по сплаті судового збору у розмірі 969,00 грн (дев'ятсот шістдесят дев'ять гривень 00 копійок).
Стягнути з Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Буд» витрати по сплаті судового збору у розмірі 969,00 грн (дев'ятсот шістдесят дев'ять гривень 00 копійок).
Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Буд» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн (дві тисячі п'ятсот гривень 00 копійок).
Стягнути з Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Буд» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн (дві тисячі п'ятсот гривень 00 копійок).
У задоволені решти вимог заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 20.08.2025.
Суддя Ольга НІКОЛАЄВА