Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
20 серпня 2025 р. справа №520/3431/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Григорова Д.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Господарського суду Донецької області (просп. Науки, буд. 5, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61058, код ЄДРПОУ: 03499901), третя особа: Державна судова адміністрація України (вул. Липська, буд. 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ: 26255795) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії Господарського суду Донецької області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у розмірі, меншому ніж передбачено Законом України "Про судоустрій і статус суддів" із застосуванням обмежень, установлених Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №553-ІХ від 13.04.2020;
- зобов'язати Господарський суд Донецької області нарахувати та сплатити за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 невиплачену суддівську винагороду ОСОБА_1 на підставі статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у розмірі 132135,93 грн. (сто тридцять дві тисячі сто тридцять п'ять гривень 93 копійки).
В обґрунтування позову позивачка зазначила, що за спірний період розмір виплати суддівської винагороди не відповідає розміру, встановленому законодавством, у зв'язку з чим відповідачем порушено право на належне матеріальне забезпечення позивачки як судді.
Ухвалою суду від 10.03.2025р. поновлено позивачці пропущений процесуальний строк для звернення до суду з позовними вимогами в цій справі, відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 КАС України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
У період з 28.04.2025р. по 09.05.2025р. суддя Григоров Д.В. перебував у щорічній відпустці. У період з 04.06.2025р. по 06.06.2025р. суддя Григоров Д.В. перебував у відряджені, 09.06.2025р. перебував у щорічній відпустці. У період з 18.07.2025р. по 29.07.2025р., та з 06.08.2025р. по 07.08.2025р. суддя Григоров Д.В. перебував у щорічній відпустці.
Відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, у якому останній зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивачкою до суду надано відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої вона підтвердила раніше викладену правову позицію та просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представником третьої особи подано до суду пояснення, згідно яких останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити та зазначив, що правові підстави для здійснення перерахунку суддівської винагороди позивачу відсутні.
З урахуванням викладеного суд вважає можливим розгляд та вирішення справи на підставі наявних у ній доказів, які є достатніми та належними.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Указом Президента України від 12.03.2012р. № 193/2012 "Про призначення суддів" Кучеряву Оксану Олександрівну призначено на посаду судді господарського суду Автономної Республіки Крим строком на п'ять років.
Указом Президента України від 01.12.2021р. № 611/2021 "Про призначення судді" Кучеряву Оксану Олександрівну призначено на посаду судді господарського суду Донецької області безстроково.
Згідно довідки від 25.12.2024р. №05-37/18/2024, виплата суддівської винагороди з 18 квітня по 27 серпня 2020 року здійснювалася з обмеженням у 10 розмірів мінімальної заробітної плати встановленої на 01 січня 2020 року (а.с. 10). Вказана обставина не заперечується сторонами по справі.
Не погоджуючись з виплатою суддівської винагороди в неналежному розмірі позивачка звернулася до суду для захисту своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
У преамбулі Закону № 1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
За приписами статті 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Положеннями частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII обумовлено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону № 1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Згідно з ч. 9 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
З огляду на приписи ч. 2 ст. 130 Конституції України та ч. 1 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розмір суддівської винагороди, зокрема і граничний розмір такої винагороди можуть визначатись виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Разом з тим, 12.03.2020р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", якою з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин, кінцева дата якого з урахуванням внесених до вказаної Постанови змін неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину.
18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-IX, яким Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" доповнено статтею 29 такого змісту:
"Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.
Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині 1 цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)".
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.
Отже, адміністративний суд при вирішенні спору повинен застосувати правовий акт, який має вищу юридичну силу, тобто в спірних правовідносинах приписи ч. 2 ст. 130 Конституції України.
З цього приводу суд зазначає, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" не є Законом про судоустрій, виключно яким відповідно до ч. 2 ст. 130 Конституції України може встановлюватись розмір винагороди судді, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для застосування його положень при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди позивача, яка, як одна із складових гарантій незалежності суддів, не може бути змінена чи врегульована іншим законом, ніж змінами до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
На підставі цього, суд вважає, що набрання 18 квітня 2020 року чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-IX, яким Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" доповнено статтею 29 зазначеного вище змісту, не змінило правове регулювання правовідносин з нарахування та виплати суддівської винагороди, а тому у відповідача були відсутні законні підстави для обмеження розміру суддівської винагороди позивача.
При цьому, відповідач навіть після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-IX, та доповненням Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" статтею 29 повинен був діяти виключно в межах приписів ч. 2 ст. 130 Конституції України, тобто застосовувати для обчислення розміру винагороди судді виключно положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Натомість, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" жодних норм стосовно можливості обмеження розміру винагороди судді не містить.
Суд звертає увагу, що Законом України № 553-ІХ від 13 квітня 2020 року про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" як і будь-яким іншим діючим нормативно-правовими актами не скасовані та не внесені зміни в чинні норми права, передбачені: ч. 2 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (визначає, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами); ст. 130 Конституції України (визначає, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій).
Норми права, які містяться у наведених вище статтях є зрозумілими та доступними для зацікавлених осіб, чіткими та передбачуваними у своєму застосуванні, а також є спеціальними та мають найвищу юридичну силу і тому мають виконуватися.
Таким чином, вирішення питання щодо виплати суддівської винагороди судді є обов'язком відповідача і повинно вирішуватись у встановленому Законом порядку, оскільки є невід'ємним елементом гарантій незалежності суддів, які встановлені Конституцією України.
Право позивача на отримання суддівської винагороди у належному та повному розмірі не може бути поставлено в залежність від неналежного виконання обов'язків державними органами в частині внесення змін до законодавчих актів чи то до формування бюджету.
Обмеження права на отримання суддівської винагороди у належному та повному розмірі становить порушення вимог ст. ст. 19, 130 Конституції України, ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст.1 Протоколу 1 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а державний орган, який не дотримується своїх власних процедур, не повинен мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
З матеріалів справи вбачається, що нарахування та виплата суддівської винагороди позивача із застосуванням обмежень, визначених ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" здійснювалася у період з 18.04.2020р. по 27.08.2020р. (а.с. 10), тобто нараховуючи та виплачуючи позивачу суддівську винагороду із застуванням обмеженням її розміру, відповідач діяв з порушенням вимог статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що призвело до порушення прав позивача та гарантій незалежності судді.
Рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-/2020 у справі № 1-14/2020(230/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:
- частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ зі змінами;
- абзацу дев'ятого пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ.
Отже, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ зі змінами, Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ, визнані неконституційними та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Слід зазначити, що Рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 року № 10-р/2020 зазначено про необхідність компенсувати відповідними виплатами, встановленні обмеження суддівської винагороди.
Суд вважає, що питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентовано виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що у свою чергу виключає можливість до правовідносин стосовно суддівської винагороди застосовувати інші Закони.
Відповідно до довідки відповідача від 25.12.2024р. №05-37/18/2024, виплата суддівської винагороди з 18 квітня по 27 серпня 2020 року здійснювалася з обмеженням у 10 розмірів мінімальної заробітної плати встановленої на 01 січня 2020 року. Обмеження виплати суддівської винагороди за вказаний період становить 132 135,93 грн.
Таким чином, суд висновку, що з огляду на викладене, оспорювані дії відповідача та, як наслідок, зменшення нарахування і виплати суддівської винагороди за період з 18.04.2020р. по 27.08.2020р. включно є протиправними, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 ОСОБА_1 на підставі статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у розмірі 132135,93 грн. відповідає меті належного поновлення прав позивача та слугуватиме досягненню того, щоб виниклий між сторонами спір було остаточно вирішено.
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 9, 243-246, 291, 293, 295-296 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Господарського суду Донецької області (третя особа: Державна судова адміністрація України) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Господарського суду Донецької області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у розмірі, меншому ніж передбачено Законом України "Про судоустрій і статус суддів" із застосуванням обмежень, установлених Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №553-ІХ від 13.04.2020.
Зобов'язати Господарський суд Донецької області нарахувати та сплатити за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 невиплачену суддівську винагороду ОСОБА_1 на підставі статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у розмірі 132135,93 грн. (сто тридцять дві тисячі сто тридцять п'ять гривень 93 копійки).
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.В. Григоров