Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
19 серпня 2025 р. № 520/14468/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук'яненко, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРІЗОН ТРЕЙД» до Харківської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФРІЗОН ТРЕЙД», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить суд:
1. визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2025/000191/2 від 21.04.2025 року та картку відмови № UA807200/2025/000221 від 21.04.2025 року;
2. стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРІЗОН ТРЕЙД» (ідентифікаційний код юридичної особи: 43974281; адреса юридичної особи: Україна, 61036, Харківська область, місто Харків, вулиця Морозова, будинок 7) витрати на оплату судового збору у загальному розмірі 9 251,39 грн та витрати на професійну правничу допомогу у фіксованому розмірі 20 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (ідентифікаційний код юридичної особи: 44017626; адреса: 61003, м. Харків, вул. Миколаївська, буд.16Б).
В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржувані рішення Харківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою судді від 06.06.2025 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п'яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.
Копія ухвали про відкриття провадження доставлена відповідачу до електронного кабінету через систему «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідач, Харківська митниця (далі за текстом - владний суб'єкт, орган публічної адміністрації, Митниця) з поданим позовом не погодився.
Надав відзив на позов, у якому зазначив, що подані до митного оформлення документи викликали сумнів у правильності самостійного визначення платником митної вартості. Стверджував, що ненадання платником витребуваних Митницею документів зумовило винесення власних рішень про збільшення митної вартості товару-предмету імпорту та відмову в оформленні поданої платником ВМД через заниження показника митної вартості товару. Наполягав, що показник митної вартості товару обчислений Митницею правильно.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, вивчивши процесуальні документи сторін по справі, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ФРІЗОН ТРЕЙД" зареєстроване у встановленому законодавством порядку за ЄДРПОУ 43974281 та здійснює наступну діяльність за КВЕД: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 13.20 Ткацьке виробництво; 14.14 Виробництво спіднього одягу; 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.41 Оптова торгівля текстильними товарами; 46.42 Оптова торгівля одягом і взуттям; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування.
15.05.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрізон Трейд" (Покупець) (далі Позивач/ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД») та NOVINO TRADING LIMITED (Постачальник) укладено контракт № NTL20230515/2 (далі Контракт)
13.06.2023 року між ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» та NOVINO TRADING LIMITED укладено Додаткову угоду № б/н до Контракту, якою внесено зміни стосовно банківських реквізитів Покупця.
Між ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» та NOVINO TRADING LIMITED укладено Додаткову угоду № б/н від 24.01.2025 року до Контракту, якою внесено зміни до пункту 3 Контракту стосовно розширення кола вантажовідправників.
Абзацом 1, 2 пункту 1 Контракту визначено, що: «За цим договором Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві товари сорту (далі «Товар»). Покупець зобов'язується оплатити Товар відповідно до умов цього договору».
Абзацом 2 пункту 2 Контракту встановлено: «Загальна кількість і асортимент поставленого Товару складається з партій товару, кількість яких визначається в інвойсі на кожну поставку».
Відповідно до абз. 1, 2 п. 3 Контракту: «Поставка Товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії Товару вказуються в інвойсі»
Згідно з п. 4 Контракту: «Ціна за одиницю Товару узгоджується і встановлюється в інвойсі на кожну окрему партію Товару до цього договору. Загальна сума договору визначається загальною кількістю поставленого товару за Договором. Валюта Контракту і платежів - долар США».
Відповідно до абз. 2 п. 5 Контракту: «Сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця».
21.05.2025 Позивачем подано до Харківської митниці (далі - Відповідач) електронну митну декларацію, як прийнята митним органом з присвоєнням їй номера № 25UA807200005667U1 для митного оформлення (випуску) товарів, які поставлено згідно Контракту.
На підтвердження заявленої в цій митній декларації інформації, зокрема, митної вартості товару, яка становить 48185,20 доларів США, разом із декларацією подано наступні документи: Пакувальний лист (Packing list) № б/н від 22.01.2025 року; Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № NTL-FTL20250122 від 22.01.2025 року; Коносамент (Bill of lading) № MAEU248222895 від 24.03.2025 року; Автотранспортна накладна CMR № 2037 від 15.04.2025 року; Декларація (Dispatch note model T1) № 25ROCT1900T26058L0 від 14.04.2025 року; Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) № NTL-FTL20250122 від 22.01.2025 року; Загальна декларація прибуття (у вигляді електронного повідомлення) № 25UA141000409119Z0 від 15.04.2025 року; Прейскурант (прайс-лист) виробника товару № NTL-FTL20241125/11 від 25.11.2024 року (з перекладом); Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-15/04-2025 від 16.04.2025 року; Розрахунок ціни (калькуляція собівартості) № NTL-FTL20250122 від 22.01.2025 року (з перекладом); Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 13.06.2023 року; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 24.01.2025 року; Зовнішньоекономічний договір (контракту) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічнихта/або внутрішніх) договорів № NTL20230515/2 від 15.05.2023 року; Видаткова накладна № NTL-FTL20250122 від 22.01.2025 року (з перекладом); Відвантажувальна специфікація № NTL-FTL20250122 від 22.01.2025 року (з перекладом); Комерційна пропозиція № NTL20230509 від 09.05.2023 року (з перекладом); 17. Лист № 0325/29-1 від 29.03.2025 року з інформацією від ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД», що страхування вантажу не здійснювалося; Лист № 0325/29-2 від 29.03.2025 року з інформацією від ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД», що вантаж не підлягає процедурі ліцензування; Лист № NTL-FTL20250122-1 від 22.01.2025 року від постачальника про те, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару (з перекладом); Лист № NTL-FTL20250122-2 від 22.01.2025 року від постачальника про те, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом); Лист № NTL-FTL20250122-3 від 22.01.2025 року від постачальника про те, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом); Лист № NTL-FTL20250122-4 від 22.01.2025 року від постачальника про те, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом); Лист № NTL-FTL20250122-5 від 22.01.2025 року від постачальника про те, що ніяких платежів від третіх осіб не було отримано (з перекладом); Якісний опис № NTL-FTL20250122 від 22.01.2025 року (з перекладом).
21.04.2025 року Відповідачем направлено повідомлення Позивачу № 503025 (копія повідомлення надається у додатках), в якому зазначено: «В зв'язку з надходженням до ВАКМВ УКтаАМП запиту щодо вирішення спірного питання правильності визначення митної вартості товару №1 в зв'язку з недостатністю документів для визначення складових митної вартості товарів. У відповідності до вимог п.5 ст.55 та п.4 ст.57 Митного кодексу України буде проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Відповідно до вимог статей 52, 58 МКУ декларант або уповноважена ним особа зобов'язані подати митному органу достовірні відомості, що документально підтверджують відсутність: 1) обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) умов або застережень щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) умов, за якими частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцемнадходить прямо чи опосередковано продавцеві; 4) відносин пов'язаності між продавцем та покупцем, які вплинули на ціну оцінюваних товарів; На виконання вимог статті 54 МКУ та відповідно до вимог статті 53 МКУ в зв'язку з тим, що документи, зазначені у частині другій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи: - виписку з бухгалтерської документації; -транспортно-експедиційні рахунки, рахунки експедиційних витрат, заявки перевезення, договори, рахунки збереження товарів в місце призначення, рахунки завантаження розвантаження контейнера/товару, портові збори тощо. - каталоги, специфікації, загальні справжні прейскуранти (прайс листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення (походження) з перекладом на вимоги ст. 254 Митний кодекс України - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476. В зв'язку із спрацюванням профілю ризику АСАУР «Інспектор2006» необхідно надання інформації про митне оформлення ідентичних або подібних товарів. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».
21.04.2025 Позивачем надано наступні відповіді на повідомлення Відповідача, в яких Позивач зазначив:
- у відповіді № 21/04/25-7 щодо надання виписки з бухгалтерської документації вказано що статтею 5 Контракту № NTL20230515/2 від 15.05.2023 року встановлено, що сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця. Рахунком-фактурою (інвойсом) № NTL-FTL20250122 від 22.01.2025 року передоплату не визначено. Тобто, сторони домовилися, що Покупець повинен здійснити платіж на умовах відстрочки платежу три місяці з моменту поставки (митного оформлення). На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена. Отже, рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні, а тому відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 53 МК України надання ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» виписки з бухгалтерської документації не вимагається.
- у відповіді № 21/04/25-8 щодо надання каталогів, специфікацій, загальних справжніх прейскурантів (прайс-листів) виробника товару - вказано що пунктом 6 ч. 3 ст. 53 МК України встановлено, що митний орган виключно у встановлених цією частиною випадках може витребувати такі додаткові документи, як каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, та лише у випадку наявності такого документа. Зазначено що прайс-лист № NTL-FTL20241125/11 від 25.11.2024 року ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» подано разом із митною декларацією №25UA807200005667U1 та вже знаходиться у Відповідача.
- у відповіді № 21/04/25-9 щодо надання копії митної декларації країни відправлення з перекладом (згідно ст. 254 МКУ) - вказано декларацію №25ROCT1900T26058L0 від 14.04.2025 року ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» подано разом із митною декларацією №25UA807200005667U1 та вже знаходиться у Відповідача.
- у відповіді № 21/04/25-10 щодо надання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями- вказано що висновок експерта № 20-15/04-2025 від 16.04.2025 року, підготовлений ТОВ «Одеський аукціонний центр», надано разом з митною декларацією №25UA807200005667U1 та вже знаходиться у Відповідача.
- у відповіді № 21/04/25-11 щодо надання транспортно-експедиційних рахунків, заявок перевезення, договорів тощо - вказано що відповідно до п. 3 Контракту № NTL20230515/2 від 15.05.2023 року встановлено. що поставка товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються сторонами для кожної окремої партії товару і вказуються в інвойсі. У Commercial invoice (рахунку-фактурі) № NTL-FTL20250122 від 22.01.2025 року визначено умову поставки СРT Kharkiv, Ukraine. Витрати на транспортування включені у вартість товару надання ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» транспортно-експедиційних рахунків, заявок перевезення, договорів тощо не вимагається
- у відповіді № 21/04/25-12 щодо спрацювання профілю ризику АСАУР Інспектор та пропозиції надання інформації про митне оформлення ідентичних або подібних товарів - вказано що частиною 2 ст. 53 МК України визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товару. Серед цього переліку інформація про митне оформлення ідентичних або подібних товарів відсутня. Частиною 3 ст. 53 МК України встановлено перелік документів, які митний орган виключно у встановлених цією частиною випадках та за наявності цих документів може їх витребувати. Серед цього переліку інформація про митне оформлення ідентичних або подібних товарів також відсутня. Частиною 4 ст. 53 МК України надано перелік документів, які митний орган може витребувати виключно за наявності та у випадку обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Серед цього переліку інформація про митне оформлення ідентичних або подібних товарів також відсутня. Частиною 5 ст. 53 МК України прямовизначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Отже, інформація про митне оформлення ідентичних або подібних товарів є відмінною від тих документів, що визначені частинами 2, 3, 4 ст. 53 МК України, а тому їх вимагання забороняється ч. 5 ст. 53 МК України.
Повідомлення про прийняття досилки в базу даних від 21.04.2025 року знаходиться в матеріалах справи.
21.04.2025 року Відповідачем направлено ще одне повідомлення Позивачу № 503056, в якому зазначено: «З метою обміну наявної в митному органі інформації, повідомляю, що згідно програмного комплексу АСМО Інспектор, цінова інформація щодо раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях складає: товар 1) 3,97 $/кг. Прошу Вас повідомити: про надання додаткових документів протягом терміну визначеному в частині 3 статті 53 МКУ, або про відмову (неможливість) в наданні зазначених додаткових документів протягом зазначеного терміну».
Щодо повідомлення №503056 слід зазначити, що ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» разом із митною декларацією № 25UA807200005667U1 вже подавав Відповідачу всі необхідні та наявні документи, як за основним переліком на підтвердження митної вартості товару за ч. 2 ст. 53 МК України, так i додаткові документи за ч.ч. 3, 4 ст. 53 МК України, якими повністю підтверджено правильність визначення митної вартості товару декларантом.
На думку позивача, спрацювання ризиків АСАУР та наявність в ЄАІС іншої цінової інформації про ідентичні або подібні товари не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
21.04.2025 року Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2025/000191/2 (копія рішення надається у додатках), в якому вказано наступне: «У відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Результати проведеної консультації наведено у електронному повідомленні, направленому декларанту. Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.: 54, 55, 57, 58-63 Митного кодексу України 1) подані декларантом основні документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, у тому числі ціни, що була фактично сплачена чи підлягала сплаті; 2) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у ст.58 МКУ в частині достовірності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, у тому числі ціни, що була фактично сплачена чи підлягала сплаті; 3) надані декларантом на запит митного органу додаткові документи не містять достатніх відомостей для визнання заявленої митної вартості.
За результатами розгляду наданих для підтвердження митної вартості документів встановлено наступне: наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром (код за УКТ ЗЕД 6006320090) по даному підприємству; інформацію, наведену листі калькуляції від 22.01.2025 №NTL-FTL20250122 не можна вважати достовірною, адже заздалегідь не можливо передбачити вартість перевезення, логістику, вантажно-розвантажувальні роботи на такому складному маршруті, а саме вивантаження та перевантаження морського контейнера в порту SAID (Єгипет); за інформацією в мережі Інтернет (сайт www.maersk.com/tracking) контейнер №UETU7282037 вивантажено з судна у порту SAID (Єгипет) 15.03.2025 року, та 03.04.2025 контейнер перевантажено на інше судно для відправки в порт CONSTANTA (Румунія). Відсутній транспортний договір щодо морського перевезення згідно коносаменту MAEU248222895; відсутні банківські/платіжні документи, що підтверджують факт оплати морського перевезення згідно коносаменту MAEU248222895 «FREIGHT PREPAID»; відсутні документи, що надаються для підтвердження витрат на транспортування згідно ст. 53 МКУ та Наказу МФУ від 24.05.2012 №599, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;- в попередньому митному оформленні від 31.01.2025 по МД №25UA401060004694U0, по зовнішньоекономічному договору від 15.05.2023 №NTL20230515/2, декларант ТОВ «Фрізон Трейд» відповідно до п. 2 статті 52 МКУ, не погодився з вартістю товару за ціною договору (вартість операції) та самостійно визначив митну вартість за резервним методом відповідно до статті 64 МКУ;- документ від 25.11.2024 №NTL-FTL20241125/11 не можна вважати прайс листом є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» та не відображає «дійсну вартість» у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Так відповідно до ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, під “дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеним законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів)на товари та/або види послуги, який адресований невизначеному колу покупців;- декларантом не надана митна декларація країни відправлення з датою експорту та відмітками митних органів країни відправлення; відсутні каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;- наданий висновок експерта від від 16.04.2025 №20-15/04-2025 взято митницею до уваги, але він не може слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів, через невідповідність вимогам ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р. № 2658-ІІІ зі змінами та пп. 56-60 Національного стандарту №1 «Засади оцінки майна та майнових прав», затвердженого Постановою КМУ від 10.09.2003 №1440 зі змінами; а також в зв'язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п.3 ст.53 МКУ.
Право на проведення консультації з митним органом відповідно до частини 5 ст.55 МКУ декларант не використав, обґрунтовані сумніви митного органу у достовірності (дійсності) заявленої митної вартості спростовано не було, у зв'язку з чим митницею було прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару.
За результатами аналізу цінової інформації, наявної в ЄАІС Держмитслужби, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, встановлено наявність митних оформлень імпортированих товарів за митною декларацією: товар №1 - МД №UA401060/2025/004694 (25UA401060004694U0 тов. 1) від 31.03.2025 з митною вартістю 3,97 дол.США/кг, назва товару «Трикотажне полотно поперечно в'язане, виготовлено зсинтетичних волокон 100% поліестер, пофарбована в різні кольори...» (код товару згідно з УКТ ЗЕД 6006320090, країна відправлення, походження Китай, умови поставки СРТ, Виробник-NOVINO TRADING LTD Китай. При прийнятті даного Рішення застосовані Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордонУкраїни, затверджені наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 № 476. Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МКУ. Розрахунок митної вартості складає : товари 1) 3,97 дол.США за кг…».
Відповідачем також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2025/000221 від 21.04.2025 року (копія картки відмови надається у додатках).
Через винесення Відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2025/000221 від 21.04.2025 року та з метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 55 та ч. 2 ст. 263 МК України, 22.04.2025 року Позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ 40 ДЕ № 25UA807200005736U6 (копія надається у додатках), додатково сплачено різницю між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною Позивачем, та митною вартістю, визначеною митним органом, у розмірі 569 082,59 гривень
Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
За змістом частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною 6 статті 264 Митного кодексу України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частинами 1-3 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Стаття 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Отже, митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта.
Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Така позиція підтримана та актуалізована у висновках суду касаційної інстанції, наприклад, у постанові ВС від 27.02.2025 року у справі № 300/784/24: “Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків . Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість» (є загальнодоступною в ЄДРСР https://reyestr.court.gov.ua/Review/125484111). за посиланням:
Аналогічні висновки викладені у постановах ВС від 16 квітня 2025 року у справі №260/10051/23, від 21 березня 2023 року у справі №815/5817/17, від 09.11.2022 року у справі №814/141/17, від 17.01.2023 року у справі № 160/7901/18
У спірному рішенні про коригування митної вартості товарів Відповідачем як підставу для винесення рішення зазначено: а також в зв'язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п.3 ст.53 МКУ».
Однак, дане твердження не відповідає дійсності, оскільки, Позивачем як з'ясовано судом одночасно з митною декларацією подано всі необхідні та наявні як основні документи на підтвердження митної вартості товарів, так і додаткові документи на підтвердження відсутності заниження рівня митної вартості товарів.
Відповідачем безпідставно визначено «ненадання витребуваних додаткових документів» як окрему підставу для здійснення коригування митної вартості товарів.
Таким чином, суб'єктивне припущення Відповідача щодо ненадання декларантом всіх витребуваних додаткових документів не узгоджується з дійсними обставинами справи та свідчить про явну необґрунтованість прийнятих спірних індивідуальних актів.
Більш того, на думку суду, надіслання запиту про витребування додаткових документів та ненадання на запит митниці витребуваних додаткових документів саме по собі не має наслідком коригування митної вартості.
З цього приводу викладено позицію Верховного Суду у постанові від 18 липня 2024 року у справі № 620/3264/18: «Згідно з частиною третьою статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Частиною першою статті 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Отже, витребування додаткових документів є одним з етапів (стадій) контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів
Колегія суддів звертає увагу, що надіслання запиту про витребування додаткових документів саме по собі не має наслідком коригування митної вартості, тоді як підставою для такого коригування є оцінка митним органів у сукупності документів, що були подані під час митного оформлення як на стадії подання митної декларації, так і на запит митного органу.
При цьому хоча і частиною третьою статті 53 Митного кодексу України визначено обов'язок декларанта подати додаткові документи, саме лише невиконання зазначеного обов'язку не призведе автоматично до коригування митної вартості товару. Так, декларант може продовжити митне оформлення на підставі наявних документів, повідомивши про небажання надавати додаткові документи чи про неможливість їх подання у зв'язку з відсутністю, недоцільністю надання додаткових документів тощо.
Зі свого боку, у подальшому, навіть якщо додаткові документи не будуть подані, митний орган може визнати заявлену митну вартість та не ухвалювати рішення про коригування митної вартості.
Тому, фактично запит про надання додаткових документів є лише пропозицією надати додаткові документи та більш ґрунтовно підтвердити заявлену митну вартість, тоді як жодних наслідків, на відміну від рішення про коригування митної вартості, для декларанта такий запит не становить.
Отже, з огляду на те, що процедура витребування додаткових документів є стадією контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, запит митного органу про надання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України не має самостійних правових наслідків, а є частиною процедури контролю». (Постанова є загальнодоступною в ЄДРСР за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/120465729).
Одночасно з цим, суд звертає увагу на те, що Відповідач у повідомленнях щодо митної декларації запитував у Позивача документи, які вже було подано останнім до направлення повідомлень або запитував документи, які згідно переліку, підстав та умов надання за ч.ч.2-3 ст. 53 МК України надаватися не повинні або вимагав документи, які не підпадають під ч. ч. 2, 3, 4 ст. 53 МК України (тобто, їх вимагання прямо заборонено ч. 5 ст. 53 МК України)
Крім того, у постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а Верховний Суд зазначив, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 МК України перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені МК України.
Згідно з вимогами п.2 ч .2 ст. 52 МК України декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України має право упевнюватися в достовірності або точності будь - якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та письмово запитувати у декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
З матеріалів справи вбачається, що позивач надав розширений пакет документів для підтвердження правильності та достовірності визначення ним митної вартості задекларованих товарів.
Судом встановлено, що при прийнятті митницею рішення про коригування митної вартості товару за основу було взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься в ціновій базі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС).
Застосування Митницею з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020.
Щодо того, що Позивачем не підтверджено всі складові митної вартості та використані відомості непідтверджені в повній мірі документально, суд зазначає наступне:
Винесене спірне рішення відносно митної декларації містить посилання Відповідача на те, що «подані декларантом основні документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, у тому числі ціни, що була фактично сплачена чи підлягала сплаті».
Аналіз положень ч. 3 ст. 53, ч. ч. 1, 2, 5 ст. 54, ст. 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом .
Відповідно до ст. 49 МК України «Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари». Митна вартість товару - ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари та інші предмети, які підлягають митному обкладенню, на момент перетину митного кордону України. При визначенні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку фактури: на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України; комісійні та брокерські; плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належить до даних товарів та інших предметів і яка повинна бути оплачена імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їх ввезення (вивезення)
У поданих до Відповідача документах на підтвердження митної вартості містяться всі складові для підтвердження митної вартості: Вартість товару дол. США/м вказана у вже наявному у Відповідача прайс-листі № NTL-FTL20241125/11 від 25.11.2024 року.
Загальна вартість товару, що відображена в митній декларації, підтверджена вже наявним у Відповідача інвойсом № NTL FTL20250122 від 22.01.2025 року.
Інвойсом № NTL-FTL20250122 від 22.01.2025 року визначено умову поставки CPT, що підтверджує включення витрат на транспортування у вартість товару.
Додатково це підтверджено також і вже наявним у Відповідача листом постачальника № NTL-FTL20250122-1 від 22.01.2025 року відповідно до якого вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару.
Отже, інвойсом № NTL-FTL20250122 від 22.01.2025 року підтверджено умову поставки СРТ, відповідно до якої витрати на транспортування включено у вартість товару, а також підтверджено і вартість самого товару.
Страхування вантажу за інвойсом не здійснювалося, що підтверджується вже наявним у Відповідача листом постачальника № NTL-FTL20250122-2 від 22.01.2025 року та листом ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» №0325/29-1 від 29.03.2025 року.
Отримання платежів від третіх осіб не передбачено Контрактом, платежів від третіх осіб отримано не було, що підтверджується вже наявним у Відповідача листом постачальника № NTL-FTL20250122-5 від 22.01.2025 року.
У відношенні товару, відвантаженого по інвойсу № NTL-FTL20250122 від 22.01.2025 року комісійні, посередницькі послуги не залучалися, що підтверджується вже наявним у Відповідача листом постачальника № NTL-FTL20250122-3 від 22.01.2025 року.
У відношенні товару, відвантаженого по інвойсу № NTL-FTL20250122 від 22.01.2025 року ліцензування не передбачено, що підтверджується вже наявним у Відповідача листом постачальника № NTL-FTL20250122-4 від 22.01.2025 року та листом ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» №0325/29-2 від 29.03.2025 року.
Усі витрати вказано у калькуляції № NTL-FTL20250122 від 22.01.2025 року, яка також надавалася Відповідачу, інші витрати відсутні, що спростовую висновок Митного органу з цього приводу.
Щодо інформації про митну вартість товару на підставі попередніх митних оформлень.
У спірному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA807000/2025/000191/2 від 21.04.2025 року вказано, що: «наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром (код за УКТ ЗЕД 6006320090) по даному підприємству… в попередньому митному оформленні від 31.01.2025 по МД №25UA401060004694U0, по зовнішньоекономічному договору від 15.05.2023 №NTL20230515/2, декларант ТОВ «Фрізон Трейд» відповідно до п. 2 статті 52 МКУ, не погодився з вартістю товару за ціною договору (вартість операції) та самостійно визначив митну вартість за резервним методом відповідно до статті 64 МКУ».
Слід зазначити, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Верховний Суд, виклав свою позицію із цього приводу в постанові від 27.02.2025 року у справі № 300/784/24: «Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами. Наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що ідентичний чи подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, оскільки відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність у названій системі інформації про те, що подібний чи ідентичний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару» (постанова є загальнодоступною https://reyestr.court.gov.ua/Review/125484111). в ЄДРСР за посиланням:
Аналогічні правові висновки викладені у постановах ВС від 05 травня 2022 року у справі №2040/6019/18 (адміністративне провадження №К/9901/8839/19) та від 19.02.2019 року у справі №805/2713/16-а.
З документів, наявних в матеріалах справи, судом встановлено, що доводи митниці про сумніви у достовірності заявленого рівня митної вартості, є безпідставними, оскільки позивачем був поданий пакет документів, яким підтверджено правильність визначення митної вартості, а митний орган не обґрунтував того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Щодо висновків експерта, суд зазначає наступне.
Спірні рішення містять наступне посилання митного органу: «наданий до митного оформлення Висновок експерта взято митницею до уваги, але він не може слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів, через невідповідність вимогам ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ІІІ зі змінами та пп. 56-60 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затверджений Постановою КМУ від 10.09.2003 №1440 зі змінами».
Суд вказує, що відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, встановлюється не у звітах про оцінку майна, а безпосередньо в інвойсах, що надавалися позивачем.
Надані позивачем висновки експерта не є документами, що підтверджують митну вартість у розумінні ч. 2 ст. 53 МК України, а є додатковими документами на підтвердження відсутності заниження рівня митної вартості товару, адже ціна, вказана в інвойсах, відповідає ринковій вартості товару, доказів зворотнього матеріали справи не містять.
Щодо цінової інформації відносно вартості товару, суд зазначає наступне. у спірному рішенні № UA807000/2025/000191/2 від 21.04.2025 року зазначено: “документ від 25.11.2024 №NTL-FTL20241125/11 не можна вважати прайс листом є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ТОВ “ФРІЗОН ТРЕЙД» та не відображає “дійсну вартість» у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Так відповідно до ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, під “дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеним законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.
Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів)на товари та/або види послуги, який адресований невизначеному колу покупців… відсутні каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару».
Суд зазначає, що прайс-листи є документами довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до змісту та форми прайс-листів, а тому посилання Відповідача на певні недоліки наданих позивачем прайс-листів на підставі здійснення дослідження відповідачем загальносвітової практики не є належним обґрунтуванням коригування митної вартості, жодним нормативним джерелом з боку відповідача не підтверджено.
Митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість відомостей прайс-листа, як на підставу для коригування митної вартості товару.
Така позиція викладена у постанові 23 жовтня 2020 р. Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 810/690/17, а також у постанові Верховного Суду від 02.06.2022 року у справі № 460/2674/20,
Тобто, прайс-лист є додатковим (не підтверджуючим митну вартість) документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.
Отже, твердження відповідача про певні недоліки прайс-листів №NTL-FTL20241125/11 від 25.11.2024 до Митних декларацій є необґрунтованим та не підтвердженим жодними нормативно-правовими документами чи встановленими чинним законодавством нормами, надані прайс-листи містить достатню цінову інформацію про товар, а коригування митної вартості на підставі додаткового документа, який митну вартість не підтверджує, не відповідає приписам чинного законодавства.
Щодо посилання Відповідача у спірному рішенні № UA807000/2025/000191/2 від 21.04.2025 року про те, що: «декларантом не надана митна декларація країни відправлення з датою експорту та відмітками митних органів країни відправлення», суд вважає йог необгрунтованим оскільки, як встановлено судовим розглядом, Відповідачу одночасно з митною декларацією надавалася декларація на підтвердження факту експорту товарів, а саме № 25ROCT1900T26058L0 від 14.04.2025 року, відповідно дане твердження Відповідача є необґрунтованим і спростовується наявними документами.
Щодо транспортних витрат, суд зазначає наступне:
Відповідно до абзацу 1,2 п. 3 Контракту № NTL20230515/2 від 15.05.2023 року Поставка Товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсі.
У інвойсі № NTL-FTL20250122 від 22.01.2025 року визначено умову поставки CPT Kharkiv, Ukraine.
Згідно з правилами Інкотермс 2010: CPT означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.
Окрім цього, Відповідачу одночасно з митною декларацією № 25UA807200005667U1 від 21.04.2025 року надавалася калькуляція собівартості товару № NTL-FTL20250122 від 22.01.2025 року в яку включено фрахт.
Слід зауважити, що за умовами поставки СРТ витрати на транспортування/ витрати, пов'язані з транспортуванням, вже включені в ціну товару (це будь-які вантажно-розвантажувальні роботи, перевезення, простої). Тим паче Сторони за Контрактом повністю узгодили умови поставки, а тому постачальник взяв на себе всі витрати, які пов'язані з транспортуванням відповідного товару та вони вже включені до вартості товару.
Я встановлено судовим розглядом, Позивачем подані усі основні документи за ч. 2 ст. 53 МК України, які містять достатні відомості про складові митної вартості товару та дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості товару. А також були надані додаткові документи, які разом з основними підтверджують відсутність заниження рівня митної вартості товарів декларантом.
А тому дослідження Відповідачем даних стороннього сайту www.maersk.com та ігнорування відомостей наданих декларантом, які підтверджені документально, є протиправним та суперечить встановленому МК України порядку визначення митної вартості товарів.
Крім того, Відповідачу одночасно з митною декларацією № 25UA807200005667U1 від 21.04.2025 року надавався лист постачальника № NTL-FTL20250122-1 від 22.01.2025 року на підтвердження того факту, що вартість перевезення, логістика, вантажно розвантажувальні роботи включені в ціну товару.
Тобто, до митного оформлення надано всі документи на підтвердження даних обставин, в т.ч., але не виключно, Контракт, калькуляцію собівартості товару № NTL FTL20250122 від 22.01.2025 року; лист постачальника № NTL-FTL20250122-1 від 22.01.2025 року; інвойс № NTL-FTL20250122 від 22.01.2025 року, які чітко та однозначно дозволили би встановити, що умовами поставки є CPT, вартість фрахту включено у вартість товару.
Відповідно до правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, поставка товарів на умовах CPT (фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення)) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначенийспосіб.
Таким чином, відповідно до умов поставки CPT, витрати щодо транспортування товару покладаються на продавця.
Окрім того, відповідно до п. п. 5, 6 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Отже, умовами поставки CPT саме на продавця покладається обов'язок оплатити всі витрати на транспортування товару, а тому додавати такі витрати під час визначення митної вартості не потрібно.
Це зазначено також у постанові ВС від 17.01.2023 року у справі № 0440/5532/18: «Якщо поставка імпортованих платником товарів…охоплює вартість завантаження та навантаження товару у постачальника і вартість пакування та маркування, то сторони контракту мають право встановити, що вартість упаковки та маркування входить до вартості товару, якщо інше не обумовлено в специфікаціях. Згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту така ціна товару включає вартість пакування, у зв'язку з чим, згідно з положеннями підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 Митного кодексу України, під час визначення митної вартості ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар».
Отже, Позивачем повністю документально підтверджено, що витрати на транспортування/витрати, пов'язані з транспортуванням, включено до ціни товару, що кореспондується як з умовою поставки CPT, так і з наданими Позивачем та вже наявними у Відповідача документами.
Щодо умови поставки, суд зазначає наступне.
Спірне рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2025/000191/2 від 21.04.2025 року містить наступні твердження: «відсутній транспортний договір щодо морського перевезення згідно коносаменту MAEU248222895; відсутні банківські/платіжні документи, що підтверджують факт оплати морського перевезення згідно коносаменту MAEU248222895 «FREIGHT PREPAID»»
Як встановлено судовим рішенням вище витрати на транспортування включені у вартість товару, що підтверджується, зокрема, але не виключно, п. 3 Контракту № NTL20230515/2 від 15.05.2023 року, відповідно до якої «Поставка Товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010.Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсі…»
У Commercial invoice (рахунку-фактурі) № NTL-FTL20250122 від 22.01.2025 року визначено умову поставки CPT Kharkiv, Ukraine . Згідно з правилами Інкотермс 2010: CPT означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.
Про це Відповідачу додатково наголошувалося у листі на повідомлення до митної декларації ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» № 21/04/25-11 від 21.04.2025 року.
З цього Верховний Суд, зазначив в постанові від 17.05.2022 у справі № 810/1661/17, що витрати на транспортування покладено на продавця, вимога щодо надання таких документів від покупця є незаконною.
Однак незважаючи на це, автотранспортна накладна (CMR №2037 від 15.04.2025 року), а також і коносамент № MAEU248222895 від 24.03.2025 року надавалися Позивачем митному органу.
Також суд зазначає, що в коносаменті № MAEU248222895 від 24.03.2025 року зазначено «FREIGHT PREPAID» (ФРАХТ З ПЕРЕДОПЛАТОЮ), що підтверджує включення витрат на транспортування, витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язаних з їх транспортуванням, до ціни товарів.
Отже, зазначені доводи відповідача суд не приймає до уваги.
Частиною 2 ст. 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4, 7 ст. 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до вимог "Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів", затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:
- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у ст. 53 Кодексу);
- невірно проведений розрахунок митної вартості;
- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;
- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст. 58 МК України. Так, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Згідно із ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Суд зазначає, що при декларуванні товарів позивач визначив митну вартість виходячи саме з умов Контракту.
Водночас, текст оскаржуваного рішення про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, про обсяги партій, про умови поставок, про зміст письмово відображених комерційних домовленостей між резидентом України та іноземним постачальником, про невідповідність цінових показників товару предмету - імпорту відомостям прайс-листів чи будь-яких аналогічних документів виробника товару. Відповідач не вказав на конкретні обставини, які викликали у митного орану відповідні сумніви, не спростував числові значення складових митної вартості імпортованого товару, спірні рішення не містять обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митним органом у рішеннях, що доводило б обґрунтованість рівня скоригованої ним митної вартості товару, та не розкриває конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на його невідповідність вимогам частини другої статті 55 Митного кодексу України, що також зазначено по аналогічній справі у постанові Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі № 809/257/17.
У рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу, чого рішення про коригування митної вартості товарів відповідача не містять.
Крім того, у цій справі в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували обставини того, що митний орган застосовував чи намагався застосувати інші методи визначення митної вартості товару, які передують резервному, відповідачем не надано обґрунтувань неможливості застосування таких методів.
Суд не приймає посилання відповідача на наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що у попередні періоди подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, оскільки відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.05.2022 року у справі № 2040/6019/18.
Схожі за змістом висновки, які також враховано судом при розгляді цієї справи, містяться у постановах Верховного Суду 25 серпня 2023 року у справі №810/693/17, від 20 вересня 2023 року у справі №815/6840/17.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що рішення відповідача про можливість визначення митної вартості оцінюваних товарів на рівні митної вартості раніше імпортованого товару винесені з порушенням вимог Митного кодексу України.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу (частина 12 статті 264 МК України).
Із наданих позивачем оскаржуваних карток відмов вбачається, що вони прийняті на підставі рішень про коригування митної вартості з причин відсутності усіх відомостей та документів.
Водночас, оскільки суд дійшов висновку про надання позивачем достатніх документів для визначення митної вартості та відсутності у наданих документах розбіжностей, що мали б вплив на правильність визначення митної вартості позивачем, а рішення про коригування митної вартості визнано протиправними, скасуванню підлягають картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, винесені на підставі оскаржуваних рішень.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, оскаржувані рішення є необґрунтованими та прийняті без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.
З огляду на викладене, рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2025/000191/2 від 21.04.2025, а також картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2025/000221 від 21.04.2025 прийняті Харківською митницею Держмитслужби, є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "ФРІЗОН ТРЕЙД".
Що стосується вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн суд зазначає таке.
Позивачем на підтвердження витрат з оплати правової допомоги, понесених ним при розгляді позовної заяви в суді, подано копії наступних документів: договору про надання правової допомоги від 12.05.2025, платіжної інструкції від 03.06.2025 про сплату суми в розмірі 20000,00 грн на реквізити Адвокатського бюро "Бідної Оксани Іванівни" за договором про надання правової допомоги б/н від 12.05.2025, ордеру на представництво інтересів ТОВ "ФРІЗОН ТРЕЙД" адвокатом Бідною Оксаною Іванівною, виданий Адвокатським бюро "Бідної Оксани Іванівни", свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Бідної Оксани Іванівни.
У зв'язку з наведеними обставинами суд зауважує, що відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п'ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
При цьому, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20).
Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі №200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України в контексті ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що відповідно до частини шостої статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.
Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19, від 30 червня 2022 року у справі №640/1175/20, від 11серпня 2022 року у справі №300/2050/19.
З урахуванням викладеного суд зазначає наступне.
Вивчивши подані представником позивача докази суд встановив, що спір у даній справі не є складним як за обсягом доказів, так і за природою суджень суб'єкта владних повноважень, котрі були покладені в основу оскаржуваних рішень; причина виникнення спору, предмет спору, обсяг предмету доказування об'єктивно не вимагали вжиття значних зусиль для з'ясування справжніх обставин фактичної дійсності, вивчення змісту належних норм права, спростування мотивів суб'єкта владних повноважень.
Справа слухалась в порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін. Представником позивача було подано до суду позовну заяву. Інших дій не вчинялося.
Відтак, суд доходить до переконання про те, що обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт на 20 000,00 грн є неспівмірним з обставинами даного конкретного спору та у даному конкретному випадку справедливим і співмірним відшкодуванням витрат заявника на професійну правничу допомогу буде сума в розмірі - 6 000,00 грн.
Щодо розподілу витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанцію від 03.06.2025 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 9251,39 грн..
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 9251,39.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2025/000191/2 від 21.04.2025 року та картку відмови № UA807200/2025/000221 від 21.04.2025 року, прийняті Харківською митницею Держаної митної служби України
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІЗОН ТРЕЙД" за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Державної митної служби України сплачений судовий збір у розмірі 9251,39 грн (дев'ять тисяч двісті п'ятдесят гривень 39 копійок) та витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн (шість тисяч гривень 00 копійок).
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Суддя Марина Лук'яненко