Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
19 серпня 2025 р. справа №520/15073/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Марини Лук'яненко, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Височанської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Височанської селищної ради, в якому просить суд:
1. визнати бездіяльність Височанської селищної ради щодо облаштування та утримання Кладовища №1 розташованого по вул. Ощепкова між вул. Кооперативна та вул. Підлісна, з порушенням вимог Порядку утримання кладовищ та інших місць поховані неправомірною;
2. визнати бездіяльність Височанської селищної ради щодо облаштування та утримання Кладовища №3 розташованого по вул. Ощепкова між вул. Відпочинку та дорогою до бази ФК Металіст, з порушенням вимог Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань неправомірною;
3. зобов'язати Височанську селищну раду здійснити облаштування Кладовища №1 - розташоване по вул. Ощепкова між вул. Кооперативна та вул. Підлісна, відповідно вимог п.п. 1.2, 1.4 - 1.7, 2.2 Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань;
4. зобов'язати Височанську селищну раду на Кладовище №1 розташоване по вул.Ощепкова між вул. Кооперативна та вул. Підлісна, здійснити розчищення площі кладовища від чагарників та аварійних дерев;
5. зобов'язати Височанську селищну раду здійснити облаштування Кладовища №3 - розташоване по вул. Ощепкова між вул. Відпочинку та дорогою до бази ФК Металіст відповідно вимог п.п. 1.2, 1.4 - 1.7, 2.2 Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є користувачем двох родинних поховань на кладовищах селища Високого, що розташовані по вул. Ощепкова між вул. Кооперативна та вул. Підлісна (Кладовища №1) та по АДРЕСА_1 між вул. Відпочинку та дорогою до бази ФК Металіст (Кладовища №3). Позивач зазначає, що вказані Кладовища не облаштовані згідно вимог нормативної бази, а саме: території кладовищ огорожу мають частково, на ділянки та сектори не поділені, на території кладовищ відсутні: допоміжні будівлі, будівлі для проведення громадських панахид тощо, водопостачання, освітлення, контейнери майданчики для роздільного збору відходів, громадські туалети, відсутнє чітко визначення конкретного місця поховання, кладовище №1 (вул. Ощепкова між вул. Кооперативною та вул. Підлісною) знаходиться в занедбаному стані: кущі, чагарники, аварійні дерева розташовані по всій території цього кладовища. Означене невиконання Височанською селищною радою вимог до утримання кладовищ особисто позивачу складає незручності до відвідування місць поховання, якими він користується, та загрожує як його так і облаштованим позивачем місцям поховання (аварійні дерева). Вказане, на думку позивача, порушує його права, у зв'язку з чим, він звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 12.06.2025 відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Відповідачем надано до суду відзив на позов, в якому він заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування заперечень зазначив, що на території Височанської територіальної громади відсутні кладовища в розумінні термінів, визначених Закону України «Про поховання та похоронну справу» (земельні ділянки не сформовані). Структура апарату Височанської селищної ради містить посаду робітника з обслуговування місць поховань відділу житлово-комунального господарства та благоустрою Височанської селищної ради, в кількості 4 одиниці. Відповідно до розпоряджень Височанського селищного голови на посаду робітника з обслуговування місць поховань відділу житлово-комунального господарства та благоустрою Височанської селищної ради прийнято чотири робітника: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (розпорядження від 04.01.2021 №22-к), ОСОБА_4 (розпорядження від 04.01.2021 №31-к), ОСОБА_5 (розпорядження від 06.01.2021 №82-к), в обов'язки яких входить організація місць поховання. Згідно посадовим обов'язкам робітника з обслуговування місць поховань відділу житлово-комунального господарства та благоустрою Височанської селищної ради ці робітники забезпечують належний санітарний стан території місць поховання: постійне прибирання проїздів, доріг, систематичне очищення від сміття, косіння трави тощо. Відповідач вважає, що позивачем не доведений факт неналежного утримання місць поховання відповідачем, до позову не залучені будь-які належні докази та обґрунтовані вимоги неналежного утримання, а також не доведено порушення його прав, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
У відповіді на відзив позивач підтримав правову позицію, викладену в позовній заяві, посилаючись на те, що Височанська селищна рада не виконує вимоги Закону України "Про поховання та похоронну справу". Також, вважає, що відзив на позов не відповідає вимогам ч. 2 ст. 162 КАС України.
Ухвалою суду від 15.07.2025 витребувано у Височанської селищної ради у термін - п'ять днів з моменту отримання даної ухвали належним чином засвідчені копії: 1. посадові інструкції робітників з обслуговування місць поховань відділу житлово-комунального господарства та благоустрою Височанської селищної ради; 2. доказів разом з письмовими поясненнями стосовно проведення, у тому числі, у 2025 році, заходів по утриманню Кладовища №1, розташованого по вул.Ощепкова між вул. Кооперативна та вул. Підлісна, та Кладовища №3, розташованого по вул. Ощепкова між вул. Відпочинку та дорогою до бази ФК Металіст, відповідно вимог п.п. 1.2, 1.4 - 1.7, 2.2 Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань, затвердженим наказом Держжитлокомунгоспу України від 19.11.2003 року №193 "Про затвердження нормативно-правових актів щодо реалізації Закону України "Про поховання та похоронну справу", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.09.2004 року за №1113/9712, а саме: щодо впорядкування території спірних кладовищ, упорядкування під'їзних шляхів до них; щодо огородження та поділення спірних кладовищ на ділянки-сектори, що відокремлюються поміж собою дорогами шириною 3,5 м з розрахунку одностороннього руху; щодо знаходження на території спірних кладовищ допоміжних будівель, будівель для проведення громадських панахид тощо, водопостачання, освітлення, контейнерних майданчиків для роздільного збору відходів, громадських туалетів, щодо наявності чітко визначення конкретного місця поховання на спірних кладовищах із зазначенням на вході до кладовищ інформації, передбаченої п. 2.2 Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань, щодо проведення робіт, зокрема, на Кладовище №1 (вул. Ощепкова між вул. Кооперативною та вул. Підлісною) по озелененню території цього кладовища.
23.07.2025 на виконання вказаної ухвали суду від 15.07.2025 Височанською селищною радою надано до суду письмові пояснення разом з витребуваними доказами.
У письмових поясненнях відповідач зазначив, що на спірних місцях поховання здійснюються усі необхідні роботи в міру потреби, а оскільки спірні місця поховання знаходяться у сільській місцевості, а відповідно до пункту 2.1 Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань у сільській місцевості можна обмежитися влаштуванням огорожі, освітлення, туалету, колодязя, під'їзної дороги, стоянки для автотранспорту та благоустроєм основних доріг на території кладовища. Крім того, зазначив, що спірні місця поховання існують на цих місцях ще з початку 20 століття та часів СРСР, а Порядок утримання кладовищ та інших місць поховань був затверджений наказом Держжитлокомунгоспу України від 19.11.2003 року №193 та стосується планування та введення в експлуатацію нових кладовищ та місць поховання. Діючий Порядок утримання кладовищ та інших місць поховань не передбачає механізму поділу вже існуючого кладовища на ділянки-сектори, що відокремлюються поміж собою дорогами шириною 3,5 м за рахунок знесення вже існуючих могил. Також, зазначив, що з урахуванням складних умов у період воєнного стану, питання щодо фінансування функціонування та облаштування місць поховання Височанською селищною радою вирішується з урахуванням реальних можливостей місцевого бюджету.
Ознайомившись з матеріалами витребуваних доказів, позивач 05.08.2025 засобами електронного зв'язку надав до суду заяву, в якій зазначив, що Височанська селищна рада до суду надала посадові інструкції робітників з обслуговування місць поховань, фотокопії які свідчать про наявність огорожі та прибраної біля огорожі території кладовища № 1, наявності фрагментів огорожі на кладовищі №3. Всі інші об'єкти благоустрою на кладовищах відсутні. Інша інформація яка надана Височанською селищною радою не стосується упорядкування та облаштування відповідними елементам, благоустрою вказаних кладовищ. Так як надані фотокопії поховань облаштовувались власниками поховань, завезення майже 200 метрів кубічних піску це взагалі спірне питання, і до благоустрою кладовищ не відноситься, так як і фото пам'ятника радянським воїнам. Фото під'їзних шляхів, це проїзна частина, без будь якого покриття. Отже, позивач вважає, що надані документи не свідчать про те, що спірні місця поховання облаштовані на вимогах п.п. 1.2, 1.4 - 1.7, 2.2 Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань, затвердженим наказом Держжитлокомунгоспу України від 19.11.2003 року №193 "Про затвердження нормативно-правових актів щодо реалізації Закону України "Про поховання та похоронну справу".
11.08.2025 до канцелярії суду позивачем подано заяву аналогічного змісту поданої заяви від 05.08.2025.
Період знаходження судді у відпустці з 07.08.2025 по 15.08.2025 зумовили розгляд поданої позовної заяви 19.08.2025.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Стосовно твердження позивача про невідповідність відзиву на позов вимогам ч. 2 ст. 162 КАС України, суд зазначає, що зазначених у відповіді на відзив на позов невідповідностей вимогам ч. 2 ст. 162 КАС України, судом не встановлено. При цьому, оцінка викладеним у відзиві на позов запереченням відповідача, буде надана судом під час розгляду справи по суті.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
Як зазначено у позовній заяві, ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , є користувачем двох родинних поховань на кладовищах селища Високого, що розташовані по вул. Ощепкова між вул. Кооперативна та вул. Підлісна (Кладовища №1) та по вул. Ощепкова між вул. Відпочинку та дорогою до бази ФК Металіст (Кладовища №3).
Позивач вважає, що в порушення вимог Закону України "Про поховання та похоронну справу" та Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань який затверджено Держиткомунгоспу України 19.11.2003 року №193, Височанською селищною радою не виконано вимоги до утримання вказаних Кладовищ, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Відповідно до приписів ч.2 ст. 19 Конституції Україні органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих визначає Закон України "Про поховання та похоронну справу", який регулює відносини, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання, а також встановлює гарантії належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого та збереження місця поховання.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про поховання та похоронну справу" поховання - діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб'єктів господарювання, спрямована на: забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого (далі - тіла); забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є; створення та експлуатацію об'єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань; організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих (далі - померлих); надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про поховання та похоронну справу" місце поховання - кладовище, крематорій, колумбарій або інша будівля чи споруда, призначена для організації поховання померлих. Кладовище - відведена в установленому законом порядку земельна ділянка з облаштованими могилами та/або побудованими крематоріями, колумбаріями чи іншими будівлями та спорудами, призначеними для організації поховання та утримання місць поховань.
Згідно із ст.4 Закону України "Про поховання та похоронну справу" діяльність у галузі поховання базується на таких основних принципах: гарантування державою належного поховання померлих; достойного ставлення до тіла померлого; поховання в установленому законодавством порядку з урахуванням волевиявлення померлого, вираженого особою при житті, а за його відсутності - з урахуванням побажань родичів; створення рівних умов для поховання померлих незалежно від їх раси, кольору шкіри, політичних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; запобігання випадкам непоховання померлих; компенсації державою витрат, пов'язаних з похованням померлих, відповідно до закону; безоплатного виділення місця для поховання померлих (їхніх останків) чи урн із прахом померлих на кладовищі (у колумбарії); конфіденційності інформації про померлого; забезпечення збереження місць поховань.
Відповідно до ст.6 Закону України "Про поховання та похоронну справу" усі громадяни мають право на поховання їхнього тіла та волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті. Волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті може бути виражене у: згоді чи незгоді на проведення патолого-анатомічного розтину; згоді чи незгоді на вилучення анатомічних матеріалів для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів; побажанні бути похованим у певному місці, за певними звичаями, поруч з певними раніше померлими чи бути підданим кремації; дорученні виконати своє волевиявлення певній особі; іншому дорученні, що не суперечить законодавству.
Статтею 8 Закону України "Про поховання та похоронну справу" передбачено, що організація діяльності в галузі поховання померлих здійснюється зокрема органами місцевого самоврядування та їх виконавчими органами.
Органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції: 1) вирішують відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання, крім випадків, передбачених статтею 23-1 цього Закону; 2) забезпечують будівництво, утримання в належному стані та охорону місць поховання, крім випадків, передбачених статтею 23-1 цього Закону; 3) створюють ритуальні служби; 4) вирішують питання про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв'язку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; про надання допомоги на поховання померлих громадян в інших випадках, передбачених цим Законом; 5) здійснюють контроль за дотриманням законодавства стосовно захисту прав споживачів у частині надання суб'єктами господарювання ритуальних послуг та реалізацією ними предметів ритуальної належності; 6) здійснюють інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.
Для організації (утворення), будівництва, утримання в належному стані та охорони місць поховання сільські, селищні, міські ради можуть створювати спеціалізовані комунальні підприємства.
Частиною 1 статті 28 Закону України "Про поховання та похоронну справу" передбачено, що землі, на яких розміщені місця поховання, є об'єктами права комунальної власності, крім випадків, передбачених статтею 23-1 цього Закону, і не підлягають приватизації або передачі в оренду.
Згідно з частинами 1, 6 статті 30 Закону України "Про поховання та похоронну справу" утримання кладовищ, військових кладовищ, військових ділянок на кладовищах, військових братських та одиночних могил, земельних ділянок для почесних поховань, братських могил, а також могил померлих одиноких громадян, померлих осіб без певного місця проживання, померлих, від поховання яких відмовилися рідні, місць поховання знайдених невпізнаних трупів забезпечується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради за рахунок коштів місцевого бюджету, крім випадків, передбачених статтею 23-1 цього Закону.
Порядок утримання кладовищ та інших місць поховання, передбачених частиною першою цієї статті, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Наказом Держжитлокомунгоспу України від 19.11.2003 року №193 "Про затвердження нормативно-правових актів щодо реалізації Закону України "Про поховання та похоронну справу", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.09.2004 року за №1113/9712, затверджено Порядок утримання кладовищ та інших місць поховань (далі - Порядок №193).
Згідно із пунктами 1.2, 1.4, 1.5, 1.6, 1.7, 2.2 Порядку №193 місця поховань (кладовища) повинні мати сплановану і впорядковану територію, упорядковані під'їзні шляхи, бути забезпеченими транспортним зв'язком з населеним пунктом.
Територія місць поховань повинна бути обов'язково огороджена, поділена на ділянки-сектори, що відокремлюються поміж собою дорогами шириною 3,5 м з розрахунку одностороннього руху. Місця для роз'їзду автотранспорту повинні розташовуватися на перехресті доріг і мати радіус повороту. Проїжджа частина центральної дороги повинна бути шириною 6,5 м, а на території місць поховань великих міст - до 9 м.
На території місць поховань розміщують: господарський двір, на якому розташовують допоміжні будівлі; будівлі, призначені для проведення громадських панахид: Будинки трауру, ритуальні майданчики тощо; водопостачання для поливання зелених насаджень, шахтні колодязі, вода яких передбачена для технічних потреб відвідувачів та персоналу, а в разі їх відсутності використовують ємності для води; освітлення; контейнерні майданчики для роздільного збирання побутових відходів; каналізовані громадські туалети з радіусом обслуговування 0,5 км; при відсутності каналізації - туалети з водонепроникним вигребом, до якого забезпечено вільний під'їзд асенізаційного транспорту.
Території місць поховань підлягають озелененню з найбільшим збереженням існуючих насаджень.
Сектори території місць поховань поділяються на ряди та місця, відстань між рядами повинна бути один метр, між ділянками поховань в ряду - 0,5 м.
На вході до кладовища на спеціальному рекламному щиті вивішуються для населення основні положення Закону України "Про поховання та похоронну справу", інші нормативно-правові акти та режим роботи кладовища. Установлюється щит із зображенням схематичного плану кладовища, зазначенням секторів з номерами, місць почесного поховання, напрямку головної алеї та основних доріг, розташування будівельних споруд, допоміжних будівель, громадського туалету тощо.
Відповідно до пп. 11 п. "а" ч. 1 ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить забезпечення утримання в належному стані кладовищ, інших місць поховання та їх охорони, крім випадків, передбачених статтею 23-1 Закону України "Про поховання та похоронну справу".
Аналізуючи вище зазначені положення у сукупності суд зазначає, що органи місцевого самоврядування зобов'язані вчиняти відповідні дії визначені Законом лише відносно місць поховання, а саме земельних ділянок які відведені в установленому законом порядку з облаштованими могилами та/або побудованими крематоріями, колумбаріями чи іншими будівлями та спорудами, призначеними для організації поховання та утримання місць поховань. Закону України "Про поховання та похоронну справу".
Як зазначено у відзиві на позов, на території Височанської територіальної громади відсутні кладовища в розумінні термінів, визначених Закону України «Про поховання та похоронну справу», оскільки земельні ділянки не сформовані.
Водночас, структура апарату Височанської селищної ради містить посаду робітника з обслуговування місць поховань відділу житлово-комунального господарства та благоустрою Височанської селищної ради, в кількості 4 одиниці.
Відповідно до розпоряджень Височанського селищного голови на посаду робітника з обслуговування місць поховань відділу житлово-комунального господарства та благоустрою Височанської селищної ради прийнято чотири робітника: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (розпорядження від 04.01.2021 №22-к), ОСОБА_4 (розпорядження від 04.01.2021 №31-к), ОСОБА_5 (розпорядження від 06.01.2021 №82-к).
В обов'язки вказаних працівників входить, зокрема, організація місць поховання. Згідно з посадовими обов'язками робітників з обслуговування місць поховань відділу житлово-комунального господарства та благоустрою Височанської селищної ради ці робітники виконують роботи, пов'язані з підготовкою місць для поховання на території для поховання (колумбарії), похованням (підпохованням) труни з тілом померлого (урни з прахом в існуючу могилу чи колумбарну нішу) та доглядом за місцем поховань.
З наданих на ухвалу суду від 15.07.2025 пояснень відповідача також вбачається наступне:
1. Щодо упорядкування під'їзних шляхів до місць поховання, Височанською селищною радою у 2024 році відповідно до програми «Реформування розвитку житлово-комунального господарства Височанської селищної ради» було проведено ремонт під'їзної дороги до місця поховання, яке розташовано по вул. Ощепкова між вул. Відпочинку та дорогою до бази «Металіст», шляхом щебніння на загальну суму 201,8 тис. гривень (з урахуванням послуг з технічного нагляду на суму 1 990,71 грн.), про що свідчить копія Акту №1 від 16.04.2024 року приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2024 року (форми КБ 2) та Акт приймання-передачі наданих послуг зі здійснення технічного нагляду №1 від 16.04.2024 року. У 2023 році на території вищезазначеного місця поховання було влаштовано пам'ятний знак та облаштовано алею слави загиблим воїнам.
2. Щодо впорядкування та прибирання території місць поховання, у квітні 2025 року здійснено підвіз піску до місць поховання (з метою облаштування могил) всього було завезено піску 101,00 кубічний метр на суму 43 632,00 гривень, про що свідчить акт списання запасів за квітень 2025 року. Крім того, на місцях поховання відділом благоустрою Височанської селищної ради здійснюються роботи з прибирання місць поховання (пункт 2.1. та 2.6 посадових обов'язків) робітників з обслуговування місць поховання.
3. З території вищезазначених місць поховання здійснюється вивіз сміття, про що свідчать подорожні листи КП «Високий» за 2025 рік на вивіз сміття до Дергачівського полігону ТПВ.
4. Місце поховання розташоване між вулицею Ощепкова / Кооперативна / Підлісна/ в сел Високий у 2023 році, силами відділу благоустрою, було огороджене металевим парканом.
5. В місцях поховання силами відділу благоустрою постійно, в міру потреби, здійснюється видалення порослі (чагарників) та аварійних дерев за погодженням з Державною екологічною інспекцією.
Окрім того, відповідачем зазначено, що спірні місця поховання знаходяться у сільській місцевості, а відповідно до пункту 2.1 Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань у сільській місцевості можна обмежитися влаштуванням огорожі, освітлення, туалету, колодязя, під'їзної дороги, стоянки для автотранспорту та благоустроєм основних доріг на території кладовища.
Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Височанською селищною радою проводиться певний комплекс робіт з обслуговування спірних місць поховань.
А отже, бездіяльності Височанської селищної ради щодо облаштування та утримання Кладовищ №1 та №3 судом не встановлено.
Суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи не надано жодних доказів неналежного утримання Кладовищ селища Високого, що розташовані по вул. Ощепкова між вул. Кооперативна та вул. Підлісна (Кладовища №1) та по вул. Ощепкова між вул. Відпочинку та дорогою до бази ФК Металіст (Кладовища №3).
Щодо посилань позивача на те, що надані відповідачем фотокопії не свідчать про те, що спірні місця поховання облаштовані на вимогах п.п. 1.2, 1.4 - 1.7, 2.2 Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань, затвердженим наказом Держжитлокомунгоспу України від 19.11.2003 року №193 "Про затвердження нормативно-правових актів щодо реалізації Закону України "Про поховання та похоронну справу", суд зазначає, що надані відповідачем фотокопії, які свідчать про наявність огорожі та прибраної біля огорожі території кладовищ, судом досліджувались у сукупності з усіма іншими доказами наданими відповідачем до матеріалів справи, з яких бездіяльності Височанської селищної ради щодо облаштування та утримання Кладовищ №1 та №3 судом не встановлено.
Враховуючи наведене, позовні вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності Височанської селищної ради щодо облаштування та утримання Кладовища №1 розташованого по вул. Ощепкова між вул. Кооперативна та вул. Підлісна, з порушенням вимог Порядку утримання кладовищ та інших місць поховані та щодо облаштування та утримання Кладовища №3 розташованого по вул. Ощепкова між вул. Відпочинку та дорогою до бази ФК Металіст, з порушенням вимог Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань, є безпідставними з огляду на відсутність місця поховання (кладовища) в розумінні Закону України "Про поховання та похоронну справу" за вказаними адресами, а також відсутності доказів неналежного утримання цих Кладовищ.
Суд зазначає, що згідно з положеннями ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
У свою чергу, ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України, у своєму рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Що стосується «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то Верховний Суд у постанові від 10.06.2021 у справі № 757/12159/17-а вже наголошував, що за змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес».
Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб'єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов'язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість.
Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб'єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.
З огляду на вимоги ст.ст. 2, 6 КАС України, об'єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб'єктом владних повноважень.
Для визначення інтересу як об'єкту судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об'єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.
Окрім того, суд враховує ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Разом із тим, визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов'язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що у спірних відносинах відсутні докази вчинення відповідачем протиправної бездіяльності щодо облаштування та утримання Кладовищ №1 та №3, з порушенням вимог Порядку утримання кладовищ та інших місць поховані.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розподіл судових витрат не проводиться у відповідності до приписів ст. 139 КАС України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 9, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позов - відмовити.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Повний текст рішення виготовлено та підписано - 19.08.2025, враховуючи час перебування судді у відпустці, а також з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Суддя Марина Лук'яненко