20 серпня 2025 року Справа № 640/18426/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді - Савицької Н.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №640/18426/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп- Україна" до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління Держаної казначейської служби України у м. Києві про стягнення заборгованості,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (02098, м. Київ, вул. Березняківська 29, 1 поверх, літера Б) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А), Головного управління ДПС у місті Києві (04116, м.Київ, вул. Шолуденка,33/19), з вимогами стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» пеню в розмірі 153 172,60 грн, нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за період (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог в частині періоду) з 19.10.2018 по 30.06.2021.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що, незважаючи на набрання чинності постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 у справі № 826/5990/16, відповідачем до цього часу суму ПДВ в розмірі 400 000 грн позивачу так і не відшкодовано, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути за період з 19.10.2018 по 30.06.2021 пеню в розмірі 153 172,60 грн, нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.
У відзиві на позовну заяву Головне управління ДПС у місті Києві, зокрема зазначає про те, що на дату надання інформації в ІКП ТОВ «Аскоп-Україна» (код ЄДРПОУ 30579869) по коду класифікації доходів бюджету 14060100 «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» обліковується від'ємне сальдо розрахунків у сумі 3 726 796,61 гривень, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві у відзиві на позовну заяву також заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що за період з 01.04.2017 по теперішній час інформація з Реєстру про узгоджені суми бюджетного відшкодування ПДВ по ТОВ «Аскоп-Україна» за листопад 2015 року в розмірі 400 000,00 гривень у вигляді платіжного доручення та кошти для здійснення бюджетного відшкодування ПДВ від Казначейства не надходили.
У Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, що міститься на інформаційному ресурсі Міністерства фінансів України, дані щодо бюджетного відшкодування ПДВ по ТОВ «Аскоп Україна» за листопад 2015 в розмірі 400 000,00 грн відсутні.
Таким чином, оскільки ні Головне управління Казначейства, ні його посадові особи, не порушували право позивача на відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ, то вважає, що в діях Головного управління Казначейства відсутня протиправна бездіяльність.
У відповіді на відзив позивач зауважує, що доводи відповідачів не спростовують покладених в основу позовної заяви обставин, адже після закінчення установлених законодавством строків для здійснення бюджетного відшкодування невідшкодовані суми ПДВ перетворюються на бюджетну заборгованість незалежно від того, з вини якого державного органу вони не відшкодовані, і на суму такої заборгованості нараховується пеня з моменту виникнення такої заборгованості.
Законом України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2825 (у редакції Закону України від 16.07.2024 №3863-ІХ "Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" (далі - Закон № 3863), який набрав чинності 26.09.2024), установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя.
До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом 4 цього пункту.
Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом №3863, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом №3863, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 КАС України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 КАС України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Після початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду Київський окружний адміністративний суд та інші окружні адміністративні суди України завершують розгляд та вирішення переданих їм справ.
Судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.
До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у справах, розглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, здійснює Київський окружний адміністративний суд.
На підставі пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2825 (в редакції Закону №3863) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, дана справа передана на розгляд та вирішення Сумському окружному адміністративному суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2025 зазначену справу було передано на розгляд судді Сумського окружного адміністративного суду Савицькій Н.В.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 прийнято дану справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.
Відповідачем подано до суду письмові пояснення, у яких серед іншого зазначає, що позивач посилається у позовній заяві про нарахування пені на бюджетну заборгованість з відшкодування податку на додану вартість, яка мала надійти на його рахунки в період з 26.11.2019 по 07.06.2021, за неповернення бюджетного відшкодування у розмірі 400000 грн у строк до 03.02.2016 . Тобто із урахуванням тверджень позивача, наведеним у позовній заяві, можна стверджувати про те, що ТОВ «Аскоп-Україна», починаючи з 03.02.2016 було цілком обізнано про порушення своїх прав та законних інтересів через несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а тому просить залишити позов без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 09.05.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління Держаної казначейської служби України у м. Києві про стягнення заборгованості було залишено без руху.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 у задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у м. Києві про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено. Визнано причини пропуску Товариством з обмеженою відповідальністю "Аскоп- Україна" строку звернення до суду із даним позовом поважними та поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" строк звернення до суду із даним позовом. Ухвалено продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що 18.12.2015 ТОВ «Аскоп-Україна» подало до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м.Києві податкову декларацію з податку на додану вартість з додатками за листопад 2015 року.
У вказаній податковій декларації з податку на додану вартість в рядку 23.2 Розділу ІІІ «Розрахунки за звітний період» сума від'ємного значення, що не перевищує суму обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 розділу V Податкового кодексу України, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок у банку позивач задекларував 400000,00 грн.
Вважаючи протиправною бездіяльність ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м.Києві щодо не проведення бюджетного відшкодування заявленої суми податку в розмірі 400000,00 грн ТОВ «Аскоп-Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва відповідним позовом.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2017 у справі № 826/5990/16 позов було задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 400 000,00 грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ «Аскоп-Україна». Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м.Києві скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню товариству з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» за листопад 2015 року. В іншій частині в позовних вимог - відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017р. у справі № 826/5990/16 апеляційну скаргу ТОВ «Аскоп-Україна» задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2017 року в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню Товариству з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» за листопад 2015 року скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві внести заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 400000,00 грн. відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2015 року № 9256387081 від 18.12.2015 до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2017 по справі №826/5990/16 замінено боржника - Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві на правонаступника - Офіс великих платників податків ДФС.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2018 замінено боржника в адміністративній справі № 826/5990/16 Офіс великих платників податків ДФС на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 замінено боржника по справі № 826/5990/16 з Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві на Головне управління ДФС у місті Києві.
Як зазначає позивач, незважаючи на набрання чинності постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 у справі № 826/5990/16, відповідачем до цього часу суму ПДВ в розмірі 400 000,00 грн позивачу так і не відшкодовано, у зв'язку з чим позивач просить стягнути пеню за період з 19.10.2018 по 30.06.2021 в розмірі 153 172,60, нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.
У відповідності до частини 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Алгоритм дій державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) податку на додану вартість врегульовано статтею 200 Податкового кодексу України.
За приписами пунктів 200.7 та 200.10 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
Пунктом 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки: або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету; або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.
Відповідно до пункту 200.13 статті 200 Податкового кодексу України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
У відповідності до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Системний аналіз наведених норм підтверджує висновок про те, що контролюючий орган зобов'язаний був протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, провести камеральну перевірку та протягом п'яти робочих днів після закінчення такої перевірки, тобто до 27.01.2016 подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, а орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу, тобто до 04.02.2016 (з врахуванням того, що з 30.01 та 31.01 були вихідні) зобов'язаний перерахувати кошти на рахунок платника податків. Невідшкодовані протягом визначених статтею 200 ПК строків суми податку на додану вартість вважаються заборгованістю бюджету, а тому на таку суму нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Відповідно до п. 200.23 ст. 200 ПК України, не відшкодовані протягом визначених статтею 200 Податкового кодексу України строків, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з податку на додану вартість, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 14.03.2019 року у справі №803/591/16 (адміністративне провадження №К/9901/26655/18).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було забезпечено своєчасне перерахування позивачеві сум бюджетного відшкодування. В той же час, позивач виконав всі необхідні дії, передбачені Податковим кодексом України, для отримання бюджетного відшкодування сум від'ємного значення ПДВ у відповідній сумі.
Оскільки ПДВ не було відшкодовано вчасно, позивач набув право на нарахування пені в порядку, встановленому пунктом 200.23 ст. 200 ПК України.
Враховуючи період з 19.10.2018 по 30.06.2021, зазначений позивачем за порушення строків відшкодування ПДВ, розмір пені розраховується за таким алгоритмом:
Y = (С х К днів : 100 % х U НБУ х 1,2) /R де: Y - сума пені (округлюється до другого знака після коми); С - заборгованіст бюджету з відшкодування податку на додану вартість; К днів - кількість днів затримки відшкодування податку на додану вартість; U НБУ - облікова ставка Національного банку України, встановлена на момент виникнення пені, протягом строку її дії включаючи день погашення заборгованісті бюджету з відшкодування податку на додану вартість (його частини); 1,2 - коефіцієнт, що дозволяє розрахувати 120% річних U НБУ; К - кількість днів у календарному році.
Згідно наданого позивачем до позовної заяви розрахунку пені, що підлягає стягненню з бюджету на користь ТОВ Аскоп-Україна» за п. 200.23 ст. 200 ПК України (станом на 30.06.2021), кінцевий строк відшкодування суми ПДВ з бюджету 03.02.2016, сума заборгованості 400000,00 грн, період нарахування пені з 19.10.2018 по 30.06.2021, сума пені складає 153172,60 грн.
Суд зазначає, що у відзиві на позовну заяву наведений відповідачем власний розрахунок сум пені (153153, 99 грн), проте розрахований з помилками. Зокрема, такий помилковий розрахунок наведено в рядках 13, 14, 15. 16, 17, 18, 19. 20. 21, 25 таблиці, а в рядку 26 такої таблиці зазначено неправильну облікову ставку НБУ.
Відтак, відповідачами не було спростовано правильність здійсненого позивачем розрахунку, як і не заперечено правильність методики здійснення такого розрахунку та його результатів. У той же час ГУ ДПС у м. Києві заперечується по суті наявність підстав для здійснення такого нарахування як через наявність заборгованості перед бюджетом..
Однак суд зауважує, що інші питання наявності/відсутності у позивача заборгованості перед бюджетом, не є предметом розгляду даного спору.
Частиною 1 статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У силу положень частини 4 статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Таким чином, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом.
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Суд зазначає, що суми податку, не відшкодовані або несвоєчасно відшкодовані платникам, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, а отже пеня, яка нараховується на такі суми підлягає стягненню саме з Державного бюджету України.
Водночас, відповідно до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України суми податку не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 % облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Враховуючи те, що позивачу не було відшкодовано відповідні суми бюджетного відшкодування, у встановлені законом строки, позивач беззаперечно набув право на нарахування пені у порядку, встановленому п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України.
При цьому, неподання податковим органом після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.
Суд також звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що право на бюджетне відшкодування є невід'ємним правом позивача, захист якого гарантовано частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997 і відповідно до положень Конституції України є частиною національного законодавства.
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74).
Несвоєчасне повернення бюджетного відшкодування ПДВ порушило право позивача, зокрема на законне сподівання мати можливість користуватися своєю власністю, а саме: своєчасно і в повному обсязі і в порядку, визначеному законом, отримати це відшкодування із бюджету при відсутності з його боку порушень законодавчих актів.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення врегулювано Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок № 845).
За змістом п. п. 6 п. 16 Порядку № 845 органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку.
Відповідно до п. 23 Порядку № 845 стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, подає документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби. Казначейство здійснює в порядку черговості надходження виконавчих документів безспірне списання коштів державного бюджету в розмірі, встановленому судом або узгодженому органом державної податкової служби із стягувачем, та перераховує такі кошти на рахунок стягувача, зазначений у виконавчому документі або його заяві про виконання рішення про стягнення коштів.
Суд зазначає, що, в даному випадку, саме бездіяльність відповідача, розумних і правових підстав якої судом не встановлено, спричинила затримку позивачу у бюджетному відшкодуванні ПДВ, наслідком чого, є нарахування пені, а позивач не може нести будь-які негативні наслідки у разі прорахунків у діяльності окремих державних органів чи посадових осіб, оскільки виконав усі вимоги для отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
ГУ ДПС у м. Києві під час розгляду даного спору не було доведено правомірності дій щодо своєчасного відшкодування позивачу ПДВ, та обставин, передбачених ПК України задля не стягнення з бюджету пені, заявленої позивачем предметом даного спору.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" пені в розмірі 153172,60 грн, нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, за період з 19.10.2018 по 30.06.2021.
Згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (ГУ ДПС у м. Києві) на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп- Україна" до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління Держаної казначейської служби України у м. Києві про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві (вул. Терещенківська, 11-А, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37993783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" (вул. Березняківська, буд. 29, 1 поверх, літера Б, код ЄДРПОУ 30579869) пені в розмірі 153172,60 грн (сто п'ятдесят три тисячі сто сімдесят дві гривні 60 коп), нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за період з 19.10.2018 по 30.06.2021.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп Україна" (вул. Березняківська, буд. 29, 1 поверх, літера Б, код ЄДРПОУ 30579869) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2297,59 грн.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Савицька