20 серпня 2025 рокум. Рівне№460/3994/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області та Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
1. Стислий виклад позицій учасників справи
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач-1), Головного управління ДПС в Київській області (далі - відповідач-2), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 13.11.2024 №17321/1700070522.
Свій позов позивач обґрунтовує тим, що ГУ ДПС у Київській області проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якої встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та на підставі акту фактичної перевірки від 28.09.2024 року №84232/10/36/07/ НОМЕР_1 ГУ ДПС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 жовтня 2024 року №17321/1700070522, яким до позивача застосовано фінансові санкції на загальну суму 257839,00 гривень. Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та зазначає, що у наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють (юридичні підстави). У зв'язку із цим позивач вважає, що за встановлення протиправності дій податкового органу щодо призначення та проведення перевірки без законних на те підстав, оспорюванне податкове повідомлення-рішення є незаконним та підлягає скасуванню. Позивач також зазначає, що контролюючому органу були надані усі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують правомірність здійснення господарської діяльності по договору комісії та належне облікування товарів, що ним реалізовуються. У зв'язку з цим позивач вважає, що оспорюванне рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства України, а також самої процедури призначення та проведення фактичної перевірки, а тому підлягає скасуванню. З огляду на вказане, просить позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідач-1 скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду свій відзив, де заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначає, що перевіркою встановлено факти наявності у продажу товарів не облікованих у встановленому законодавством порядку на загальну суму 947961,29 грн. Відповідач-1 зауважує, що документів щодо походження товарів не надано, при цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи, про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Зазначає, що внесення даних до форми обліку щодо надходження товарів на підставі вищевказаного первинного документа не здійснено до початку реалізації товарів. Відповідач вважає, що належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивачем не спростовано, а тому, просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Відповідач-2 скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду свій відзив, де заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначає, що в ході перевірки виявлено факт продажу позивачем через ПРРО товарів, які не були внесені до форми обліку товарних запасів станом на дату початку перевірки 19.09.2024 на підставі актів приймання - передачі товарів від 06.09.2024 на загальну суму 80943,00 грн та від 18.09.2024 на загальну суму 176896,00 грн, у зв'язку з чим платником податків не здійснено облік надходжень товарів до початку їх реалізації, шляхом виконання записів до форми обліку товарних запасів на підставі первинних документів за 06.09.2024 та 18.09.2024. Відповідач зауважує, що такі дії платника податків не спростовують фактів виявлених порушень, а додатково підтверджують їх та станом на 19.09.2024 необлікованих у встановленому законодавством порядку товарів складає на загальну суму 257839,00 грн, відповідно до акту приймання - передачі товарів на комісію від 02.09.2024 №АО-02-09-24-МН. Відповідач-2 стверджує, що внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі вищевказаного первинного документа не здійснено до початку реалізації товарів, а тому вважає, що позовні вимоги позивача необґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив відповідача та подав до суду свою відповідь на відзив відповідача, у якому позивачем в обґрунтування заперечень на відзив відповідача зазначено, що відповідач не довів наявності конкретної податкової інформації, яка свідчить про порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Зауважує, що акт перевірки не містить інформації, які саме товари на загальну суму 257839, 00 грн нібито реалізовані позивачем із порушенням встановленого порядку та доказів такої реалізації. З огляду на вказане, вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Позовна заява подана до суду 03.03.2025 у електронній формі із використанням електронного кабінету підсистеми ""Електронний суд" ЄСІТС, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 04.03.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2025 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.
Ухвалою від 10.03.2025 суд залишив без руху позовну заяву та встановив позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви, а саме подання позивачем до суду заяви позивача із обґрунтуванням та доказами наявності передбачених законом підстав для звільнення позивача від сплати судового збору або подання позивачем до суду оригіналу платіжного документа про сплату позивачем за подання позовної заяви до Рівненського окружного адміністративного суду судового збору у сумі 968,96 грн.
На виконання ухвали суду від 10.03.2025 позивач через свого представника подав 18.03.2025 заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучив квитанцію про сплату судового збору.
Ухвалою від 24.03.2025 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати одноособово суддею за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановив відповідачу строк подання відзиву на позовну заяву та витребував у відповідача докази, а саме матеріали перевірки, за результатами розгляду яких Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 жовтня 2024 року №16153/1700070522.
Відповідач-1 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та подав 11.04.2025 до суду відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову.
Також 11.04.2025 від уповноваженого представника відповідача-1 надійшло клопотання про залучення співвідповідача Головне управління ДПС у Київській області.
Ухвалою від 14.04.2025 суд залучив до участі в справі в якості другого відповідача Головне управління ДПС у Київській області.
24.04.2025 позивач подав до суду відповідь на відзив відповідача-1, де виклав свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем-1 у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.
Відповідач-2 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та подав 01.05.2025 до суду відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову.
На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
3. Встановлені судом обставини справи, зміст спірних правовідносин та їх нормативно-правове регулювання, висновки суду по суті спору.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , зареєстрована в установленому законом порядку з 11.11.2019, номер запису 25890000000004459. Видами діяльності позивача за КВЕД є: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний); 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткуванням у спеціалізованих магазинах; 95.12 Ремонт обладнання зв'язку; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.51 Оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням; 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього; 47.41 Роздрібна торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 95.11 Ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування.
Наказом Головного управління ДПС у Київській області від 18.09.2024 №2515-п «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 » призначено проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (за адресою: АДРЕСА_1 ) з 19 вересня 2024 року терміном 10 діб, перевірку провести за період діяльності з 14.09.2024 по останній день перевірки, з метою перевірки дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі про виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), контролю щодо встановлених державою фіксованих граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки).
Перевірка призначена на підставі п.п. 75.1.3 п.75.1, ст. 75, п.п. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80, ст. 81, п.82.3 ст. 82, п.69.27 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні Положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами доповненнями).
На підставі зазначеного наказу Головним управлінням ДПС у Київській області видано направлення на перевірку №9224/10-36-07-08 від 19.09.2024, №9225/10-36-07-08 від 19.09.2024 для проведення вказаної перевірки ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , які були вручені під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_2 як представнику ФОП ОСОБА_1 на підставі договору про спільну діяльність.
В період з 19.09.2024 по 28.09.2024 Головним управлінням ДПС у Київській області було проведено фактичну перевірку господарської одиниці, а саме магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якої складено акт (довідка) фактичної перевірки за реєстраційним номером №48232/10/36/07/3250714286 від 28.09.2024 (№006150).
Відповідно до висновків вказаного акту (довідки) фактичної перевірки встановлено порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», та в пункті 2.2.16 акту міститься додаткова інформація про факти, встановлені в ході перевірки, зокрема: відповідно до наявної інформації із системи обліку даних ПРРО №4000945542 18.09.2024 року о 14:40, 28 сек. (копія чека додається) реалізовано блок живлення по ціні 1449,00 грн та кабель по ціні 649,00 грн. на суму 2098,00 грн без внесення даних до форми обліку на підставі первинного документа від 18.09.2024 акт приймання передачі товарів у вигляді додатку №4 до договору комісії №АО-02-09- 2024-МН від 02.09.2024. Відповідно до акта приймання передачі (додаток 4) вищевказаний товар отриманий 18.08.2024 та реалізований кінцевому споживачеві 18.09.2024 без занесення інформації за формою ведення обліку товарних запасів, яка надана до перевірки 19.09.2024.
Не погодившись із висновками акту перевірки від 28.09.2024 представником позивача 25.10.2024 до ГУ ДПС у Київській області подано заперечення на акт фактичної перевірки.
Головне управління ДПС у Київській направило до ГУ ДПС у Рівненській області матеріали зазначеної вище фактичної перевірки, за основним місцем обліку платника податків, у відповідності до пп.1.6.3.4 пп.1.6.3 п.1.6 розділу 1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів Державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДПС України від 04.09.2020 року №470 (в редакції наказу ДПС України від 30.09.2021 року №729).
За результатами розгляду матеріалів акту перевірки Головним управлінням ДПС у Рівненській області (за основним місцем обліку платника податків) прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.11.2024 №17321/17000705-22, згідно з яким за порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07195 року №265/95-ВР, на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ста. 54 ПК України, ст. 20 Закону №265/95-ВР до ФОП ОСОБА_1 застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 257839,00 грн.
Позивач не погодився з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 13.11.2024 та через свого представника подав 03.12.2024 скаргу на податкове повідомлення-рішення від 13.11.2024 року №17321/17000705-22 до Державної податкової служби України.
За результатами розгляду скарги представника позивача від 03.12.2024 на податкове повідомлення-рішення від 13.11.2024 року №17321/17000705-22 Державною податковою службою України прийнято рішення від 29.01.2025 №2632/6/99-00-06-03-02-06, яким у задоволенні скарги відмовлено, а податкове повідомлення-рішення від 13.11.2024 року №17321/17000705-22 залишено без змін.
Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.
Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.
Приписами статті 1 та частини 1 статті 2 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію, а норми статті 67 Конституції України передбачають обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзаци 1 та 2 пункту 1.1 статті 1 ПК України).
Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
За приписами підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України. Відповідно до пунктів 80.1, 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Згідно з пунктом 80.4 статті 80 Податкового кодексу України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (п. 80.5 вказаної статті).
За приписами пунктів 80.7, 80.9, 80.10 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції. Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб (п. 82.3. статті 82 цього Кодексу).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з передбачених підстав, зокрема:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (підпункти 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України).
Пунктом 80.10 статті 80 Податкового кодексу України визначено, що порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
У спірних правовідносинах у цій справі фактична перевірка здійснювалася контролюючим органом з метою перевірки дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі на виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), проводилась на підставі наказу та направлень на перевірку, виданих податковим органом.
За змістом пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
З наказу Головного управління ДПС у Київській області від 18.09.2024 №2515-п «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 » судом встановлено, що підставою для перевірки серед іншого зазначено підпункт 80.2.6 пункту 80.2 статті 80 ПК України, яким передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3.
Тобто, фактична перевірка може проводитись на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом за обов'язкової наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Відтак, для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки.
Суд зауважує, що в матеріалах справи також наявна доповідна записка ГУ ДПС у Київській області від 18.09.2024 №6632/10-36-07-08-13, зі змісту якої вбачається, що ГУ ДПС у Київській області отримано в установленому законодавством порядку інформацію стосовно здійснення незаконної реалізації дороговартісної техніки «Apple» (лист ДПС України №19312/7/99-00-07-04-02-07 від 03.07.2024), зокрема і за результатами проведення фактичної перевірки на підставі наказу ГУ ДПС у Київській області від 05.09.2024, за результатами якої контролюючим органом було встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 . ПКМУ від 29.07.2022 №894 та п. 12 ст. 3 ЗУ №265/95-ВР від 06.07.1995.
Верховний Суд у своїй постанові від 26.03.2024 по справі №420/9909/23, серед іншого, сформував такий висновок: « 59. Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним».
На розвиток цієї позиції Верховний Суд у своїй постановах від 19.02.2025 у справі №280/2619/24 виснував, що наявність листа Державної податкової служби України про ймовірні порушення, є достатньою підставою в розумінні підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України для призначення та проведення фактичних перевірок.
Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації, яка свідчить про можливі порушення дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.
Окрім цього суд зазначає, що саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до п. 80.2 ст. 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 сформувала висновок про те, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Відповідні висновки Великої Палати Верховного Суду в подальшому було відображено у послідовній практиці Верховного Суду, зокрема у постановах від 23.02.2023 у справі №160/20112/21, від 23.02.2023 у справі №600/1402/22-а.
Суд зазначає, що в наказі №2515-п від 18.09.2024 «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 » підстави для призначення перевірки сформульовані таким чином: з метою перевірки дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі про виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), контролю щодо встановлених державою фіксованих граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки). Перевірка призначена на підставі п.п. 75.1.3 п.75.1, ст. 75, п.п. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80, ст. 81, п.82.3 ст. 82, п.69.27 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні Положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами доповненнями).
Суд зауважує, що покликання у наказі на підпункт 80.2.6 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним. Якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, який містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним. Отже, вищевказані доводи позивача щодо неправомірності проведення контролюючим органом фактичної перевірки не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, та судом не встановлено таких порушень вимог податкового законодавства під час призначення фактичної перевірки, що мають наслідком протиправність оскаржуваного ППР.
Досліджуючи зміст порушень, покладених в основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступних міркувань.
В оскаржуваному ППР від 13.11.2024 №17321/17000705-22, винесеному на підставі акта перевірки №48232/10/36/07/3250714286 від 28.09.2024, контролюючим органом встановлено порушення п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95-ВР).
Фактична перевірка згідно вказаного акта, відбулась 19.09.2024 о 15:38 год посадовими особами ГУ ДПС у Київській області в магазині «Ябко» за адресою: м. Бровари, Київська обл, вул. Київська, 316. В пункті 2.2.16 додаткової інформації про факти, встановлені в ході перевірки зазначено, що відповідно до наявної інформації із системи обліку даних ПРРО №4000945542 18.09.2024 року о 14:40, реалізовано блок живлення по ціні 1449,00 грн та кабель по ціні 649,00 грн на суму 2098,00 грн без внесення даних до форми обліку на підставі первинного документа від 18.09.2024 акт приймання передачі товарів у вигляді додатку №4 до договору комісії №АО-02-09- 2024-МН від 02.09.2024. Відповідно до акта приймання передачі вищевказаний товар отриманий 18.08.2024 та реалізований кінцевому споживачеві 18.09.2024 без занесення інформації за формою ведення обліку товарних запасів, яка надана до перевірки 19.09.2024.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом №265/95-ВР. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
До 01 січня 2022 року пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачав, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Законом №1914-IX, який набрав чинності 01 січня 2022 року, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР викладено в наступній редакції (чинній на час існування спірних правовідносин): “Суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння)».
В свою чергу, відповідно до Переліку груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2017 року №231, до технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій віднесені, зокрема: смартфони, мобільні телефони та акустичні системи (колонки), мультимедійні колонки.
Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов'язує суб'єктів господарювання, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР унормована приписами розділу V цього Закону.
Стаття 20 Закону №265/95-ВР (в редакції, чинній з 01 січня 2022 року) передбачає, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
За змістом наведеної норми суб'єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Таким чином, ненадання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об'єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.
Водночас, згідно з нормами пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР платник податків зобов'язаний надати облікові документи лише щодо товарів, які безпосередньо на момент перевірки знаходяться у місці продажу, а не за весь період, що охоплений перевіркою. Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 15 травня 2025 року у справі №380/9233/24, від 11 січня 2024 року у справі №420/12275/22, від 07 лютого 2024 року у справі №280/6422/22.
Так, відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Водночас, порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 №496 (далі - Порядок №496).
Відповідно до пункту 2 Порядку №496 документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи: первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб'єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб'єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.
Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов'язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП.
Порядок ведення обліку товарних запасів встановлений у розділі II Порядку №496 згідно з положеннями якого облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку.
Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов'язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.
Форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі. Записи у Формі обліку ведуться в хронологічному порядку надходження або вибуття товарів.
Відповідно до пункту 9 Порядку №496 заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об'єктах) відсутні: 1) первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку; 2) відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи; 3) первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.
Згідно з пунктом 10 Порядку №496 форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об'єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.
Пунктом 11 Порядку №496 встановлено, що Форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред'явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).
Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такої ФОП.
Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.
З огляду на викладене, документами, які підтверджують облік та походження товарів, є встановлена Порядком №496 Форма ведення обліку товарних запасів, а також первинні документи. Форма обліку та первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки.
Судом встановлено, що відповідно до договору комісії №АО-02-09-24-МН від 02.09.2024, укладеного між ФОП ОСОБА_3 (комітент) та ФОП ОСОБА_1 (комісіонер) визначено умови такого договору, зокрема комісіонер зобов'язується за дорученням комітента, від свого імені за плату укладати за рахунок комітента договори щодо продажу товарів, передбачених договором. Відповідно до пункту 1.2 договору, конкретні умови договору щодо ціни, кількості, якості та асортименту продукції, а також інші умови та вказівки комітента наведено у актах приймання-передачі товарів до цього договору. Пунктом 1.3 договору передбачено, що виступаючи від свого імені, комісіонер самостійно укладає договір купівлі-продажу з третьою особою.
Згідно наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі товарів до Договору комісії №АО-02-09-24-МН від 02.09.2024 позивачу було передано 02.09.2024 товару на загальну суму 822751,00 грн (Додаток 1 до Договору комісії) та на суму 112224,00 грн (Додаток 2 до Договору комісії), 06.09.2024 передано товару на загальну суму 80943,00 грн Додаток 2 до Договору комісії) та 18.09.2024 передано товару на загальну суму 176896,00 грн (Додаток 4 до Договору комісії).
Суд встановив, що договір комісії №АО-02-09-24-МН від 02.09.2024 та акти приймання-передачі товарів до договору комісії №АО-02-09-24-МН від 02.09.2024 містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару, дати проведення операції, найменування, кількість та вартість товару, а також найменування, кількість та вартість кожної окремої одиниці товару чітко зазначені в акті приймання-передачі товарів до договору комісії. Тобто, вказані документи повною мірою ідентифікують постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару та мають всі ознаки первинних документів, які передбачені Порядком №496. Жодних зауважень щодо змісту, форми цих документів контролюючий орган в акті перевірки не зазначив. Також будь-яких застережень стосовно правильності заповнення позивачем Форми ведення обліку товарних запасів в акті перевірки податковий орган не навів.
Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 у справі №640/966/20 вказав, що при поданні первинних документів, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку вони повинні бути досліджені в судовому засіданні та їм повинна бути надана правова оцінка.
У спірному випадку суть порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та здійснення продажу товарів, які необліковані за встановленою формою ведення обліку товарних запасів, на переконання контролюючого органу, полягало саме у тому, що в ході перевірки виявлено факт продажу через ПРРО товарів, які не були внесені до форми обліку товарних запасів станом на дату початку перевірки 19.09.2024 на підставі актів приймання - передачі товарів від 06.09.2024 (додаток 3) на загальну суму 80943,00 грн та від 18.09.2024 (додаток 4) на загальну суму 176896,00 грн.
Суд враховує, що контролюючим органом перевірка проводилась в присутності ФОП ОСОБА_2 , яка є представником ФОП ОСОБА_1 на підставі договору про спільну діяльність. На вимогу інспекторів ДПС під час перевірки було надано договір комісії АО-02-09-24-МН від 02.09.2024, акти приймання-передачі товарів від 02.09-2024 до Договору комісії АО-02-09-24-МН від 02.09.2024, від 06.09.2024 до Договору комісії АО-02-09-24-МН від 02.09.2024, від 18.09.2024 до Договору комісії АО-02-09-24-МН від 02.09.2024 та форми обліку товарних запасів. Факт надання вказаних документів відображений контролюючим органом в акті перевірки.
Водночас в акті перевірки контролюючий орган попри надані документи вказав, що виявлено факт продажу через ПРРО товарів, які не були внесені до форми обліку товарних запасів станом на дату початку перевірки 19.09.2024 на підставі актів приймання - передачі товарів від 06.09.2024 (додаток 3) на загальну суму 80943,00 грн та від 18.09.2024 (додаток 4) на загальну суму 176896,00 грн, що є порушенням вимог п. 12 ст. 3 Закону №265/95, дійшовши на підставі цього до висновку про порушення позивачем встановленого порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які необліковані у встановленому порядку та за встановленою формою.
Суд критично оцінює такий висновок контролюючого органу, оскільки за змістом наданих контролюючому органу первинних документів, зокрема договору комісії, актів приймання-передачі та наявної в матеріалах справи форми обліку товарних запасів чітко прослідковуються обсяги поставленого товару, їх загальна вартість, яка повністю збігається в представлених документах та не містить розбіжностей. Окрім того, відповідачами не надано доказів зворотного як і того, що на вимогу інспекторів контролюючого органу представником позивача не було надано будь-яких первинних документів.
У запереченні до акта фактичної перевірки від 25.10.2024 представником позивача зазначалось, що на початок проведення перевірки платником податків було надано інспекторам належні документи, але не виключно форма ведення обліку товарних запасів, договір комісії, акт приймання-передачі, які підтверджують факт ведення обліку товарних запасів та їх походження, вказане також визнається відповідачами у їх відзивах. Товари на суму 257839,00 грн відображені у формі ведення обліку товарних запасів, збігаються з сумою поставлених товарів згідно актів приймання-передачі від 06.09.2024 та від 18.09.2024, а відтак відсутні підстави стверджувати про вчинення порушень у цій частині.
До того ж суд звертає увагу, що стаття 20 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність лише за продаж необлікованих товарів, а не їх наявність за місцем реалізації, тоді як акт перевірки не містить посилань на факт реалізації позивачем необлікованих товарів.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 09 квітня 2025 року у справі №420/6071/19, від 14 лютого 2024 року у справі №803/296/18.
Окрім того, як зазначено Верховним Судом у постанові від 06 грудня 2024 року у справі №440/2331/24, оскільки платник податку не зобов'язаний зберігати безпосередньо у місці продажу облікові документи на товари, які вибули з місця продажу (реалізовані, списані тощо), то вимога контролюючого органу щодо надання документів, що стосуються товарів, які вибули, виходить за межі повноважень контролюючого органу в межах фактичної перевірки.
Суд також звертає увагу, що відповідно до пункту 85.4 статті 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (пункт 85.8 статті 85 ПК України).
При цьому, матеріали справи не містять будь-яких вимог про надання документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності, зокрема, форми ведення обліку товарних запасів чи інших первинних документів щодо товарів, що знаходяться в місці їх реалізації. Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження складання та вручення позивачу контролюючим органом письмового запиту (вимоги) на отримання копій документів, пов'язаних з предметом перевірки.
Суд також звертає увагу на ту обставину, що на податковий орган покладено обов'язок перевіряти первинні документи платника податків, що чітко визначено Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015 (в редакції наказу Міністерства фінансів України №702 від 22.12.2021), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.01.2022 за №36/37372, при цьому, в матеріалах справи відсутні відомості щодо складання контролюючим органом в ході перевірки акту не надання (відмови у наданні) тих чи інших документів, так само як і не конкретизовано, які первинні документи на момент перевірки були відсутні.
Таким чином суд приходить до висновку, що на момент проведення перевірки та здійснення реалізації товару у позивача були наявні первинні документи на їх надходження, що свідчить про їх належний облік відповідно до Закону №996, що не є підставою для застосування до юридичної особи фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону №265/95.
Враховуючи встановлені судом у цій справі і описані вище фактичні обставини, відповідні їм правовідносини, застосовані до них судом норми права суд дійшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення відповідача від 13.11.2024 №17321/17000705-22, якими до позивача застосовано штрафні санкції за порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в сумі 257839,00 грн, є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На переконання суду, відповідачами не доведено правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення щодо позивача з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 КАС України, а тому перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для повного задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача-1 від 13.11.2024 №17321/17000705-22.
6. Розподіл судових витрат.
Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат. З огляду на приписи чинного законодавства при зверненні до суду із позовною заявою у цій справі позивач сплатив до бюджету судовий збір у розмірі 968,96 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом. З урахуванням наведеного та оскільки суд визнав по суті обґрунтованими позовні вимоги позивача, то понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у зв'язку із розглядом справи (за подання позовної заяви) підлягають присудженню на його користь у розмірі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області, Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 13.11.2024 №17321/17000705-22.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 );
Відповідач: Головне управління ДПС у Рівненській області (місцезнаходження: вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне, Рівненська обл., 33023; код ЄДРПОУ: 44070166).
Відповідач: Головне управління ДПС у Київській області (місцезнаходження: вул. Хороброго Святослава, 5А, м. Київ, 03151; код ЄДРПОУ: 44096797).
Суддя Олександр МАКСИМЧУК