про забезпечення позову
20 серпня 2025 року м. Рівне №460/13795/25
Рівненський окружний адміністративний суд, розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі № 460/13795/25,
В провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Володимирецької селищної ради, в якому позивач просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Володимирецької селищної ради Рівненської області №102 від 20 червня 2025 року; 2) визнати протиправною відмову Володимирецької селищної ради у придбанні для сім'ї ОСОБА_2 квартири у АДРЕСА_1 ; 2) зобов'язати Володимирецьку селищну раду на власний вибір придбати для сім'ї ОСОБА_2 одне із наведених у позові житлових приміщень, за визначеною власником ціною; 3) зобов'язати Володимирецьку селищну раду видати на придбане житлове приміщення стягувачу ордер для заселення в неї сім'ї ОСОБА_2 ; 4) стягнути з Володимирецької селищної ради моральну шкоду на користь ОСОБА_1 у розмірі 200000грн, яку перерахувати до благодійної організації «Міжнародний благодійний фонд «Повернись живим», ЄДРПОУ 39696398, призначення платежу, - благодійна допомога військовослужбовцям, рахунок в «Приватбанку» (IBAN) НОМЕР_1 .
Ухвалою суду від 11.08.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглянути її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
20 серпня 2025 року до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, в якій останній просить зупинити дію оскаржуваного рішення виконавчого комітету Володимирецької селищної ради Рівненської області № 102 від 20 червня 2025 року. В обґрунтування поданої заяви зазначає, що приміщення у АДРЕСА_2 не відповідає вимогам статей 48, 50 ЖК України з огляду на склад сім'ї заявника (4- особи) та за відсутності у приміщенні санвузла (туалету), централізованого водовідведення, каналізації, належного опалення, вентиляційних систем (витяжок, продухів, гідроізоляції, теплоізоляції тощо), аварійність електропроводки, без доступу на горище і таке інше. Не визначена (не виділена) земельна ділянка під дане приміщення та її конфігурація. Тобто дане приміщення не відповідає основним положенням ДБН В.2.2-15:2019 "Житлові будинки», затверджені Наказом житлового Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 87 від 26.03.2019 року. Крім того, Рівненський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 12.03.2020 року по справі № 460/3438/19, уже давав оцінку житлу в АДРЕСА_2 та скасовував аналогічне оскаржуваному рішенню, рішення виконавчого комітету Володимирецької селищної ради № 163 від 07.11.2019 року щодо надання ОСОБА_3 житлового приміщення по АДРЕСА_2 з підстав невідповідності даного житла вимогам, які встановлюються для жилих приміщень та з підстав невідповідності норм житлової площі, встановленої законодавством України, по відношенню до усіх членів сім'ї позивача. Також приміщення по вул. Незалежності, буд. 5 у селищі Рафалівка не є вільним, адже за такою ж адресою без офіційної реєстрації проживає ОСОБА_4 та сплачує за електроенергію за таке приміщення, що стверджується копією рахунку щодо оплати за електроенергію, де зазначена така ж адреса. Відтак, Ордер на вселення у приміщення по вул. Незалежності, буд. 5 у селищі Рафалівка, Володимирецька селищна рада не може видати, так як відповідно до ст. 58 ЖК України ордер може бути виданий лише на вільне житлове приміщення. До того ж, приміщення по вул. Незалежності, буд. 5 у селищі Рафалівка є нежитловим приміщенням (перукарнею), що стверджується листом В. о. начальника КП «АКВА» від 25.03.2015 року та договором оренди нежитлового приміщення № 2/17 від 01 березня 2017 року. Будь які рішення та дії Володимирецькою селищною радою щодо переведення даного нежитлового приміщення в житлове, не приймались. За наведеного, заявник стверджує про очевидність протиправності спірного рішення. Просить заяву задовольнити.
За правилами частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши у вказаний частиною 1 статті 154 КАС України строк заяву про забезпечення позову, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною 1, 2 статті 151 КАС України встановлено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Суд звертає увагу на те, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, тобто покликане гарантувати виконання рішення адміністративного суду і спрямоване на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.
Зазначені в ст. 150 КАС України підстави забезпечення позову, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.
Необґрунтоване вжиття таких заходів може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Тому, при вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності учасників справи.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення ускладнення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.
Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуальної рівності.
Надаючи правову оцінку доводам заявника з приводу наявності очевидних ознак протиправності рішення, суд зважає на таке.
Судом встановлено, що 20.06.2025 виконавчим комітетом Володимирецької селищної ради Рівненської області прийнято рішення № 102 «Про забезпечення житлом ОСОБА_1 ».
Вказаним рішення вирішено: 1. Надати ОСОБА_1 у користування житлове приміщення загальною площею 48,0кв.м., у тому числі житловою площею - 26,8кв.м., яке розміщене за адресою: АДРЕСА_2 . 2. Видати ОСОБА_1 ордер на заселення в житлове приміщення, зазначене в пункті 1 цього рішення. 3. Доручити комунальному підприємству по водопостачанню водовідведенню «АКВА» укласти у встановленому порядку договір найму житлового приміщення з ОСОБА_1 . 4. Попередити ОСОБА_1 , що ордер на заселення в житлове приміщення є дійсним протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту його видачі. 5. Контроль за виконанням цього рішення покласти на заступника селищного голови Арсенія КОТОВИЧА.
Разом з тим, судом встановлено, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 у справі № 460/3438/19, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду, визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Володимирецької селищної ради № 163 від 07.11.2019 щодо надання ОСОБА_1 в користування у АДРЕСА_2 з 02.12.2019 житлового приміщення, видачу ордеру на заселення та заключення договору найму.
Таке рішення отримане відповідачем, про що свідчить подання ним апеляційної скарги.
Наведене рішення суду набрало законної сили 16.06.2020.
Отже, на час прийняття оскаржуваного рішення відповідача від 20.06.2025 № 102, останньому достеменно було відомо про рішення суду від 12.03.2020 у справі № 460/3438/19, яким вже надавалась оцінка житловому приміщенню у АДРЕСА_2 та яким визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Володимирецької селищної ради № 163 від 07.11.2019 щодо надання ОСОБА_1 в користування у АДРЕСА_2 житлового приміщення, видачу ордеру на заселення та заключення договору найму.
Проте, залишивши поза належною увагою рішення суду, яке набрало законної сили, відповідач повторно прийняв рішення про забезпечення заявника житлом за тією ж адресою.
З врахуванням викладеного вище, суд погоджується із заявником про те, що очевидними є ознаки протиправності спірного рішення.
Більше того, як зазначено у п. 4 цього рішення, заявника попереджено, що ордер на заселення в житлове приміщення є дійсним протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту його видачі.
Тобто, дія вказаного рішення, яке за своїм характером є індивідуально-правовим актом, обумовлена певним строком.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Суд уважає, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтовані твердження, що права та інтереси заявника будуть порушені. Водночас, суд звертає увагу на те, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного рішення жодним чином не спричиняє негативних наслідків для заінтересованих осіб у даній справі, як не спричиняє негативних наслідків і для будь-яких інших осіб.
З огляду на викладене, беручи до уваги відповідність заходів забезпечення адміністративного позову фактичним обставинам заяви, розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та їх співмірність, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви заявника про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення виконавчого комітету Володимирецької селищної ради Рівненської області №102 від 20 червня 2025 року.
При цьому, застосовуючи заходи забезпечення позову, судом не розглядається питання правомірності прийнятого рішення і наявності обставин, як підстав для задоволення позову.
У даному випадку судом встановлюється саме існування спору та обрано адекватні заходи для забезпечення позову, передбачені п.1 ч.1 ст.151 КАС України, які будуть діяти до моменту вступу у законну силу судового рішення.
Керуючись статтями 150-158, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 ) про забезпечення позову задовольнити.
Зупинити дію рішення виконавчого комітету Володимирецької селищної ради Рівненської області (вул. Повстанців, 21, с-ще Володимирець, Вараський р-н, Рівненська обл., 34300, ЄДРПОУ/РНОКПП 04388113) № 102 від 20 червня 2025 року до набрання законної сили рішенням суду у адміністративній справі № 460/13795/25.
Копію ухвали невідкладно направити ОСОБА_1 , виконавчому комітету Володимирецької селищної ради Рівненської області та Володимирецькій селищній раді Рівненської області.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 20 серпня 2025 року.
Суддя Т.О. Комшелюк