19 серпня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/3811/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петрової Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Приватного підприємства «МОНОЛІТ-ГРАНД» про стягнення коштів з рахунків платника,
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приватного підприємства «МОНОЛІТ-ГРАНД» в якій просить стягнути податковий борг з Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНОЛІТ- ГРАНД» (ЄРДПОУ 32608829) до бюджету у розмірі 2032074,92 грн шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за відповідачем обліковується податковий борг із грошових зобов'язань платника податку.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач відзив на позов не подав, увалу про відкриття провадження отримав, що підтверджується довідкою про доставку документа в електронному вигляді в електронний кабінет.
При цьому, відповідач не скористався правом, визначеним процесуальним законодавством, та відзив щодо заявлених позовних вимог до суду не подавав.
Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Дослідивши заяви по суті справи та наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.
Відповідач є платником податків і зборів та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.
Згідно із довідкою про суму податкового боргу платника податків станом на 17.02.2025 за відповідачем рахується заборгованість в сумі 2032074,92 грн.
Сума податкового боргу відповідача із деталізацією нарахованих платнику податків грошових зобов'язань зазначене контролюючим органом у розрахунку податкового боргу, в якій диференційовані суми податкового зобов'язання, штрафних фінансових санкцій та суми пені.
Згідно із інтегрованою карткою платника податків за відповідачем обліковується податковий борг.
Підстави виникнення податкового боргу: заборгованість з податку на додану вартість, яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 2 032 074,92 грн, згідно: - ППР № 0113630406 від 13.03.2024 на суму 2 031 054,92 грн. (донараховано штрафних санкцій) - ППР № 0611230406 від 30.09.2024 на суму 1 020,00 грн. (донараховано штрафних санкцій)
З урахуванням вимог ст. 56, 57 ПК України, в зв'язку з несплатою ТОВ «МОНОЛІТ ГРАНД» у встановлені строки нарахованих сум, грошові зобов'язання набули статусу податкового боргу.
Відповідачем докази, що дані суми грошових зобов'язань оскарженні в судовому чи адміністративному порядку суду не надані, заперечень щодо статусу неузгодженості сум грошових зобов'язань чи їх невірного обліку контролюючим органом, які стягуються із відповідача у цій справі, суду теж не надані.
Судом встановлена обставина, що з метою погашення податкового боргу, відповідачу надсилалась податкова вимога від 02.12.2024 №0032852-1305-0436, яка направлена рекомендованим листом на адресу відповідача та отримана відповідно до вимог податкового законодавства 12.12.2024.
За наведених обставин позивач звертається до суду з адміністративним позовом про стягнення суми податкового боргу з рахунків відповідача відкритих у банках, обслуговуючих такого платника податків.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
У нормі підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (далі - ПК України) визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з підпунктом 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до ст. 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують, зокрема, такі функції: організовують роботу та здійснюють контроль за застосуванням арешту майна платника податків, що має податковий борг, та/або зупинення видаткових операцій на його рахунках у банку.
Грошове зобов'язання платника податків відповідно до п. п. 14.1.39 п. 14.1 статті 14 ПК України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (п. 56.11 ст. 56 ПК України).
Відповідно до п. 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Пункт 59.5 ст. 59 ПК України визначає, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Відповідно до пункту 41.4 статті 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.
Згідно з пунктом 87.11. статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 статті 20 ПК України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно із пунктом 42.5 статті 42 ПК України, у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресом (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що обов'язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про проведення відповідної перевірки кореспондує обов'язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень, крім того, необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов'язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього (постанова судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі №810/3116/18).
У постанові від 9 жовтня 2018 року у справі № 820/1864/17 Верховний Суд зазначив, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків. При цьому, такий висновок у справі № 820/1864/17 Верховний Суд висловлював також при встановленому судами попередніх інстанцій факті виконання контролюючим органом вимог чинного податкового законодавства щодо направлення копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків.
На підставі викладеного, суд висновує наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, станом на дату звернення до суду за відповідачем рахується сума податкового боргу, яка складається із визначених платнику податків грошових зобов'язань, що підтверджується матеріалами справи.
На виконання вимог пункту 59.1 статті 59 ПК України, позивачем з метою погашення податкового боргу на податкову адресу відповідача, направлена податкова вимога.
При цьому, станом на день розгляду справи, суду не надані докази погашення відповідачем у добровільному порядку вказаної суми заборгованості.
Крім цього, інформація щодо оскарження вимоги в адміністративному та (або) у судовому порядку у суду відсутня.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідач відзиву на позовну заяву чи доказів сплати суми податкового боргу до суду не надав.
Повноваження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як органу стягнення, на здійснення заходів щодо забезпечення погашення податкового боргу, зокрема, шляхом стягнення податкового боргу з фізичної особи, визначені статтями 20, 41, 87 Податкового кодексу України.
За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Головного управління ДПС у Дніпропетровській про стягнення з відповідача податкового боргу.
Отже, позов належить задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Зважаючи на те, що позивачем є суб'єкт владних повноважень, доказів на підтвердження понесення судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз не надано, тому суд не вбачає підстав для розподілу судових витрат.
На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська 17-А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) до Приватного підприємства «МОНОЛІТ-ГРАНД» (вул. Чумацький шлях, б. 64, м. Полтава, Полтавська область, 36034, код ЄДРПОУ 32608829) про стягнення коштів з рахунків платника податків за податковим боргом задовольнити.
Стягнути з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю «МОНОЛІТ-ГРАНД» (ЄРДПОУ 32608829) до бюджету податковий борг у розмірі 2032074,92 грн (два мільйони тридцять дві тисячі сімдесят чотири гривні 92 копійки).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л.М. Петрова