20 серпня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/9235/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді - Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом керівника Глобинської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу до Оболонської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Керівник Глобинської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Оболонської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправною бездіяльність Оболонської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із розроблення та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га, на території Оболонської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області поза межами населеного пункту с. Оболонь, Кременчуцького району Полтавської області з розташованим на ній місцем видалення відходів винесення в натурі та встановлення на місцевості її меж, а також здійснення державної реєстрації прав на неї;
- зобов'язати Оболонську сільську раду Кременчуцького району Полтавської області вчинити дії щодо організації проведення робіт із розроблення та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га, на території Оболонської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області поза межами населеного пункту с. Оболонь, Кременчуцького району Полтавської області з розташованим на ній місцем видалення відходів винесення в натурі та встановлення на місцевості її меж, а також здійснення державної реєстрації прав на неї.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем не забезпечено виконання вимог чинного законодавства в частині виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Оболонської сільської ради поза межами населеного пункту с. Оболонь, на якій розташоване сміттєзвалище, винесення в натурі та встановлення (на місцевості) її меж, а також державної реєстрації прав на вказану земельну ділянку.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 провадження у справі за цим позовом відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).
Відповідач правом подання відзиву не скористався, ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 отримано відповідачем 15.08.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.
Суд розглядає цю справу на підставі частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, в межах строку, встановленого статтею 258 цього ж Кодексу.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З інформації Оболонської сільської ради № 526 від 16.05.2024, наданої в.о. керівника Глобинської окружної прокуратури, встановлено, що рішенням № 35 двадцять восьмої позачергової сесії восьмого скликання Оболонської сільської ради від 29.11.2023 надано дозвіл виконавчому комітету на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га, земель загального користування для цілей поводження з відходами за межами населених пунктів на території Оболонської сільської ради Кременчуцького району /а.с.18-19/.
За доводами прокурора, з цієї інформації вбачається, що на даний час земельна ділянка, на якій розміщено місце видалення відходів, за межами населеного пункту с. Оболонь перебуває відповідно до земельного законодавства України у комунальній власності Оболонської сільської ради, однак, не сформована у зв'язку з відсутністю необхідної містобудівної документації.
На запит в.о. керівника Глобинської окружної прокуратури від 20.06.2024 за № 50-2352вих-24 Оболонська сільська рада Кременчуцького району Полтавської області надала інформацію за № 693 від 29.07.2024, що вказана земельна ділянка під сміттєзвалище перебуває у неналежному стані близько 6 років /а.с. 56/.
З інформації, отриманої від ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 10-16-0.63-2986/2-24 від 18.06.2024, встановлено, що у зв'язку з відсутністю кадастрового номеру земельної ділянки під полігоном твердих побутових відходів, не можливо ідентифікувати сміттєзвалище за межами населеного пункту с. Оболонь, Кременчуцького району, Полтавської області /а.с. 28-29/.
Також СВ ВП №1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області проводилося досудове розслідування кримінального провадження № 42023172010000019 від 21.06.2023 за частиною першою статті 239 Кримінального кодексу України за фактом забруднення вказаної земельної ділянки твердими побутовими відходами.
У ході досудового розслідування встановлено відсутність факту її забруднення, тому 26.03.2024 слідчим СВ ВП №1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області Солодом Ю.С. прийнято рішення про закриття вказаного кримінального провадження, на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України /а.с. 30-32/.
Під час досудового розслідування слідчим проведено огляд місця події від 21.08.2023, а саме: земельної ділянки, яка розташована на території Оболонської територіальної громади, поза межами населеного пункту с. Оболонь, де розташоване сміттєзвалище загальною площею 2,0 га та отримано висновок спеціаліста про відсутність забруднення твердими побутовими відходами вказаної земельної ділянки, а встановлено тільки її засмічення /а.с. 34-41/.
У рамках зазначеного кримінального провадження слідчим скеровано запит до Оболонської сільської ради від 31.07.2023 за № 2291/115/115/05-2023 щодо наявності технічної документації на сміттєзвалище /а.с.45/.
Листом від 31.07.2023 за № 751 Оболонська сільська рада Кременчуцького району Полтавської області повідомила ВП № 1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області про те, що з 01.01.2021 по теперішній час земельні ділянки під сміттєзвалища на території сільської ради не відводилися. Рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок під сміттєзвалища не приймалися /а.с. 46/.
Відповідно до протоколів допитів свідків від 19.09.2023 голови Оболонської ОТГ ОСОБА_1 та начальника земельного відділу Оболонської ОТГ Ярового О.В. установлено, що їм відомо про наявність стихійного сміттєзвалища за межами населеного пункту с. Оболонь, яке підгортається власними силами за кошти сільської ради. У подальшому планується відвести цю земельну ділянку під сміттєзвалище /а.с. 47-54/.
Таким чином, на переконання Глобинської окружної прокуратури, земельна ділянка, на якій розташовано вищевказане місце видалення твердих побутових відходів, не сформована, кадастровий номер не присвоєно, межі в натурі на місцевості не винесені та речове право на неї не зареєстроване.
Вважаючи вказану бездіяльність протиправною, Глобинська окружна прокуратура звернулася до суду з даним позовом задля захисту інтересів держави.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.
Правові, організаційні, економічні засади діяльності щодо запобігання утворенню, зменшення обсягів утворення відходів, зниження негативних наслідків від діяльності з управління відходами, сприяння підготовці відходів до повторного використання, рециклінгу і відновленню з метою запобігання їх негативному впливу на здоров'я людей та навколишнє природне середовище визначає Закон України "Про управління відходами" від 20.06.2022 № 2320-IX (далі - Закон № 2320-IX).
Відповідно до пунктів 3, 21 частини першої статті 1 Закону № 2320-IX видалення відходів - операція, що не є відновленням відходів, навіть якщо одним із наслідків такої операції є використання речовин або енергії. Перелік операцій з видалення відходів наведено в додатку 1; оброблення відходів - операція з відновлення або видалення відходів, включаючи підготовку відходів до таких операцій.
Згідно з додатком 1 до Закону № 2320-IX розміщення на поверхні чи в землі, у тому числі захоронення тощо є однією з операцій з видалення відходів.
Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2320-IX передбачено, що якщо регіональним планом управління відходами передбачено продовження строку експлуатації місць розміщення відходів (полігонів, звалищ), які не відповідають вимогам цього Закону, суб'єкт господарювання, що здійснює управління таким місцем розміщення відходів, повинен разом з документами на отримання дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів подати план та техніко-економічне обґрунтування приведення місця розміщення відходів у відповідність з вимогами законодавства.
Згідно з пунктом 38 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (надалі - Закон № 280/97) до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об'єктів, у тому числі місць чи об'єктів для управління відходами, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію.
Відповідно до статей 30, 33 Закону № 280/97 до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо вирішення питань поводження з побутовими відходами; до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження з визначення території для розміщення відходів відповідно до законодавства.
Статтею 25 Закону № 280/97 передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно зі статтею 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Одним зі способів формування земельних ділянок є відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Положеннями статті 19 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 № 858-IV (далі - Закон № 858-IV) визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: а) організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності; б) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.
Відповідно до статті 20 Закону № 858-IV землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності, зокрема, в разі: встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою.
Згідно зі статтею 22 цього Закону землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою (у тому числі при розробленні містобудівної документації); б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.
Статтею 25 Закону № 858-IV визначено, що видами документації із землеустрою, зокрема, є: проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Статтею 50 Закону № 858-IV передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом.
Відповідно до статті 55 Закону № 858-IV встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.
Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.
Замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи (частина перша статті 26 Закону № 858-IV).
Статтями 125, 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону № 1952-IV загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 2-1) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості та державної реєстрації прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.
Речові права на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації.
Водночас, Оболонською сільською радою Кременчуцького району Полтавської області не забезпечено виконання вимог чинного законодавства в частині виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території ради для розміщення об'єкту зберігання та видалення відходів - сміттєзвалища твердих побутових відходів, винесення в натурі та встановлення (на місцевості) її меж, а також державної реєстрації прав на неї.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку під сміттєзвалищем створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою, ризики для нормального функціонування сміттєзвалища, що може призвести до негативних наслідків.
Указані земельні ділянки належать до земель комунальної форми власності, використовуються під сміттєзвалище твердих побутових відходів, а тому їх використання повинне здійснюватися у суворій відповідності з вимогами чинного земельного законодавства, із дотриманням певних обмежень щодо використання земель комунальної форми власності, на яких розташовані сміттєзвалища.
У даному випадку використання вказаних земельних ділянок комунальної форми власності здійснюється із порушенням вимог чинного законодавства: шляхом користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів та без державної реєстрації відповідного права.
Згідно з статтею 67 Закону № 858-IV фінансування робіт із землеустрою здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів юридичних осіб, громадян та інших джерел, не заборонених законом.
Для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища за приписами статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.
Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватися тільки для фінансового забезпечення здійснення природоохоронних заходів, включаючи захист від шкідливої дії вод сільських населених пунктів та сільськогосподарських угідь, ресурсозберігаючих заходів, у тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, лісорозведення на землях державної та комунальної форм власності, здійснення лісовпорядкування, викуп земельних ділянок приватної форми власності з метою ведення лісового господарства або створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження забруднення навколишнього природного середовища та дотримання екологічних нормативів і нормативів екологічної безпеки, для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення (частина шоста статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 № 1264-XII).
З викладеного слідує, що органом місцевого самоврядування, який є відповідальним за організацію землеустрою на території Оболонської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, є сама рада.
Проте сільською радою не вжито заходів для оформлення прав на земельну ділянку під сміттєзвалищем, а саме: заходів щодо забезпечення розроблення та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з розташованим на ній місцем видалення відходів, винесення в натурі та встановлення (на місцевості) її меж, здійснення державної реєстрації прав на неї.
За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.04.2018 у справі № П/9901/137/18 (800/426/17), під протиправною бездіяльністю розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Наведений правовий висновок у подальшому підтримано Верховним Судом, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №342/158/17.
Вищевикладене свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, а тому позовна заява Глобинської окружної прокуратури є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Суд звертає увагу, що відповідно до частин третьої, четвертої та п'ятої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді є Закон України "Про прокуратуру".
Згідно з частиною першої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".
У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99).
Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Отже, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №804/4585/18, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 17.10.2019 у справі № 569/4123/16-а.
Частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Стосовно наявності підстав, визначених частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", для представництва інтересів держави у суді у справі, що розглядається, суд зазначає наступне.
Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 є Державна екологічна інспекція України (далі - Положення № 275).
Відповідно до пункту 1 Положення № 275 Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Згідно з підпунктом 5 пункту 4 Положення № 275 Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань звертається до суду із позовом щодо визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення № 275 Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.
Пунктом 7 Положення № 275 передбачено, що Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Верховний Суд у постановах від 31.01.2024 у справі № 340/5950/21, від 22.05.2024 у справі №340/5972/21, з посиланням на сформовані Верховним Судом висновки у постанові від 29.09.2022 у справі № 120/11496/21-а, зазначив про те, що саме Державна екологічна інспекція уповноважена звертатися до суду з позовом, зокрема, про визнання протиправними дії чи бездіяльність органів місцевого самоврядування їх посадових осіб. Отже, реалізація прокурором права на звернення до суду з позовом у справі, що розглядається, невід'ємно пов'язана із необхідністю доведення невиконання або неналежного виконання уповноваженим органом своїх повноважень щодо захисту інтересів держави у сфері охорони навколишнього природного середовища.
У позовній заяві зазначено, що окружною прокуратурою повідомлено Державну екологічну інспекцію Центрального округу про невиконання Оболонською сільською радою вимог природоохоронного законодавства.
З відповіді Державної екологічної інспекції Центрального округу від 14.06.2024 № 02.2-1 l/2888 вбачається, що Інспекцією не вживалися та не плануються вживатися заходи реагування шляхом звернення до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності Оболонської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області щодо невиконання вимог чинного законодавства щодо виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Оболонської територіальної громади з розташованим на ній сміттєзвалищем побутових відходів в натурі та встановлення (на місцевості) її меж, а також здійснення державної реєстрації прав на неї. Крім того зазначено, що для того, щоб інтереси держави не залишились не захищеними, просили Глобинську окружну прокуратуру Полтавської області вжити заходів прокурорського реагування шляхом звернення до суду з відповідним позовом /а.с. 25-26/.
Отже, за наявності факту порушення інтересів держави у сфері довкілля Державна екологічна інспекція Центрального округу, до компетенції якої віднесено повноваження контролю за використанням та охороною у сфері довкілля, не здійснено достатніх заходів, що спрямовані на захист державних інтересів, зокрема, щодо звернення до суду з відповідним позовом. Таким чином, орган контролю усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається, не вживає активних дій (підготовка проекту позову, сплата судового збору тощо), спрямованих на звернення з відповідним позовом до суду.
Таким чином, ключовою підставою для визначення права прокурора на звернення до суду з цим позовом є встановлення факту невжиття Державною екологічною інспекцією Центрального округу дій щодо захисту інтересів держави.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в межах спірних правовідносин у прокурора наявні правові підстави для здійснення представництва у цій справі законних інтересів держави.
При прийнятті рішення у даній справі суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.005; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Оболонської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із розроблення та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га, на території Оболонської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області поза межами населеного пункту с. Оболонь, Кременчуцького району Полтавської області з розташованим на ній місцем видалення відходів винесення в натурі та встановлення на місцевості її меж, а також здійснення державної реєстрації прав на неї та зобов'язати Оболонську сільську раду Кременчуцького району Полтавської області вчинити дії щодо організації проведення робіт із розроблення та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га, на території Оболонської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області поза межами населеного пункту с. Оболонь, Кременчуцького району Полтавської області з розташованим на ній місцем видалення відходів винесення в натурі та встановлення на місцевості її меж, а також здійснення державної реєстрації прав на неї.
Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частин першої, другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Водночас, суд зазначає, що необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Указане відповідає правовій позиції, викладеній, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 463/6961/18, від 20.03.2019 у справі 818/208/18.
Прокурор звернувся до суду як суб'єкт владних повноважень, на виконання владних управлінських функцій.
Отже, враховуючи наведене, не підлягають відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов керівника Глобинської окружної прокуратури Полтавської області (вул. Центральна, 191, м. Глобине, 39000) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу (вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 42149108) до Оболонської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (вул. Позена, 1/2, с. Оболонь, код ЄДРПОУ 41853196) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Оболонської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із розроблення та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га, на території Оболонської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області поза межами населеного пункту с. Оболонь, Кременчуцького району Полтавської області з розташованим на ній місцем видалення відходів винесення в натурі та встановлення на місцевості її меж, здійснення державної реєстрації прав на неї.
Зобов'язати Оболонську сільську раду Кременчуцького району Полтавської області вчинити дії щодо організації проведення робіт із розроблення та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га, на території Оболонської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області поза межами населеного пункту с. Оболонь, Кременчуцького району Полтавської області з розташованим на ній місцем видалення відходів винесення в натурі та встановлення на місцевості її меж, здійснення державної реєстрації прав на неї.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.С. Канигіна