Справа № 420/27110/25
20 серпня 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову (вх.№84396/25 від 18.08.2025) у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
11 серпня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо фактичного затримання ОСОБА_1 22.01.2025 та примусового утримання до 28.01.2025;
визнати протиправними дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу без розгляду його звернення про проходження альтернативної (невійськової) служби;
скасувати рішення про призов ОСОБА_1 на військову службу;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити ОСОБА_1 з обліку військовозобов'язаних у зв'язку з правом на альтернативну службу.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову за вх.№81845/25 від 11.08.2025.
Ухвалою суду від 13.08.2025 заяву позивача про забезпечення позову (вх.№81845/25 від 11.08.2025) повернуто заявнику без розгляду з підстав її невідповідності вимогам ст.152 КАС України.
Ухвалою суду від 18.08.2025 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду:
доказів про сплату судового збору у розмірі 4844,80 грн.;
уточнену позовну заяву із зазначенням коду ЄДРПОУ відповідача, відомих номерів засобів зв'язку відповідача, адреси електронної пошти відповідача, відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у відповідача та у позивача, а також повної адреси місця перебування позивача;
заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважності причин пропуску такого строку з наданням відповідних доказів;
18 серпня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду повторно надійшло клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову (вх.№84396/25 від 18.08.2025), в якій позивач просить суд:
заборонити ІНФОРМАЦІЯ_4 , іншим органам військового управління та військовим частинам здійснювати переміщення ОСОБА_1 , окрім частин тилового не бойового призначення, безпосередньо у межах області його фактичного проживання, до моменту ухвалення остаточного рішення у справі;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 забезпечити перебування ОСОБА_1 у місці, яке є безпечним для життя та здоров'я, не пов'язане з ізоляцією чи обмеженням свободи, та яке дозволяє безперешкодно реалізовувати його процесуальні права до завершення розгляду справи.
В обґрунтування клопотання про забезпечення позову позивач зазначає, що на даний час позивач перебуває у військовій частині, проте існує реальна небезпека його примусового переміщення до бойових підрозділів або у місця, які створюють загрозу його життю та здоров'ю, унеможливлюють реалізацію його права на доступ до правосуддя, можуть призвести до фактичної ізоляції й втрати можливості брати участь у судовому процесі. З огляду на зазначене, а також враховуючи, що існує ризик невиправних наслідків у разі його примусового переміщення, позивач просить суд задовольнити клопотання про забезпечення позову.
Згідно з частиною 1 статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Отже, суд розглядає заяву про забезпечення позову у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи.
Розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Тому, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно із частиною 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено:1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті КАС України).
Суд зазначає, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
З аналізу наведених норм вбачається, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Відтак, забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 420/5553/18 та від 13.07.2023 у справі №640/16003/22.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими (репутаційними, службовими, іншими) наслідками.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 21.09.2023 у справі № 580/244/23.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного, оцінюючи доводи та аргументи заявника, суд зауважує, що вони не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України.
Так, предметом спору у цій справі є:
визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо фактичного затримання ОСОБА_1 22.01.2025 та примусового утримання до 28.01.2025;
визнання протиправними дій щодо призову ОСОБА_1 на військову службу без розгляду його звернення про проходження альтернативної (невійськової) служби;
скасування рішення про призов ОСОБА_1 на військову службу;
зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити ОСОБА_1 з обліку військовозобов'язаних у зв'язку з правом на альтернативну службу.
Разом з тим, у заяві про забезпечення позову позивач просить заборонити ІНФОРМАЦІЯ_4 , іншим органам військового управління та військовим частинам здійснювати переміщення ОСОБА_1 , окрім частин тилового не бойового призначення, безпосередньо у межах області його фактичного проживання, до моменту ухвалення остаточного рішення у справі та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 забезпечити перебування ОСОБА_1 у місці, яке є безпечним для життя та здоров'я, не пов'язане з ізоляцією чи обмеженням свободи, та яке дозволяє безперешкодно реалізовувати його процесуальні права до завершення розгляду справи.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18 щодо «очевидності» ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, та попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому, застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Однак, у заяві про забезпечення позову не зазначено про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення прав заявника в такій мірі, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову.
Також позивач не навів докази того, що військовою частиною, в якій перебуває позивач станом на дату подання позовної заяви, чи будь-якими іншими особами в обов'язковому порядку будуть вчинені дії, спрямовані на переміщення ОСОБА_1 до іншого місця служби або іншої військової частини, або до іншого навчального центру до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Тому, посилання позивача на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через декларативне проголошення.
Разом з тим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан був неодноразово продовжений і триває, у точу числі, на момент розгляду заяви про забезпечення позову.
Суд звертає увагу, що частину третю статті 151 КАС України доповнено пунктом 10 згідно із Законом України «Про внесення зміни до частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України щодо забезпечення позову у виді зупинення наказу або розпорядження командира (начальника) під час воєнного стану чи в бойовій обстановці» №2359-IX від 08.07.2022, відповідно до якого не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Отже, процесуальний закон містить пряму заборону вживати заходи забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Оскільки позивач, за його твердженням, проходить військову службу та перебуває у військовій частині, суд позбавлений можливості забороняти командуванню військової частини, в якій проходить військову службу позивач, вчиняти дії, пов'язані з виконанням військовослужбовцем військових завдань, в тому числі забороняти визначати місце несення військової служби військовослужбовцем.
На переконання суду, обраний позивачем вид забезпечення позову, за своїм змістом є фактично забороною вчиняти дії щодо виконання відповідних наказів, які можуть бути видані командирами військових частин в майбутньому, що відповідно до пункту 10 частини 3 статті 151 КАС України, не допускається в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Будь-яких інших фактичних даних, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову в цьому випадку може ускладнити виконання рішення суду чи призвести до необхідності докладати значні зусилля для відновлення прав позивача - суду не надано.
У ході розгляду поданої заяви судом не виявлено фактів існування, на час постановлення даної ухвали, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.
З огляду на викладене, суд вважає, що клопотання про забезпечення позову є необґрунтованим та таким, що не належить до задоволення.
Керуючись ст.150, 151, 152, 154, 156, 248, 294, 295 КАС України, суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову (вх.№84396/25 від 18.08.2025) у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та в строки, встановлені ст. 295, 297 КАС України.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 256 КАС України.
Суддя Дмитро БАБЕНКО