Справа № 420/8972/23
19 серпня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін заяву Військової частини НОМЕР_1 про роз'яснення судового рішення від 31.07.2023 по справі № 420/8972/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про стягнення додаткової грошової винагороди,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд стягнути з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , солдата в/ч НОМЕР_2 , додаткову грошову винагороду в розмірі 140 000 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 по справі № 420/8972/23, яке набрало законної сили 31.08.2023, адміністративний позов задоволено частково та, зокрема, зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000 грн. за серпень та вересень 2022 року пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом).
Ухвалою суду від 01.05.2025 замінено сторону виконавчого провадження по даній справі, а саме: боржника у справі №420/8972/23 з Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) на правонаступника - Військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 ).
14.08.2025 до суду від представника Військової частини НОМЕР_1 надійшла заява про роз'яснення вищезазначеного судового рішення, зокрема заявник зазначає, що з 01.08.2022 року Військова частина НОМЕР_2 перебувала на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 , при цьому, нарахування грошового забезпечення позивачу здійснювалося Військовою частиною НОМЕР_2 , а виплату нарахованих коштів здійснювала Військова частина НОМЕР_1 . У своїй позовній заяві при визначенні кола осіб, які мають брати участь у справі, позивач не зазначив Військову частину НОМЕР_1 як відповідача чи третю особу, тому Військова частина НОМЕР_1 не була обізнана про наявність цього спору і участі у справі не брала. Вважаючи рішення суду необґрунтованим Військовою частиною НОМЕР_1 , як особою, яку до участі у справі залучено не було, але судом вирішено питання про її права та обов'язки, було подано апеляційну скаргу. П'ятим апеляційним адміністративним судом ухвалою від 24.06.2025 р. закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року у справі. 22.07.2025 року Військовою частиною НОМЕР_1 подано касаційну скаргу на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2025 р. Ухвалою від 11 серпня 2025 року Верховний Суд повернув касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про стягнення додаткової грошової винагороди, у зв'язку з відсутністю визначення повноважень представника, який підписав касаційну скаргу. 13 серпня 2025 року Військовою частиною НОМЕР_1 виправлено зазначений недолік та повторно подано до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у цій справі. Відтак, станом на час подання цих заперечень Касаційним адміністративним судом не прийнято рішення за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року. Водночас, на виконання Директиви Міністерства оборони України та Головнокомандувача ЗСУ від 24.11.2024 №Д-321/109/дск "Про проведення додаткових організаційних заходів у ЗСУ в 2024 році" та наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 26.11.2024 №271/дск "Про проведення додаткових організаційних заходів у ВМС ЗСУ у 2024 році" Військову частину НОМЕР_2 було переформовано у Військову частину НОМЕР_1 з кодом ЄДРПОУ НОМЕР_4 , а умовне найменування «Військова частина НОМЕР_2 » і відповідний код ЄДРПОУ з 20.02.2025 анульовано. Вищевказаними рішеннями органів військового управління правонаступника Військової частини НОМЕР_2 визначено не було. У зв'язку з заміною 01.05.2025 року сторони виконавчого провадження у Військової частини НОМЕР_1 виник обов'язок виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 року у справі №420/8972/23 замість сторони, яка вибула зі спірних правовідносин - Військової частини НОМЕР_2 . Оскільки резолютивна частина судового рішення не містить чітко визначених періодів у серпні та вересні 2022 року, за які військова частина мала нарахувати та виплатити додаткову винагороду, а лише визначає обов'язок здійснити її нарахування та виплату «… за серпень та вересень 2022 року пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом)», Військовою частиною НОМЕР_1 було досліджено матеріали електронної справи №420/8972/23 на предмет наявності в ній документів, які б містили інформацію про перебування позивача на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення. Таких матеріалів в електронній справі не виявлено, до позовної заяви додано лише довідку ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.08.2022 №3146, в якій міститься інформація про проведення 12.08.2022 року медичного огляду гарнізонною ВЛК для визначення стану після закритого перелому 06.08.2022 року, за результатами якого травму визнано легкою і зазначено, що позивач потребує відпустки за станом здоров'я строком на 30 календарних днів. Ще одна довідка ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.09.2022 №4026 містить інформацію про проведення 12.09.2022 року медичного огляду гарнізонною ВЛК для визначення причинного зв'язку травми 06.08.2022 року з проходженням військової служби, за результатами якого травму визначено як легка і зазначено, що позивач потребує відпустки за станом здоров'я строком на 30 календарних днів (повторно). Отже, вказані довідки не містять інформації про перебування позивача на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення, а саму травму, отриману позивачем 06.08.2022, кваліфіковано як легку, тому слід дійти висновку, що необхідна для виконання судового рішення інформація в них відсутня. Інших постанов військово-лікарської комісії у справі немає. З метою встановлення кількості днів перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) Військовою частиною НОМЕР_1 досліджено накази командира військової частини НОМЕР_2 по стройовій частині, з яких можна було б зробити висновок про терміни та причини відсутності позивача у Військовій частині НОМЕР_2 в серпні та вересні 2022 року. Так, пунктом 3 наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 12.08.2022 №118 (витяг додається) прийнято рішення: « 3. Вважати такими, що прибули: 3.2. З відрядження: з військової частини НОМЕР_6 АДРЕСА_1 12.08.2022 року: солдата ОСОБА_2 , номера обслуги 3 мінометного взводу мінометної батареї. Підстава: рапорт та посвідчення про відрядження солдата ОСОБА_3 №472». Пунктами 1, 2 наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 12.09.2022 № 150 (витяг додається) прийнято рішення: « 1. Вважати такими, що прибули та приступили до виконання службових обов'язків: 2.2. З відпустки за станом здоров'я 12.09.2022: - солдата ОСОБА_2 , номера обслуги 3 мінометного взводу мінометної батареї. Підстава: рапорт та відпускний квиток №1/38/38 солдата ОСОБА_3 . 2. Вважати такими, що вибули: 3.3. У відпустку за станом здоров'я на 30 діб з 12 вересня 2022 року по 11 жовтня 2022 року: солдата ОСОБА_2 , номера обслуги 3 мінометного взводу мінометної батареї. Підстава: рапорт та довідка ВЛК від 12.09.2022 №4026 солдата ОСОБА_3 »; Пунктом 2.3. наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 12.10.2022 №185 (витяг додається) прийнято рішення: «Вважати такими, що прибули: 2.3. З відпустки за станом здоров'я 12 жовтня 2022 року: - солдата ОСОБА_2 , номера обслуги 3 мінометного взводу мінометної батареї. Підстава: рапорт та відпускний квиток №1/38/62 солдата ОСОБА_3 ». Відтак, з наявної інформації колишній військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_4 за період серпень та вересень (і жовтень) 2022 року не перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я. Колишній військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_4 за період серпень та вересень (і жовтень) 2022 року вибував та прибував з відпустки за станом здоров'я, тобто перебував у відпустках за станом здоров'я у загальній кількості 60 діб, але, згідно з наявними довідками ВЛК (від 12.08.2022р. №3146, від 12.09.2022 №4026) - для лікування після травмування (поранення), визначеного як легке. Письмові докази, які б спростовували такий висновок, у матеріалах електронної справи відсутні. У ситуації, що склалася після вивчення матеріалів справи та документів Військової частини НОМЕР_2 , для Військової частини НОМЕР_1 (яка не брала участі у справі, але відповідно до вимог закону має виконувати його замість Військової частини НОМЕР_2 , яка вибула зі спірних правовідносин) виникла потреба у роз'ясненні судового рішення, оскільки без цього неможливо визначити конкретні періоди, які згідно рішення суду необхідно врахувати для розрахунку позивачу збільшеної додаткової винагороди.
Заява розглянута в тому ж провадженні, - в якому прийнято основне рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви про роз'яснення рішення суду слід відмовити з огляду на наступне.
Згідно ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, це стосується випадків, коли судом недотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання.
Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідповідають з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту.
Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. При цьому суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення.
Крім того, роз'яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові вимоги або на невирішені вимоги, він лише пояснює положення постановленого ним рішенням, які нечітко сформульовані, або є незрозумілими для заінтересованих осіб.
Зі змісту заяви про роз'яснення рішення вбачається, що заявник по суті просить не роз'яснити резолютивну частину судового рішення, яка, з огляду на зміст заяви, заявнику є повністю зрозумілою. Натомість заявник просить змінити зміст судового рішення, посилаючись на певні обставини, які повинні були встановлюватися судом під час вирішення спору.
Суд звертає увагу, що резолютивна частина рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 у справі №420/8972/23 сформульована чітко й однозначно: на відповідача покладено обов'язок нарахувати та виплатити позивачу додаткову грошову винагороду за серпень та вересень 2022 року пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні чи у відпустці для лікування після тяжкого поранення. У цьому рішенні визначено правову підставу (Постанова КМУ №168 від 28.02.2022), період, за який має проводитися виплата, а також умови, за яких така виплата здійснюється. Отже, підстави вважати рішення незрозумілим чи нечітким у його формулюваннях відсутні.
Із поданої заяви вбачається, що Військова частина НОМЕР_1 фактично ставить питання про переоцінку доказів та уточнення фактичних обставин (зокрема - кількість днів перебування позивача на лікуванні або у відпустці). Проте це не належить до компетенції суду при розгляді заяви про роз'яснення, оскільки таке питання стосується порядку та способу виконання рішення, а не його ясності чи зрозумілості. Закон прямо забороняє суду змінювати зміст судового рішення під виглядом його роз'яснення.
Звернення із заявою про роз'яснення не може бути використане для фактичного вирішення нових чи невирішених вимог, які не були предметом первинного розгляду справи. Суд уже надав оцінку правовим підставам і визначив межі задоволення позовних вимог. Тому доводи заявника про відсутність у матеріалах справи підтверджень стаціонарного лікування або тяжкого поранення не можуть бути предметом роз'яснення рішення, оскільки вони стосуються доказування та встановлення фактичних обставин спору. Відтак, відсутні підстави для надання роз'яснень, і в задоволенні заяви слід відмовити.
Таким чином, в світлі викладеного вище, звернення заявника за роз'ясненням судового рішення обумовлено не ймовірністю його неправильного виконання (або утруднення) внаслідок невірного розуміння через неясність резолютивної частини рішення, або необхідності виправлення недоліків судового акта та потреби викладення рішення у більш якісній і зрозумілій формі.
На підставі викладеного суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні заяви про роз'яснення рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 по справі № 420/8972/23, оскільки судове рішення є чітким, зрозумілим та належним чином вмотивованим з посиланням на відповідні норми чинного законодавства України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 254, 382 КАС України, суд
В задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про роз'яснення судового рішення від 31.07.2023 по справі № 420/8972/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про стягнення додаткової грошової винагороди - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк