Справа № 420/7675/25
20 серпня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно зі ст.262 КАС України адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
17 березня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» до Одеської митниці, в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці «Про коригування митної вартості товарів» №UA500050/2024/000070/2 від 30.09.2024 р;
визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці «Про коригування митної вартості товарів» №UA500050/2024/000072/2 від 30.09.2024 р.;
визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці «Про коригування митної вартості товарів» №UA500050/2024/000075/2 від 03.10.2024 р.;
визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці «Про коригування митної вартості товарів» №UA500050/2024/000076/2 від 03.10.2024 р.;
визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500050/2024/000400 від 30.09.2024 р.;
визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500050/2024/000402 від 30.09.2024 р.;
визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500050/2024/000409 від 03.10.2024 р.;
визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500050/2024/000411 від 03.10.2024 р.
Стислий виклад позиції позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що декларантом подано митні декларації на товари, які надійшли на виконання умов зовнішньоекономічного контракту. Разом з митними деклараціями до митного органу подані зовнішньоекономічний контракт та доповнення, а також інші документи відповідно до Митного кодексу України. Однак, спірними рішеннями про коригування митної вартості збільшено вартість товару та застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів. В той же час, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім аргументом для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм Митного Кодексу. Усі документи, які зазначені у вищевказаної статті 53 МКУ як основні, були надані декларантом. Позивач вважає, що митний орган не надав пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії товарів, умов поставки, комерційних умов, що підтверджує необґрунтованість оскаржуваних рішення про коригування митної вартості.
Стислий виклад заперечень відповідача.
У відзиві відповідач зазначив, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Декларантом було надіслано електронні повідомлення, в яких вказано, що додаткові документи надати не мають можливості та прохання здійснити митне оформлення на підставі наданих документів. Таким чином, розбіжності усунені не були, а декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ. Також декларантом не було за власним бажанням надано додаткові, наявні у нього, інші документи, які б переконливо спростували (пояснили) розбіжності у наданих документах, а також не було надано всі витребувані митним органом документи. Отже, декларант не скористався правом відповідно п.3 ст. 53 МКУ надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом, було обрано метод визначення митної вартості - резервний. Оскільки, відповідно до п.2 статті 58, використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до п.3 статті 58 застосовують другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Кодексу. В митному органі відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому, відповідно до статей 59,60 МКУ, неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62,63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до пункту 1 статті 59 МКУ у разі якщо митну вартість товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 МКУ, оскільки, відповідно до пункту 2 статті 58, використані декларантом відомості не підтверджені документально, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням другорядних способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ), а саме: резервним методом.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.
Відповідач подав заперечення, в яких наголошував на безпідставності позову.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 судом відкрито провадження у справі №420/7675/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено строки сторонам для подання заяв по суті справи.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року клопотання представника відповідача про розгляд адміністративної справи №420/7675/25 за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.
Суд вважає за необхідне зазначити, що, згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 12 КАС України, за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктом 4 частини 4 ст. 257 КАС України також установлено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За результатом детального аналізу приведених положень КАС, суд доходить висновку, що за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах щодо оскарження певно визначеного рішення (при цьому законодавець зазначив таке рішення «в однині» на відміну від зазначеного у п. 2 ч. 4 статті 12 та п. 2 ч. 4 ст. 257 КАС України, у яких рішення зазначені «у множині») суб'єкта владних повноважень на підставі якого (теж однина) ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Дослідивши оскаржувані рішення відповідача, суд встановив, що сума у кожному із оскаржуваних рішень не перевищує розміру зазначеного у пункті 4 частини четвертої статті 12 КАС України, а відтак розгляд вказаної справи не віднесено до справ загального позовного провадження.
Крім того, судом ураховано, що відповідно до пункту 10 частини 6 ст. 12 КАС справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
04.03.2024 року між ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ», як покупцем, та GREENLINE CHEMICALS Ltd, як продавцем, укладено контракт №04032024, за умовами якого продавець зобов'язується продати, а покупець оплатити і прийняти у власність Товар:
бікарбонат натрію;
карбонат натрію (кальцінована сода, щільна у вигляді гранули або порошку);
монокальційфосфат; - каустична сода (пластівці або гранула);
магнезія випалена (спечена);
лимонна кислота моногідрат;
натрію перкарбонат з покриттям;
магнію сульфат гептагідрат.
Декларант позивача здійснив декларування поставленого в Україну товару за митними деклараціями №24UA500050010681U8 від 30.09.2024, №24UA500050010686U3 від 30.09.2024, №24UA500050010862U2 від 03.10.2024, №24UA500050010884U0 від 03.10.2024, в яких митну вартість товару визначено за першим методом - за ціною договору. Для підтвердження вказаних у деклараціях відомостей до митного органу був поданий відповідний пакет документів згідно з МКУ.
До вказаних декларацій декларантом подані такі документи: пакувальні листи (Packing list), рахунки-проформи (Proforma invoice), рахунки-фактури (iнвойси) (Commercial invoice), коносаменти (Bill of lading), вантажні вiдомості(Cargo Manifest), сертифiкати про походження товару (Certificate of origin), банківські платіжні документи, що стосується товару повідом.сист.SWIFT MUR, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів, генеральний акт, листи декларанта, сертифікати аналізу та копії митних декларацій країни відправлення.
Суд встановив, що відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500050/2024/000070/2 від 30.09.2024, №UA500050/2024/000072/2 від 30.09.2024, №UA500050/2024/000075/2 від 03.10.2024, №UA500050/2024/000076/2 від 03.10.2024.
В рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500050/2024/000070/2 від 30.09.2024 зазначено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме:
1) відповідно до п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно п.2.2 контракту вартість пакування, маркування, навантаження на транспортний засіб, вартість митних процедур в країні Продавця товару включено до ціни товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) у копії митної декларації країни відправлення №24160400EX00084352 від 09.09.2024 вказані: інші умови поставки; інший одержувач, вартість вантажу, зазначена у експортній декларації країни відправлення відрізняється від вартості зазначеній у інвойсі, що наданий до митного оформлення, документів про різницю у вартості товару не надано.
3) в сертифікаті про походження товару від 09.09.2024 №B1729180 зазначено коносамент №12, який було оформлено 18.09.2024 та не містить посилання на інвойс або контракт. Тобто на момент складання сертифікату походження товару коносаменту не існувало, що в свою чергу свідчить, що вказані документи можуть містити ознаки підробки;
3) серед поданих товаросупровідних документів відсутній договір про перевезення вантажу і його оплату;
4) заявлена декларантом митна вартість товарів за рівнем нижчим, ніж рівень митної вартості баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України на ідентичні або подібні (аналогічні) товари, митне оформлення яких вже здійснено одержувачем товару ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ».
В рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500050/2024/000072/2 від 30.09.2024 зазначено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме:
1) відповідно до п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно п.2.2 контракту вартість пакування, маркування, навантаження на транспортний засіб, вартість митних процедур в країні Продавця товару включено до ціни товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) у копії митної декларації країни відправлення №24160400EX00084354 від 09.09.2024 вказані: інші умови поставки; інший одержувач, вартість вантажу, зазначена у експортній декларації країни відправлення відрізняється від вартості зазначеній у інвойсі, що наданий до митного оформлення, документів про різницю у вартості товару не надано;
3) в сертифікаті про походження товару від 09.09.2024 №B 1729182 зазначено коносамент №1, який було оформлено 18.09.2024 та не містить посилання на інвойс або контракт. Тобто на момент складання сертифікату походження товару коносаменту не існувало, що в свою чергу свідчить, що вказані документи можуть містити ознаки підробки;
3) серед поданих товаросупровідних документів відсутній договір про перевезення вантажу і його оплату;
4) заявлена декларантом митна вартість товарів за рівнем нижчим, ніж рівень митної вартості баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України на ідентичні або подібні (аналогічні) товари, митне оформлення яких вже здійснено одержувачем товару ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ».
В рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500050/2024/000075/2 від 03.10.2024 зазначено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме:
1) відповідно до п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно п.2.2 контракту вартість пакування, маркування, навантаження на транспортний засіб, вартість митних процедур в країні Продавця товару включено до ціни товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) у копії митної декларації країни відправлення №24160400EX00084362 від 09.09.2024 вказані: інші умови поставки; інший одержувач, вартість вантажу, зазначена у експортній декларації країни відправлення відрізняється від вартості зазначеній у інвойсі, що наданий до митного оформлення, документів про різницю у вартості товару не надано;
3) в сертифікаті про походження товару від 09.09.2024 №B1729185 зазначено коносамент №6, який було оформлено 18.09.2024 та не містить посилання на інвойс або контракт. Зазначено документ №24-240211/10028163 не наданий до митної декларації від 03.10.2024 №24UA500050010862U2 Тобто на момент складання сертифікату походження товару коносаменту не існувало, що в свою чергу свідчить, що вказані документи можуть містити ознаки підробки;
3) серед поданих товаросупровідних документів відсутній договір про перевезення вантажу і його оплату;
4) заявлена декларантом митна вартість товарів за рівнем нижчим, ніж рівень митної вартості баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України на ідентичні або подібні (аналогічні) товари, митне оформлення яких вже здійснено одержувачем товару ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ».
В рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500050/2024/000076/2 від 03.10.2024 зазначено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме:
1) відповідно до п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно п.2.2 контракту вартість пакування, маркування, навантаження на транспортний засіб, вартість митних процедур в країні Продавця товару включено до ціни товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) у копії митної декларації країни відправлення №24160400EX00084361 від 09.09.2024 вказані: інші умови поставки; інший одержувач, вартість вантажу, зазначена у експортній декларації країни відправлення відрізняється від вартості зазначеній у інвойсі, що наданий до митного оформлення, документів про різницю у вартості товару не надано.
3) в сертифікаті про походження товару від 09.09.2024 №B1729187 зазначено коносамент №8, який було оформлено 18.09.2024 та не містить посилання на інвойс або контракт. Зазначено документ №24-240223/10028165 не наданий до митної декларації від 03.10.2024 №24UA500050010884U0.Тобто на момент складання сертифікату походження товару коносаменту не існувало, що в свою чергу свідчить, що вказані документи можуть містити ознаки підробки;
3) серед поданих товаросупровідних документів відсутній договір про перевезення вантажу і його оплату;
4) заявлена декларантом митна вартість товарів за рівнем нижчим, ніж рівень митної вартості баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України на ідентичні або подібні (аналогічні) товари, митне оформлення яких вже здійснено одержувачем товару ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ».
Одеська митниця, приймаючи Рішення про коригування митної вартості товарів визначила їх митну вартість другорядним - резервним методом, на підставі баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України у ввезення товарів, заявлених до митного оформлення, яка є більшим ніж заявлено декларантом.
Позивачу, як декларанту, роз'яснено, що у разі незгоди з вказаним рішенням права на його оскарження до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або суду, а також права викладені у ч. 3 ст. 52 цього МКУ.
Окрім того, суд встановив, що відповідачем прийняті відповідні Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: №UA500050/2024/000400 від 30.09.2024, №UA500050/2024/000402 від 30.09.2024, №UA500050/2024/000409 від 03.10.2024, №UA500050/2024/000411 від 03.10.2024.
Вважаючи протиправними прийняті рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до ч.3 ст.318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 5 ст. 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14, від 20.10.2020 у справі №809/1056/16, від 13.10.2021 у справі № 804/15600/15, від 14.04.2021 р. у справі № 820/4849/16 та інші.
Вирішуючи цей спір, суд встановив, що позивачем як при декларуванні товарів, так і на вимогу митниці, надано всі наявні у нього документи за переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 МК України.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем при митному оформленні товару надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару.
В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів №UA500050/2024/000070/2 від 30.09.2024, №UA500050/2024/000072/2 від 30.09.2024, №UA500050/2024/000075/2 від 03.10.2024, №UA500050/2024/000076/2 від 03.10.2024 зазначено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, судом встановлено, що в оскаржуваних рішеннях зазначено фактично ідентичні недоліки щодо поданих позивачем документів.
Надаючи оцінку твердженням відповідача щодо недоліків документів, суд зазначає таке.
Стосовно тверджень відповідача про те, що у копіях митної декларації країни відправлення №24160400EX00084352 від 09.09.2024, №24160400EX00084354 від 09.09.2024, №24160400EX00084362 від 09.09.2024, №24160400EX00084361 від 09.09.2024 вказані: інші умови поставки; інший одержувач, вартість вантажу, зазначена у експортній декларації країни відправлення відрізняється від вартості зазначеній у інвойсі, що наданий до митного оформлення, документів про різницю у вартості товару не надано, суд зазначає, що відповідачем не вказано яким саме чином вказані розбіжності впливають на визначення митної вартості товару.
З матеріалів справи вбачається, що вантаж на адресу позивача поставляється не за прямим контрактом, що зазначено в митних деклараціях «код 4100 - непрямий контракт» в графі 44. Між виробником (експортером товару) та ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» є компанія посередник «GREENLINE CHEMICALS» LTD (Bulgaria), яка виступає постачальником поданого до митного оформлення товару. Оскільки виробником товар проданий «GREENLINE CHEMICALS» LTD (Bulgaria), а цією компанією товар проданий позивачу, в декларації країни відправлення наявні відомості про контракт, вартість товару, умови поставки та рахунок-фактуру (інвойс) між виробником та компанією посередником «GREENLINE CHEMICALS» LTD (Bulgaria). При цьому, в митних деклараціях позивачем зазначені відомості по взаємовідносинам між ним та продавцем товару - «GREENLINE CHEMICALS» LTD (Bulgaria), що відповідає комерційному інвойсу.
Окрім того, суд встановив, що декларантом позивача надані відповідні пояснення щодо наявності таких розбіжностей.
Крім цього, частиною 3 ст. 53 МК України передбачено, що копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, та подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни. Відповідачем у оскаржуваному рішенні не наведено обґрунтування невідповідності наданої позивачем копії митної декларації країни відправлення вимогам законодавства країни-відправника.
Також суд зазначає, що посилаючись на виявлені недоліки у митній декларації країни відправлення відповідач не наводить конкретних розбіжностей у документах та складових митної вартості, поданих ним у відповідності до ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що в свою чергу могли бути усунені після дослідження декларації країни відправлення.
З огляду на викладене, суд вважає такі твердження необґрунтованими та безпідставними.
Стосовно тверджень відповідача про те, що: серед поданих товаросупровідних документів відсутній договір про перевезення вантажу і його оплату.
Суд враховує доводи позивача про те, що відповідно до п.2.2 контракту, за яким здійснено придбання декларантом товару, та який наданий у складі документів для митного оформлення партії товару, до ціни товару, що визначена сторонами у супровідних документах входить: вартість Товару, вартість упаковки (в тому числі палет), маркування, збереження Товару, оформлення всіх необхідних документів, завантаження на борт транспортного засобу, вартість митних процедур в країні Продавця, вартість доставки та страхування в залежності від умов доставки, зазначених в кожному додатку. Умови поставки заявлених партій товару - CPT Одеса.
Таким чином, покупець товару у спірних правовідносинах не несе витрат на зазначені вище складові вартості товару.
З цих самих підстав суд відхиляє твердження відповідача про те, що декларантом позивача не зазначено витрат на вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Стосовно тверджень відповідача про те, що на момент складання сертифікатів походження товару коносаментів не існувало, що в свою чергу свідчить, що вказані документи можуть містити ознаки підробки.
Суд враховує доводи позивача про те, що у графі 6 наданих сертифікатів про походження наявні відомості про назву судна, яким здійснюється поставка оцінюваного товару - M/V ANGELA, а також номер документу, підтверджуючого укладення відповідного договору морського перевезення, які також надані до митного оформлення. Зазначені відомості є достатніми для того, щоб ідентифікувати відповідно до інших поданих декларантом документів для митного оформлення, а тому підстави для сумніву у достовірності числових значень складових митної вартості товару у даному випадку відсутні.
Зокрема, суд зазначає, що зазначені данні у сертифікатах походження та відповідних коносаментах узгоджуються між собою, а саме:
за митною декларацією №24UA500050010681U8 від 30.09.2024 подано сертифікат відповідності №B1729180 від 09.09.24, який містить посилання на коносамент №12, у якому відображені зіставні відомості про вантажовідправника, порти відправлення та прибуття, судно, яким здійснюється морське перевезення, товар, що перевозиться, з визначенням його кількості;
за митною декларацією №24UA500050010686U3 від 30.09.2024 подано сертифікат відповідності № B1729182 від 09.09.24, який містить посилання на коносамент №1, у якому відображені зіставні відомості про вантажовідправника, порти відправлення та прибуття, судно, яким здійснюється морське перевезення, товар, що перевозиться, з визначенням його кількості;
за митною декларацією № 24UA500050010862U2 від 03.10.2024 подано сертифікат відповідності №B1729185 від 09.09.24, який містить посилання на коносамент №6, у якому відображені зіставні відомості про вантажовідправника, порти відправлення та прибуття, судно, яким здійснюється морське перевезення, товар, що перевозиться, з визначенням його кількості;
за митною декларацією № 24UA500050010884U0 від 03.10.2024 подано сертифікат відповідності №B1729187 від 09.09.24, який містить посилання на коносамент №8, у якому відображені зіставні відомості про вантажовідправника, порти відправлення та прибуття, судно, яким здійснюється морське перевезення, товар, що перевозиться, з визначенням його кількості.
Зі змісту пакувальних листів, сертифікатів аналізу на товар та інвойсів, поданих разом з митними деклараціями у спірних правовідносинах, вбачається, що товар, його вага та кількість, співпадають із зазначеними у коносаментах №1, 6, 8, 12, тобто оцінюваний товар можливо ідентифікувати з відповідною поставкою, а підстави для сумніву у достовірності числових значень складових митної вартості товару відсутні.
Суд зазначає, що коносамент - документ, що містить умови договору морського перевезення, видається перевізником вантажовідправнику в посвідчення прийняття вантажу до перевезення із зобов'язанням доставити вантаж у порт призначення і видати його законному власнику коносаменту.
Коносамент є товаророзпорядчим документом. Ця функція виражається у тому, що угоди купівлі-продажу товарів, а також інші операції з товарами здійснюються за допомогою коносамента без фізичної передачі самих товарів. Тобто коносамент, що представляє названі в ньому товари може бути куплений, проданий, переданий на певних умовах. Це можливо в силу того, що коносамент, будучи цінним папером, висловлює право власності на конкретний вказаний у коносаменті вантаж.
Таким чином, відправник, виступаючи законним власником коносамента, зберігає своє право розпоряджатися вантажем протягом його транспортування і потім передаючи його належній особі. Видача вантажу в порту призначення проводиться після пред'явлення коносамента. Як будь-який цінний папір коносамент персоніфікується з певною річчю (грішми). Іншими словами, поки вантаж перебуває в дорозі (а морське перевезення може займати великий період часу), його можна продати, закласти. Таким чином, вантаж, як матеріальна цінність не виключається з торговельного обороту. Перепродаж товару в дорозі - поширене явище в зовнішній торгівлі.
Ні в момент укладення договору морського перевезення вантажу, ні під час виконання цього договору інколи не можна визначити одержувача вантажу: при перевезенні за ордерним коносаментом фігура вантажоодержувача виявиться в той момент, коли він буде вказаний тією особою, «до наказу» (to order) якою видано коносамент.
Загальна декларація прибуття - це електронне повідомлення, яке генерується перевізником, або іншою уповноваженою особою, та відправляється у вигляді електронної форми на митницю. Це повідомлення повідомляє митну службу про прибуття (перетин митного кордону України) певних товарів, призначених для ввезення на митну територію України, що містить відомості, необхідні для проведення аналізу ризиків з метою оцінки безпеки та надійності.
Позивач не здійснював заповнення та подання до митного органу загальної декларації прибуття.
Заповнення загальної декларації прибуття знаходиться поза межами компетенції позивача, та відповідно наявність у ній розбіжностей чи відсутність певних відомостей не може бути безумовною підставою для коригування митної вартості товару.
Зі змісту поданих разом з митними деклараціями у спірних правовідносинах документів (коносаментів, пакувальних листів, сертифікатів аналізу на товар та інвойсів, вбачається, що товар, його вага та кількість, співпадають із зазначеними у коносаментах, тобто оцінюваний товар можливо ідентифікувати з відповідною поставкою, а підстави для сумніву у достовірності числових значень складових митної вартості товару відсутні.
Суд вважає, що такі розбіжності щодо дат є формальними та несуттєвими, оскільки жодним чином не вливають на числові значення складових митної вартості товарів.
Щодо твердження митного органу про документ №24-240211/10028163 не наданий до митної декларації від 03.10.2024 №24UA500050010862U2, суд враховує, що вказаний у сертифікаті про походження від 09.09.2024 №B1729185 номер 24-240211/10028163 є номером партії виробника товару.
Суд також враховує, що відомості про партії виробника наявні у наданій до оформлення копії митної декларації країни відправлення від 09.09.2024 №24160400EX00084362.
Щодо посилань в оскаржуваних рішеннях, що заявлена митна вартості товарів за рівнем нижчим, ніж рівень митної вартості баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України на ідентичні або подібні (аналогічні) товари, митне оформлення яких вже здійснено одержувачем товару ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ», то суд зазначає, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Суд звертає увагу, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст.55 МК України та наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012р. «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 808/9123/15.
Також суд враховує доводи позивача про те, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованих декларантом товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товарів і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товарів за першим методом визначення їх митної вартості.
Спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Суд вважає, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту (договору). В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.
Водночас, приписи МКУ зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Крім цього, суд зазначає, що решта доводів та заперечень відповідача приведених у відзиві не спростовують висновки суду по суті заявлених позовних вимог.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено наявність підстав для витребування додаткових документів у позивача.
Частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з правовими висновками Верховного Суду, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Не може вважатися обґрунтованим сумнівом відсутність відомості щодо даної складової митної вартості товару така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням за документами поданими позивачем до митного органу з огляду на наступне.
При цьому, суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.12.2019 року по справі №160/8775/18 щодо аналогічних спірних правовідносин, в яких Верховний Суд зазначив, що відповідно до пп «в» п. 1 ч.10 ст.58 МКУ, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Тобто, у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару. Отже, за умовами зовнішньоекономічного контракту ціна товару включає в себе вартість пакування, у зв'язку з чим згідно з положеннями пп «в» п. 1 ч.10 ст.58 МКУ ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови ВС від 27.04.2020 року по справі №140/804/19, від 11.06.2020 року по справі №815/5464/16, від 30.04.2020 року по справі №820/231/16, від 31.03.2020 року, від 19.03.2020 року по справі №808/4127/15)
МК України встановлено, що при відсутності застережень щодо застосування основного методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу та наявності документів, перелік яких зазначений в ч.2 ст.53 МК України застосовується саме основний метод визначення митної вартості товарів.
Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частинами 3,6 цієї статті визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 8 статті 57 МКУ встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, проте такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди з задекларованою митною вартістю, до яких відносить, зокрема, проведення консультацій та обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.
Відповідно до п.2,4 ст.55 МКУ, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Між тим, спірні рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містять, що не дає підстав вважати їх обґрунтованими та мотивованими у контексті положень пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 МКУ.
Оцінюючи оскаржувані рішенні відповідача, суд вважає за необхідне врахувати також правові висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Верховний Суд вважав за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25 лютого 2020 року справа №260/718/19; 27 квітня 2020 року справа №140/804/19).
У постанові від 30.04.2020 року по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування(якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.
Такі докази не містяться і в матеріалах справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно із ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням встановлених фактів, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 30280,00 грн.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 30280,00 грн.
Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд дійшов такого висновку.
Так, у позовній заяві представником позивача - адвокатом Бороденком М.С. заявлено вимогу про стягнення з Одеської митниці витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 43318,51 грн.
На підтвердження наявності витрат на правничу допомогу з боку позивача, надано до суду копії:
договору про надання правничої допомоги від 01.11.2023 року №01/11/2023;
додатку №1 до Договору про надання правничої допомоги від 01.11.2023 року № 01/11/2023;
додаткової угоди від 20.02.2025 №2392/2394/2397/2399 до Договору про надання правничої допомоги №01/11/23 від 01.11.2023 року;
акта наданих послуг від 25.04.2025 №24/011123;
рахунку фактури від 24.04.2025 №24/04/25;
платіжної інструкції від 24.04.2025 №19358.
Відповідач, у свою чергу, у відзиві просив зменшити суму компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з її неспівмірністю.
Так, за твердженням відповідача, гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 43318, 51 грн становить 14,31 прожиткових мінімумів на працездатних осіб, або 5,41 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, або мінімальну заробітну плату у погодинному розмірі за 902 47 годин роботи. У той же час, відповідач вважає, що у даному конкретному випадку не можна вважати, що при встановленні заявленого позивачем розміру гонорару була врахована складність даної справи та інші істотні обставини.
Розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, ознайомившись із запереченнями відповідача, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У частині третій статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5)пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини п'ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За змістом частини сьомої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частини дев'ятої статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч.5, ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного суду щодо застосування норм права.
У пункті 135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зазначено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність).
У постанові від 30 липня 2024 року у справі № 910/14653/22 Верховний Суд виснував, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження та оцінки доказів.
Верховний Суд у постановах від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19, від 11 грудня 2019 року у справі №2040/6747/18 вказав, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката застосуванню підлягає частина п'ята статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Аналогічних висновків також дійшла Велика Палата в додатковій постанові від 15.06.2022 у справі №910/12876/19.
У постанові від 31 липня 2024 року у справі №300/5313/22 Верховний Суд вказав, що незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідачі, як особи, які заперечують зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язані навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат відповідно до критеріїв, закріплених у статті 139 КАС України.
Аналогічні за змістом висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20, від 24 червня 2021 року у справі №520/12026/19 та від 3 грудня 2021 року у справі №817/861/18, від 23 червня 2022 року у справі № 640/9792/20, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2024 року у справі № 910/14524/22.
Вирішуючи вимогу про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 43318,51 грн, суд встановив, що між адвокатом Бороденко М.С. (Виконавець) та ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» (Замовник) було укладено Договір про надання правничої допомоги від 01.11.2023 року №01/11/2023.
В рамках зазначеного договору сторонами було укладено Додаткову угоду від 20.02.2025 №2392/2394/2397/2399, згідно з якою Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу по представництву інтересів Замовника в органах судової влади України у справі про визнання протиправними та скасування рішень Одеської митниці про коригування митної вартості та Карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що узгоджується з предметом цієї справи.
Відповідно до п. 2 Додаткової угоди сторонами погоджено, що на виконання доручення Замовника згідно даної Додаткової угоди Виконавець зобов'язується підготовити позовну заяву про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості та карток відмови, а також представляти інтереси Замовника в органах судової влади України протягом розгляду підготовленої позовної заяви.
Для виконання зобов'язань за даної Додатковою угодою Виконавцеві надаються на аналіз документи з приводу митного оформлення за оскаржуваними рішеннями Одеської митниці, а також можливість витребування додаткових документів та пояснень митного брокера про обставини справи.
Виконавцем здійснюється формування комплектів документів для суду та відповідача.
Також, згідно з п. 3 Додаткової угоди Сторони погодили, що сума гонорару (винагороди) Виконавця за послуги, передбачені цією Додатковою угодою обчислюється згідно наступного розрахунку:
підготовка позовної заяви майнового характеру - відповідно до п. п. 8, п. 1 додатку №1 до Договору вартість послуги з підготовки позовної заяви майнового характеру становить 1% від ціни позову, але не менше 5000 грн;
представництво інтересів Замовника в суді першої інстанції - винагорода Виконавця складає 4000,00 грн. за одне судове засідання відповідно до п. п. 12, п. 1 додатку №1 до Договору. У випадку розгляду судом справи за правилами спрощеного позовного провадження (письмове провадження) вартість представництва в суді першої інстанції складає 7000,00 грн. відповідно до п. п. 12, п. 1 додатку №1 до Договору
Розмір гонорару (винагороди) за надання інших юридичних послуг, що стосуються розгляду судом справи, відкритої за вищезазначеним позовом, розраховується відповідно до додатку №1 до Договору.
Відповідно до Акта наданих послуг №24/011123 від 25.04.2025, згідно виставленого рахунку-фактури №24/04/25 від 24 квітня 2025 року, ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» було здійснено оплату у розмірі 43318,51 грн, що підтверджується платіжною 24 квітня 2025 №19358.
Згідно з Актом наданих послуг №24/011123 від 25.04.2025, послуги з підготовки позовної заяви майнового характеру складають 36318,51 грн та представництво в суді першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження - 7000,00 грн.
Загальний розмір наданих послуг складає 43318,51 грн.
Надаючи правову оцінку наданим позивачем доказам щодо понесення витрат на правничу допомогу, з урахуванням викладених відповідачем заперечень, суд зазначає, що постанові від 6 серпня 2024 року у справі № 910/11597/23 Верховний Суд зазначив, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення.
При цьому, судом також враховані висновки додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19: «…розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг….».
Враховуючи, що рішення у справі ухвалене на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ», нескладність справи, наявність визначеної судової практики, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та кількість підготовлених і поданих представником позивача заяв до суду (позовна заява та відповідь на відзив), їх складність та об'ємність, витрачений час, суд вважає, що сума витрат у розмірі 43318,51 грн є завищеною.
Суд також зауважує, що позовна заява складається на підставі поданих позивачем документах, а також пояснень декларанта позивача, що були надані під час декларування ввезених на територію України товарів.
При цьому, аналізуючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості, суд дійшов висновків про наявність ідентичних зауважень щодо поданих митних декларацій позивачем, що стосувались ввезення на територію України товару за одним зовнішньоекономічним контрактом, з одним тим самим постачальником та з ідентичним набором документів, що відрізняється фактично кількістю та, відповідно, вартістю поставки в межах однієї зовнішньоекономічної операції.
Відтак, на засадах співмірності та справедливості, з урахуванням оскарження чотирьох рішень про коригування митної вартості товарів та чотирьох карток відмов у пропуску товарів, на користь позивача підлягає стягненню 10000,00 грн понесених судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката Бороденка М.С.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, що пов'язані з перекладом письмових документів з іноземної мови на державну мову, суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що відповідно до ч.6 ст.137 КАС України, розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).
Положеннями ч.7 ст. 137 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.8 ст.137 КАС України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
В якості доказів на оплату послуг перекладача позивач надав копії договору про надання послуг перекладу №1 від 20.03.2025, платіжної інструкції від 26 березня 2025 р., №19018, Акта надання послуг №301 від 26.03.2025 на суму 19000 грн. Крім того, здійснення вказаних послуг підтверджується матеріалами справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем організовано здійснення перекладу документів з англійської та турецької мов.
Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
З матеріалів справи вбачається, що переклад документів замовлений позивачем вже під час розгляду справи в суді першої інстанції та наданий до суду з метою доведення своєї позиції, а понесені позивачем витрати безпосередньо пов'язані з розглядом цієї справи.
Отже, суд вважає, що пов'язані з перекладом документів є судовими витратами у розумінні ст. 132 КАС України.
Суд також зауважує, що відповідно до статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Отже, стаття 254 МК України не зобов'язує декларанта під час розмитнення подавати переклад документів, складених іноземною мовою, а відповідач не вимагав у позивача здійснити переклад поданих документів, складених іноземною мовою.
Під час розгляду справи, суд надавав оцінку документам, які складені іноземною мовою та відповідно використовував їх переклад на державну мову, який здійснений на замовлення позивача.
Враховуючи надані позивачем докази понесення витрат на залучення перекладача, вимоги позивача в частині стягнення на користь позивача витрат, пов'язаних із залученням перекладача у розмірі 19000,00 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.
Аналогічного висновку щодо необхідності стягнення на користь особи судових витрат пов'язаних з перекладом дійшов Верховний Суд у постанові від 31.03.2020 по справі №160/7049/19.
Враховуючи предмет спору, суд вважає витрати на оплату послуг перекладача необхідними та неминучими, оскільки професійний переклад на українську мову документів, пов'язаних із оскаржуваними рішеннями, є необхідним для забезпечення повного та всебічного розгляду справи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати, пов'язані з підготовкою справи до розгляду у розмірі 19000,00 грн.
Керуючись ст.2, 72, 77, 78, 90, 120, 134, 137, 139, 241-246, 258, 262, 295 КАС України КАС України, суд
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500050/2024/000070/2 від 30.09.2024, №UA500050/2024/000072/2 від 30.09.2024, №UA500050/2024/000075/2 від 03.10.2024, №UA500050/2024/000076/2 від 03.10.2024.
Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500050/2024/000400 від 30.09.2024, №UA500050/2024/000402 від 30.09.2024, №UA500050/2024/000409 від 03.10.2024, №UA500050/2024/000411 від 03.10.2024.
Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» судовий збір у розмірі 30280,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн та витрати, пов'язані із залученням перекладача, у розмірі 19000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ», код ЄДРПОУ 41404234, місцезнаходження: вул. Велика Арнаутська, буд. 26, оф.146, м. Одеса, Одеська обл., 65048.
Відповідач: Одеська митниця, код ЄДРПОУ 44005631, місцезнаходження: вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, м. Одеса, 65078.
Суддя Дмитро БАБЕНКО