Справа № 420/11844/25
19 серпня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняте протоколом №13/25 від 23.07.2025 року та оформлене повідомленням від 28.03.2025 року №1275/1861 про відмову в наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі комісії, оформити позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі абзацу 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", на підставі заяви від 17.06.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05.04.2025 року позивач отримав відмову у наданні відстрочки від призову мобілізації на підставі абзацу 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оформлену повідомленням від 28.03.2025 року № 1275/1861. У вказаному рішенні зазначено, що протоколом від 27.03.2025 року № 13/25 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу. Причиною відмови зазначено: не надання копії свідоцтв про народження трьох дітей із зазначенням батьківства військовозобов'язаного. Згідно наданих документів позивач має на утриманні одну свою дитину та дві дитини дружини від іншого браку. Позивач зазначає, що Закон не вимагає, щоб військовозобов'язаний, який утримує дітей, був для них біологічним батьком (наприклад, вітчим, який утримує дитину своєї дружини, а батько дитини помер, або запис про батька зроблено на підставі ч. 1, ст. 135 Сімейного кодексу України). Натомість, Постанова КМУ 560 вимагає, щоб в свідоцтві про народження був запис про батьківство військовозобов'язаного. Закон визначає єдину вимогу для наданні відстрочки - перебування дітей на утриманні військовозобов'язаного. А отже вищенаведені норми Порядку №560 суперечать вимогам п. 3 ч. 1 ст. 23 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Родина перебуває на обліку Багатодітних сімей, що підтверджується довідкою № 660 від 14.04.2021 року Тобто з 26.08.2020 року на утриманні ОСОБА_1 перебуває троє дітей, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Враховуючи надання позивачем всіх належних документів, відповідач мав можливість перевірити надані Позивачем свідоцтва про народження дітей, та з'яcувати факт відсутності біологічного батька дітей - чого ним зроблено не було.
Ухвалою судді від 28.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відзив на адміністративний позов від відповідача до суду не надійшов, у зв'язку із чим справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України.
Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 17.06.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання йому відстрочки від призову, у якій повідомив, що є особою, яка на підставі абзацу 3 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
До заяви позивач долучив: - копію паспорту НОМЕР_1 ; - копія РНОКПП ОСОБА_1 ; - копію свідоцтва про народження НОМЕР_2 ; - копію свідоцтва про народження НОМЕР_3 ; - копію свідоцтва про народження НОМЕР_4 ; - копію військового квитка НОМЕР_5 ; - копію довідки багатодітної сім'ї № 660 від 14.04.2021 року зі строком дії до 29.10.2028 року; - копію свідоцтва про шлюб НОМЕР_6 ; - копію форми ОК-5 від 13.06.2024 року.
09.07.2024 позивач отримав лист від ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1275/2256 за підписом начальника ОСОБА_5 у якому останній повідомив, що: - отримання відстрочки не може відбуватись дистанційно; - позивач не може направляти таку заяву з додатками засобами поштового зв'язку; - позивач для подання заяви та додатків на відстрочку від призову повинен з паспортом прибути особисто.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду, в результаті чого рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/22125/24 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.06.2024 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та за наслідком розгляду цієї заяви прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або про вмотивовану відмову в її наданні.
05.04.2025 року Позивач отримав відмову у наданні відстрочки від призову мобілізації на підставі абзацу 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оформлену повідомленням від 28.03.2025 року № 1275/1861.
У вказаному рішенні зазначено, що протоколом від 27.03.2025 року № 13/25 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу.
Причиною відмови зазначено: не надання копії свідоцтв про народження трьох дітей із зазначенням батьківства військовозобов'язаного. Згідно наданих Вами документів Ви маєте на утриманні одну свою дитину та дві дитини дружини від іншого браку.
Позивач вважає такі дії відповідача щодо відмови у наданні відстрочки від призову на підставі абзацу 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» протиправним, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання щодо даних правовідносин передбачені Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон №2232-ХІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною 3 ст. 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною 5 ст. 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону №2232-ХІІ громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
- прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
- проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;
- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
За приписами статті 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Згідно пункту 3 цього Указу мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Указами Президента України неодноразово продовжувався воєнний стан та строк проведення мобілізації. На час розгляду цієї справи воєнний стан в Україні триває.
Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до частини 5 статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, зокрема, жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Відповідно до частини п'ятої статті 22 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі по тексту Порядок №560, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 1 Порядку №560 цей Порядок визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Пунктом 56 Порядку №560 встановлено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до приписів пункту 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Питання надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації заброньованим на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, за підприємствами, установами і організаціями, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, комісією не розглядаються.
Пунктом 60 Порядку №560 передбачено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Судовим розглядом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з заявою про надання відстрочки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
До заяви про надання відстрочки від призову Позивачем, як доказ перебування дітей на утриманні, долучено: - копія довідки багатодітної сім'ї № 660 від 14.04.2021 року зі строком дії до 29.10.2028 року; - копія свідоцтва про шлюб НОМЕР_6 ; - копія форми ОК-5 від 13.06.2024 року; - копія свідоцтва про народження НОМЕР_2 ; - копія свідоцтва про народження НОМЕР_3 ; - копія свідоцтва про народження НОМЕР_4 .
ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не мають батька, оскільки відомості про батька записані відповідно до частини 1 ст. 135 Сімейного кодексу, а відтак в розумінні ст. 180 СК України у них відсутній батько, який за законом зобов'язаний їх утримувати.
ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_7 народились двоє дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Народження ОСОБА_4 підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 та витягом з державного реєстру актів Цивільного стану № 00046331621.
Народження ОСОБА_3 підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 та витягом з державного реєстру актів Цивільного стану № 00046331545.
26.08.2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_7 уклали шлюб, реєстрації якого підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 у ОСОБА_1 та ОСОБА_8 народилась спільна дитина, ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_7 .
Родина перебуває на обліку Багатодітних сімей, що підтверджується довідкою № 660 від 14.04.2021 року.
Тобто з 26.08.2020 року на утриманні ОСОБА_1 перебуває троє дітей, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Суд зауважує, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Таким чином, відмова відповідача з підстави, що він не є батьком трьох дітей - не передбачена чинним законодавством, оскільки п. 3 ч. 1 с. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не встановлює обов'язку мати трьох дітей, а передбачає, що на утриманні перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.
Таким чином, рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 №13/25 від 23.07.2025 року ухвалено з підстав, не передбачених п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", є протиправним та підлягає скасуванню, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд також враховує встановлений ст. 3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_8 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняте протоколом №13/25 від 23.07.2025 року та оформлене повідомленням від 28.03.2025 року №1275/1861 про відмову в наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі комісії, оформити позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі абзацу 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", на підставі заяви від 17.06.2024.
Стягнути з бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968,96 (дев'ятсот шістдесят вісім грн 96 коп.).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк