19 серпня 2025 р. № 400/7833/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенко В. В. за участю секретаря судового засідання Дидіної А.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 з вимогами визнати протиправною бездіяльність командування військової частини НОМЕР_1 , щодо не розгляду рапорту позивача ОСОБА_1 від 06.05.2025 року про звільнення з військової служби відповідно до абз. 4 підпункту 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу»; зобов'язати командування військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорт позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 06.05.2025 року про звільнення позивача з військової служби на підставі абз. 4 підпункту 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу» та прийняти відповідне рішення згідно Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, який затверджено наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 531.
Свої позовні ОСОБА_1 обґрунтував тим, що проходить військову службу за мобілізацію у військовій частині НОМЕР_1 . У позивача на утриманні перебуває 5 неповнолітніх дітей та він вважає, що має право на звільнення з військової служби відповідно до абз.4 п.п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий облік і військову службу». 06.05.2025 позивач подав відповідний рапорт про звільнення з військової служби, до якого додав всі необхідні документи. Але станом на час подання позовної заяви, жодного рішення за його рапортом військовою частиною не прийнято. Зазначену бездіяльність з приводу не розгляду його рапорту позивач вважає протиправною.
Відповідач позов не визнав, надав відзив, в якому просив в задоволенні позову відмовити. Свою позицію аргументував тим, що відповідно до п.233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом президента України № 1153/2008 від 10 грудня 2008 року передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Позивачем було подано рапорт про звільнення з військової служби не “по команді», а відразу на командира військової частини.
Подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.
Тобто, у разі неприйняття, не розгляду чи незадоволення рапорту прямими командирами, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі і так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Відтак, у будь-якому випадку остаточне рішення (позитивне чи негативне) за одержаним рапортом військовослужбовця про звільнення з військової служби має бути прийняте командиром військової частини або іншою посадовою особою, що наділена правом вирішувати питання по суті. За таких обставин відсутні підстави вбачати протиправні дії (бездіяльність) Відповідача в частині про звільнення з військової служби. Також, оскільки в матеріалах справи відсутні докази отримання Відповідачем рапорту поданого відповідно до вищезазначених вимог, то Відповідач не розглядав рапорти Позивача про звільнення з військової служби та не приймав будь-яких рішень, які б породжували для Позивача юридичні наслідки. Відтак, відсутні підстави для зобов'язання Відповідача прийняти рішення про звільнення Позивача з військової служби.
Також, відповідач послався на те, що зазначене питання вже було предметом судового розгляду, а саме адміністративна справа №400/4538/25, де судом визнано подання рапорту не по команді, не належним.
В судовому засіданні 19.08.2025 представник відповідача підтвердив позицію викладену у відзиві, просив в задоволенні позову відмовити.
Суд розглянув справу у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за участю представника відповідача.
Дослідив матеріали справи, вислухав представника відповідача, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходить військову службу за мобілізацією на посаді водія 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 та має військове звання - солдат.
06.05.2025 ОСОБА_1 склав рапорт на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби з підстав, передбачених абз. 4 підпункту 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу» через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
До рапорту ОСОБА_1 додав копії свідоцтв про народження своїх 5 неповнолітніх дітей: 1) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 2) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 3) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 4) ОСОБА_5 ., ІНФОРМАЦІЯ_4 ; 5) ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також копію свідоцтва про укладення шлюбу з ОСОБА_7 (матір 5 дітей).
06.05.2025 зазначений рапорт з додатками ОСОБА_1 рекомендованою кореспонденцію відправив на адресу командування військової частини НОМЕР_1 .
09.06.2025 військова частина НОМЕР_1 отримала рапорт ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами.
Станом на час звернення позивача до суду (23.07.2025) та на час розгляду цієї справи судом (19.08.2025), військовою частиною НОМЕР_1 рапорт ОСОБА_1 від 06.05.2025 не розглянутий, жодного рішення по ньому не прийнято.
Відповідно до ст.14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Відповідно до п.225 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яке затверджено Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, повноваження на звільнення солдат з військової надані командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Відповідно до п.233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
Відповідно до п.2 Розділу І. Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, який затверджений наказом Міністерства оборони України від 06.08.2025 №531, з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання,- до наступного прямого командира (начальника).
Відповідно до п.1 Розділу ІІ. Порядку, рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.
Відповідно до п.п.3, 4, 5 Розділу ІІІ. Порядку, непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.
Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.
Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).
Відповідно до п.7 Розділу ІІІ. Порядку, забороняється:
1) встановлювати будь-які інші вимоги щодо форми та змісту паперового рапорту, що не передбачені цим Порядком, у тому числі стосовно:
подання рапортів з окремих питань виключно написаними власноруч або друкованим способом;
недотримання вимог щодо розміру полів, відступів, шрифтів, кольору чорнила чи друку, розміру та якості паперу тощо, які не передбачені цим Порядком;
наявності граматичних, синтаксичних чи інших помилок, які не впливають на суть рапорту;
2) відмовляти у розгляді рапорту у разі відсутності доданих документів або інформації, які є або повинні бути в наявності у розпорядженні командира (начальника), створюються/формуються/видаються самим підрозділом та/або можуть бути витребувані підрозділом в іншого підрозділу та/або відповідного закладу охорони здоров'я тощо;
3) вимагати від військовослужбовця попереднього усного погодження паперового або електронного рапорту із безпосереднім або прямим командиром (начальником) перед його фактичним поданням відповідно до положень цього Порядку;
4) відмовляти у прийнятті (реєстрації) власноруч написаних рапортів військовослужбовців.
Відповідно до п.8 Розділу ІІІ. Порядку, початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства.
Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.
У разі направлення рапорту засобами поштового зв'язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.
Таким чином, суд констатує, що питання про звільнення позивача належить до компетенції безпосередньо командира військової частини НОМЕР_1 , а не будь якої іншої військової посадової особи.
При цьому, відповідно до абзацу другому п.8 Розділу ІІІ. Порядку, прямо передбачено право військовослужбовця на подання рапортів засобами поштового зв'язку.
Підпункт3 п.7 Розділу ІІІ. Порядку, чітко забороняє попереднього погодження паперового або електронного рапорту із безпосереднім або прямим командиром (начальником) перед його фактичним поданням відповідно до положень.
За таких обставин, позиції відповідача щодо не розгляду рапорту позивача з підстав подання його не через безпосереднього командира, не ґрунтується на вимогах законодавства.
Норма про подання військовослужбовцем рапорту по команді (ст.233 Положення) та звернення з рапортом до свого безпосереднього командира (ст.15 Статуту), лише встановлюють основний та найпростіший спосіб подання рапортів. Зазначені норми є не обмежувальними у праві військовослужбовця, а навпаки в гарантуванні його прав на подання рапорту за будь-яких обставин. Зазначені норми гарантують право військовослужбовця подати рапорт з будь-якого особистого чи службового питання до будь-якої військової посадової особи, в будь-яких умовах. Зазначені норми покладають на командирів обов'язок доповісти про поставлене військовослужбовцем питання до командирів вищого рівня. Але, зазначені норми жодним чином не обмежують військовослужбовців у поданні рапортів в інший спосіб (зокрема засобами поштового зв'язку), якщо в них є бажання та можливість.
При цьому, на запит суду, представник відповідача в судовому засіданні підтвердив, що рапорт позивача від 06.05.2025 військова частина отримала, але рішення по його суті не приймала.
Бездіяльність відповідача щодо не розгляду по суті рапорту позивача, не відповідає вимогам Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, та є протиправною.
Щодо аргументів представника відповідача про вирішення цього спору у адміністративній справ №400/4538/25, то суд звертає увагу, що предметом того спору був інший рапорт ОСОБА_1 від 26.04.2025, а відповідачем у справі було Міністерство оборони України. Рішення суду у адміністративній справі №400/4538/25 вмотивовано тим, що відповідач у тій справі (Міністерство оборони) невповноважений доводити до третій особі у тій справі (в.ч. НОМЕР_1 ) зміст рапорту позивача. За таких обставин, рішення у адміністративній справі №400/4538/25 жодним чином не стосується цього спору. Разом з тим, з рішення у справі №400/4538/25 можливо зрозуміти, що рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 06.05.2025 є не першим рапортом з цього приводу, і як попередні він не був розглянутий по суті відповідачем.
Враховуючи викладене, суд не знаходить підстав для відмови у задоволення позову.
Бездіяльність відповідача щодо ігнорування поданого солдатом ОСОБА_1 рапорту про звільнення з військової служби від 06.05.2025 є протиправною, а його права необхідно поновити шляхом покладення на відповідача обов'язку розглянути рапорт по суті, та прийняти відповідне рішення згідно Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, який затверджено наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 531.
Судові витрати відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 НОМЕР_4 ) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 06.05.2025 про звільнення з військової служби відповідно до абз. 4 підпункту 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий облік і військову службу".
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 від 06.05.2025 року про звільнення з військової служби на підставі абз. 4 підпункту 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий облік і військову службу" та прийняти відповідне рішення згідно Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 №531.
4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Суддя В. В. Біоносенко
Рішення складено в повному обсязі 20.08.2025