справа №380/4549/25
20 серпня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Мороз Інна Іванівна, звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), в якому просить:
- зобов'язати в/ч НОМЕР_1 розглянути рапорт позивача про звільнення з військової служби;
- зобов'язати в/ч НОМЕР_1 задовольнити рапорт про звільнення з військової служби позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 за призовом під час мобілізації з 18.02.2023. Вказує, що 25.09.2024 звернувся до командира в/ч НОМЕР_1 із рапортом та необхідним пакетом підтверджуючих документів про звільнення з військової служби у зв'язку із сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ. Представник позивача звернулася з адвокатським запитом щодо стану розгляду рапорту позивача, на який відповідач надав відповідь та повідомив про відмову у задоволенні рапорту. В обґрунтування відмови зазначив, що військовослужбовець не підтвердив існування підстав для звільнення з військової служби, а саме: до рапорту не додано необхідних документів для звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ. Зокрема, один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Позивач зауважує, що його мати, ОСОБА_2 , відповідно до медичного висновку ЛКК потребує постійного стороннього догляду, інших осіб, які б могли здійснювати догляд за нею, окрім позивача, немає. Звертає увагу, що станом на дату подання рапорту, чинною була інша редакція закону, якою передбачено звільнення з військової служби. Затягування розгляду рапорту військовою частиною ускладнило процедуру звільнення з військової служби. Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо звільнення з військової служби, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідач позову не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Вказує про не дотримання позивачем порядку звернення військовослужбовця до безпосереднього начальника, встановленого Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, оскільки звернувся із рапортом одразу до командира в/ч НОМЕР_1 , а не з рапортом по команді. Зауважує, що позивач просив звільнити його з військової служби на підставі абз. 12 п.3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір'ю, що є особою з інвалідністю ІІ групи, однак не звертався з рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». На думку відповідача, позивач не підтвердив існування підстав для звільнення з військової служби. Зазначає, що самим же позивачем підтверджено факт того, що у його матері, ОСОБА_2 , є члени сім'ї першого та другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати за нею постійний догляд - син ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та онук ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Зауважує, що на підставі абзацу 6 Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 12.06.2013 № 413, особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років. У зв'язку з цим, звертає увагу, що позивачем не підтверджено відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії необхідності у здійсненні постійного стороннього догляду ОСОБА_2 .
Стверджує про обґрунтованість відмови командуванням в/ч НОМЕР_1 позивачу у звільненні з військової служби, тому просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою судді від 14.03.2025 позовна заява, подана без додержання вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), була залишена без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позовної заяви.
Вимоги ухвали позивачем виконано.
Ухвалою від 21.03.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.
Відповідач 08.04.2025 (вх. № 29382) подав відзив на позовну заяву, в межах якого заявив клопотання про залишення позовної заяви без руху з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.
Ухвалою від 19.06.2025 позовна заява, подана без додержання вимог, встановлених КАС України, була залишена без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позовної заяви.
Представник позивача 30.06.2025 (вх. № 53706) подав заяву про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою від 30.07.2025 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду позивача та продовжено розгляд справи.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 18 лютого 2023 року, що підтверджується довідкою форми 5 від 26.07.2023 № 4539, виданою військовою частиною НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 25.09.2024 звернувся до командира в/ч НОМЕР_1 з рапортом та відповідним пакетом підтверджуючих документів про звільнення з військової служби на підставі абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір'ю - ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
До рапорту додано належним чином засвідчені копії документів:
- копія паспорта ОСОБА_1 ;
- копія листа № 260307-1098 від 13.09.2024;
- копія медичного висновку ЛКК № 158-178 від 09.08.2024;
- нотаріально засвідчена копія з перекладом довідки про забезпечення місця для проживання ОСОБА_4 ;
- копія акта фактичного проживання від 08.08.2024;
- копія довідки до акта огляду МСЕК ОСОБА_2 ;
- копія довідки до акта огляду МСЕК ОСОБА_3 ;
- копія паспорта ОСОБА_2 ;
- копія картки фізичної особи - платника податків ОСОБА_2 ;
- копія пенсійного посвідчення ОСОБА_2 ;
- копія пенсійного посвідчення ОСОБА_3 ;
- копія будинкової книги;
- копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1 ;
- копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 ;
- копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ;
- копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_3 ;
- копія паспорта ОСОБА_3 ;
- копія заяви ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 (серія НОМЕР_2 ), його матір'ю є ОСОБА_2 , а батьком ОСОБА_5 .
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 (серія НОМЕР_3 ), його матір'ю є ОСОБА_2 , а батьком ОСОБА_5 .
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 600041 від 12.07.2023 ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи на підставі загального захворювання. Інвалідність встановлена безтерміново.
Згідно з медичним висновком ЛКК від 09.08.2024 №158/178 КНП « 6-а міська поліклініка м. Львова» ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду безтерміново.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 032067 від 02.11.2020 ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІІ групи на підставі загального захворювання. Інвалідність встановлена безтерміново.
У матеріалах справи міститься копія будинкової книги для прописки громадян, що проживають у квартирі АДРЕСА_1 , згідно з якою за вказаною адресою прописані:
ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) - брат позивача;
ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) - мати позивача;
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) - позивач;
ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) - син позивача;
ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) - син позивача.
Батько позивача, ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що також зроблено запис в будинковій книзі.
Згідно з актом, складеним 08.08.2024 головою правління та членами житлово-будівельного кооперативу «Акація», сусіди, які проживають у квартирах: № 40 ( ОСОБА_7 ), № 56 ( ОСОБА_8 ), засвідчили те, що у квартирі АДРЕСА_1 фактично проживають мешканці: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .
На підставі зазначених документів відповідач листом від 10.12.2024 № 693/36890 повідомив представника позивача про відмову у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби з таких підстав:
«До рапорту не додано необхідних документів для звільнення з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не вислови бажання продовжувати військову службу: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Тобто, відсутні документи, передбачені пп.26 п.5 додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 10.004.2009 № 170: один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки».
Вважаючи поведінку відповідача щодо відмови у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ, в редакції від 07.09.2024, чинній на момент звернення позивача із рапортом 25.09.2024) частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Положеннями частин першої та шостої статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Згідно з цим Указом мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Ці строки неодноразово продовжувалися аналогічними Указами Президента України та тривають надалі.
Як встановлено судом із довідки форми 5 від 26.07.2023 № 4539, виданої в/ч НОМЕР_1 , ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у зв'язку з мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 з 18.02.2023.
Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII, у частині 4 якої наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (п.1), під час воєнного стану (п.2).
Згідно із підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Частиною 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ визначено перелік сімейних обставин та інших поважних причин, які дають підстави для звільнення з військової служби, відповідно до пункту 3 якої військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану, зокрема:
необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (абзац 12).
Відповідно до частини 7 статті 26 Закон № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 (далі - Положення № 1153/2008).
Відповідно до абзацу 2 пункту 12 Положення № 1153/2008, право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Згідно з підпунктом 2 пункту 225 Положення № 1153/2008, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану до оголошення демобілізації) на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
У рапортах зазначаються:
- підстави звільнення з військової служби;
- думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
- районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.
Відповідно до пункту 14.10 Розділу XIV «Особливості проходження військової служби, служби в резерві та виконання військового обов'язку в запасі в особливий період» Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція № 170), звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Відповідно до пункту 241 Положення № 1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
За змістом пункту 242 Положення № 1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
З системного аналізу наведених правових норм слідує, що за наслідками розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби посадові особи, які мають право на його звільнення з військової служби, зобов'язані видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця з військової служби чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту.
Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку із незгодою позивача з відмовою у задоволенні його рапорту про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону № 2232-XII у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за його матір'ю, особою з інвалідністю ІІ групи - ОСОБА_2 .
Однією з підстав для відмови позивачу у звільненні стала недоведеність факту відсутності у ОСОБА_2 інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд за нею або того, що інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Іншою підставою стало те, що наданий медичний висновок ЛКК від 09.08.2024 №158/178 не є належним документом на підтвердження необхідність здійснення постійного догляду, оскільки, як вважає відповідач, в даному випадку належним доказом є саме висновок МСЕК для осіб віком понад 18 років.
Судом встановлено і сторонами не заперечується та обставина, що позивач є сином ОСОБА_2 , яка, відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 600041 від 12.07.2023, є особою з інвалідністю ІІ групи на підставі загального захворювання безтерміново.
Згідно з медичним висновком ЛКК від 09.08.2024 № 158/178 КНП « 6-а міська поліклініка м. Львова» ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду безтерміново.
Надаючи оцінку допустимості висновку ЛКК на підтвердження необхідності здійснення позивачем постійного догляду за своєю матір'ю в цілях можливості його звільнення із військової служби за сімейними обставинами, суд зазначає таке.
Визначення терміну «медичний висновок» наведене у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я» від 18.09.2020 № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів (без відмітки про відміну запису) в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров'я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.
У пункті 3 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337, значиться, що медичний висновок - це висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров'я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров'я виконувати роботу.
Узагальнюючи наведене, є підстави стверджувати, що медичний висновок - це документ, який містить об'єктивні дані про стан здоров'я особи та видається з питань, пов'язаних з таким станом здоров'я.
Суб'єктами формування чи видачі медичного висновку зазначені лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров'я.
В свою чергу, відповідно до пунктів 19, 24 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), комісія (МСЕК) проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.
Таким чином, лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія за результатами проведеного лікування чи обстеження можуть формувати медичний висновок, а МСЕК за результатами проведеного огляду - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду) та протокол засідання комісії.
Стосовно повноважень ЛКК та МСЕК на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, то Положенням № 1317 регламентована процедура проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Відповідно до пп.1 п.11 цього Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:
- ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків;
- потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;
- потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;
- ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;
- причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого;
- медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
У наведеному формулюванні прав та обов'язків МСЕК відсутнє поняття «постійного догляду», а є лише право визначати необхідність догляду, стороннього нагляду, аж ніяк не постійного догляду. Слід зауважити, що поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк перше говорить про те, ким надається догляд, а друге, коли надається такий догляд. При цьому, «постійний догляд» - це безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.
Водночас, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 09.04.2008 № 189 (далі - Порядок № 189, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я утворюються ЛКК (п.1 розділу III).
Згідно з пунктом 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить:
1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;
2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;
3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;
4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені за результатом перевірки уповноваженими лікарями, перелік яких затверджується правлінням Пенсійного фонду України, обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
Пункт 4 розділу ІV Порядку № 189 визначає, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:
форму рішення для встановлення причинно-наслідкового у зв'язку захворювання з умовами праці;
висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі».
Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації № 025/о «Медична карта амбулаторного хворого № _____», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974.
Повноваження ЛКК визначені ще в одному нормативно-правовому акті, зокрема в наказі Міністерства охорони здоров'я України 31.07.2013 № 667 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання», в якому мова йде про те, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю (п.1). Висновок ЛКК надається особі, що звернулась із заявою, згідно з формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667, за підписами членів ЛКК, завіреними печаткою закладу охорони здоров'я, у структурі якого перебуває ЛКК (пункт 8).
Суд зауважує, що дійсно є недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання «яким документом необхідно підтверджувати необхідність здійснення постійного догляду» та «який орган має видавати цей документ».
Аналізуючи повноваження МСЕК, передбачені Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, слід зазначити, що остання визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі осіб з інвалідністю, а також осіб, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то на переконання суду, такі повноваження віднесені до ЛКК, які мають право приймати: 1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку; 2) висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о); 3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667.
Крім того, положеннями абз.4 пп.«г» п.2 ч.4 статті 26 Закону № 2232-XII визначено два альтернативні документи для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою: або висновок МСЕК, або ЛКК.
Саме такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 21.02.2024 у справі № 120/1909/23, який, в силу пункту 5 частини другої статті 242 КАС України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних у даній справі правовідносин.
Листом Міністерства охорони здоров'я України від 26.09.2023 на звернення громадської організації «Правова Черкащина» стосовно порушення прав військовослужбовців Збройних Сил України в частині звільнення з лав ЗСУ у зв'язку з необхідністю здійснення догляду за хворими близькими родичами надано таке роз'яснення.
Потребу хворого у постійному сторонньому догляді визначають медико-соціальні і лікарсько-консультативні комісії. Медико-соціальні експертні комісії вказують про потребу в сторонньому догляді особам з інвалідністю 1А, Б групи у Довідці до акту огляду медико-соціальною експертною комісією (форма 157-1/0, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України 30.07.2012 № 577). Усім іншим потребу у постійному сторонньому догляді визначають лікуючі лікарі та лікарсько-консультативні комісії, що підтверджують відповідними висновками, серед яких і висновок про наявність порушень функцій організму, через які невиліковно хворі не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма 080-4/о). Такі ж роз'яснення містяться і в листі МОЗ України, опублікованому на сайті Кабінету Міністрів України 09.02.2024.
З огляду на невідповідність медичного висновку ЛКК від 09.08.2024 № 158/178 КНП « 6-а міська поліклініка м. Львова» жодній із перелічених вище можливих форм медичної документації ЛКК, суд погоджується з аргументами відповідача, що позивач не надав передбаченого чинним законодавством документа на підтвердження існування підстав для звільнення, визначених підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ.
Оцінюючи доводи сторін щодо «відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я» у спірних правовідносинах, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Абзацами першим, третім частини другої статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Згідно з пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року у справі № 5-рп/99, до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.
Як встановлено частиною четвертою статті 3 СК України, сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Суд зазначає, що чинним законодавством у сфері проходження військової служби не визначено поняття «члени сім'ї першого, другого ступеня», тому такі можуть визначатися виходячи із положень Податкового кодексу України.
У контексті зазначеного суд звертає увагу, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством також не передбачалося переліку документів, які подаються військовослужбовцем, для підтвердження в нього підстав для звільнення з військової служби за сімейними обставинами.
Щодо тверджень відповідача, що позивач не надав акту обстеження сімейного стану позивача із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які здійснюють або можуть здійснювати догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, то суд зауважує, що така вимога відповідача виникла в результаті внесення змін до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України наказом МОУ № 495 від 23.07.2024 «Про затвердження Змін до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», які набрали законної сили 02.10.2024. Водночас 25.09.2024, на момент подання рапорту позивачем, вимоги щодо необхідності подати акт обстеження сімейного стану, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не існувало.
Окрім того, суд зазначає, що районні ТЦК та СП наділені повноваженнями перевіряти сімейний стан військовослужбовця за зверненням командира військової частини або за заявою родичів (за наявності підстав). Це передбачено абзацом 16 пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою КМУ від 23.12.2022 № 154.
Варто зауважити, що вказана норма не містить обмеження щодо виду служби, яку проходить військовослужбовець. Відповідно ТЦК та СП можуть проводити перевірку сімейного стану військовослужбовців, які проходять військову службу як за контрактом, так і за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Отже, із цього слідує, що питання про отримання акту обстеження сімейного стану військовослужбовця, із зазначенням інформації про наявність або відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд за особою, лежить в площині дій, які має вчиняти командир (командування) військової частини при розгляді рапорту військовослужбовця щодо його звільнення з військової служби за сімейними обставинами.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 242 КАС України суд враховує при розгляді цієї справи правовий висновок Верховного Суду, сформований у постанові від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24, що «відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня.
Як встановив суд із наданої позивачем копії будинкової книги для прописки громадян, що проживають у квартирі АДРЕСА_1 , за вказаною адресою прописані:
ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) - брат позивача;
ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) - мати позивача;
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) - позивач;
ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) - син позивача;
ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) - син позивача.
Батько позивача, ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що також зроблено запис в будинковій книзі.
Згідно з актом, складеним 08.08.2024 головою правління та членами житлово-будівельного кооперативу «Акація», сусіди, які проживають у квартирах: № 40 ( ОСОБА_7 ), № 56 ( ОСОБА_8 ), засвідчили те, що у квартирі АДРЕСА_1 фактично проживають мешканці: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .
Отже, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є неповнолітнім онуком матері позивача і на нього не може бути покладений обов'язок здійснювати догляд за своєю бабусею.
Інший повнолітній онук ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), з огляду на акт, складений 08.08.2024 головою правління та членами житлово-будівельного кооперативу «Акація», за зареєстрованою адресою фактично не проживає.
Чоловік ОСОБА_2 помер, що підтверджується записом в будинковій книзі.
Таким чином, єдиними родичами першого і другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати догляд за ОСОБА_2 є два її сини: ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_1 .
Щодо висновку суду про те, що брат ОСОБА_1 теж є особою, яка могла б здійснювати догляд за їх матір'ю - ОСОБА_2 .
Суд встановив, що на підтвердження стану здоров'я брата, позивач долучив довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 032067 від 02.11.2020, відповідно до якої ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІІ групи на підставі загального захворювання. Інвалідність встановлена безтерміново.
Проте суд звертає увагу, що абзац 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII у редакції станом на 07.09.2024, чинній на момент звернення позивача із рапортом, передбачав звільнення військовослужбовця з військової служби через такі сімейні обставини як необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Отже, при зверненні позивача з рапортом про звільнення з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII, ним не було доведено, що його брат, як інший член сім'ї, також потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я і не може здійснювати догляд за матір'ю ОСОБА_2 .
Враховуючи зазначені обставини в сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби, діяв у межах, визначених чинним законодавством. При цьому, на переконання суду, позивач не надав відповідачу достатні докази для підтвердження відсутності членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення матері, яка є особою з інвалідністю ІI групи або того, що інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Щодо інших доводів сторін, суд виходить із пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994).
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач вказаний обов'язок виконав.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, ураховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог в цілому, тому у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 139 КАС України не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволені позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про зобов'язання вчинити дії, - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. П. Хома