19 серпня 2025 рокусправа № 380/11176/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартинюк Віталій Ярославович, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просить:
постановити рішення, яким скасувати рішення №134650035708 від 17.01.2025 року;
зобов'язати відповідача призначити пенсію по віку відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 10.01.2025 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на таке. Вважає спірне рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки неврахування зазначених у трудовій книжці періодів роботи до страхового стажу суперечить нормам пенсійного законодавства та порушує її право на належний соціальний захист. Вказує, що посилання відповідача на те, що вказаний період роботи не зарахований до страхового стажу, оскільки її ім'я не збігається з документами, що підтверджують страховий стаж, не може братися до уваги при ухваленні рішення, так як у трудовій книжці та паспорті ім'я вказано вірно. При цьому твердження про невідповідність російського віповідника її імені українському відповіднику є надуманими Вважає вказаний висновок відповідача безпідставним, оскільки на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Із прийнятим рішенням відповідача позивачка не погоджується, вважає його таким що прийняте з порушенням законодавства України, оскільки трудова книжка містять чіткі записи та належать їй. Просить позов задовольнити.
Відповідач у відзиві на позовну заяву уважає, що спірне рішення прийняте у відповідності до норм чинного законодавства, оскільки ім'я позивача у довідці №337 від 06.12.2993 року та у трудовій книжці НОМЕР_1 від 28.06.1996 року не відповідає ідентичним даним у свідоцтві про народження № НОМЕР_2 та пасортним даним.
Ухвалою від 30.06.2025 року судом відкрито спрощене провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено таке.
Позивач 10.01.2025 звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Спірним рішенням відповідач відмовив у призначенні за віком позивачу, мотивуючи його тим, що страховий стаж особи складає 0 років 0 місяців 0 днів.
Такі висновки зроблені на підставі того, що до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки від 18.04.1956 року оскільки на титульній сторінці трудової книжки ім'я та по-батькові заявниці на російській мові не відповідає ідентичним даним на російській мові згідно свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 від 28.06.1986 року, та період роботи згідно довідки №337 від 06.12.1993 року, оскільки ін'я та по батькові на російські мові не відповідає ідентичним даним на російській мові згідно того ж свідоцтва про шлюб.
Змістом спірних відносин є відповідність спірного рішення критеріям відповідності, передбачених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Вирішуючи даний спір суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Статтею 26 Закону № 1058-IV встановлені умови призначення пенсії за віком. За загальним правилом особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності відповідного стажу, визначеного у статті 26 Закону № 1058-IV, який у період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Судом встановлено, що на момент звернення позивачка досягла 95-річного віку.
Спірними періодами у цій справі є зарахування до страхового стажу позивачки періодів згідно з записами у трудовій книжці та у довідці №337 від 06.12.1993 року.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку№637).
Аналізуючи нормативно-правові акти України, які регулюють умови пенсійного забезпечення, суд наголошує, що норми Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальним по відношенню до Закону №1788-XII, мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Водночас, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (стаття 62 Закону №1788-XII).
При цьому суд звертає увагу на те, що положеннями Закону №1058 визначено, що підставою для призначення пенсії визначено виключно наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд враховує також те, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є, на переконання суду, виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.
Пунктом 2.2 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях", затвердженої Наказом Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162, що діяв до 29 липня 1993 року (надалі - Інструкція № 162) заповнення трудової книжки уперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.
Згідно з пунктом 2.3 Інструкції № 162 усі записи в трудовий книжці про приймання на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження й заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктом 2.10 Інструкції № 162 врегульовано, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по-батькові (повністю, без скорочень чи зміни імені та по-батькові на ініціали) та дата народження зазначаються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.
У відповідності до пункту 2.11 Інструкції № 162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник власним підписом завіряє правильність внесення відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, та після цього проставляється печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка.
Контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснюється в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 року № 656 "Про трудові книжки робітників і службовців" (п. 8.1. Інструкції № 162).
Так, відповідно до пункту 18 Постанови Міністрів СРСР від 06 вересня 1973 року № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" відповідальність за організацію робіт щодо ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, закладу, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, закладу, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну відповідальність, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Неналежне оформлення трудової книжки, не може бути підставою для виключення періодів роботи з трудового стажу позивача, які дають йому право на призначення/перерахунок пенсії, оскільки відповідальність за порядок ведення трудової книжки покладено безпосередньо на посадових осіб установи-роботодавця.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17 (реєстраційний номер у РСР 72366973).
Крім того, слід зазначити, що відповідачем без достатніх на те правових підстав при розгляді питання про призначення пенсії співставлялась інформація про підтвердження страхового стажу з інформацією, яка міститься у свідоцтві про шлюб НОМЕР_1 від 28.06.1986 року, яке не має жодного відношення до призначення пенсії.
Так, у матеріалах справи наявний паспорт російської федерації, виданий 19.06.2002 № НОМЕР_3 на ім'я " ОСОБА_2 ", посвідчення з аналогічним іменем, які відповідають прізвищу, імені та по-батькові, зазначеним у трудовій книжці від 18.04.1956 року та довідці №337 від 06.12.1993 року.
Відтак, матеріали справи не містять доказів того, що дані трудової книжки та згаданої довідки містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки, зокрема те що зазначене ім'я та по-батькові у свідоцтві про шлюб, не відповідає згаданим даним, не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи позивача до стажу роботи, що враховується при призначенні пенсії.
При цьому, аргументи відповідача не беруться судом до уваги, оскільки такі відмінні від мотивів спірного рішення.
За таких обставин, суд уважає, що спірне рішення не відповідає критерію правомірності, передбаченому п.1 ч.2 ст.2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Як наслідок, обгрунтованими є похідні вимоги про спонукання до вчинення дій.
За таких обставин, позов є обгрунтованим та підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають розподілу між сторонами, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 17.01.2025 року за №134650035708.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (адреса: м.Запоріжжя, проспект Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) призначити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». з 10.01.2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМартинюк Віталій Ярославович