Іменем України
20 серпня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1207/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Отрох Алли Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
10 червня 2025 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Отрох Алли Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, відповідно до якої позивач, з урахуванням уточнення просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, передбаченої статтею 162 Закону України "Про відпустки" та статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" за 2020-2025 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, передбаченої статтею 162 Закону України "Про відпустки" та статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" за 2020-2025 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 проходила службу в Головному управлінні Національної поліції в Київській області, куди переведена з Головного управління Національної поліції у Луганської області.
Позивач згідно з витягом із наказу Головного управління Національної поліції у Київській області від 04.04.2025 № 87 о/с звільнена зі служби в поліції за пунктом 2 (за станом здоров'я (через хворобу)) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
При звільненні з позивачем не було проведено повний розрахунок, а саме не нараховано та не виплачено грошову компенсацію невикористаної дні відпустки як учаснику бойових дій, передбачену статтею 162 Закону України "Про відпустки" та статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" за 2020-2025 роки.
На звернення адвоката Головне управління Національної поліції у Київській області листами від 05.05.2025 № 91294-2025 та 30.05.2025 № 1540/111/19-2025 повідомило, що ОСОБА_1 за період з 22.01.2021 по 07.04.2025 та за 2020 рік додаткові відпустки зі збереженням грошового забезпечення, як учаснику бойових дій, не використовувала.
Відповідачем надано відзив від 04.07.2025 на позовну заяву, відповідно до якого зазначено таке.
ОСОБА_1 проходила службу у Головному управління Національної поліції в Луганській області, після чого з 22.01.2021 - відповідно до наказу ГУНП в Луганській області від 05.01.2021 о/с переведена до Головного управління Національної поліції в Київській області.
Наказом ГУНП в Київській області від 05.02.2021 № 33 о/с з 22.01.2021 ОСОБА_1 , яка прибула з ГУНП в Луганській області, призначено на посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції ВП № 1 Бучанського РУП.
Тобто, до 22.01.2021 позивач проходила службу в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області.
В позовній заяві ОСОБА_1 просить зобов'язати ГУНП в Київській області нарахувати та виплатити їй грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2020-2025 роки.
З наведених вище обставин відповідач вважає, що позовна вимога щодо виплати грошової компенсації за додаткову відпустку за 2020 рік має бути пред'явлена до Головного управління Національної поліції в Луганській області.
Щодо грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій зазначив, що соціальний захист поліцейських регламентується розділом ІХ Закону № 580.
Статтею 92 Закону № 580 передбачено, що поліцейським надаються щорічні оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки».
Відпустка учаснику бойових дій із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік передбачена ст. 16 -2 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504), статтею 77 -2 КЗпП та пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-ХІІ, та надається як пільга.
Додаткова відпустка учаснику бойових дій не належить до щорічних відпусток. Норми Закону «Про відпустки», передбачені для щорічних відпусток, на неї не поширюються. Додаткова відпустка учаснику бойових дій надається у календарному році, а не за робочий рік, тобто незалежно від стажу роботи. Оплата такої відпустки здійснюється за рахунок підприємства (організації), а для її отримання статус працівника має бути підтверджений відповідним посвідченням УБД.
ОСОБА_1 своєю пільгою на отримання відпустки як учаснику бойових дій за 2020-2025 роки не скористалась.
Компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій передбачена лише для військовослужбовців спеціальним законом, а саме абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до пункту 1 статті 59 Закону № 580 служба в поліції є державною службою особливого характеру.
Таким чином, для поліцейських законодавством не передбачено можливості заміни додаткової відпустки як учаснику бойових дій грошовою компенсацією.
Законом України від 06.09.2023 № 3379-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту військовослужбовців, поліцейських та деяких інших осіб», частину 10 статті 93 Закону № 580-VIII викладено в новій редакції, тобто спеціальним законом повністю врегульовано питання щодо видів основних та додаткових відпусток, які компенсуються при звільненні, а отже підстави для субсидіарного застосування інших законів з цього приводу відсутні.
Крім того, навіть загальним законом, а саме статтею 24 Закону України «Про відпустки» компенсація за відпустки УБД також не передбачена. Відповідач вважає помилковим ототожнення різних за статусом суб'єктів (поліцейських та військовослужбовців).
Відповідно на поліцейських поширюються положення спеціального Закону № 580, які у свою чергу є повністю тотожними положенням Закону «Про відпустки», якими передбачена виплата компенсації виключно за невикористані 1) щорічні основні та додаткові оплачувані відпустки поліцейського, а також 2) щорічні додаткові відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Іншого ані спеціальним Законом № 580, ані загальним Законом «Про відпустки» не передбачено.
Враховуючи внесені у 2023 році до спеціального Закону № 580 зміни, якими повністю врегулювано правовідносини щодо виплати компенсації поліцейським за невикористані відпустки при звільненні зі служби в поліції та нівельовано існуючу судово практику Верховного Суду як таку, що ухвалена за іншого правового регулювання.
Таким чином, на думку представника відповідача, підстави для нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за вказаний період, як учаснику бойових дій при звільненні, відсутні.
Ухвалою суду від 16.06.2025 позовну заяву адвоката Отрох Алли Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, залишено без руху.
Ухвалою суду від 23.06.2025 відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 20.08.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника Головного управління Національної поліції в Київській області про залучення другого відповідача у справі.
Дослідивши матеріали судової справи у змішаній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 11.12.2020, з 07.08.1999 по 06.11.2015 проходила службу в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015 по 07.04.2025 - в Національній поліції України.
Позивач прийнята на службу в поліцію наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 07.11.2015 No 8 o/c, згідно з довідкою № 79015-2025 від 02.07.2025 Головного управління Національної поліції в Київській області.
ОСОБА_1 проходила службу у Головному управління Національної поліції в Луганській області, після чого з 22.01.2021 відповідно до наказу ГУНП в Луганській області від 05.01.2021 о/с переведена до Головного управління Національної поліції в Київській області, для подальшого проходження служби за ст. 65, п. п. 8, 9 Закону України «Про Національну поліцію».
Наказом ГУНП в Київській області від 05.02.2021 № 33 о/с з 22.01.2021 ОСОБА_1 , яка прибула з ГУНП в Луганській області, призначено на посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції ВП № 1 Бучанського РУП.
Згідно з витягом із наказу Головного управління національної поліції в Київській області від 04.04.2025 № 87 о/с відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 (за станом здоров'я (через хворобу)) частини 1 статті 77 капітана поліції ОСОБА_1 , дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції № 1 Бучанського районного управління поліції, 07 квітня 2025 року, із встановленням премії за квітень 2025 року у розмірі 234,966 відсотка та виплатою грошової компенсацію за невикористані щорічні відпустки:
кількість днів невикористаної щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2021 рік - 03; кількість днів додаткової оплачуваної відпустки як жінці, яка працює має двох або більше дітей віком до 15 років, за 2021 рік - 10; кількість днів невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік - 20; кількість днів невикористаної щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2022 рік - 15; кількість днів додаткової оплачуваної відпустки як жінці, яка працює має двох або більше дітей віком до 15 років, за 2022 рік - 10; кількість днів невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2023 рік - 02; кількість днів невикористаної щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2023 рік - 01; кількість днів додаткової оплачуваної відпустки як жінці, яка працює має двох або більше дітей віком до 15 років, за 2023 рік - 10; кількість днів невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2024 рік - 16; кількість днів невикористаної щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2024 рік - 15; кількість днів невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2025 рік - 08.
Станом на день звільнення вислуга років для виплати надбавки за стаж служби складає 25 років 08 місяців 01 день; стаж служби для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції - 25 років 08 місяців 01 день; вислуга років на пільгових умовах - 01 рік 00 місяців 00 днів; усього вислуги років - 26 років 08 місяців 01 день.
Згідно з довідкою ГУНП в Київській області № 91294-2025 від 05.05.2025 позивач з 22.01.2021 по 07.04.2025 проходила службу в Головному управлінні Національної поліції в Київській області та згідно обліків управління кадрового забезпечення, за вказаний період, додаткові відпустки зі збереженням грошового забезпечення, як учаснику бойових дій, не використовувала.
Відповідно до довідки ГУПН в Луганській області від 30.05.2025 № 1540/111/19/01-2025 ОСОБА_1 за період проходження служби в ГУНП в Луганській області додаткову відпустку зі збереженням грошового забезпечення, як учаснику бойових дій за 2020 рік у кількості 14 днів та додаткову відпустку зі збереженням грошового забезпечення, як учаснику бойових дій за 2021 рік у кількості 14 днів, не використовувала.
Отже, за період з 2020 по 2025 роки проходження служби в Національній поліції України, позивач додаткову відпустку зі збереженням грошового забезпечення, як учасник бойових дій у кількості 14 днів за кожен рік, не використовувала.
Головним управлінням національної поліції в Київській області при звільненні позивача не було нараховано та виплачено грошову компенсацію невикористаної відпустки як учаснику бойових дій, передбачену статтею 162 Закону України "Про відпустки" та статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" за 2020-2025 роки, у зв'язку з чим позивач звернулась до суду.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Закон України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі Закон № 504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Згідно зі статтею 4 Закону № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); відпустка при народженні дитини (стаття 19-1 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
Статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР визначено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону № 504/96-ВР).
Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 Кодексу законів про працю України.
Статтею 5 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII), що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Згідно з пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-XII учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі Закон № 580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до абзацу першого частини першої, частини третьої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції (стаття 60 Закону № 580-VIII).
Згідно з частинами першою та другою статті 92 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону № 580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість щорічної відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Відповідно до частин восьмої, дев'ятої, десятої та одинадцятої статті 93 Закону № 580-VIII поліцейським, які захворіли під час щорічної відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції за власним бажанням, за віком, за станом здоров'я (через хворобу) або у зв'язку зі скороченням штатів чи проведенням організаційних заходів, у році звільнення, за їх бажанням, надається щорічна основна відпустка з наступним звільненням, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення.
Датою звільнення поліцейського в цьому разі є останній день відпустки. При звільненні поліцейського зі служби в поліції проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини щорічної відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. У разі загибелі (смерті) поліцейського таке відрахування не проводиться. Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. У разі загибелі (смерті) поліцейського грошова компенсація за всі невикористані ним дні відпусток, передбачених абзацами другим і третім цієї частини, виплачується членам його сім'ї, зазначеним в абзаці третьому частини шостої статті 94 цього Закону, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а в разі їх відсутності такі кошти входять до складу спадщини. Відкликання поліцейського із щорічної відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із щорічної відпустки здійснюється за письмовим наказом керівника відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Частинами першою та другою статті 94 Закону № 580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Положення Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260), визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання).
Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами сьомим-десятим пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи. Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. У випадках припинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 8 розділу I цих Порядку та умов, і призупинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 7 цього розділу, виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день припинення (призупинення), крім премії.
Суд звертає увагу, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Водночас, зазначені вище норми фактично встановлюють право поліцейського, який є учасником бойових дій, на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів кожного року.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
З огляду на відсутність правового врегулювання положеннями Закону № 580-VIII і Порядку № 260 питання компенсації поліцейським невикористаної відпустки як учаснику бойових дій, суд дійшов висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону № 504/96-ВР.
Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону № 504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Вказані норми в сукупності свідчать про те, що у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ними дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та статтею 12 Закону № 3551-XII.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19, який відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для врахування при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Суд зауважує, що у справі, що розглядається, положення Закону № 3551-XII не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 200/13837/19-а та від 11 листопада 2021 року у справі № 200/1175/20-а.
Твердження відповідача про те, що внаслідок зміни правового регулювання спірних правовідносин через внесення змін до частини десятої статті 93 Закону № 580-VIII та її викладення в іншій редакції, застосуванню підлягають виключно положення цього Закону як спеціального, якими не визначено право поліцейських на отримання грошової компенсації за невикористані ними дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій, то суд відхиляє як безпідставні, з огляду на таке.
Редакція частини десятої статті 93 Закону № 580-VIII, яка діяла до 05 жовтня 2023 року, також не визначала права поліцейських учасників бойових дій на отримання грошової компенсації за невикористані ними дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій. Разом з цим Верховний Суд у вище наведених постановах таке право поліцейських підтвердив і у подальшому від своєї правової позиції не відступав.
Відтак зміна редакції частини десятої статті 93 Закону № 580-VIII, якою знову ж таки не врегульовано спірне питання, жодним чином не нівелює правові висновки Верховного Суду щодо права поліцейських на отримання такої грошової компенсації.
Вищеописаними матеріалами справи підтверджено, що позивач під час проходження служби в Національній поліції України не використала додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових за 2020 рік 14 діб, за 2021 рік 14 діб, за 2022 рік 14 діб, за 2023 рік 14 діб, за 2024 рік 14 діб, за 2025 рік 14 діб, а всього 84 доби, тому при звільненні зі служби в поліції мала право на отримання грошової компенсації за такі дні невикористаної нею відпустки.
Проте відповідач всупереч вище наведених правових норм не визначив у наказі про звільнення зі служби в поліції виплату позивачу грошової компенсації за дні невикористаної нею додаткової відпустки як учаснику бойових дій та не виплатив позивачу грошову компенсацію за таку відпустку, чим допустив протиправну бездіяльність.
При цьому суд вважає, що відсутність в наказі про звільнення зі служби в поліції, інформації про виплату компенсації за невикористані позивачем у 2020-2025 роках дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, не звільняє відповідача від обов'язку нарахувати та виплатити позивачці таку грошову компенсацію.
Доводи представника відповідача про те, що позовна вимога щодо виплати грошової компенсації за додаткову відпустку за 2020 рік має бути пред'явлена до Головного управління Національної поліції в Луганській області, суд вважає незмістовними з огляду на те, що компенсація за додаткову відпустку, як учаснику бойових дій виплачується у випадку звільнення особи.
Матеріалами справи підтверджено, що звільнення позивача відбулося безпосередньо з Головного управління національної поліції в Київській області відповідно до наказу від 04.04.2025 № 87 о/с.
Таким чином, саме ГУНП в Київській області має бути здійснено нарахування та виплата ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020 - 2025 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби 07 квітня 2020 року.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивачка згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнена.
Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов адвоката Отрох Алли Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Київській області (01601, місто Київ, вул. Володимирська, будинок 15, ЄДРПОУ 40108616) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити.
Визнати противоправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020 - 2025 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби 07 квітня 2020 року.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020 - 2025 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби 07 квітня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.Є. Петросян