про відмову в забезпеченні позову
20 серпня 2025 року 320/6693/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Вісьтак М.Я., розглянувши клопотання сторони позивача про заміну відповідача за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування висновку,
Родченко Валентин Вікторович (представник ОСОБА_2 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати висновок Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо придатності ОСОБА_1 до військової служби у Збройних Силах України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 10.02.2025 справу передано для розгляду судді Шевченко А.В.
Попередньо під час вирішення питання про відкриття провадження було встановлено недоліки позовної заяви, у зв'язку з чим ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою суду від 31.03.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
10.07.2025 головуючою суддею Шевченко А.В. подано до суду заяву про самовідвід, ухвалою від 10.07.2025 заяву про самовідвід судді Шевченко А.В. в адміністративній справі № 320/6693/25 задоволено.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2025 вказану справу передано на розгляд судді Вісьтак М.Я.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 року прийнято до провадження вказану справу. Розгляд справи постановлено проводити одноособово суддею Вісьтак М. Я., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
13.08.2025 позивач через систему "Електронний суд" подав до суду заяву про забезпечення позову, із змісту якої вбачається, що останній просить суд (орфографія та стилістика автора збережені):
Заборонити суб'єктам владних повноважень, уповноваженим на проведення мобілізаційних заходів, зокрема: - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; - ІНФОРМАЦІЯ_4 ; - ІНФОРМАЦІЯ_5 ; - органам Міністерства внутрішніх справ України та всім підпорядкованим їм підрозділам, вчиняти будь-які дії, пов'язані з призовом, мобілізацією або направленням на військову службу Позивача - ОСОБА_3 , до набрання рішенням суду у справі №320/6693/25 законної сили.
Вказану заяву про вжиття заходів забезпечення позову зареєстровано у КП "Діловодство спеціалізованого суду" 20.08.2025 року та того ж дня передано судді Вісьтак М. Я. для розгляду.
Вирішуючи питання щодо дотримання заявником вимог Кодексу адміністративного судочинства України стосовно змісту та форми заяви про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Частина 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Статтею 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено зміст і форму заяви про забезпечення позову.
Відповідно до частин 1, 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено шляхом: зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 152 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити:
1) найменування суду;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Приписами пунктів 2, 3 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 640/6315/19.
У справі "Беєлер проти Італії" Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Крім того, у рішенні від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав" проти України" Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати "справедливий баланс" між інтересами особи і суспільства.
Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 29 листопада 2022 року у справі № 640/17821/21, від 06 грудня 2022 року у справі № 140/8745/21.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_6 офіційно підтвердив відсутність у ІНФОРМАЦІЯ_7 даних про проходження Позивачем військово-лікарської комісії, відсутність відомостей у ЄДРПВР «Оберіг» та відсутність особової справи; попри це, позивачу була видана повістка для призову за мобілізацією.
Відтак, на думку позивача існує реальна загроза вчинення щодо позивача примусових мобілізаційних дій до завершення судового розгляду, так як такі дії можуть унеможливити виконання майбутнього рішення суду, якщо воно буде прийняте на користь позивача.
Тому на думку позивача невжиття заходів забезпечення позову унеможливлює ефективний захист його прав.
Суд, враховуючи наведені доводи позивача про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, зазначає наступне.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, суд перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
На момент подання заяви до матеріалів справи не додано жодного підтвердження факту існування рішення ІНФОРМАЦІЯ_8 , яке б прямо вказувало на спроби останнього здійснити мобілізацію позивача.
Водночас рішення суду по суті спору ще не ухвалено.
Поряд з вказаним, заявлений позивачем спосіб забезпечення позову фактично вирішує спір по суті, що суперечить завданням інституту забезпечення позову. Заборона вчиняти дії щодо мобілізації до ухвалення рішення суду без наявності очевидного факту існування наявного ризику протиправної мобілізації (без встановлення явних ознак протиправності його рішень чи дій) є втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень.
Можлива шкода, на яку посилається позивач, сама по собі не є беззаперечним підтвердженням настання тяжких або невідворотних наслідків. Наведене обґрунтування потребує з'ясування всіх обставин у межах розгляду справи по суті з дослідженням доказів та оцінкою позицій сторін.
Із матеріалів справи не вбачається, що існує реальна та підтверджена загроза заподіяння шкоди правам або інтересам позивача. Відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або захист прав позивача.
Окремо суд звертає увагу позивача на той факт, що позиція Верховного Суду щодо незворотності незаконної мобілізації не розповсюджується автоматично на усі справи, де оскаржується процедура призову за мобілізацією. Про це зазначав, зокрема, П'ятий апеляційний адміністративний суд, розглянувши справу 400/11496/24. В цій справі апеляційний суд підтвердив рішення суд першої інстанції, який визнав протиправним та скасував наказ начальника ТЦК про призов заброньованого чоловіка, і зобовязав військову частину виключити його зі списків особового складу.
Відтак, у випадку незабезпечення позовної заяви суд не вбачає підстав вважати про можливість настання невідворотних наслідків для позивача.
Крім того, суд не вбачає явної протиправності в діях/бездіяльності відповідача та оскаржуваному висновку ВЛК, що є предметом розгляду в даній справі, не вдаючись до ретельного дослідження відповідних доказів та матеріалів.
Таким чином, суд не вбачає достатніх та належних підстав для забезпечення позову саме у запропонований позивачем спосіб. Не доведено, що без вжиття таких заходів захист прав стане неможливим або потребуватиме значних витрат чи зусиль для їх поновлення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, з огляду на положення пункту 3 частини 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні обставини для вжиття заходів забезпечення позову, тому подана заява є такою, що не підлягає задоволенню.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлений спосіб забезпечення позову не ґрунтується на наявних у справі фактах; спрямований на майбутнє; фактично вирішує спір по суті; суперечить цілям та завданням забезпечення позову, визначеним законом.
У зв'язку з наведеним, у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150-157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування висновку - відмовити.
Роз'яснити позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Роз'яснити позивачу, що останній не позбавлений можливості звернутися із заявою про забезпечення позову після відкриття провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Вісьтак М.Я.