20 серпня 2025 року справа №320/2502/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Вісьтак М.Я., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 14.10.2024 № 262940020062 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV;
- зобов'язати відповідача призначити позивачу з 07.10.2024 пенсію за віком та зарахувати до страхового стажу всі періоди роботи з 26.07.1982 по 07.10.2024 відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 ; період навчання з 01.09.1979 по 29.06.1982 відповідно до Диплому НОМЕР_2 ; період догляду за дитиною до трьох років відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулася до ГУ ПФУ в м.Києві за призначення пенсії за віком, проте рішенням відповідача їй відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Відповідач не врахував до страхового стажу всі періоди роботи згідно з записами трудової книжки, також не враховано період догляду за дитиноюдо трьох років і період навчання згідно з дипломом позивача.
З наведених підстав позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 20.01.2025 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін, витребувано матеріали пенсійної справи позивача.
Відповідач 07.02.2025 надав суду відповідні матеріали.
Крім того, Головне управління ПФУ в м. Києві, 21.03.2025 надало до суду відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що при вирішенні питання про призначення позивачці пенсії за віком установлено, що позивачка має недостатній страховий стаж для призначення пенсії.
Зокрема, зазначає, що відповідно до наданих до заяви документів про стаж (ідентифікаційний номер, трудова книжка, диплом, свідоцтва про народження дітей, довідка про стаж) та згідно даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування загальний страховий стаж позивача складає 23 роки 10 місяців 4 дні, що недостатньо для призначення пенсії.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , позивач, звернулася до відповідача (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16), щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням № 262940020062 від 14.10.2024, відповідачем було відмовлено у призначенні пенсії за віком. Свою відмову Відповідач, аргументував тим, що до страхового стажу не зараховані усі періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , навчання згідно диплому від 29.06.1982 НОМЕР_6 та період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_3, оскільки зазначене прізвище в наданих документах та в свідоцтві про шлюб НОМЕР_7 " ОСОБА_2 " не відповідає паспортним даним заявниці " ОСОБА_3 ".
Копії відповідних документів, а саме диплому від 29.06.1982 НОМЕР_6 , свідоцтва про шлюб НОМЕР_7 та трудової книжки НОМЕР_1 додано позивачем до позовної заяви.
Позивач також зазначає, що під час подачі заяви на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», нею було подано експертний висновок Українського бюро лінгвістичних експертиз від 04.03.2020 № 056/589-m-2, копію якого також додано до матеріалів справи.
Зі змісту експертного висновку Українського бюро лінгвістичних експертиз від 04.03.2020 № 056/589-m-2 вбачається, що записи в документах позивача, а саме стосовно прізвища позивачки " ОСОБА_3 / ОСОБА_2 " (укр. та рос. мовою відповідно), а також стосовно її чоловіка ( ОСОБА_4 ) вказують на одне і те ж прізвище, попри розбіжності в написанні у відповідних документах.
Не погоджуючись із діями відповідача про відмову у призначенні пенсії, позивачка звернулася до суду із цим позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058).
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;
55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;
56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;
56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;
57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;
57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;
58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;
58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;
59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;
59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;
60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема:
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу, зокрема:
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Згідно з приписами ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки аби відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Відповідно до п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Згідно з п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, надання інших документів, окрім трудової книжки, для підтвердження трудового стажу з метою призначення пенсії здійснюється виключно у випадку, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Постановою Держкомтруда СРСР 20.06.1974 №162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі - Інструкція №162), яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (заповнення трудової книжки відбулося у 1982 році.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Згідно з абзацами 2, 3 пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Абзацом 1 пункту 2.10 Інструкції №162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Згідно з пунктом 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічні вимоги закріплені в Інструкції №58 (Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затверджена наказом Міністерства праці Nє 58 від 29.07.1993.
Відповідно до п.2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць - двозначними).
Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993" Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
З огляду на зміст трудової книжки позивача, всі записи трудової книжки НОМЕР_1 містять посилання на Накази про прийняття на роботу та звільнення, що відповідає п. 2.4 Інструкції.
Зміст викладених норм свідчить про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Отже, всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.
Судом встановлено, що рішення про відмову у призначенні пенсії № 262940020062 від 14.10.2024 прийняте з огляду на те, що відповідно наданих до заяви документів про стаж (ідентифікаційний номер, трудова книжка, диплом, свідоцтва про народження дітей, довідка про стаж) та згідно даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування загальний страховий стаж позивача складає 23 роки 10 місяців 4 дні, що недостатньо для призначення пенсії.
Зокрема, не враховано до стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , навчання згідно диплому від 29.06.1982 НОМЕР_6 та період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_3, оскільки зазначене прізвище в наданих документах та свідоцтві про шлюб НОМЕР_7 " ОСОБА_2 " не відповідає паспортним даним заявниці " ОСОБА_5 ". Не враховано до стажу період догляду за дитиною до трьох років ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), оскільки відсутній документ про зміну прізвища або інша інформація, що підтверджує факт догляду непрацюючої матері за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку.
Таке ж пояснення неврахування спірних періодів та відповідно прийняття оскаржуваного рішення міститься у відзиві на позовну заяву.
Таким чином, позивачка, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.
Наведене також узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому, працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки. Натомість, відповідач не врахував, що не усі недоліки записів (заповнення) у трудовій книжці можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Тобто, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Фактично, відповідач посилається на формальність при написанні прізвища позивачки в різних документів, крім того ним не надано жодної оцінки наданому позивачем експертного висновку, з огляду на який можна дійти обгрунтованого висновку, що прізвища ОСОБА_3 / ОСОБА_5 об'єктивно вказують на одну й ту ж особу - на позивача, прізвище позивачем не змінювалося, натомість, є неузгодженість у написанні одного й того ж прізвища через застосування етимологічного принципу при записі прізвищ різними мовами, в даному випадку - українською та російською.
Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду в м. Києві протиправно не зарахувало періоди роботи позивачки, а саме: з 26.07.1982 по 07.10.2024 відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 до її страхового стажу.
Щодо відмови відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період догляду за дитиною до 3-х річного віку, суд зазначає таке.
Відповідно до 4.4 ст.24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також:
а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;
д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;
ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
За змістом ст.181 Кодексу законів про працю України, що узгоджується з положеннями ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку зараховується як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу за спеціальністю.
Отже, до загального стажу, що дає право на пенсію за віком, зараховується час догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.
Пунктом 11 Порядку №637 визначено, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.
Відтак, що вказана норма не передбачає наявність у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта для врахування періоду догляду за такою дитиною до страхового стажу особи, а тому таке твердження відповідача є необґрунтованим та безпідставним.
Таким чином, надаючи відповідачу трудову книжку та свідоцтво про народження дитини від 24.08.1984 серії НОМЕР_8 , де прізвище позивача вказано як " ОСОБА_3 ", позивачка надала всі необхідні документи, передбачені Пунктом 11 Порядку №637, для зарахування означеного періоду догляду за дитиною до її загального страхового стажу.
При цьому, отримання інших відомостей та інформації такий Порядок покладає на орган Пенсійного фонду. Адже доступ до інформація із системи персоніфікованого обліку наявний у Пенсійного фонду України, а відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримуються в порядку взаємного обміну інформацією саме органом Пенсійного фонду з таким реєстром.
Отже, відмова відповідача у зарахуванні періоду догляду за дитиною до 3-х річного віку є протиправною.
Щодо відмови відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоду навчання, суд зазначає таке.
Відповідно до диплому серії НОМЕР_6 позивачка ( ОСОБА_7 ) в 1979 році вступила до Львівського фінансового технікуму та закінчила його в 1982 році.
Проте, відповідач відмовляє позивачу у зарахуванні періодів навчання, оскільки період, знову ж таки, не співпадає прізвище позивачки ( ОСОБА_3 ) та зазначене прізвище у дипломі ( ОСОБА_8 ).
З цього приводу суд зазначає, що позивачем додано копію власного свідоцтва про народження серії НОМЕР_9 , яке підтверджує, що дівочим прізвищем позивачки є саме " ОСОБА_8 ", у свою чергу, відповідно до доданого свідоцтва про шлюб НОМЕР_10 , позивачка уклала шлюб з ОСОБА_9 27 серпня 2983 року та відповідно змінила прізвище на прізвище чоловіка.
За приписами ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом «д» статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Суд наголошує, що відповідно до Порядку № 637 основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами.
Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Відтак, як встановив суд, позивачка мала право на врахування відповідних спірних періодів до страхового стажу, а відтак, відповідала вимогам законодавства, дотримання яких надає їй право на призначення пенсії за віком згідно з Законом №1058-ІV, станом на час звернення до пенсійного органу. При цьому порушене право позивачки полягає у прийнятті суб'єктом владних повноважень рішень про відмову призначити пенсію за наявності законодавчо визначених підстав.
Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
З огляду на наведені обставини, суд вважає, що наявні усі підстави, щоб визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 14.10.2024 № 262940020062 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV.
Належним способом захисту прав позивача в даному випадку буде зобов'язання відповідача призначити позивачу з 07.10.2024 пенсію за віком та зарахувати до страхового стажу всі періоди роботи з 26.07.1982 по 07.10.2024 відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 ; період навчання з 01.09.1979 по 29.06.1982 відповідно до Диплому НОМЕР_2 ; період догляду за дитиною до трьох років відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .
Відтак, позов підлягає повному задоволенню.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення з даним позовом до суду, позивач сплатив 2422,40 грн. судового збору, відтак ці кошти підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255, 291 КАС України, суд,-
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 14.10.2024 № 262940020062 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 42098368; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) з 07.10.2024 пенсію за віком та зарахувати до страхового стажу всі періоди роботи з 26.07.1982 по 07.10.2024 відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 ; період навчання з 01.09.1979 по 29.06.1982 відповідно до Диплому НОМЕР_2 ; період догляду за дитиною до трьох років відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 42098368; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.