19 серпня 2025 року Справа № 280/6474/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Запорізького апеляційного суду
до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
третя особа ОСОБА_1
про визнання протиправними дій та скасування постанов, -
Запорізький апеляційний суд звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа ОСОБА_1 , в якому просить:
визнати протиправними дії відповідача щодо стягнення з позивача виконавчого збору та щодо стягнення мінімального розміру витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні ВП № 78644674 з виконання виконавчого листа № 280/5531/24, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом 08 липня 2025 року;
скасувати постанови головного державного виконавця Мурихіна С.В., винесені 18 липня 2025 року у виконавчому провадженні №78644674, а саме: про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 32000,00 грн та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 266,25 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Запорізьким окружним адміністративним судом на виконання рішення суду у справі № 280/5531/24 видано виконавчий лист 08.07.2025 в межах зобов'язання Запорізьким апеляційним судом здійснити нарахування та виплату належної ОСОБА_1 , суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, сум компенсації за невикористані дні відпусток та вихідної допомоги. Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіним С.В., від 18.07.2025 ВП № 78644674 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа № 280/5531/24 та постанови про стягнення виконавчого збору з боржника у розмірі 32000,00 грн, мінімального розміру витрат виконавчого провадження у розмірі 266,25 грн. Позивач зауважує, що за положеннями п. 3 ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Разом з тим, державний виконавець не врахував вказані вимоги Закону та законодавчо визначений порядок виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів. Позивач наголошує, що виконання рішення суду не може ставитись у залежність лише від волі та/або бажання боржника щодо такого виконання, а й повинно бути оцінено виконавчою службою на предмет наявності об'єктивних можливостей та відповідного законодавчого регулювання такого виконання. З наведених підстав позивач вважає постанови головного державного виконавця про стягнення виконавчого збору та про мінімальний розмір витрат виконавчого провадження у межах виконавчого провадження ВП № 78644674 протиправними та такими, що мають бути скасовані.
Ухвалою від 30.07.2025 суд відкрив провадження у цій адміністративній справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, з урахуванням особливостей, встановлених ст. 287 КАС України, та призначив судове засідання на 12 серпня 2025 року о 12:00 годині.
06.08.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 39337), у якому відповідач зазначає, що ним не встановлено наявності обставин, вичерпний перелік яких зазначено у ч.5 ст. 27 Закону № 1404-VIII, які б звільняли позивача від стягнення виконавчого збору. Тому, державний виконавець був зобов'язаний одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження винести постанову про стягнення виконавчого збору. Щодо вимог у частині скасування постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження №78644674, то приписами Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, чітко визначений обов'язок державного виконавця виносити постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Відповідач зазначає, що рішення суду у справі №280/5531/24 має зобов'язальний характер, та не стосується стягнення з суб'єкта владних повноважень конкретної суми коштів. Відтак відповідач вважає, що державним виконавцем вчинено всі дії відповідно до Закону №1404-VIIІ, та Інструкції №512/5 тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, до суду звернувся з клопотанням (вх. № 38729) про розгляд справи за відсутності представника Запорізького апеляційного суду.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, до суду звернувся із заявою (вх. № 40572) про розгляд справи за її відсутності в порядку письмового провадження. Проти позову заперечила в повному обсязі.
Третя особа ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином. До суду надіслала відзив (вх. № 40458 від 12.08.2025), в якому просить позовні вимоги Запорізького апеляційного суду до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та скасування постанови залишити без задоволення.
Відповідно до частини 3 статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Таким чином, суд визнав за доцільне надалі вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.08.2024 у справі №280/5531/24 (в редакції ухвали суду від 24.10.2024 про виправлення описки) позовні вимоги ОСОБА_1 до Запорізького апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено в повному обсязі.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.05.2025 апеляційну скаргу Запорізького апеляційного суду задоволено частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.08.2024 у справі №280/5531/24 скасовано в частині задоволення позовних вимог, пред'явлених за період з 20.07.2022 по 29.02.2024, ухвалено нове рішення в цій частині про залишення позовних вимог без розгляду. В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.08.2024 у справі №280/5531/24 залишено без змін.
08.07.2025 Запорізьким окружним адміністративним судом видано виконавчі листи у справі.
Так, на виконанні Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження ВП №78644674 з виконання виконавчого листа №280/5531/24, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом 08.07.2025 про зобов'язання Запорізький апеляційний суд здійснити нарахування та виплату належної ОСОБА_1 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, сум компенсації за невикористані дні відпусток та вихідної допомоги за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.12.2023 та з 01.01.2024 по 29.02.2024 з включенням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2270,00 грн, у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684,00 грн, у 2024 році - 3028,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. від 18.07.2025 відкрито виконавче провадження ВП № 78644674 з примусового виконання виконавчого листа №280/5531/24 та постанови про стягнення виконавчого збору з боржника у розмірі 32000,00 грн, мінімального розміру витрат виконавчого провадження у розмірі 266,25 грн, та надано боржнику строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. від 18.07.2025 ВП № 78644674 стягнуто з боржника (Запорізький апеляційний суд) виконавчий збір у розмірі 32000,00 грн.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. від 18.07.2025 ВП № 78644674 стягнуто з боржника (Запорізький апеляційний суд) витрати виконавчого провадження у розмірі 266,25 грн.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо стягнення виконавчого збору та мінімального розміру витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні, позивач звернувся з цим позовом до суду.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Також примусовому виконанню підлягають постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди (пункт 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII).
Згідно з частиною п'ятою статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до частин першої-третьої статті 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Таким чином, виконавчий збір стягується за примусове виконання рішення суду, початком якого є відкриття виконавчого провадження у справі.
При цьому виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов'язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру. Отже, стягнення виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця.
Разом із тим, згідно пунктом 3 частини п'ятої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Так, гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), та особливості їх виконання встановлює Закон України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901-VI).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
За частиною першою статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Пунктом 8 частини першої статті 7 Бюджетного кодексу України визначено принцип цільового використання бюджетних коштів, відповідно до якого бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.
Суд зазначає, що в Україні запроваджена і діє бюджетна програма КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», метою якої є виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів, а завданням цієї програми є виплата заборгованості за рішеннями судів, винесеними на користь суддів та працівників апаратів судів. Розпорядником (виконавцем) за такою бюджетною програмою є Державна судова адміністрація України.
Як встановлено судом, позивачем у цій справі та боржником у виконавчому провадженні ВП № 78644674, є Запорізький апеляційний суд, який за організаційно-правовою формою є державним органом влади, фінансування якого здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з частиною першою статті 148 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
Суд враховує, що наказом Державної судової адміністрації України від 11.02.2025 №53 затверджено, зокрема, паспорт бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду (КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів») на 2025 рік (перегляд доступний за посиланням: https://dsa.court.gov.ua/dsa/pokazniki-diyalnosti/budget_programi_19/). Підставою для виконання вказаної бюджетної програми зазначено, у тому числі, Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Таким чином, виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.08.2024 у справі №280/5531/24 щодо зобов'язання вчинити певні дії щодо майна (коштів), боржником у якому є державний орган, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та за окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду в порядку, встановленому Законом №4901-VI.
З урахуванням встановлених обставин виконавчий збір на підставі пункту 3 частини п'ятої статті 27 Закону №1404-VІІІ у такому виконавчому провадженні з боржника не стягується, у зв'язку з чим постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В., від 18.07.2025 ВП № 78644674 про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн є протиправною та підлягає скасуванню.
При цьому обраний позивачем спосіб захисту прав позивача у частині визнання протиправними дій відповідача щодо стягнення з позивача виконавчого збору охоплюється обраним судом способом захисту, а саме визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору.
Щодо постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 18.07.2025 ВП №78644674 суд зазначає наступне.
Статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Пунктом 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція №512/5), визначено, що витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Отже, як приписами статей 27 та 42 Закону України «Про виконавче провадження», так і положеннями Інструкції №512/5 чітко визначено обов'язок державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення витрат виконавчого провадження при надходженні виконавчого документа державному виконавцю одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору.
Відтак стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання та при цьому, суд зауважує вкотре, до такі дії мають бути вчинені державним виконавцем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.
Як наслідок, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження є аналогічно безумовною дією виконавця та за наслідками вчинених дій в ході виконавчого провадження, забезпечення організації таких дій із визначенням розміру та виду витрат виконавчого провадження згідно нормативно-правових актів Міністерства юстиції України.
Суд зазначає, що у межах спірних правовідносин постанова головного державного виконавця про відкриття виконавчого провадження по ВП №78644674 не оскаржувалась, юридичної сили не припиняла до настання моменту закінчення виконавчого провадження, у ході цього виконавчого провадження державним виконавцем приймались рішення з приводу ходу виконавчого провадження.
З оскаржуваної постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 18.07.2025 ВП №78644674 встановлено, що державним виконавцем визначені витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, із відповідним розрахунком на загальну суму 266,25 грн. Позивач не оскаржує розрахункової правильності розміру обчислених суб'єктом владних повноважень у вказаній постанові витрат виконавчого провадження.
Разом з тим, ініційований позивачем спір у цій частині стосується виключно питання його права проводити оплату витрат виконавчого провадження з огляду на положення частини третьої статті 42 Закону №1404-VIII, яка визначає порядок здійснення органами державної виконавчої служби витрат виконавчого провадження за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження (авансового внеску стягувача та стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження), проте не звільняє боржника від сплати ним витрат виконавчого провадження, а тому суд не приймає посилання позивача на вказану норму як на підставу скасування оскаржуваної постанови.
Інших доводів та правових підстав для визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 18.07.2025 ВП №78644674 позивачем не наведено.
З огляду на викладене, вказана постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню.
Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки жодного правового значення для правильного вирішення справи не мають.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору в межах виконавчого провадження ВП № 78644674, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина першої статті 143 КАС України).
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь Запорізького апеляційного суду документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2402,29 грн за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 271, 287, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов Запорізького апеляційного суду (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.162, код ЄДРПОУ 42263611) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд.13, код ЄДРПОУ 00015622), третя особа ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та скасування постанов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича від 18.07.2025 ВП №78644674 про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь Запорізького апеляційного суду судовий збір у розмірі 2402,29 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак