19 серпня 2025 року Справа № 280/5164/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10; код ЄДРПОУ 00032684) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач, МВС України), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо прийняття рішення про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у відповідності до Порядку та Умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 у зв'язку із встановленням позивачу 2-ї групи інвалідності, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 2-ї групи інвалідності, у відповідності до Порядку та Умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є пенсіонером Міністерства внутрішніх справ України. 31.05.2005 позивача звільнено із займаної посади за ст. 64 п. “б» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через хворобу). 28.04.2022 позивачу було встановлено 2 групу інвалідності, що підтверджується копією довідки ОМСЕК № 1 серії 12 ААВ № 628750. На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.04.2024 року у справі №280/1047/24, Ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області повторно направлено лист № 29/11 до Міністерства внутрішніх справ України, а саме висновок та матеріали щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги. Однак, відповідачем відмовлено у призначенні такої допомоги, посилаючись на те, що між первинним та останнім оглядом МСЕК пройшло понад два роки. Водночас, позивач вважає таке рішення протиправним та зазначає, що інвалідність було встановлено 28.04.2022 року, що підтверджується копією довідки ОМСЕК № 1 серії 12 ААВ № 628750. Його звернення до МСЕК з приводу встановлення інвалідності було первинним і інвалідність було встановлено безстроково, тобто пункт 4 Порядку № 850 не підлягає застосуванню до його ситуації. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 20.06.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
26.06.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.04.2024 у справі №280/1047/24 зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути документи та заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, і за наслідками повторного розгляду прийняти відповідне рішення, передбачене пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 (далі - Порядок №850). Згідно з доданою копією Довідки до акта огляду МСЕК від 28.04.2022 № 628750 причиною установлення ОСОБА_1 при первинному огляді другої групи інвалідності вказано травму, пов'язану з виконанням службових обов'язків. Разом з тим, до матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 такі акти не додано, що суперечить умовам пункту 7 Порядку №850 та унеможливлює перевірку матеріалів на дотримання умов, установлених пунктом 14 Порядку. Отже, фактично у Міністерства внутрішніх справ України не було всіх документів, які б відповідали вимогам законодавства та підтверджували би беззаперечне право позивача на отримання грошової допомоги. Також, як з'ясовано з надісланих матеріалів, при первинному огляді МСЕК позивачу встановлено 5 % втрати професійної втрати працездатності, а Запорізькою обласною дирекцією ПАТ НАСК “ОРАНТА» 20.11.2001 проведено виплату страхового відшкодування з обов'язкового особистого страхування працівників МВС України в розмірі 325 грн. При повторному огляді МСЕК позивачу встановлено 25 % втрати професійної втрати працездатності, а Запорізькою обласною дирекцією ПАТ НАСК “ОРАНТА» 10.11.2005 проведено виплату страхового відшкодування з обов'язкового особистого страхування працівників МВС України в розмірі 1800 грн. Установлення МСЕК ОСОБА_1 другої групи інвалідності (2022 рік) та 70% втрати професійної працездатності (2023 рік) відбулося в період понад два роки від дати встановлення йому 5% втрати професійної працездатності (2001 рік), що суперечить умовам, установленим пунктом 4 Порядку №850, тому не дає права на призначення одноразової грошової допомоги. У зв'язку з чим в МВС України було прийнято рішення про відмову в призначені позивачу одноразової грошової допомоги. Просить у задоволенні позову відмовити.
26.06.2025 позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначає, що доводи відповідача, викладені в його відзиві, є безпідставними та необґрунтованими. Вказує, що до позовної заяви позивачем надано Висновок по матеріалам службової перевірки відносно отримання травми ОСОБА_1 від березня 2001 року. Копію даного висновку позивачу було надано комісією зі службової перевірки. Складання актів розслідування нещасних випадків Н-5 та Н-1 належить до компетенції інспекції з охорони праці ЗМУ УМВС України в Запорізькій області, а не до позивача, як колишнього працівника. Крім того, позивач не заперечує того, що раніше двічі проходив МСЕК, де йому встановлювали втрату працездатності у відсотках для отримання страхового відшкодування. Але, страхове відшкодування та одноразова допомога в разі загибелі, інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності - це абсолютно різні за своєю правовою природою речі. Позивачу первинно встановили інвалідність 2 групи 28.04.2022 року, а ступінь втрати працездатності у зв'язку із встановленням інвалідності в розмірі 70% було встановлено 30.08.2023 року. Отже, вважає доводи відповідача безпідставними.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
Позивач є пенсіонером Міністерства внутрішніх справ України з 31.01.2005, до виходу на пенсію проходив службу на посаді заступника начальника Мелітопольського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області.
На підставі наказу Управління МВС України в Запорізькій області від 31.01.2005 №44 о/с позивача звільнено із займаної посади з 31.05.2005.
У подальшому, наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області від 21.04.2005 № 142 о/с до вказаного наказу від 31.01.2005 № 44 о/с було внесено зміни стосовно підстав звільнення: позивача було звільнено за ст. 64 п. “б» Положення (через хворобу).
28.04.2022 позивачу було встановлено другу групу інвалідності, що підтверджується копією виписки з акта огляду ОМСЕК серії 12 ААВ № 628750. Згідно п. 9 вказаної Довідки, причина інвалідності - травма, так, пов'язана з виконанням службових обов'язків.
Також, відповідно до довідки ОМСЕК від 30.08.2023 серії АГ № 0016579 позивачу було встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 70%.
31.05.2022 позивач звернувся до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області в особі Ліквідаційної комісії із заявою про призначення одноразової грошової допомоги на підставі постанови КМУ № 850 від 21.10.2015.
06.11.2023 Ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області направлено лист № 29/10 до Міністерства внутрішніх справ України, а саме висновок та матеріали щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги.
Листом від 04.01.2024 № 278/49-2024 Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту пенсійних питань та соціального захисту повідомило про повернення матеріалів, оскільки, відповідно до вимог наказу МВС України від 27.12.2002 № 1346, не складалися акти за формами Н-5 та Н-1 (НТ) та при проведенні медико-соціальної експертизи позивачу представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучались, що унеможливлює прийняття рішення за надісланими матеріалами.
Пакет документів, наданий Ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області було повернуто без розгляду, рішення прийнято не було.
Про повернення пакету документів позивача було повідомлено листом-відповіддю Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області від 29.01.2024.
Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.04.2024 у справі №280/1047/24, яке набрало законної сили 24.04.2025, зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області повторно надіслати Міністерству внутрішніх справ України документи для прийняття рішення щодо призначення ОСОБА_1 відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015. Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути документи та заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ і за наслідками повторного розгляду прийняти відповідне рішення, передбачене пунктом 9 Порядку №850.
Листом від 30.04.2025 №29/11, на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.04.2024 року у справі № 280/1047/24, Ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області повторно направлено до Міністерства внутрішніх справ України, висновок та матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , в разі встановлення другої групи інвалідності.
Висновком від 04.06.2025 Міністерство внутрішніх справ України в особі відділу координації пенсійних питань повідомило позивача про відмову а призначенні одноразової грошової допомоги.
Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо прийняття рішення про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у відповідності до Порядку №850 у зв'язку із встановленням 2-ї групи інвалідності, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України “Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), відповідно до частини 1 статті 97 якого одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до абзаців 2, 3 пункту 15 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №580-VIII за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України “Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №580-VIII.
Вказаними абзацами пункт 15 Розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII доповнено згідно із Законом №900-VIII від 23.12.2015, який прийнято з метою відновлення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей, реалізації конституційних принципів рівності, справедливості, пропорційності й недискримінаційності під час унормування Законом соціального й правового захисту як поліцейських, так і колишніх працівників міліції, у тому числі пенсіонерів, інвалідів, а також членів їх сімей, інших осіб.
Таким чином, особа, яка втратила працездатність у зв'язку з проходженням служби в органах внутрішніх справ не повинна позбавлятися права на отримання одноразової грошової допомоги та ставитися у менш вигідне становище порівняно з працівниками міліції, які змогли реалізувати своє право після звільнення з органів внутрішніх справ, або поліцейськими, які втратили працездатність під час проходження служби в поліції.
До набрання чинності Законом №580-VIII порядок виплати одноразової грошової допомоги врегульовувався нормами статті 23 Закону України “Про міліцію" від 20.12.1990 № 565-ХІІ (далі - Закон №565) та Порядком №850.
Згідно з частиною 6 ст. 23 Закону №565 визначено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції визначають Порядок № 850.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 850 передбачено, що якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Оскільки положення Закону № 565-XII втратили чинність, а за колишніми працівниками міліції збереглося лише право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, зокрема у зв'язку із встановленням інвалідності за певних обставин, яке може бути реалізовано через механізм, визначений Порядком № 850, то до відносин, які виникли у цій справі слід застосувати строк, обмежений положеннями пункту 4 вказаного Порядку двома роками, який обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності.
В той же час, вказані положення пункту 4 Порядку № 850 встановлюють обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності.
Як встановлено із матеріалів справи, повторний огляд, за наслідками якого позивачу було встановлено другу групу інвалідності, здійснено 28.04.2022, а 70% втрати професійної працездатності у зв'язку з травмою, пов'язаною з виконанням службових обов'язків, - 30.08.2023, а первинно ступінь втрати працездатності позивачу була встановлена в розмірі 5%, у зв'язку з чим ПАТ НАСК "Оранта" 20.11.2001 проведено виплату позивачу страхового відшкодування.
Оскільки між цими подіями минуло понад два роки, то суд дійшов висновку про те, що відмова відповідача ґрунтується на нормах законодавства.
Вказане узгоджується з правовою позицію Верховного Суду, висловленою у постанові від 24 травня 2023 року (справа №340/4643/20) та постанові від 15.01.2024 (справа № 240/4317/23).
Також суд зазначає, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 22.10.2020 у справі № 711/1837/18 відступила від висновку, викладеного вперше у постанові від 13.02.2018 у справі № 808/1866/16 та інших постановах, у яких містися висновок про те, що пункт 4 Порядку № 850 не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.
Положеннями статті 23 Закону № 565-XII, які втратили чинність із набранням чинності Законом №580-VII, не було передбачено права працівника ОВС на виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку із підвищенням групи чи визначенням іншої причини інвалідності або збільшенням відсотку втрати працездатності під час повторного огляду МСЕК.
Лише положення Порядку №850 передбачають таку можливість, проте положення пункту 4 встановлюють обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності, з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, є не обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про відмову в задоволені позову.
З урахуванням положень статті 139 КАС України, у зв'язку з відмовою в позові розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст.2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10; код ЄДРПОУ 00032684) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 19.08.2025.
Суддя М.О. Семененко