20 серпня 2025 рокум. Ужгород№ 260/6109/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Закарпатської митниці про визнання дій протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
31 липня 2025 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до Закарпатської митниці (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 20, код ЄДРПОУ 43985560), яким просить суд: « 1. Визнати протиправним і скасувати рішення Закарпатської митниці ДМСУ №UA305000/2025/000036/2 від 16.06.2025 про коригування митної вартості автомобіля BMW 320d, VIN НОМЕР_2 ; 2. Зобов'язати Закарпатську митницю визнати митну вартість автомобіля у сумі 11100 євро як фактурну, підтверджену первинними документами. 3. Зобов'язати митницю переоформити митну декларацію № 25UA305120000873U6 без застосування коригування вартості; 4. Зобов'язати митницю повернути гарантійні платежі у розмірі 58019,88 грн або зарахувати їх у рахунок сплачених митних платежів.».
04 серпня 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, якою розгляд справи постановлено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) викликом учасників справи.
Свої позовні вимоги позивач мотивував наступним. Позивач вказує, що до Закарпатської митниці було подано митну декларацію, з метою здійснення митного оформлення автомобіля марки BMW 320d, № кузова НОМЕР_2 . Митна вартість товару визначена за ціною договору (основний метод). На підтвердження заявленої митної вартості було подано всі необхідні документи. Однак, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, а також складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, у зв'язку з чим заявлена декларантом митна вартість транспортного засобу у розмірі 11100 євро не може бути визнана у зв'язку з невідповідністю заявленої митної вартості з ціновою інформацією щодо цього товару, наявною у митного органу, поданих документах декларантом документах відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та неподання додаткових документів необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товару. У зв'язку з чим відповідачем митну вартість товару визначено резервним методом: проведено порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості ідентичних, подібних товарів та з довідковою інформацією та встановлено заниження заявленого рівня митної вартості. Позивач не погоджується із спірними рішеннями, оскільки відповідачу було подано всі документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів; подані документи не містять розбіжностей, відсутні ознаки підробки, а також документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Крім цього, приймаючи спірні рішення митний орган не довів наявність у нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної ним за ціною контракту митної вартості, а також необґрунтовано застосував другорядний метод визначення, у той час, коли декларантом були подані всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору.
У відзиві на позов представник відповідача просить суд в задоволенні позову відмовити повністю. Зазначає, що декларантом було подано до митного оформлення митну декларацію на товар - автомобіль марки BMW 320d, № кузова НОМЕР_2 з метою випуску його у вільний обіг. Митна вартість товару у вказаній митній декларації заявлена декларантом самостійно за першим (основним) методом і з урахуванням транспортних витрат (200 євро) становить 11300 євро. Під час прийняття митної декларації до митного оформлення, згідно аналізу пропозицій з продажу аналогічних транспортних засобів (кузов G' 21) на ресурсі mobile.de, орієнтовні ціни аналогічного транспортного засобу починаються від 16000 євро. У зв'язку з чим відповідачем митну вартість товару визначено резервним методом, при визначенні числового значення митної вартості за основу взята цінова інформація з ЄАІС Держмитслужби, що ґрунтується на визнаній митній вартості аналогічного транспортного засобу марки BMW моделі 320 ідентичного року виготовлення та подібного технічного стану (тобто, без аварійних пошкоджень) згідно МД № 25UA205170007801U0 від 26 березня 2025 року, МД № 25UA205170013854U8 від 26 травня 2025 року, МД № 25UA807200001209U9 від 30 січня 2025 року за ціною 14800 євро. Отже, митна вартість товару, визначена за резервним методом, становить 14800 євро. Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.
Згідно із статтею 262 частиною 5 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до статті 4 частини 1 пункту 10 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 16 червня 2025 року з метою митного оформлення вказаного вище товару уповноваженою особою (митним брокером) ТОВ "Брок Інвест Груп" в інтересах позивача (декларанта) подано до Закарпатської митниці митну декларацію № 25UA305120000873U6 д, з метою здійснення митного оформлення легкового автомобіля марки BMW модель 320D VIN-код НОМЕР_2 , 20191 року виготовлення (а.с. 6).
У вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору 11100 євро (графа 42 митної декларації). Митна вартість товару з урахуванням транспортних витрат у розмірі 200 євро становить 11300 грн.
На підтвердження вартості товару декларантом одночасно подано: копія договору купівлі-продажу KV041433 (а.с. 7), Інвойс RG185646 (а.с. 7 (на звороті)), квитанція про оплату QT035645 (а.с. 8), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 10), митну декларацію країни відправлення № 25DE340161825910B7 від 10 червня 2025 року (а.с. 9).
Під час здійснення митних формальностей за поданою декларантом митною декларацією, відповідач запропонував провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. На запит митниці декларантом було повідомлено, що інших документів для підтвердження заявленої митної вартості надати не має можливості (а.с.а.с. 41, 42).
Рішенням Закарпатської митниці про коригування митної вартості № №UA305000/2025/000036/2 від 16 червня 2025 року проведено коригування митної вартості задекларованого позивачем товару та розраховану декларантом митну вартість товару у розмірі 11100 євро скориговано до 14800 євро за резервним методом визначення митної вартості (а.с. 5).
У графі вищевказаного рішення «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості», зазначено, що за результатами розгляду наданих до митного документів встановлено наступне. У калькуляції транспортних витрат № «калькуляція витрат» від 16.06.2025 імпортером зазначено, що витрати на транспортування транспортного засобу до України склали 200 Євро. Також, в довідці вказано, що товар, а саме транспортний засіб, переміщувався з пункту Botea (Німеччина). Проте в наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення № 25DE340161825910B7 від 10.06.2025 зазначено, що транспортний засіб переміщувався з міста Bebra (Німеччина). Також саме в цьому місці знаходиться продавець даного транспортного засобу. Окрім того, числове значення зазначених понесених транспортних витрат неможливо перевірити без наявності чеків чи інших документів, які можуть підтвердити розмір цих понесених витрат. Товар заявлено як такий, що був у використанні, 2019 року виробництва. Разом з цим, заявлена вартість товару є значно нижчою за вартість аналогічних транспортних засобів ідентичного року виготовлення та подібного технічного стану (тобто, без аварійних пошкоджень). При цьому, якісна та вартісна експертиза товару, з огляду на його технічний стан, яка б можливо висвітлила причину такого низького рівня вартості даного товару, до митного оформлення не подавалась. У ході аналізу цінової інформації, наявної у відкритих джерелах мережі інтернет (зокрема, www.mobile.de), встановлено, що на вказаних джерелах вартість аналогічних транспортних засобів є значно вищою, що в свою чергу викликає сумнів у дійсності заявленої вартості товару. Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Це безпосередньо стосується таких норм міжнародного права, як стаття VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) «Оцінка товару для митних цілей» та Угода про застосування статті VII ГАТТ. Відповідно до пункту 2(a) статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару. Відповідно до пункту 2(b) статті під «дійсною вартістю» повинна розумітись ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції. Таким чином, надані декларантом до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, у тому числі ціни, що була фактично сплачена за товар. У зв'язку з вищезазначеним, відповідно до положень статті 53 МК України, митним органом було направлено запит про необхідність подання (за наявності) додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, зокрема: - документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товарів; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; - інші додаткові документи за бажанням декларанта, що підтверджують митну вартість товару. Також, відповідно до частини 5 статті 55 МК України декларанту було запропоновано провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Жодних додаткових документів на запит митного органу декларантом надано не було, право на проведення консультації з митним органом відповідно до статті 55 частини 5 МК України декларант не використав, обґрунтовані сумніви митного органу у достовірності (дійсності) заявленої митної вартості спростовано не було, у зв'язку з чим митницею було прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару. Метод 1 (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосовувався відповідно до положень частини другої статті 58 МКУ, оскільки в наданих до митного оформлення документах відсутні всі відомості щодо складових митної вартості, зокрема ціни, що була фактично сплачена чи підлягала сплаті. Метод 2а (за ціною договору щодо ідентичних товарів) та метод 2б (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) не застосовувались у зв'язку з відсутністю документально підтвердженої інформації щодо вартості ідентичних та подібних товарів з дотриманням вимог статей 59, 60 та 61 МК України (у тому числі у зв'язку з тим, що товар є таким, що був у використанні). Метод 2в (на основі віднімання вартості) та 2г (на основі додавання вартості (обчислена вартість)) не застосовувались у зв'язку з відсутністю документально підтвердженої інформації, необхідної для застосування цих методів. Відповідно до статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Ключовим принципом статті VII Угоди ГAТТ/СОТ є те, що митна вартість імпортованих товарів повинна базуватися на дійсній вартості товарів у міру можливості, або, якщо це неможливо, на вартості, найбільш наближеній до реальної вартості. Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митним органом застосовано резервний метод визначення митної вартості товару у зв'язку з наявністю відповідної інформації. При визначенні числового значення митної вартості за основу взята цінова інформація з ЄАІС Держмитслужби, що ґрунтується на визнаній митній вартості аналогічного транспортного засобу марки BMW моделі 320 ідентичного року виготовлення та подібного технічного стану (тобто, без аварійних пошкоджень) (згідно МД № 25UA205170007801U0 від 36.03.2025, МД № 25UA205170013854U8 від 26.05.2025, МД № 25UA807200001209U9 від 30.01.2025), і з врахуванням того, що імпортер є фізичною особою, становить 14800 євро. Отже, митна вартість товару, визначена за резервним методом, становить 14800 євро. Також необхідно зазначити, що згідно аналізу пропозицій продажу аналогічних транспортних засобів (кузов G' 21) на ресурсі mobile.de, орієнтовні ціни починаються від 16000 євро.
Згідно із статтею 19 частиною 2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 частини 1 Митного кодексу України (далі по тексту - МК України), законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відповідно до статті 4 частини 1 пункту 24 МК України, митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно зі статтею 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 52 частини 1 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно із статтею 53 частини 1 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно зі статтею 53 частиною 2 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до статті 53 частини 3 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно із статтею 54 частиною 4 МК України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Як вже зазначалося, декларант надав наявні у нього документи для підтвердження митної вартості транспортного засобу, зокрема: копія договору купівлі-продажу KV041433 (а.с. 7), Інвойс RG185646 (а.с. 7 (на звороті)), квитанція про оплату QT035645 (а.с. 8), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 10), митну декларацію країни відправлення № 25DE340161825910B7 від 10 червня 2025 року (а.с. 9).
Відповідно до статті 54 частини 1 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (стаття 54 частина 2 МК України).
Відповідно до статті 54 частини 3 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з статтею 54 частиною 6 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (стаття 54 частина 7 МК України).
Відповідно до статті 55 частини 1 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У відповідності до статті 55 частини 2 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту визначені статтею 57 Митного кодексу України.
Так, відповідно до статті 57 частини 1 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до статті 57 частини 2 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 у справі № 809/1884/16, від 04 вересня 2018 року у справі № 808/9123/15.
Відповідно до статті 242 частини 5 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як встановлено судом, відповідачем відповідно до статті 53 частини 3 МК України здійснено запит додаткових документів для підтвердження митної вартості транспортного засобу.
Судом встановлено, позивачем не надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені статтею 53 частиною 2 Митного кодексу України, оскільки документи, що були подані разом з митною декларацією містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами статті 58 частин 4, 5 Митного кодексу України.
Враховуючи вищенаведене, суд відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, яка підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 820/1780/18 .
Крім того, суд зазначає, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19 лютого 2019 року в справі № 805/2713/16-а.
Підстави для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачені статті 58 частиною 2 Митного кодексу України.
Так, відповідно до статті 58 частини 2 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відтак, вимоги статті 53 частин 3, 4 та статті 58 частини 2 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Згідно із Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України №598 від 24 травня 2012 року, у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Судом встановлено, що джерелом інформації для коригування митної вартості товару відповідачем слугували інтернет джерела «Mobile.de»
Однак, суд зазначає, що відповідачем не доведено, що взятий за основу визначення митної вартості транспортний засіб був ідентичний, в тому числі по його комплектності та технічному стану тому, що ввозився позивачем.
В свою чергу, ціна транспортного засобу залежить від багатьох факторів, а оціночна вартість різних транспортних засобів навіть в межах однієї категорії та марки може суттєво відрізнятися в залежності від інших характеристик та їх технічного стану.
Судом зі змісту спірного рішення з'ясовано, та таке не містить порівняння індивідуальних ознак оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, зокрема: загальний технічний стан, ознаки вжитку, ступінь зносу, покази одоментра тощо.
Дійсно, статтею VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, на котру посилається відповідач, визначено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Імпортований позивачем транспортний засіб, як і будь-який інший має свої особливості в частині комплектації, пробігу, амортизації в ході експлуатації, поломок та пошкоджень. Разом з тим, хоч митний орган і зазначає, що ним визначена вартість залежно від марки транспортного засобу, водночас спірні рішення не містять порівняльних характеристик технічного стану таких. Відповідачем не враховано індивідуальні особливості придбаного позивачем транспортного засобу, що мають суттєвий вплив на його ринкову вартість.
До того ж рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, на яку в тому числі посилається відповідач, оскільки в цій системі відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Для визначення митної вартості не за основним методом, відповідач в Рішенні про коригування митної вартості зазначив, що для визначення митної вартості використано другорядний метод, джерелом інформації для коригування митної вартості слугували МД № 25UA205170007801U0 від 36 березня 2025 року, МД № 25UA205170013854U8 від 26 травня 2025 року, МД № 25UA807200001209U9 від 30 січня 2025 року.
Однак, наявна інформація з митного оформлення подібного товару за митними деклараціями не є і не може бути належним доказом в обґрунтування неможливості здійснення розмитнення товару, що ввозиться позивачем. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Судом зазначається, що наведені відповідачем ВМД, які ним використані для визначення митної вартості спірного автомобіля, містять суттєві відмінності з спірним автомобілем, зокрема щодо типу кузова (седан, універсал) та колісна формула (4/4, 4/2), що в свою чергу впливає на ціну товару, а відтак й на митну вартість.
Суд вважає доводи щодо не надання до митного оформлення документів безпідставними, оскільки позивачем дотримано вимоги чинного законодавства щодо надання документів, а відтак, митним органом неправомірно проведено коригування на підставі резервного методу без оцінки додатково наданих документів позивачем.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що Закарпатська митниця, як суб'єкт владних повноважень не надала суду достатні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються її заперечення, тому, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку про те, що відповідачем неправомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що позивач при митному оформленні надав наявні в нього та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості за ціною договору. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни товару, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного, а саме: резервного методу.
Враховуючи вищевказане, суд приходить висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є протиправним та підлягає скасуванню.
В частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача визнати митну вартість автомобіля у сумі 11100 євро як фактурну та переоформити митну декларацію № 25UA305120000873U6 без застосування коригування вартості, суд вважає за необхідне відмовити, оскільки, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим статтею 2 частиною 3 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Щодо вимоги позивача стягнути з відповідача сплачену фінансову гарантію у формі грошової застави у розмірі 58019,88 грн або зарахування їх у рахунок сплачених митних платежів, суд вважає, що така вимога не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Статтею 301 частиною 1 МК України передбачено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
У відповідності до частини третьої статті 301 МК України помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Послідовність та порядок виконання дій посадовими особами митниць Державної фіскальної служби при поверненні суб'єктам господарювання та/або фізичним особам коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митницями ДФС, та пені, у тому числі у випадках, зазначених у частинах дев'ятій, десятій статті 55, частині п'ятій статті 299, частинах третій, п'ятій статті 301 МК України, статті 43 Податкового кодексу України визначає Порядок повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 року № 643 (далі - Порядок № 643).
Згідно з пунктом 1 Розділу 3 Порядку №643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення.
Відповідно до пункту 3 Розділу 2 Порядку №643 після реєстрації заява платника податку про повернення залишків коштів авансових платежів (передоплати) передається на опрацювання до відповідного структурного підрозділу Держмитслужби або митниці Держмитслужби для підготовки висновку (далі - Підрозділ).
Пунктами 5-7 Розділу 3 Порядку №643 визначено, що підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету та відсутність у нього податкового боргу за допомогою засобів АСМО.
З сукупного аналізу вказаних норм можна дійти до висновку, що обов'язковою умовою для здійснення повернення надмірно сплачених сум митних та інших платежів є наявність факту надмірної сплати коштів, подання платником податків заяви про таке повернення до митного органу не пізніше 1095-го від дня виникнення надміру сплаченої суми із зазначенням напрямку перерахування коштів.
Також законною умовою та необхідною обставиною для повернення платникам податків надмірно сплачених сум митних платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, є факт ухвалення митним органом висновку про повернення надмірно сплачених сум митних платежів.
Тобто станом на час розгляду даної справи сплачена сума фінансової гарантії у формі грошової застави у розмірі грн не набула статусу «помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів», з чим Порядок № 643 пов'язує повернення таких коштів.
Окрім того, позивачем доказів звернення до відповідача із заявою про повернення надмірно сплачених сум митних платежів до суду не надано.
Крім того, відповідно до статті 43 пункту 43.1-43.4 ПК України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або на єдиний рахунок, або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Таким чином при розгляді заяви платника податків про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені суб'єктом владних повноважень враховується стан розрахунків платника з державою. Суд не може переймати на себе повноваження суб'єкта владних повноважень у даному випадку.
З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 73 частини 2 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно вимог статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до Закарпатської митниці (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 20, код ЄДРПОУ 43985560) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA305000/2025/000036/2 від 16 червня 2025 року.
У задоволенні позову у частині решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяС.Є. Гаврилко