Справа №760/22279/25 2-з/760/236/25
18 серпня 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Верещінської І.В., за участю секретаря судового засідання Негари А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Міністерство юстиції України про визнання переміщення та утримання дитини на території України незаконним та повернення малолітньої дитини до місця її постійного проживання в Австрійській Республіці,
ОСОБА_1 звернувся у суд з заявою про забезпечення позову. Просить зобов'язати ОСОБА_2 , громадянку України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , не чинити перешкод в реалізації прав батька, ОСОБА_1 , громадянина США, ІНФОРМАЦІЯ_2 , на спілкування та проведення часу зі своїм сином, малолітньою дитиною, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за допомогою телефону та/або програм інтернет-телефонії (Viber, Skype, Telegram та інші) в режимах аудіо- та/або відео- зв'язку конференції з урахуванням денного режиму та можливості дитини до закінчення розгляду справи про повернення дитини до місця постійного проживання в Австрійській Республіці за Конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року, включаючи перегляд справи Верховним Судом;
2. Встановити тимчасовий обов'язок ОСОБА_2 , громадянці України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в реалізації прав батька, ОСОБА_1 , громадянина США, ІНФОРМАЦІЯ_2 , на спілкування та проведення часу зі своїм сином, малолітньою дитиною, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом спілкування батька та сина за допомогою телефону та/або програм інтернет-телефонії (Vibеr, Skype, Telegram та інші) в режимах аудіо- та/або відео- зв'язку конференції щодня тривалістю від 20 до 30 хвилин з урахуванням денного режиму та можливості дитини до закінчення розгляду справи про повернення дитини до місця постійного проживання в Австрійській Республіці за Конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року, включаючи перегляд справи Верховним Судом;
3. Зобов'язати ОСОБА_2 , громадянку України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , не чинити перешкод в реалізації прав батька, ОСОБА_1 , громадянина США, ІНФОРМАЦІЯ_2 , на спілкування та проведення часу зі своїм сином, малолітньою дитиною, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом особистих зустрічей батька, ОСОБА_1 , громадянина США, ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі своїм сином, малолітньою дитиною, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з урахуванням денного режиму та можливості дитини два рази на тиждень протягом шести годин кожного такого разу до закінчення розгляду справи про повернення дитини до місця постійного проживання в Австрійській Республіці за Конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року, включаючи перегляд справи Верховним Судом;
4. Встановити тимчасовий обов'язок ОСОБА_2 , громадянці України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в реалізації прав батька, ОСОБА_1 , громадянина США, ІНФОРМАЦІЯ_2 , на спілкування та проведення часу зі своїм сином, малолітньою дитиною, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом особистих зустрічей батька, ОСОБА_1 , громадянина США, ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі своїм сином, малолітньою дитиною, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з урахуванням денного режиму та можливості дитини два рази на тиждень протягом шести годин кожного такого разу до закінчення розгляду справи про повернення дитини до місця постійного проживання в Австрійській Республіці за Конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року, включаючи перегляд справи Верховним Судом.
В обґрунтування заяви зазначає, що ОСОБА_1 , громадянин США достеменно знає, що на даний момент ОСОБА_2 , громадянка України, перебуває разом з їх спільною малолітньою дитиною, громадянином США та України, на території України.
Батьку наразі відомо, що матір має зареєстроване місце проживання в Україні за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає в місті Києві. Втім, йому на даний момент невідома точна адреса такого фактичного проживання матері та дитини в місті Києві, оскільки вона відмовляється її розкривати.
Позивач вважає, що він в позові належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами доводить, що дитина з 18 лютого 2023 року, тобто з моменту народження, і до 07 лютого 2025 року мала звичайне місце проживання в розумінні Конвенції 1980 року виключно на території Австрії. Окрім цього, 07 лютого 2025 року відповідачка здійснила викрадення дитини та продовжує незаконне утримання останньої в розумінні Конвенції 1980 року на території України, починаючи із вказаної дати. Як наслідок, позивач звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва.
З моменту незаконного переміщення дитини в Україну у лютому 2025 року Відповідачка повністю перервала його зв'язок із сином, порушуючи цим як законні права та інтереси Батька, так і законні права та інтереси Дитини.
До Заяви позивачем додається листування сторін у липні 2025 року.
Зазначене листування свідчить про те, що позивач просив відповідачку дати йому можливість продовжувати підтримувати зв'язок із сином, як з огляду на його батьківська права за замовчуванням, так і на підставі порядку, встановленому австрійським судом.
Із відповідного листування між сторонами вбачається, що позивач просив відповідачку припинити порушення його батьківських прав та дозволити йому поспілкуватися із дитиною за допомогою відео зв'язку.
Як наслідок, позивач вважає, що відповідачка створювала та продовжує чинити йому перешкоди у спілкуванні з сином, повністю обмеживши будь-яку його комунікацію з дитиною, що порушує законні батьківські права та інтереси позивача.
Вказує, що до листування у липні 2025 року відповідачка кілька разів направляла позивачу листи, зокрема, 06 травня 2025 року, в яких жодним чином не згадала та не запропонувала йому провести відео дзвінок із сином. Натомість, вона вдалася до обговорення суто фінансових зобов'язань, які позивач сумлінно виконує у повній відповідності до наказів австрійських судів та місцевого законодавства, докази чого подаються до суду разом із позовною заявою. Окрім цього, вона також необґрунтовано та бездоказово продовжує паплюжити честь, гідність та ділову репутацію позивача, згадуючи навіть про його доньку від попередніх стосунків.
Таким чином, з метою збереження родинних відносин та поновлення спілкування з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач звертається до Солом'янського районного суду міста Києва з цією заявою про забезпечення позову з тим, щоб встановити тимчасовий порядок його спілкування з сином. Позивач переконаний та вважає, що суд має усі підстави для негайного вжиття таких заходів.
З підстав вище наведених заяву про забезпечення позову просив задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся у суд з позовною заявою про визнання переміщення та утримання дитини на території України незаконним та повернення малолітньої дитини до місця її постійного проживання в Австрійській Республіці.
Тобто, між сторонами існує спір про визнання переміщення та утримання дитини на території України незаконним та повернення малолітньої дитини до місця її постійного проживання в Австрійській Республіці.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Окрім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Враховуючи вищенаведене, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає у рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, всі дії стосовно дітей органів соціального забезпечення, судів, адміністративних чи законодавчих органів повинні бути спрямовані на якнайкраще забезпечення інтересів дитини. Держави-учасниці повинні забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручі до уваги права і обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Ухвалюючи рішення в справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Зі змісту позову вбачається, що вимоги ОСОБА_1, як батька малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , фактично зводяться до визнання незаконним дій матері дитини - ОСОБА_2 щодо переміщення та утримання їх малолітньої дитини на території України, а також зобов'язання відповідачки повернути малолітню дитину народження до місця її постійного проживання у Австрію.
Тому з урахуванням обставин даної справи, та вказаних вище вимог закону, суд приходить до висновку, що встановлення обов'язку ОСОБА_2 в реалізації прав ОСОБА_1 на спілкування зі своїм малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом спілкування батька та сина за допомогою телефону та/або програм інтернет - телефонії в режимах аудіо- та/або відео- зв'язку, буде сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків батька із його малолітньою дитиною і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини, що в свою чергу може усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про визнання переміщення та утримання дитини на території України незаконним та повернення дитини до місця її постійного проживання.
Суд враховує, що відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком.
Аналогічну правову позицію сформулював Верховний Суд у постановах від 04 квітня 2018 року у справі №344/16653/16-ц (провадження № 61-1153св17), від 18 листопада 2020 року у справі №127/31828/19 (провадження № 61-10859св20) та від 17 травня 2021 року у справі №761/25101/20 (провадження № 61-1092св21).
Щодо вимог забезпечити позов шляхом визначення особистих зустрічей батька з сином два рази на тиждень протягом шести годин кожного такого разу до закінчення розгляду справи, суд приходить до висновку що в цій частині слід відмовити.
Чинним законодавством України передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод (частина перша статті 159 СК України).
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (абзац перший частини другої статті 159 СК України).
З матеріалів справи видно, що предметом позову є визнання незаконним утримання дитини на території України та повернення її до місця постійного проживання, однак задовольнивши клопотання позивача в частині забезпечення доступу батька до малолітньої дитини у певний спосіб, суд першої інстанції фактично вирішив би питання про визначення способу участі батька у вихованні дитини, при тому, що такі позовні вимоги позивачем у даній справі не заявляються. Отже, враховуючи вищенаведене, враховуючи вік дитини та її інтереси, характер відносин між батьком та дитиною, інтереси матері щодо участі у її вихованні, суд в цій частині відмовляє в забезпеченні позову.
Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також суд враховує, що забезпечення позову є передбаченим законом тимчасовим обмеженням, яке полягає у захисті законних інтересів позивача у разі коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання рішення суду.
Застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення його прав та законних інтересів. Застосування такого заходу забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Згідно частин 1, 6 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.
Суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення.
На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. ст. 149, 150, 153-154, 353 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Міністерство юстиції України про визнання переміщення та утримання дитини на території України незаконним та повернення малолітньої дитини до місця її постійного проживання в Австрійській Республіці - задовольнити частково.
Встановити обов'язок ОСОБА_2 в реалізації прав ОСОБА_1 на спілкування зі своїм малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом спілкування батька та сина за допомогою телефону та/або програм інтернет - телефонії в режимах аудіо- та/або відео- зв'язку конференції щодня тривалістю до 30-ти хвилин, з урахуванням режиму та можливості дитини.
В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.
Стягувач: ОСОБА_1, громадянин АДРЕСА_3.
Боржник: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Третя особа: Міністерство юстиції України, код ЄДРПОУ 00015622, адреса: 03087, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13,
Строк пред'явлення ухвали про забезпечення позову до виконання - три роки.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя І.В. Верещінська