Справа № 367/5301/25
Провадження №2-з/367/123/2025
Іменем України
15 серпня 2025 року місто Ірпінь
Суддя Ірпінського міського суду Київської області Білогруд О.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 367/5301/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Бучанської міської ради Київської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та вихованні,
установив:
в провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває указана цивільна справа. Чергове підготовче судове засідання призначено на 21.08.2025. Також представником позивача адвокатом Єрмаком О.В. в інтересах ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, яка обґрунтована тим, що заявник звернувся суду з позовом про усунення перешкод у вихованні дитини та спілкуванні з нею. Предметом даного розгляду є покладення на Відповідача - ОСОБА_2 обов'язку не чинити перешкоди у спілкуванні Позивача з своїм сином, а також забезпечення порядку спілкування Позивача з своїм сином. На разі спілкування з сином у нього можливе виключно за участі Відповідача, оскільки Позивач знаходиться на території Герцогства Люксембург. Його син через малий вік не має особистих засобів комунікації з Позивачем. Відповідно, саме від Відповідача в цілому залежить комунікація Позивача з дитиною. Під час спілкування з Позивачем, Відповідач неодноразово погрожувала Позивачу припинити зв'язок з сином, на сьогодні Відповідач також не дозволяє Позивачу спілкуватися з сином. Відповідна поведінка Відповідача може в подальшому істотно ускладнити виконання рішення через нав'язану психоемоційну відчуженість дитини від батька, особливо з урахуванням особливостей даної категорії справ, розгляд якої займає від 6 до 10 місяців. Вказаний період може викликати нав'язане небажання дитини спілкуватися з Позивачем, що істотно ускладнить виконання рішення. При цьому зауважуємо, що саме по собі право на спілкування Позивача з сином не потребує встановлення у судовому порядку, а його виникнення не пов'язане з ухваленням рішення суду по суті справи. Відповідно, забезпечення графіку спілкування на час розгляду справи не є тотожним задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки не передбачатиме особистих зустрічей, а є лише необхідним для збереження психоемоційного зв'язку між Позивачем та дитиною на час розгляду справи. Покликаючись на положення статей 149, 150 ЦПК України, практику Верховного Суду та Європейського Суду з прав людини, враховуючи, що відносини, пов'язані із захистом права одного з батьків на спілкування з дитиною, є вкрай сенситивними і, в першу чергу, стосуються, інтересів самої дитини, просив вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення графіку спілкування ОСОБА_1 зі своїм сином: ОСОБА_3 - кожного четверга, з 19.00 до 20.00 години за київським часом, кожну суботу з 18.00 до 20.00 за київським часом.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.08.2025 вказану заяву передано судді Білогруд О.О.
Згідно з частиною першою статті 153 ЦПК України суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, повно, об'єктивно та всебічно дослідивши доводи представника позивача суд враховує таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов забезпечується, зокрема встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин (пункт 3 частини першої статті 150 ЦПК України).
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Таким чином, забезпечення позову вживається у випадку якщо позивач має побоювання, які викликані тим, що відповідачем протягом розгляду справи по суті буде вчинено дії, що призведуть до неможливості виконання рішення суду, у разі ухвалення судом рішення про задоволенні позовних вимог.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11.07.2017 у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 76).
У пункті 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07.12.2006, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які наділяли б будь-кого з батьків пріоритетним правом на спілкування з дитиною.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги як першочергове міркування при прийнятті відносно неї будь-яких дій або рішень як у державній, так і у приватній сфері. Найкраще забезпечення інтересів дитини - це право, принцип і правила процедури, які засновані на оцінці усіх елементів, що відображають інтереси дитини у конкретних обставинах. При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини з метою прийняття рішення про застосування тієї чи іншої конкретної міри належить діяти в наступному порядку: 1) з урахуванням конкретних обставин справи слід визначити, в чому полягають відповідні елементи оцінки найкращих інтересів, наповнити їх конкретним змістом і визначити значимість кожного з них у співвідношенні з іншими; 2) з цією метою необхідно слідувати правилам, що забезпечують юридичні гарантії та належну реалізацію цього права.
Під час оцінки та визначення найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базисні елементи: (а) погляди дитини, (б) індивідуальність дитини, (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин, (г) піклування, захист і безпека дитини, (ґ) вразливе положення, (д) право дитини на здоров'я, (е) право дитини на освіту (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.08.2021 у справі № 654/4307/19; від 31.10.2024 у справі № 686/23557/23; від 06.11.2024 у справі № 756/8947/21.
Отже, під час розгляду справ щодо усунення перешкод у спілкування батьків з дитиною суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви про забезпечення позову є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Згідно із підпунктами 4, 5 та 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини свого звернення із такою заявою.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову у виді зобов'язання вчинення будь-яких дій, суд, на підставі наданих заявником доказів має дійти висновку про те, що відповідна особа може ухилися від таких дій.
Наявність ризику вчинення будь-якою особою дій, які в подальшому зможуть призвести до неможливості виконання відповідного судового рішення, має бути не ілюзорним, а підтверджуватись доказами, які б давали сторонньому незалежному спостерігачу зробити висновок про реальність такого ризику.
Так, після вивчення матеріалів провадження встановлено, що у провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Бучанської міської ради Київської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та вихованні. Позивач просить зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_4 у спілкуванні з сином ОСОБА_3 ; повідомляти ОСОБА_5 про місце перебування ОСОБА_3 , а у разі зміни - поточне місце проживання та актуальні засоби зв'язку; встановити порядок спілкування ОСОБА_5 зі своїм сином ОСОБА_3 , а саме: під час перебування ОСОБА_5 на території однієї адміністративно-територіальної одиниці з ОСОБА_3 кожну другу-четверту суботи-неділі місяця з 09:00 суботи до 19:00 неділі за місцем проживання батька без присутності матері; під час перебування ОСОБА_5 на території різних адміністративно-територіальної одиниці з ОСОБА_3 , кожного вівторка, четверга з 19:00 до 20:00 за київським часом, кожної суботи та неділі з 18:00 до 20:00 за київським часом шляхом спілкування в месенджері, телефонним та телекомунікаційним зв'язком; незалежно від місця проживання та перебування ОСОБА_5 по 1 (одному) календарному тижню під час зимових канікул і по один місяць під час літніх канікул, без присутності матері, у тому числі, з можливістю виїзду за межі країни проживання дитини, планування спільного з дитиною відпочинку, враховуючи при цьому стан його здоров'я, продовження часу відпочинку за бажанням дитини, з покладенням обов'язку на ОСОБА_5 оплати квитків та повернення дитини в Україну чи інше, постійне місце проживання.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на момент розгляду заяви про забезпечення позову малолітня дитина проживає з матір'ю в селищі Ворзель, Бучанського району, батько з відомостей зазначених ним у позовній заяві за межами України у Великому Герцогстві Люксембург.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів позивача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог відповідача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів відповідача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з пунктами 2 та 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів відповідача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.07.2019 у справі № 331/1255/17 зазначено, що «забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення».
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (правова позиція, викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Водночас заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову» (правова позиція, викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).
Ухвалюючи рішення за результатами дослідження заяви суд дійшов до висновку про таке.
Заявник просить вжити заходи шляхом встановлення графіку спілкування ОСОБА_5 зі своїм сином у певні дні тижня та у певні години доби. При цьому, указана вимога є не конкретизованою. Не зазначено конкретне місце та спосіб спілкування з дитиною, присутність/відсутність матері, інших осіб. Указані вище обставини мають істотне значення, оскільки ОСОБА_6 за його твердженням перебуває за межами України, дитина проживає у Бучанському районі, Київської області та є малолітньою (6 років). При цьому, рішення суду має бути чітким та зрозумілим для будь-кого з учасників та стороннього спостерігача, та не бути таким, що породжує додаткові питання та не зрозумілості. Тобто в разі задоволення указаної вимоги не буде зрозумілим яким чином виконувати відповідне рішення суду.
У разі задоволення вимоги про забезпечення позову шляхом встановлення графіку спілкування батька з дитиною, така вимога є фактично ухваленням рішення по суті справи без її розгляду, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпечуючи позов у такий спосіб суд вийде за межі підстав забезпечення позову, що призведе до порушення принципу верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції, та вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо вирішення справи судом, встановленим законом, що є неприпустимим.
Також зауважується, що за правовою природою забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів фізичної особи. Метою забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову. Забезпечення позову застосовується у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів відповідача. Тобто по суті забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17). Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Відповідних обставин заявником наведено не було.
Аналізуючи викладені обставини, приймаючи до уваги указані норми законодавства, з врахуванням наведеної практики Верховного Суду, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; співвіднесення заявленим позовним вимогам (щодо встановлення порядку спілкування з дитиною - визначення часу та місця) та вимозі про забезпечення позову (встановлення графіку спілкування), презумпції співмірності заявленим вимогам та наслідкам застосування заявленого заходу забезпечення; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги; відсутності належних доказів та обґрунтування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку його ухвалення на користь позивача, суд приходить до висновку, що вказана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
При цьому, відхиляючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову суд, також зауважує, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінилися певні обставини. Тобто, на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатися до суду.
Керуючись статтями 149 -154, 157 ЦПК України, -
постановив :
у задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої його представником адвокатом Єрмаком Олегом Віталійовичем, про забезпечення позову відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reestr.court.gov.ua.
Суддя О.О. Білогруд