Справа № 357/6270/25
Провадження № 2/357/3496/25
( ЗАОЧНЕ )
12 серпня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Рижко Г. О. ,
при секретарі - Вдовика А. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду № 6 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило суд:
- стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (ідентифікаційний код юридичної особи 42640371, місцезнаходження: вулиця Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150) заборгованості за договором № 1107058 від 19.07.2023 в розмірі 42379,44 грн;
- стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (ідентифікаційний код юридичної особи 42640371, місцезнаходження: вулиця Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн;
- стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (ідентифікаційний код юридичної особи 42640371, місцезнаходження: вулиця Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150) понесені витрати на правову допомогу у розмірі 16000,00 грн.
І. Стислий виклад позиції учасників справи.
В обґрунтування своїх позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» зазначило, що 19.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1107058, згідно умов якого відповідач отримав кредит в сумі 25000,00 грн, з процентами за користування кредитом 25% в день за перший день користування кредитом та 100% річних за всі наступні дні користування кредитом, строк кредиту 731 день, з кінцевим терміном повернення кредиту до 19.07.2025. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника. 31.01.2025 між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» укладено Договір факторингу № 31012025, у відповідності до умов якого ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права грошової вимоги за кредитними договорами, у т.ч. до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1107058. Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 31012025 від 31.01.2025, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1107058 від 19.07.2023 в сумі 41208,98 грн.
На даний час відповідач ухиляється від виконання зобов'язання і заборгованість за договорами не погашає, тому позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився та відзив суду не надав.
ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.
В квітні 2025 року справа надійшла до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2025 надійшла у провадження судді Рижко Г.О.
22.05.2025 з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області надійшла інформація про зареєстроване місце проживання відповідача: АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді від 23.05.2025 було прийнято до свого провадження цивільну справу № 357/6270/25; відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи на 07.07.2025 на 11:30 год.
07.07.2025 в зв'язку з неявкою відповідача та відсутністю відомостей про причини неявки розгляд справи відкладено на 12.08.2025 на 09:00.
Представник позивача у судове засідання не з'явився. Надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце судових засідань повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, причини неявки суду не повідомив, правом на подання відзиву у встановлений судом строк не скористався, заяв про відкладення розгляду справи від нього не надходило. Крім того, про час та місце розгляду справи був повідомлений шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті Судова Влада України та шляхом направлення відповідного повідомлення у додаток «Viber» на номер телефону НОМЕР_2 , статус повідомлення «Доставлено» 07.07.2025 16:03:10.
Згідно з довідкою ф. 20 АТ «УКРПОШТА» судова кореспонденція не вручена адресату та повернута відправнику з відміткою «За закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 дійшов висновку про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.
Враховуючи вищевикладене, суд ухвалив здійснити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Під час розгляду справи судом були досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 19.07.2023 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 1107058, який було підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е011, 19.07.2023 (а.с. 53-60).
Згідно з п. 1.2. Договору на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов'язується одержати та повернути кошти, кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки передбачені Договором.
Відповідно до п.п. 1.3., 1.5. Договору сума кредиту складає 25000,00 грн. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту 731 день. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці, що є додатком № 1 до цього Договору. Тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: за перший день користування кредитом (включно) - 25% в день (9125% річних), за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня й до кінця строку надання кредиту 100% річних.
Пунктами 1.7. та 1.8. Договору визначено, що орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає 258,68 % річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає 64125,22 грн.
Згідно з п. п. 2.1, 2.2, 2.4 Договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача.
Сума кредиту (його частина) перераховується (утримується) Товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту 19.07.2023 або 20.07.2023.
Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту в порядку передбаченому п. 2.4. Договору.
Детально порядок обчислення (нарахування) процентів. Порядок зміни процентів передбачений розділом 3 Договору.
Сторонами погоджено «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів (а.с. 78-80).
Договір підписаний порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
До кредитного договору банком долучено паспорт споживчого кредиту та Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» в редакції від 07.10.2022 (а.с. 83-109).
В анкеті-заяві на кредит від 19.07.2023 також міститься інформація про суму наданого кредиту, строк кредиту та дату повернення, суму комісії та процентів за користування кредитом, зазначено анкетні дані позичальника (а.с. 81-82).
Відповідно до листа «PayTech» від 04.02.2025 № 20250204-134, надано підтвердження, що 19.07.2023 о 17:59:59 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта на суму 20000,00 грн, маска картки НОМЕР_3 , номер транзакції в системі PayTech - 11070581689778798, призначення платежу: зарахування на карту НОМЕР_3 (а.с. 11).
На підтвердження здійснення переказу коштів відповідачу ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» в своєму листі від 13.03.2025 надало підтвердження зарахування кредитних коштів на банківську картку клієнта, право вимоги за яким передано ТОВ «Факторинг Партнерс» відповідно до Договору факторингу № 31012025 від 31.01.2025 (а.с. 12).
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитом за Договором № 1107058 від 19.07.2023, наданого первісним кредитором ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відповідач ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в розмірі 20000,00 грн, а ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» проводив щомісячне нарахування процентів за користування кредитними коштами згідно умов Договору, відтак загальна сума заборгованості за кредитом, з урахуванням часткової сплати кредиту відповідачем, становить 41208,98 грн та складається з: заборгованості за кредитом - 17986,65 грн, заборгованості за відсотками за перший день користування - 4498,52 грн, заборгованості за відсотками - 18723,81 грн (а.с. 13-14).
Також, судом встановлено, що 31.01.2025 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено Договір факторингу № 31012025, відповідно до якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права грошової вимоги до боржників, у тому числі за Договором про споживчий кредит № 1107058 щодо відповідача (а.с. 17-46).
На виконання умов вказаного договору факторингу, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» сплатило ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» грошові кошти в сумі 3167274,41 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 31.01.2025 № 0492440000 (а.с. 16).
Відповідно акту приймання-передачі реєстру боржників до договору факторингу № 31012025 від 31.01.2025, реєстру боржників до договору факторингу № 31012025 від 31.01.2025 та витягу з додатку 1-1 до Договору факторингу договору факторингу № 31012025 від 31.01.2025, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 41208,98 грн, з яких: заборгованості за кредитом - 17986,65 грн, заборгованості за відсотками за перший день користування - 4498,52 грн, заборгованості за відсотками - 18723,81 грн.
Згідно з доданим до позовної заяви розрахунком заборгованості за кредитом за Договором № 1107058 від 19.07.2023, наданого ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за період з 31.01.2025 по 17.04.2025 вбачається, що новим кредитором було нараховано відсотки за 76 днів в розмірі 1170,46 грн. Тому, загальна заборгованість за кредитним договором складає 42379,44 грн та складається з: заборгованості за тілом кредиту - 22485,17 грн, заборгованості за відсотками - 19894,27 грн (а.с. 15).
ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.
Частиною 3 ст. 10, ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір та інші правочини.
В частині 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно з ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»(в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Як регламентовано в ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Частиною першою ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Положеннями ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З урахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.
У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
Зобов'язання, згідно із ст. 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов'язковості виконання договору.
Крім того, ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно правового висновку Великої Палатою Верховного Суду №202/4494/16-ц від 31.10.2018 право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Суд робить висновок, що 19.07.2023 виникли договірні відносини між первісним кредитором, правонаступником якого є позивач, та відповідачем у зв'язку з укладенням Договору про споживчий кредит № 1107058. ОСОБА_1 будучи вільним в укладенні вказаного кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаним з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, з чим відповідач погодився, підписавши електронним одноразовим ідентифікатором кредитні документи, таким чином погодивши умови сплати процентів за користування кредитними коштами. Кредитний договір було укладено в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ОСОБА_1 отримав кредитні кошти і у нього виникло зобов'язання повернути їх, у розмірах та у строки, зазначеними в кредитному договорі. ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» є правонаступником первісного кредитора, що свідчить про належні правові підстави для переходу права вимоги до ОСОБА_1 і товариство вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення коштів. Суми, які підлягають стягненню, повністю відповідають умовам Договору про споживчий кредит та строку його дії, з урахуванням пролонгації кредитного договору. Крім того, відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості, а відтак наданий позивачем розрахунок заборгованості за відсутності заперечень щодо такого розрахунку від відповідача, приймається судом як достовірний. Тому, позов суд задовольняє.
V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви та вирішення питання про розподіл судових витрат.
Суд, враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню.
З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно із ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Судом встановлено, що понесені ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» витрати на правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн, підтверджуються матеріалами справи, а саме: Договором № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 (а.с. 70-72), прайс-листом АО «Лігол Ассістанс» (а.с. 73-74), заявкою на надання юридичної допомоги № 743 від 01.03.2025 (а.с. 75-76), витягом з Акту № 7 про надання юридичної допомоги від 31.03.2025 (а.с. 77).
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19). Разом з тим, суд звертає увагу, що зменшення розміру витрат на правничу допомогу можливе виключно за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам за відповідним клопотанням іншої сторони. Суд зазначає, що від відповідача не надходило відповідних клопотань або заперечень щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, або інших заперечень. Враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Враховуючи наведене, суд вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн підлягають стягненню з відповідача.
Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача також підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись статтями 5, 7, 10-13, 19, 23, 76-81, 89, 133, 141, 142, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263-265, 274, 275, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором № 1107058 від 19.07.2023 у розмірі 42379,44 грн (сорок дві тисячі триста сімдесят дев'ять гривень 44 копійки).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн (шістнадцять тисяч гривень 00 копійок).
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача (стаття 285 ЦПК України), яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Відповідач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом, лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 07406, місто Київ, вулиця Ґедройця Єжи, будинок 6, офіс 521.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено та підписано 12 серпня 2025 року.
Суддя Г. О. Рижко