Справа № 357/8157/23
1-кс/357/1618/25
14 серпня 2025 року слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , власника майна - ОСОБА_4 , представника власника майна - ОСОБА_5 , розглянувши клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023112030000066 від 16.02.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, -
30.07.2025 до слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023112030000066 від 16.02.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.07.2025 слідчим суддею визначено ОСОБА_6 .
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05.08.2025 заяву ОСОБА_4 про відвід слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_6 від розгляду клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 42023112030000066 від 16.02.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України (ЄУНСС 357/8157/23 (1-кс/357/1618/25) задоволено та відведено слідчого суддю від участі у розгляді вказаного клопотання.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого визначення слідчого судді від 06.08.2025 слідчим суддею визначено ОСОБА_1 .
Встановлені досудовим розслідування фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення згідно з поданим клопотанням:
ОСОБА_4 з 25 лютого 2016 року обіймав посаду першого заступника голови Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області та в період з 16 лютого по 5 березня 2018 року виконував обов'язки голови адміністрації. Він був службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, зокрема контролю за збереженням і раціональним використанням державного майна, тому числі земель державної власності.
Не пізніше 2 березня 2018 року ОСОБА_4 , маючи намір використати своє службове становище всупереч інтересам служби для надання переваги приватному підприємству «Нептун», видав розпорядження № 111 «Про затвердження звіту про експертну грошову оцінку і продаж земельної ділянки» без проведення обов'язкових земельних торгів. Земельна ділянка площею 0,35 га (кадастровий номер 3220484900:00:014:0001) вибула з державної власності за заниженою ціною - 245 000 грн, без дотримання вимог Земельного кодексу та Закону «Про місцеві державні адміністрації».
У подальшому, 26 березня 2018 року ОСОБА_4 , уже не маючи повноважень виконувача обов'язків голови, підписав від імені Білоцерківської РДА договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки з директором ПП «Нептун» ОСОБА_7 , (реєстровий № 575), при цьому в договорі він був вказаний як «в.о. голови» адміністрації. Ділянка також перебувала у постійному користуванні Управління магістральних автомобільних доріг №9, і її відчуження вимагало згоди постійного користувача, якої не було надано.
За висновком експертизи, ринкова вартість ділянки на момент продажу становила 1282900 грн. Держава в особі Київської обласної державної адміністрації зазнала шкоди на 1037900 грн (різниця між ринковою ціною і ціною продажу).
За таких обставин, ОСОБА_4 підозрюється у зловживанні владою та службовим становищем, тобто в умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використанні службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, у зв'язку з чим 29 липня 2025 року йому вручено відповідне письмове повідомлення про підозру.
У межах даного кримінального провадження прокурором в інтересах Київської обласної державної адміністрації, в порядку ст. 128 КПК України пред'явлено цивільний позов до ОСОБА_4 про стягнення майнової шкоди в сумі 1 037 900 грн.
В ході досудового розслідування встановлено, що у власності підозрюваного ОСОБА_4 перебуває майно: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2387034); земельна ділянка з кадастровим номером 3220489700:05:001:0017, площею 2.3751 га (цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва).
З огляду на викладене, відповідно до п.4 ч.2 ст.170 КПК України прокурор просить накласти арешт на вказане майно, належне ОСОБА_4 .
Відомості про участь сторін при розгляді клопотання та фіксування судового процесу:
Прокурор в судовому засіданні вимоги клопотання підтримав у повному обсязі.
Власник майна ОСОБА_4 та його представник - адвокат ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора заперечували.
Представником власника майна ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_5 подано письмові заперечення проти клопотання прокурора про арешт майна, в яких посилається на те, що майно, на яке просить накласти арешт прокурор не відноситься до предмету спору та не є речовими доказами у кримінальному провадженні, санкція ч.2 ст.364 КК України не передбачає конфіскації майна.
Окрім цього зазначає, що вартість майна, на яке просить накласти арешт прокурор, значно перевищує суму збитків, завдання яких інкримінується ОСОБА_4 . Водночас, винність ОСОБА_4 в інкримінованому злочині ще не встановлена, цивільний позов до суду не поданий.
Також вказує, що відомості про кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР 16.02.2023 і за час досудового розслідування ОСОБА_4 не намагався передати належне йому майно іншій особі.
Правове обґрунтування рішення:
Білоцерківським РУП ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023112030000066 від 16.02.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з п.4 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч.6 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
29.07.2025 ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.
У межах даного кримінального провадження прокурором в інтересах Київської обласної державної адміністрації, в порядку ст. 128 КПК України, пред'явлено цивільний позов до ОСОБА_4 про стягнення майнової шкоди в сумі 1 037 900 грн., що обґрунтовує необхідність вжиття заходів для забезпечення можливості його реального виконання.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта станом на 28.07.2025 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2387034); земельна ділянка з кадастровим номером 3220489700:05:001:0017, площею 2.3751 га (цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) належать на праві приватної власності ОСОБА_4 .
За змістом ст.173 КПК України особа, яка подала клопотання про арешт майна, має довести необхідність такого арешту. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Під час вирішення справи по заявленому клопотанню слідчим суддею були враховані вимоги п.п. 1, 3, 4, 5, 6 ч.2 ст.173 КПК України.
Під час судового розгляду встановлено, що метою накладення арешту на майно є відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), та запобігання подальшого використання та розпорядження майном з боку його власників та третіх осіб, які заявляють право вимоги на нього.
Згідно з ч.11 ст.170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Доводи представника власника майна ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про те, що майно, на яке просить накласти арешт прокурор не відноситься до предмету спору та не є речовими доказами у кримінальному провадженні, санкція ч.2 ст.364 КК України не передбачає конфіскації майна, слідчий суддя до уваги не приймає, оскільки для накладення арешту на майно підозрюваного не вимагається, щоб це майно безпосередньо відносилось до предмета вчиненого кримінального правопорушення або мало статус речового доказу. Достатньою підставою є те, що зазначене майно може бути використане для забезпечення відшкодування шкоди державі у разі задоволення цивільного позову (п.4 ч.2 ст.170 КПК України).
Доводи про те, що підозрюваний не вчиняє дій щодо відчуження майна, не спростовують ризику їх можливого вчинення у майбутньому. Наявність у ОСОБА_4 зареєстрованого права власності на житловий будинок та земельну ділянку об'єктивно створює реальну можливість розпорядитися цим майном у будь-який момент, що може унеможливити чи суттєво ускладнити виконання цивільного позову.
Доводи про те, що вартість майна перевищує суму заявлених збитків, спростовуються самими наданими захистом документами, оскільки навіть за офіційними довідками від 11.08.2025 ринкова вартість майна є нижчою від розміру завданих збитків.
Доводи щодо неподання до суду цивільного позову слідчий суддя до уваги не приймає, оскільки з матеріалів, доданих до клопотання про арешт майна встановлено, що цивільний позов подано прокурором в рамках кримінального провадження відповідно до положень ст.128 КПК України.
Водночас, слідчий суддя зауважує, що відповідно до п.7 ч.2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження і застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, відтак посилання представника власника майна на невстановлення винності ОСОБА_4 в інкримінованому злочині є безпідставними.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню, в зв'язку з чим вважає за необхідне накласти арешт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2387034); земельна ділянка з кадастровим номером 3220489700:05:001:0017, площею 2.3751 га (цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), шляхом заборони розпорядження вказаним майном.
Доказів негативних наслідків від застосування такого максимального заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
Обмеження права власності на це майно є розумним і співмірним, на цьому етапі кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та спеціальної конфіскації.
Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.
Разом з тим, слідчий суддя роз'яснює, що відповідно до положень ст.174 КПК України, за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника чи володільця майна, якщо вони доведуть, що потреба у застосуванні такого заходу відпала, арешт майна може бути скасовано повністю або частково.
Відповідно до ст. 175 КПК України, ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором, на яких також покладається обов'язок визначення місця зберігання тимчасово вилученого майна.
Керуючись ст.ст.2, 7, 132, 98, 167, 170-173, 372, КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023112030000066 від 16.02.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на майно з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), а саме:
?житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2387034);
?земельну ділянку з кадастровим номером 3220489700:05:001:0017, площею 2.3751 га (цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), що на праві приватної власності належать ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Арештом визначити заборону розпорядження вказаним майном для власника та інших осіб.
Роз'яснити особам, які не були присутні під час розгляду клопотання, що вони мають право звернутись до суду з клопотанням про скасування арешту майна в порядку, встановленому ст.174 КПК України.
Копію ухвали негайно після її постановлення вручити прокурору та особі, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а особами, які не були присутні під час її проголошення, з дня отримання копії судового рішення.
Повний текст ухвали оголошено 19.08.2025 о 08:45.
Слідчий суддя: ОСОБА_1