Справа № 286/1538/25
11 серпня 2025 року м. Овруч
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Гришковець А. Л. ,
з участю представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості , -
Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» заборгованість у розмірі 2671 грн. 13 коп., 3% річних у розмірі 32 грн. 42 коп., інфляційних втрат у розмірі 134 грн. 28 коп., пені у розмірі 39 грн. 44 коп. та судовий збір у розмірі 2422,40 грн., мотивуючи тим, що між Житомирською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» та ОСОБА_2 з урахуванням ст.ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України укладено та діє типовий договір розподілу природного газу, що затверджений Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30.09.2015. Факт приєднання ОСОБА_2 до типового договору розподілу природного газу (прийняття його умов, акцептування відповідачем) підтверджується, у тому числі, документально підтвердженим споживанням природного газу. ОСОБА_2 з 01.09.2023 не зверталася до позивача з письмовою заявою про припинення розподілу природного газу, продовжує здійснювати споживання природного газу та отримувати послуги з розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 . За період з серпня 2024 року по квітень 2025 року у відповідача виникла заборгованість, що складає 2671 грн. 13 коп.. Незважаючи на законодавчо встановлений обов'язок, ОСОБА_2 споживала природний газ та користувалася послугами ТОВ «Газорозподільні мережі України» з розподілу природного газу у спірний період, однак свідомо не сплачувала рахунки оператора газорозподільної системи, що призвело до виникнення заборгованості. Також представник позивача просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати, мотивує тим, що Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг» було визначено наступну редакцію п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206, відповідно до якої встановлено що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється зокрема нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне або неповне внесення оплати за житлово-комунальні послуги населенням в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій) або тимчасово окупованих російською федерацією. Відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, територія Житомирської області не входить до переліку таких територій, споживач не повідомляв про пошкодження власного нерухомого майна внаслідок воєнних (бойових) дій, тому відсутня заборона щодо стягнення та нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Розгляд справи проводиться відповідно до положень ст.279 ЦПК України в порядку спрощеного провадження з повідомлення учасників справи.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, наведених в позові та просить їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, не повідомивши про причини неявки, хоча своєчасно та належним чином відповідно до ст.ст.128-130 ЦПК України, була повідомлена про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази в справі, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання послуг розподілу природного газу регулюються як нормами ЦК України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Пункт 5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначає, що індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно зі ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом (ч. 4 ст. 13 Закону).
Згідно з ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.
Згідно з пунктом 35 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою її фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.
Приписами ч.ч. 1,2 ст. 40 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором.
Відповідно до пунктів 1.3., 2.1., 2.3. типового договору розподілу природного газу, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2498, текст якого міститься у загальному доступі в мережі інтернет, цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633,634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.
За цим договором оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Згідно п 6.6 типового договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який є побутовим, до 20 числа (включно) місяця в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка оператора ГРМ. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оператора ГРМ та в будь-який не заборонений законодавством спосіб.
При вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України «Про ринок природного газу» та кодексом газорозподільних систем (далі також - кодекс ГРС). Оператор ГРМ зобов'язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього договору та кодексу газорозподільних систем.
Так, відповідно до п.1 глави 3 розділу VI кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу має бути укладений оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об'єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні оператора ГРМ.
Пунктами 4, 7-8 глави 3 розділу 6 Кодексу газорозподільних систем передбачено, що договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01 листопада 2021 року у справі № 591/4825/20 (провадження № 61-11470св21).
Відповідно п.1 гл.6 розд. 6 кодексу ГРМ, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, з урахуванням вимог та винятків передбачених даним кодексом (п.2 гл.6 розд. 6 кодексу ГРМ).
Місячна вартість послуги розподілу природного газу, згідно положень ч.2 п.1 гл. 6 розд. 6 п.1 гл.6 розд. 6 кодексу ГРМ, п. 6.3 договору, визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Відповідно до п. 6.1 Договору встановлено, що оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог кодексу газорозподільних систем.
Відповідно до п.8.1. розділу 8 Типового договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно з договором та чинним законодавством України.
Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 26.12.2022 №1839 (з врахуванням змін та доповнень, що внесені постановами НКРЕКП від 31.08.2023 № 1596 та від 22.02.2024 № 371, ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу в межах, зокрема, території, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації ТОВ «Газорозподільні мережі України», а саме: до території Житомирської філії відноситься Житомирська область; Вінницька область у частині: Вінницький район село Бухни, село Морозівка; Хмільницький район село Махаринці.
Відтак, з 01.09.2023 Житомирська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» здійснює ліцензійну діяльність з розподілу природного газу, зокрема за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що позивач надає послуги з розподілу природного газу на підставі Типового договору, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2498 та Постановою від 31.08.2023 № 1596 «Про внесення змін до додатка постанови НКРЕКП від 26.12.2022 № 1839 та врегулювання питань щодо провадження ТОВ «Газорозподільні мережі України» діяльності з розподілу природного газу (а.с. 7-33).
Відповідно до п.1.3 Типовий договір розподілу природного газу є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 ЦК України на невизначений строк шляхом приєднання споживача до умов цього Договору.
Згідно розрахунку суми заборгованості за послуги розподілу природного газу перед Житомирською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ЕІС код 56ХМ11F986776447, особовий рахунок НОМЕР_1 , має заборгованість за послуги розподілу природного газу за період з 01.08.2024 по 30.04.2025, що становить 2671 грн. 13 коп.. Відповідно до витягу з електронного реєстру платежів, особовий рахунок НОМЕР_1 , ОСОБА_2 здійснила оплату послуг Житомирської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» 06.02.2024 на суму 485 грн. 30 коп., 24.02.2025 - 1983 грн. 22 коп., 19.03.2025 - 659 грн. 09 коп., 07.04.2025 на суму 599 грн. 36 коп. (а.с.38 зв.ст.).
Зі скриншотів з інформаційної платформи щодо остаточної алокації відборів природного газу видно, що у період з 01.01.2020 по 31.07.2024 відбори природного газу здійснювались споживачем з ЕІС-кодом 56ХМ11F986776447, який присвоєний Степанчук О.В. (а.с.39-66)
Вказана заборгованість відповідачем у встановлені строки сплачена не була.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з вимогами статей 525, 526, 530, 629 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Закріплення принципу змагальності сторін гарантує сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, рівні процесуальні можливості з метою захисту їхніх порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів, зокрема й щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до цієї норми кожна сторона та інша особа, яка бере участь у справі, повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а у випадку неможливості стороною подати докази з поважних причин, суд сприяє особі в їх витребуванні, тим самим сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи (ч. 1 ст. 84 ЦПК України).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Факт приєднання відповідача до умов типового договору розподілу природного газу підтверджується тим, що вона 06.02.2024, 24.02.2025, 19.03.2025 та 07.04.2025 здійснила оплату послуг, наданих Житомирською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» (а.с.36 зв. ст.).
Таким чином, за встановлених обставин та визначеного правового врегулювання; оцінюючи докази, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, та враховуючи, що відповідач неналежним чином не виконувала зобов'язань за договором розподілу природного газу щодо своєчасної і в повному обсязі оплати за отримані послуги, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість на суму 2671 грн. 13 коп., суд вважає, що позов є обґрунтованим і відповідно приходить до висновку про його задоволення.
В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат у порядку ст.625 ЦК України та пені, що виникла за ОСОБА_2 суд зазначає наступне.
Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Якщо він прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).
Постановою КМУ від 29.12.2023 р. №1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово комунальних послуг» внесено зміни до пункту 1 постанови КМУ від 05.03.2022 р. № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» та скасовано заборону на припинення житлово-комунальних послуг, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням у разі їх несплати, по всій території України, за винятком тих домоволодінь, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією відповідно до визначеного Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій переліку.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Цці кошти нараховуються незалежно від сплати боржником неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена ч.2 ст.625 ЦК України.
Також умовами Типового Договору, зокрема розділом 8 передбачено відповідальність сторін: у разі порушення споживачем, що є побутовим, строків оплати за договором він сплачує пеню в розмірі 0,01 % суми боргу за кожен день прострочення.
Враховуючи несвоєчасність сплати відповідачем послуг з розподілу природного газу, прострочення нею виконання грошового зобов'язання, суд вважає, що з неї також слід стягнути 3% річних у розмірі 32 грн. 42 коп., інфляційних втрат у розмірі 134 грн. 28 коп. та пені у розмірі 39 грн. 44 коп..
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.141 ЦПК України суд також стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп..
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 245, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (код ЄДРПОУ 44907200) в особі Житомирської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (код ЄДРПОУ: 45204957), що знаходиться за адресою: вул. Фещенка-Чопівського, 35 в м. Житомир, заборгованість за послуги з розподілу природнього газу за період з 01.08.2024 по 30.04.2025 в розмірі 2671 грн. 13 коп., 3% річних у розмірі 32 грн. 42 коп., інфляційних втрат у розмірі 134 грн. 28 коп., пені у розмірі 39 грн. 44 коп., а всього на загальну суму 2877 грн. 27 коп. та 2422,40 грн судового збору.
На рішення суду до Житомирського апеляційного суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: А. Л. Гришковець
Повне рішення виготовлено 18.08.2025.