Справа № 632/1503/25
провадження № 1-кс/632/145/25
Іменем України
19 серпня 2025 р. м. Златопіль
Слідчий суддя Златопільського міськрайонного суду Харківського області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , учасників судового провадження: прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного- ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Златопіль клопотання слідчого СВ ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 , погоджене із прокурором ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Первомайський Харківської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025221120000220 від 09 липня 2025 року, -
Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою в межах строків досудового розслідування.
В обґрунтування поданого клопотання сторона обвинувачення під час судового розгляду зазначала про те, що станом на час звернення до слідчого судді із зазначеним клопотанням зібрано достатньо доказів, щоб стверджувати про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень-злочинів, що надає право, за переконанням сторони обвинувачення, звертатися до слідчого судді із клопотанням про застосування одного із запобіжних заходів.
Також, продовжив прокурор, що на даний час наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, в такій кількості, що не вбачається підстав вести мову про застосування іншого не пов'язаного із триманням під вартою запобіжного заходу.
Так, прокурор впевнений, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, оскільки розуміючи тяжкість кримінального покарання за вчинені кримінальні правопорушення може залишити місце свого мешкання, у тому числі шляхом виїзду за межі району, області, навіть за межі України, де проживає його мати. Зауважив, що ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий за кримінальні правопорушення, зокрема проти власності та у сфері обігу наркотичних засобів, що підтверджує ризик вчинення нових кримінальних правопорушень, також може впливати на свідків та потерпілих, які є його знайомими, щоб останні змінили свої свідчення, у вигідне для нього становище. На думку прокурора, більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, прокурор зауважив, що підозрюваний не має роботи, не має сім'ї, мати перебуває за межами України - республіки Польщі, тому вести мову про стійкі соціальні зв'язки неможливо.
Сторона обвинувачення, посилаючись на викладені у клопотанні обставини, прохав застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Підозрюваний заперечував проти обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наполягав, що не має намірів переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, впливати на свідків та потерпілих, які є його знайомими, а тому на його думку, до нього може бути застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. При цьому зазначив, що має постійне місце проживання, має намір відремонтувати двері у квартирі де мешкає, розуміючи, що у подальшому йому буде обране покарання, пов'язане з позбавленням волі. Не заперечував, що не має постійного місця роботи та відповідно заробітку, що стало підставою вчинення протиправних дій.
Заслухавши сторони та дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя доходить подальшого висновку.
СВ ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12025221120000220 від 09 липня 2025 року щодо ОСОБА_4 , якому висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.
Зокрема, під час досудового розслідування встановлено, що 28 червня 2025 року близько 21:00 год. (точний час у ході досудового розслідування встановити не вдалося) ОСОБА_4 , перебуваючи в гостях у свого знайомого ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_3 , де вони разом уживали спиртні напої, діючи в умовах воєнного стану, будучи напідпитку, умисно, з кримінально протиправним наміром, спрямованим на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, у коридорі цієї квартири, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає (оскільки ОСОБА_6 вийшов в одну з кімнат), повторно, шляхом вільного доступу, таємно викрав мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «Redmi Note 13 Pro 4G» з обсягом пам'яті 12/512 GB, вартістю 9577 грн 80 коп., у протиударному чохлі Camera Sliding для Xiaomi Redmi Note 13 Pro 4G / Poco M6 Pro 4G, вартістю 94 грн 63 коп., який знаходився на тумбі та належав ОСОБА_6 .
Після чого, ОСОБА_4 , з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду загальною сумою 9672 грн. 43 коп.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.
Крім того, ОСОБА_4 , будучи достеменно обізнаним про введення воєнного стану на всій території України, 11 липня 2025 року о 13год. 39 хв., проходячи біля будинку № 5 по вул. Центральній у м. Златопіль Лозівського району Харківської області, біля сходів помітив велосипед марки «Comanche» моделі «Ontario Sport M 17»», що належав ОСОБА_7 .
У цей момент у ОСОБА_4 виник умисел, спрямований на таємне викрадення зазначеного велосипеда з корисливих мотивів.
Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_4 , впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу повторно таємно викрав велосипед марки «Comanche» моделі «Ontario Sport M 17»», вартістю 5766 грн. 67 коп., який належав ОСОБА_7 .
Після вчинення злочину ОСОБА_4 з місця події зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_7 матеріальну шкоду на зазначену суму.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.
Матеріали досудового розслідування №№ 12025221120000220 від 09 липня 2025 року за ч. 4 ст. 185 КК України та за № 12025221120000225 від 11 липня 2025 року за ч. 4 ст. 185 КК України - об'єднані в одне провадження за № 12025221120000220.
В межах розгляду даного клопотання встановлено, що ОСОБА_4 18 серпня 2025 року у об'єднаному кримінальному провадженні № 12025221120000220 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.
Повідомлення про підозру та пам'ятка про процесуальні права та обов'язки вручені особисто ОСОБА_4 , права підозрюваного оголошені та роз'яснені.
Зазначений факт підтверджується особистим підписом ОСОБА_4 , який міститься в підозрі та пам'ятці про процесуальні права та обов'язки підозрюваного.
З огляду на зазначене, слідчий суддя доходить висновку, що повідомлення про підозру було здійснено у встановлений законом спосіб, а отже, відповідно до вимог ст. 42 КПК України ОСОБА_4 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.
Не вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_4 , за результатами розгляду даного клопотання слідчим суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів, зокрема: даних, які містяться у витягах з ЄРДР від 09 та 11 липня 2025 року, протоколах прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 08 липня 2025 року та 11 липня 2025 року, протоколі огляду місця події від 08 липня 2025 року, протоколі огляду місця події від 09 липня 2025 року, протоколі огляду предмету від 09 липня 2025 року, постанові про визнання речових доказів від 09 липня 2025 року, протоколі допиту потерпілого від 09 липня 2025 року, протоколі допиту свідка від 11 липня 2025 року, протоколі огляду місця події від 11 липня 2025 року, протоколі огляду місця події від 12 липня 2025 року, протоколі огляду предмету від 12 липня 2025 року, постанові про визнання речових доказів від 12 липня 2025 року, протоколі допиту потерпілого від 15 липня 2025 року, протоколі допиту свідка від 20 липня 2025 року, постанові про об'єднання матеріалів досудового розслідування від 18 серпня 2025 року, повідомленні про підозру від 18 серпня 2025 року, вимозі про судимості ОСОБА_4 , а тому вислухавши пояснення самого підозрюваного, слідчий суддя доходить висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_4 до кримінальних правопорушень, за викладених у клопотанні обставин, тобто у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.
Слідчий суддя погоджується із доводами прокурора, що повідомлена ОСОБА_4 підозра станом на час розгляду даного клопотання, повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п. 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182).
Аналіз представлених доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного з певними кримінальними правопорушеннями, на даному етапі хоча і неможна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов'язує можливість перебування особи під одним із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.
Разом з тим, частиною 1 статті 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК слідчий суддя, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації учасниками їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. У тому числі, у ході судового засідання прокурор зобов'язаний доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, тобто у будь-якому разі, суд зобов'язаний з'ясувати наявність та характер ризиків, які обґрунтовують доцільність та правомірність подальшого обмеження прав людини у кримінальному провадженні, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м'який.
Між тим, слід звернути увагу, що запобіжний захід не є мірою покарання, а спрямований на забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків; запобігання спробам будь-якого перешкоджання здійсненню кримінального провадження; забезпечення можливості виконання процесуальних рішень. При цьому одного лише посилання на можливість протидії підозрюваним досудовому розслідуванню є недостатнім, воно повинно підтверджуватись відповідними матеріалами, які містять незаперечні фактичні дані про таке. А спроби таким чином компенсувати недоліки та неповноту досудового розслідування шляхом жорсткості запобіжного заходу не можуть бути виправдані жодною метою.
Крім того, тяжкість обвинувачення не може слугувати єдиним обґрунтуванням перебування особи під вартою, тому, окрім кваліфікації, слід визначати ризики (ст. 177 КПК України), інакше судові рішення щодо тримання під вартою не відповідатимуть вимогам практики ЄСПЛ і нормам КПК, оскільки в іншому випадку нівелюються вимога про дотримання законності у сфері обмеження права на свободу у кримінальному провадженні.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слід враховувати вимоги ст. 5 Конвенції, зокрема правову позицію ЄСПЛ у рішенні від 12 січня 2012 року у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом тривалого строку.
Отже, суд зобов'язаний враховувати обставини, перелік яких передбачений ст. 178 КПК України, для оцінки ризиків, які можуть слугувати поряд з підставами, визначеними ст. 177 КПК України, загальною підставою для тримання під вартою. Лише правова кваліфікація вчиненого, надана стороною обвинувачення, є недостатнім для цього і навіть наявність серйозних підозр щодо участі у вчиненні тяжкого правопорушення та перспективи ухвалення вироку про значну міру покарання самі по собі не можуть бути виправданням тривалого попереднього ув'язнення (правова позиція в рішенні ЄСПЛ у справі «Адам'як проти Польщі»)
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три років.
Отже, щодо наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, суд вважає необхідним зазначити таке.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Щодо наявності ризику, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя зазначає таке.
Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Слідчий суддя акцентує увагу, що ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду обумовлюється, крім іншого, можливістю притягнення особи до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними наслідками, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, санкція ч. 4 ст. 185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, а тому тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду, особливо на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом для підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування чи суду, що узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26 червня 2001 року, заява № 33977/96), де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» (рішення від 25 квітня 2000 року, заява № 31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Також у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
А отже, очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховування від органу досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому слідчий суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочинів, у яких підозрюється ОСОБА_4 у сукупності з іншими обставинами, зокрема того, що ОСОБА_4 хоча і має місце мешкання, однак не має джерел доходів та міцних соціальних зв'язків (не одружений, неповнолітніх дітей та батьків похилого віку на утриманні немає), які б забезпечили його належну процесуальну поведінку.
При встановленні наявності ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні - слід враховувати, встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 ст. 95 КПКУ країни). Наразі а ні потерпілі, а ні свідки по даному кримінальному провадженню не надавали своїх показів суду, а тому вищевказаний ризик має місце бути, враховуючи, що потерпілі та свідки проживають у м. Златопіль Харківської області та є знайомими підозрюваного.
Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинення іншого кримінального правопорушення, підтверджується тим, що ОСОБА_4 , раніше судимий за кримінальні правопорушення проти власності та у сфері обігу наркотичних засобів. Зокрема був засудженим 09.12.2021 року Первомайським міськрайонним судом Харківської області за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років обмеження волі, відповідно до ст. 75 КК України звільнений від призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки, 12.01.2023 року Первомайським міськрайонним судом Харківської області був засуджений за ч. 2 ст. 309, ст. 71 КК України до 1 року 7 місяців позбавлення волі. Після звільнення 01.10.2024 року з місця позбавлення волі, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знову у невеликий проміжок часу скоїв тяжкі корисливі кримінальні правопорушення в умовах воєнного стану. Крім того, не має офіційного джерела доходів, що в свою чергу може свідчити про можливість повторних вчинення корисливих кримінальних правопорушень.
Відтак, слідчий суддя погоджується із стороною обвинувачення, що ризик ймовірного продовження вчинення кримінальних правопорушень існує.
Отже, слідчий суддя погоджується із стороною обвинувачення щодо наявності ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на запобігання яких покликані запобіжні заходи, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливу на потерпілих та свідків, може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя вважає, що з урахуванням характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для забезпечення підозрюваним виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав та інтересів суспільства, відтак, для запобігання доведеним у суді ризикам, до підозрюваного слід застосувати саме такий запобіжний захід, про який просить сторона обвинувачення, незважаючи на виключний характер цього запобіжного заходу.
При цьому слідчий суддя зазначає, що під час оцінки можливості застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, з огляду на те, що така оцінка стосується перспективних фактів, слід застосовувати стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності». За цим стандартом слід вважати доведеним, що інші, більш м'які запобіжні заходи, у тому числі домашній арешт, про застосування якого зазначав підозрюваний, не здатні запобігти зазначеним ризикам за умови підтвердження обґрунтованої ймовірності цього.
Отже, прокурором під час розгляду даного клопотання доведено наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного, враховуючи в сукупності зазначені вище ризики, які, є досить вагомими і достатніми для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя доходить висновку, що клопотання слідчого СВ ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 , погоджене із прокурором ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 , підлягає частковому задоволенню, а саме, до підозрюваного ОСОБА_4 , слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор», з урахуванням строку досудового розслідування - до 16 жовтня 2025 року, включно.
Між тим, відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи те, що злочини, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 вчинені без застосування насильства, не спричинили загибель людини, запобіжний захід у вигляді застави підозрюваному раніше не обирався, слідчий суддя вважає за можливе визначити підозрюваному розмір застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно із ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах, зокрема: щодо особи, підозрюваного чи обвинуваченого у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_4 , його майновий стан, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе визначити заставу у мінімальному розмірі, а саме у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн.
Разом з тим, внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваною покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне у разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора або суду, за винятком випадків необхідності забезпечення особистої безпеки, у зв'язку з запровадженням правового режиму воєнного стану;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у вказаному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.131, 177, 178, 182, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 395 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого СВ ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 , погоджене із прокурором ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.
Застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор», в межах строків досудового розслідування - до 16 жовтня 2025 року, включно.
Строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 рахувати з 19 серпня 2025 року.
Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУДСА України у Харківській області за такими реквізитами: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26281249; банк отримувача ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA208201720355299002000006674; призначення платежу: застава у справі № 632/1503/25, пр. № 1-кп/632/145/25, до сплину терміну тримання під вартою, щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , продовженою до вирішення слідчим суддею, судом питання про обрання, зміну чи скасування запобіжного заходу але не більше ніж до 16 жовтня 2025 року.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора або суду, за винятком випадків необхідності забезпечення особистої безпеки, у зв'язку з запровадженням правового режиму воєнного стану;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у вказаному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення підозрюваного з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Златопільського міськрайонного суду Харківської області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, строк дії яких встановити до 16 жовтня 2025 року, з моменту внесення застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний вважатиметься таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Златопільський відділ Лозівської окружної прокуратури Харківської області.
Строк дії ухвали до 16 жовтня 2025 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1