Справа №766/9001/17
н/п 1-в/766/109/25
18.08.2025 м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області у складі головуючого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря: ОСОБА_2
прокурора: ОСОБА_3
розглянув в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні подання відділу №28 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях (далі за текстом - Орган пробації) щодо застосування норм Закону України від 18.07.2024 №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» щодо засудженого:
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсона, зареєстрованого та проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 . Суть питання, що вирішується ухвалою
На розгляд Херсонського міського суду Херсонської області надійшло вищезазначене подання Органу пробації, в якому порушено питання про застосування до ОСОБА_4 норму Закону України від 18.07.2024 №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі по тексту - Закон).
Обґрунтовуючи подання Орган пробації зазначив, що з 17.08.2021 на обліку відділу № 28 філії ДУ «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях перебуває ОСОБА_4 .
У відповідності до вироку Херсонського міського суду Херсонської області від 23.06.2017, ОСОБА_4 вчинив, зокрема, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, а саме: 29.04.2017 крадіжку чужого майна на загальну суму 724,50 грн., тоді як 09.08.2024 набрав чинності Закон, яким внесено зміни до ст. 51 КУпАП, відповідно до якої дрібним викраденням чужого майна вважається за умови заподіяння матеріальної шкоди у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На момент вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення вартість викраденого майна за епізодом від 29.04.2017 відповідно до вироку суду становила 724,50 гривень, що станом на дату вчинення кримінального правопорушення (2017 рік) не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
2. Позиції сторін кримінального провадження
Представник Органу пробації в судове засідання не з'явився, про день, час місце судового засідання був повідомлений належним чином, надав суду клопотання про проведення судового розгляду за його відсутності, подання підтримав та просив задовольнити.
Засуджений ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про день, час місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв та клопотань не подавав.
Відповідно до ч. 5 ст. 539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
З огляду на викладене суд вважає за можливе здійснювати судовий розгляд за відсутності представника Органу пробації та засудженого.
Прокурор не заперечував проти задоволення подання Органу пробації, вважаючи наявними підстави для виключення з обсягу обвинувачення, визнаного судом доведеним, обсяг обвинувачення за епізодом від 29.04.2017.
3. Встановлені судом обставини
Матеріали справи свідчать про те, що відповідно до вироку Херсонського міського суду Херсонської області від 23.06.2017, з урахуванням ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 20.11.2020, ОСОБА_4 засуджено, зокрема, за ч. 2 ст. 185 КК України.
За змістом вироку ОСОБА_4 29.04.2017 близько 13:00 год., умисно за корисливим мотивом заволодіння чужим майном, таємно, шляхом вільного доступу вчинив крадіжку дрилі марки «Metabo» моделі КНЕ 24 SP, ринкова вартість якого, станом на травень 2017 року могла складати 724,50 грн, після чого покинув місце скоєння кримінального правопорушення з викраденим майном та розпорядився ним на власний розсуд.
Вищезазначений вирок набрав законної сили 25.07.2017, про що свідчить розпорядження про виконання судового рішення, що набрало законної сили.
4. Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали
09.08.2024 набув чинності Закон України 18.07.2024 №3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон №3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону №3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону №3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме: 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Зі змісту вироку вбачається, що кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_4 29.04.2017, кваліфіковано за ч. 2 ст. 185 КК України. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу складав 1600 гривні. Отже податкова соціальна пільга у 2017 році складає 800 грн. Таким чином, з 09.08.2024 таємне викрадення чужого майна (крадіжка) стає кримінально караним діянням, якщо вартість викраденого майна на момент вчинення правопорушення становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у 2017 році становило 1600 гривні.
Станом на 2017 рік, час вчинення кримінальних правопорушень, викрадення чужого майна, шляхом крадіжки, шахрайства, вважалося дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувало 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Оскільки згідно епізоду від 29.04.2017 вироку вартість майна, яким ОСОБА_4 заволодів шляхом крадіжки становить 724 грн., тобто не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у 2017 році (1600 грн.), тому ця сума була меншою за розмір, з якого відповідно до Закону №3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, тому суд вважає, що вказані дії ОСОБА_4 не підпадають під кримінально каране діяння, передбачене Особливою частиною КК України.
Положеннями ч. 1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Зазначені норми Основного Закону України також знайшли своє відображення і в ч. 1 ст. 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Такий же принцип неявно гарантований і ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Цей принцип втілюється в правилі про те, що, якщо існують відмінності між кримінальним законодавством, чинним на момент вчинення злочину, та наступними кримінальними законами, прийнятими до винесення остаточного рішення, суди повинні застосовувати закон, положення якого є найбільш сприятливими для обвинуваченого.
Передбачені ч. 1 ст. 5 КК України підстави для закриття кримінальної справи не пов'язані із встановленням фактичних обставин справи, що свідчать про відсутність в діянні особи складу злочину, а пов'язані зі змінами законодавства про кримінальну відповідальність (постанова ВС від 09.09.2019 в справі №591/6379/16-ц).
Зміни до ст. 51 КУпАП, яка стосується збільшення розміру коефіцієнта НМ для кваліфікації відповідних діянь як адміністративного правопорушення, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння для діянь, предметом посягання яких було майно на суму, що не перевищує 2 НМ. У той же час Суд наголошує, що визначення суми, яка дорівнює 2 НМ, здійснюється виходячи з розміру НМ, що діяв на час вчинення відповідного діяння (постанова ОП ВС від 07.10.2024 у справі №278/1566/21).
Особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання (ч. 2 ст. 74 КК України).
Пункт 13 ч. 1 ст. 537, п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України передбачають, що під час виконання вироків суд, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 ст. 74 КК України.
З огляду на вищевикладене суд вважає необхідним застосувати зворотну дію у часі Закону та враховуючи часткову декриміналізацію, введену Законом, вважає подання Органу пробації таким, що підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 3, 5, 74, 185 КК України, ст. ст. 537-539 КПК України, суд
постановив:
Подання відділу №28 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях - задовольнити.
Вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 23.06.2017 відносно ОСОБА_4 привести у відповідність до Закону України 18.07.2024 №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Виключити з вироку Херсонського міського суду Херсонської області від 23.06.2017 з обсягу обвинувачення ОСОБА_4 , визнаного судом доведеним, обсяг обвинувачення за епізодом від 29.04.2017.
Ухвала може бути оскаржена протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
СуддяОСОБА_1