Р I Ш Е Н Н Я
14.08.2025
м. Лозова Харківської області
Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:
головуючого - Харабадзе К.Ш.,
за участю секретаря - Діденко І.Ю., Петренко Ю.С.,
Справа № 629/620/25
Номер провадження 2/629/451/25
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
третя особа - Виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, як орган опіки та піклування
третя особа - Служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу про визначення місця проживання дитини, встановлення факту самостійного виховання і утримання дитини батьком, стягнення аліментів на утримання дитини
Позивач звернувся до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, встановлення факту самостійного виховання і утримання дитини батьком, стягнення аліментів на утримання дитини, який у подальшому було змінено, посилаючись на те, що з відповідачкою по справі проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов'язки. Сторони мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після припинення між сторонами сімейних стосунків, малолітній ОСОБА_3 залишився проживати з матір'ю. 06.04.2022 відповідачка разом з сином, за згодою позивача, виїхала з м. Лозова Харківської області до Тернопільської області. Після переїзду до Тернопільської області, відповідачка перестала виходити на зв'язок, а згодом позивачу стало відомо, що відповідачка разом з сином виїхала до Чехії. Дозволу на вивезення дитини за кордон позивач не надавав, вимогу позивача про повернення дитини на територію України відповідач проігнорувала. За заявою позивача Головним управлінням національної поліції Закарпатської області, було відкрите кримінальне провадження № 12022078030000987 від 20.08.2022 року за статтею 356 КК України. Позивач звертався до представника уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо прав та інтересів дитини, де йому було роз'яснено, що зі сторони держаних інституцій порушення прав та інтересів дитини не вбачається і, що позивач може самостійно звернутися до компетентних органів Чеської Республіки з метою захисту прав сина. 27.04.2023 позивач звернувся до поліції Чеської Республіки з заявою про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 за фактом неналежного виконання батьківських обов'язків. 03.07.2023 відповідач повернула малолітнього ОСОБА_3 на територію України та з цього часу дитина проживає разом з позивачем. Відповідачка на теперішній час вимагає повернути дитину до Чехії, за місцем її проживання, постійно створює конфлікти, до України не приїздить, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Проживаючи за кордоном відповідач позбавила дитину своєї уваги та турботи, матеріального забезпечення та підтримки. Тяжкі умови проїзду до кордону України, відсутність можливості нормального харчування, незнання чеської мови, відсутність друзів, нерозуміння програми чеської школи, відсутність прогулянок на свіжому повітрі вплинули на емоційний стан і на фізичне здоров'я дитини. Перебуваючи в республіці Чехія, ОСОБА_4 сумував, позивач щоденно спілкувалися за допомогою ОСОБА_5 з дитиною. Малолітній ОСОБА_4 проживав з мамою та двома неповнолітніми дівчатами в одній кімнаті, тривалий час спав з мамою в одному ліжку із-за відсутності окремого ліжка. В Чехії відповідач влаштувалася на роботу, де мала денні та нічні зміни, що не давало їй можливості належним чином займатися вихованням трьох неповнолітніх дітей. Крім того, в ОСОБА_4 були проблеми зі станом здоров'я, а саме із зором та шлунком, які відповідач фактично не вирішувала. Малолітній ОСОБА_4 навчався в денній школі Фрідек-Містек та відвідував онлайн навчання в КЗ «Краснопавлівському ліцею», дитина отримувала подвійне навантаження. Після повернення із-за кордону, дитина знаходилася у пригнічено-депресивному стані із-за тривалого перебування у несприятливих для себе умовах та тривалому розлучені з батьком. Позивач займається вихованням та організацію навчання дитини, тісно співпрацює з класним керівником, відвідує батьківські збори. Після повернення сина активно займається відновленням стану здоров'я дитини, неодноразово звертався до сімейного лікаря, возив дитину на консультацію до дитячого гастроентеролога. Позивач організовує проведення дитиною вільного часу. Дитина має власну окрему кімнату, засоби для навчання та всебічного розвитку. На даний час позивач офіційно працює на посаді юриста-консультанта ТОВ «Яковлівскі лани» та є фізичною особою-підприємцем, вирощуєю с/г продукцію та має стабільний дохід, до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався. Визначення місця проживання дитини та встановлення факту самостійного виховання дитини потрібно позивачу для оформлення документів, необхідних для отримання соціальної допомоги як батьку, що самостійно виховує дитину, реєстрації місця проживання дитини, вирішення інших питань щодо проживання і перебування дитини, отримання відстрочки від мобілізації, тощо. На підставі вищевикладеного, просить визнати місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 ; встановити факт самостійного виховання і утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком; стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, в наданій суду заяві просила розгляд справи проводити за її відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі, правом подання відзиву не скористалась.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав у повному обсязі, в разі неявки відповідача не заперечував проти ухвалення заочного рішення суду.
Представник третьої особи Органу опіки та піклування виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області, Служби у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області у судовому засіданні не заперечували щодо задоволення позову.
Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, свідків, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, доходить до такого.
Судом встановлено, що сторони мають малолітнього - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до акту обстеження на предмет проживання від 10.01.2024, складеного представниками КП «Житлова управляюча компанія», ОСОБА_3 з 03.07.2023 мешкає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 /а.с. 11/.
Згідно акту обстеження умов проживання від 23.01.2024 за адресою: АДРЕСА_2 /а.с. 10/, за вказаною адресою мешкають: батько - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , юрист-консульт ТОВ «Яковлівські лани», дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учень 5-го класу КЗ «Краснопавлівський ліцей». Між батьком та сином добрі стосунки. Мати ОСОБА_2 проживає та працює за межами України. Потреби дитини забезпечені в повному обсязі. Для дитини створені належні умови проживання та виховання.
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 13.03.2025 за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 56/, житло приватної форми власності, власник житла ОСОБА_1 /а.с. 57/. В наявності газо-, водо-, електропостачання. За вказаною адресою мешкають: батько - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , юрист-консульт ТОВ «Яковлівські лани», дружина батька - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вчитель, дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учень 6-го класу КЗ «Лозівський ліцей № 1» Лозівської міської ради Харківської області. В квартирі зроблений ремонт, житло облаштовано необхідними меблями та побутовою технікою. В наявності запас продуктів харчування, приготована їжа, засоби гігієни, постільна білизна. Для дитини облаштована окрема кімната, місце для сну та навчання. Дитина забезпечена сезонним одягом та взуттям, засобами мобільного зв'язку, планшетом для навчання, відвідує додаткові заняття зі шкільних предметів, займається велоспортом. Між батьком та сином добрі стосунки. Мати ОСОБА_2 проживає та працює за межами України. Потреби дитини забезпечені в повному обсязі. Для дитини створені належні умови проживання та виховання.
Згідно Витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», батько ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території України станом на 13.03.2025 є особою, стосовно якої: відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, про наявність незнятої чи непогашеної судимості, про розшук відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
За правилом ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно статті 141 цього Кодексу мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
Відповідно до ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
У статті 150 СК України передбачені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Так, у вказаній статті зазначено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Згідно із ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. В ч. 2 цієї ж статті вказано, що орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Відповідно до принципів 2 та 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові й моральної та матеріальної забезпеченості. Малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Позиція, що дитина може бути розлучена з матір'ю у виняткових випадках, також викладена у рішенні Європейського Суду з прав людини від 18 грудня 2008 року № 39948/06 у справі «Савіни проти України». Ухвалюючи рішення в справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 р., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789X11 (78912) від 27.02.1991 р. та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 3 Конвенції у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з положеннями статті 9 зазначеної Конвенції, держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв'язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.
Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень ЄСПЛ, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.
Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07.12.2006 № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27.11.1992, № 250, статті 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 01.07.2017 у справі «М.С. проти України» (заява № 2091/13) наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
При вирішенні спору щодо місця проживання дитини, суд бере до уваги обставини, що мають істотне значення, але насамперед має виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач з сином мають добрі стосунки. Батьком створені необхідні умови для навчання та розвитку дитини.
Позивач зазначив, що після припинення між сторонами сімейних стосунків, малолітній ОСОБА_3 залишився проживати з матір'ю. 06.04.2022 відповідачка разом з сином, за згодою позивача, виїхала з м. Лозова Харківської області до Тернопільської області. Після переїзду до Тернопільської області, відповідачка перестала виходити на зв'язок, а згодом позивачу стало відомо, що відповідачка разом з сином виїхала до Чехії. Дозволу на вивезення дитини за кордон позивач не надавав, вимогу позивача про повернення дитини на територію України відповідач проігнорувала. За заявою позивача Головним управлінням національної поліції Закарпатської області, було відкрите кримінальне провадження № 12022078030000987 від 20.08.2022 року за статтею 356 КК України. Позивач звертався до представника уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо прав та інтересів дитини, де йому було роз'яснено, що зі сторони держаних інституцій порушення прав та інтересів дитини не вбачається і, що позивач може самостійно звернутися до компетентних органів Чеської Республіки з метою захисту прав сина. 27.04.2023 позивач звернувся до поліції Чеської Республіки з заявою про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 за фактом неналежного виконання батьківських обов'язків. 03.07.2023 відповідач повернула малолітнього ОСОБА_3 на територію України та з цього часу дитина проживає разом з позивачем. Відповідачка до України не приїздить, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Перебуваючи в республіці Чехія, дитина сумувала, позивач щоденно спілкувалися за допомогою ОСОБА_5 з дитиною. Малолітній ОСОБА_4 проживав з мамою та двома неповнолітніми дівчатами в одній кімнаті, тривалий час спав з мамою в одному ліжку із-за відсутності окремого ліжка. В Чехії відповідач влаштувалася на роботу, де мала денні та нічні зміни, що не давало їй можливості належним чином займатися вихованням трьох неповнолітніх дітей. Крім того, в ОСОБА_4 були проблеми зі станом здоров'я, а саме із зором та шлунком, які відповідач фактично не вирішувала. Малолітній ОСОБА_4 навчався в денній школі Фрідек-Містек та відвідував онлайн навчання в КЗ «Краснопавлівському ліцею», дитина отримувала подвійне навантаження. Після повернення із-за кордону, дитина знаходилася у пригнічено-депресивному стані із-за тривалого перебування у несприятливих для себе умовах та тривалому розлучені з батьком. Позивач займається вихованням та організацію навчання дитини, тісно співпрацює з класним керівником, відвідує батьківські збори. Після повернення сина активно займається відновленням стану здоров'я дитини, неодноразово звертався до сімейного лікаря, возив дитину на консультацію до дитячого гастроентеролога. Позивач організовує проведення дитиною вільного часу. Дитина має власну окрему кімнату, засоби для навчання та всебічного розвитку.
Відповідачем зазначені доводи позивача не спростовані, правом подання відзиву відповідач не скористалась.
Національне сімейне законодавство, яке будується на основі Конвенції про права дитини, передбачає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини суд виходить з принципу рівності прав і обов'язків обох батьків, віддаючи перевагу тому з них, хто найбільше може створити найбільш сприятливі умови для дитини, інші обставини, що мають істотне значення.
Також враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, її вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріальному побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.
Відповідно до характеристики від 20.02.2023, ОСОБА_7 навчався у Краснопавлівському ліцеї з 2019 року за науково-педагогічним проектом «Інтелект України». За час навчання у 4 класі виявив середній рівень знань з навчальних предметів, знаходився разом із мамою в іншій країні (у Чехії), і з її слів навчався у місцевій школі. Під час офлайн навчання у Краснопавлівському ліцеї (у довоєнний час) хлопчик відзначався дисциплінованістю, відповідальністю, скромністю, стриманістю і сором'язливістю, старанно, зосереджено виконував навчальні завдання, але невпевнено. Рівень розвитку, уваги, навички самообслуговування та просторового орієнтування відповідають вікові. Виявляв достатній рівень навчально-пізнавальної діяльності, сприйняття та осмислення нового матеріалу. У школяра переважно наочно-образне мислення. Загальний темп діяльності під час занять - помірний. На уроках був уважний, але пасивний, не висловлював власні ідеї та думки. Усне мовлення обмежене. Не міг здійснити послідовний переказ тексту, скласти поширене речення. Потягом трьох років учень систематично відвідував ліцей, пропускав тільки з поважних причин. Під час воєнного стану, у 4 класі, школяр бав участь у навчальному процесі дистанційно. Відвідував онлайн уроки лише у 3 класі ІІ семестру, доки не виїхав разом із мамою з України. У 4 класі в режимі онлайн він не відвідував заняття. Під час канікул у Чехії хлопчик був присутній лише 3 дні на синхронних уроках класного керівника. Роботи надсилав поступово, але не всі, не завжди своєчасно, деякі неповному обсязі. З англійської мови роботи у І семестрі не здавалися, лише за останні дні надійшло декілька за ІІ семестр. Під час онлайн зустрічей ОСОБА_8 мовчав, поводився дуже скуто, не розмовляв з учителем, міг лише кивати «Так» чи «Ні». Виконав письмові види робіт з української мови на середньому рівні. Учень відзначався швидким темпом читання, але недостатньо сформована навичка взаємодіяти з текстом (аналізувати текст, висловлювати власне ставлення щодо прочитаного, формулювати висновки). Мав середній рівень сформованості обчислювальних навичок, уміння розв'язування рівнянь. Фізично добре розвинений. Відповідно висновку медичної комісії, що був наданий на початку 2021-2022 навчального року група здоров'я - основна. 2022-2023 навчальному році медична довідка не надавалася. Однак дитина мала певні вади зору, які виявило медичне обстеження у 3 класі. Батькам було повідомлено про необхідність довідки з рекомендаціями окуліста. Такої довідки надано не було. На початку ІІ семестру 3 класі було повторно нагадано мамі про рекомендації окуліста, але вчитель довідки не отримав. Стосунки з однокласниками були дружні, доброзичливі, але не виявляв ініціативи у спілкуванні. Спілкувався лише з окремими дітьми. ОСОБА_4 бракувало рішучості та впевненості. Брав участь у рухливих іграх. Завжди свідомо виконував правила поведінки. Не виявляє яскраво виражених емоцій, хлопчик спокійний, але напружений. У спілкуванні з дорослими дуже скутий, мовчазний. На запитання вчителів висловлювався тихо, невпевнено, окремими словами, іноді мовчав. У разі необхідності не звертався першим по допомогу до дорослих. З цього приводу з мамою неодноразово проводилися бесіди та було рекомендовано проконсультуватися зі спеціалістом (психологом) з метою отримання рекомендацій щодо подолання труднощів, пов'язаних з комунікативністю учня. Відповідні міри прийняті не були /а.с. 55/.
Згідно характеристики від 31.05.2024, ОСОБА_7 , який навчається у Комунальному закладі «Краснопавлівський ліцей» Лозівської міської ради Харківської області з 02 вересня 2019 року, на час складання характеристики проживає з батьком, ОСОБА_1 , за такою адресою: АДРЕСА_2 , зарекомендував себе як старанний, дисциплінований учень. Володіє навчальним матеріалом на достатньому та високому рівнях. Має змішану довільну пам'ять, виявляє логічне, конкретне мислення. Має добрий загальний фізичний розвиток. ОСОБА_4 систематично відвідує онлайн заняття синхронного режиму проведення: вчасно під'єднується до уроків, переважно відгукується на звернення вчителя. Навчальні заняття пропускає лише з поважної причини, про що заздалегідь батько ОСОБА_4 повідомляє, чи по хворобі, але пропущених навчальних днів дуже незначна кількість. Так, за період від початку занять у 2023/2024 навчальному році до даного моменту пропущено лише три навчальні дні. Хлопець має належний зовнішній вигляд, відповідний охайний одяг. ОСОБА_4 за характером спокійний, трохи замкнений, сором'язливий, мовчазний хлопчик, але в той же час добрий, старанний, ввічливий. Шкідливих звичок не має. Правила поведінки виконує свідомо. Батько приділяє належну увагу вихованню сина, цікавиться успіхами ОСОБА_4 у навчанні, відвідуванням онлайн уроків, виконанням домашніх завдань. Батько відвідує класні батьківські збори, загальношкільні батьківські конференції, підтримує зв'язок з класним керівником та завжди реагує на звернення класного керівника. ОСОБА_4 має доброзичливі взаємостосунки з батьком, прислухається його думки, проявляє повагу /а.с. 7/.
Як вбачається з декларації № 0001-Р03Е-2ТА0 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у сімейного лікаря ОСОБА_10 , законний представник пацієнта - ОСОБА_1 /а.с.49/.
Відповідно до інформації № 07 від 09.09.2024, щодо визначення психоемоційного стану та сформованості навичок соціальної взаємодії ОСОБА_3 , 30.12.2012, наданої завідувачем МЦППіСР, під час бесід хлопчик був скутий в прояві емоцій, пасивний, пригнічений, спокійний, спостерігалися труднощі у комунікації з дорослими. Контакт з дитиною встановити було складно, виконувати запропоновані форми роботи хлопчик відмовлявся. На запитання дорослих здебільшого відповідав невербально (кивком голови) або односкладними реченнями: «так», «ні». ОСОБА_4 не вів діалог в межах ситуації. Під час зустрічей проявляв підвищену тривожність, напруження та невпевненість, в присутності батька ховався за нього, а при його відсутності шукав його очима. Навіть під час заохочення та стимулювань ігровою діяльністю хлопчик зацікавленості майже не проявляв, включався в гру лише за підтримки дорослих. З чого можна припустити, що ОСОБА_4 потребує включеності в діяльність та заохочення з боку дорослих, а також підтримки його успіхів і досягнень. З батьком також проводилися бесіди щодо нормалізації та стабілізації емоційного стану дитини, а також рекомендована правильна організація дозвілля дитини шляхом відвідування гуртків, секцій для розширення соціальної взаємодії з оточуючими (однолітками та дорослими), спільна діяльність в родині, дотримання режиму дня відповідно віку дитини, узгодженість між батьками щодо методів виховання та єдності вимог до дитини /а.с. 13-14/.
В судовому засіданні була допитана у якості свідка ОСОБА_6 , яка є дружиною позивача і до цього 7-8 років проживала з позивачем однією сім'єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу. Свідок показала, що дитина постійно проживає з нею та позивачем з літа 2023, вона та її чоловік займаються вихованням дитини, для якої створені належні умови для розвитку. дитина навчається в школі, відвідує онлайн навчання, має індивідуальні консультації зі шкільних предметів офлайн, успіхи дитини у навчанні з часу повернення до батька значно покращилися. Батько займається станом здоров'я, фізичним розвитком дитини. Вони займаються велосипедним спортом, плаванням. Мати перебуває за кордоном, дитину не відвідує, допомагала сину виконувати шкільні завдання з малювання, мати належно не забезпечує дитину , за 2024 рік нею було здійснено переказ на 1000 грн., на день народження дитини 30.12.24 на пополам з батьком придбано ноутбук для навчання, в 2025 році перераховано 2500 грн. на карту дитини.
Свідок ОСОБА_11 , яка здійснювала надання першої психологічної допомоги дитині у вересні грудні 2023 року, показала, що дитина на час здійснення допомоги була замкнута і не бажала залишатися без батька. Дитина відмовлялася від проходження ігор, інших технік, малювання. З дитиною вона мала приблизно 5 зустрічей впродовж декількох місяців, під час яких стабілізація стану дитини не відбулася. На питання про маму дитина мовчала, не бажала розказувати про сестер. В подальшому контакт з дитиною відбувся в березні 2025, тоді дитина вже йшла на контакт і розказувала, що живе з татом і тіткою ОСОБА_12 , що має власну кімнату, велосипед, має улюблені предмети навчання. Щодо відносин з мамою ОСОБА_4 розказував, що мама телефонує нечасто і коли він надсилає їй повідомлення, то мама відповідає на них не постійно, що з сестрами спілкується дуже рідко. Розказував, що з батьком гуляє в парку , що вони ходять разом в магазини, відвідують інші міста, що батько навчив його їздити на велосипеді Також повідомив, що бажає жити з батьком і не хоче повертатися до мами, не хоче повертатися в Чехію, що в нього немає бажання там будувати стосунки з однолітками, що в нього відбувалися конфлікти з сестрами.
Крім того, судом враховано той факт, що при розгляді справ щодо місця проживання дитини, слід насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, виходити з балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Дитина - ОСОБА_3 був допитаний перед судом і показав, що навчається в 6-му класі, проживає з татом та тьотею ОСОБА_12 , має власну кімнату, ноутбук та планшет. Раніше проживав в Чехії, де він жив з мамою та двома сестрами. Йому не подобалось жити з мамою. В Чехії він не мав друзів, мама не приділяла йому уваги, не гралася з ним, він не бажає повертатися до Чехії. Зараз він спілкується з мамою по телефону, нечасто, оскільки вона перебуває закордоном і працює, зазвичай спілкується увечері. Мама допомагає йому з малюванням, переказувала гроші на його картку в 2024-1000 грн, в 2025 -2 500 грн., які він витрачав на себе. Зазначив, що йому подобається жити в ОСОБА_13 , хоче жити з татом. Тато купив йому велосипед та навчив кататися на велосипеді. Також тато навчив його плавати. В ОСОБА_13 він має друзів, з виконанням домашніх завдань йому допомагає тьотя ОСОБА_12 , яка добре до нього ставиться. Тато дбає про його стан здоров'я.
Статтею 19 СК України встановлено, що при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до висновку Виконавчого комітету Лозівської міської ради як органу опіки та піклування про визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком, затверджений рішенням виконавчого комітету Лозівської міської ради від 22.07.2025 № 1018, враховуючи інтереси дитини, з урахуванням рівних прав та обов'язків матері і батька щодо дитини, ставлення до виконання батьківських обов'язків, вважає доцільним визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 .
Таким чином, з метою забезпечення саме інтересів дитини, враховуючи вік та стан здоров'я дитини, його психологічний стан, умови, створені батьком, наявність у батька постійного доходу, чітке бажання дитини проживати з батьком, проживати в Україні, прихильність до батька, отримання від батька лікування, оздоровлення, допомоги під час освітнього процесу, у фізичному розвитку, створення батьком спокійного і стійкого середовища для проживання, навчання, розвитку дитини, наявність соціальних зв'язків дитини в Україні, а також те, що визначення місця проживання разом з батьком відповідає інтересам дитини, суд дійшов висновку про необхідність визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 разом з батьком.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно зі ст. 182 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачається, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Позивач посилається на неналежний рівень забезпечення утримання дитини з боку відповідачки, яка проживає в Чехії, працевлаштована.
Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Розмір аліментів судом встановлюється згідно з вимогами закону, з врахуванням суті позовних вимог матеріального становища сторін, наданих доказів, визнання відповідачем позову.
З огляду на наведене, враховуючи рівний обов'язок батьків щодо утримання дитини, виходячи із зазначених у статті 3 ЦК України засад розумності, справедливості і добросовісності цивільного законодавства, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачка аліменти на утримання дитини у розмірі частині з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду та до повноліття дитини.
Щодо вимоги позивача про встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком сина, суд зазначає на таке.
Позивач вказує, що встановлення факту самостійного утримання, проживання та виховання дитини разом з батьком потрібно для оформлення документів, необхідних для отримання соціальної допомоги як батьку, що самостійно виховує дитину, реєстрації місця проживання дитини, вирішення інших питань щодо проживання і перебування дитини, отримання відстрочки від мобілізації, тощо.
Згідно ст. 141 ч. ч. 1, 2 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 150 ч. ч. 1-3, 5 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Статтею 157 ч. ч. 1, 2 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180 ч. 1 СК України).
Статтею 181 ч. ч. 1, 2 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено звільнення військовослужбовців з військової служби через сімейні обставини, серед іншого, у разі самостійного виховання військовослужбовцем дитини (дітей) віком до 18 років.
Згідно ст. 23 ч. 1 п. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 п. 4 додатку 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» №560 від 16.05.2024 документами, що підтверджують право на відстрочку жінок та чоловіків, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої (таких) дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, є свідоцтво про народження дитини (дітей) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та один із документів: свідоцтво про смерть одного з батьків або рішення суду про оголошення одного із батьків померлим, або рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або рішення суду про визнання одного із батьків безвісти відсутнім, або вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину (рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України).
Пунктом 2 абз. 3 Порядку надання відпустки при народженні дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №693 від 07.07.2021, визначено, що одинокий батько - батько дитини, матір якої померла, відповідно до рішення суду позбавлена батьківських прав, визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою, якщо ця дитина не була усиновлена іншою жінкою.
Суд звертає увагу на те, що встановлення факту самостійного виховання батьком дитини в тому числі пов'язано із виконанням військового обов'язку, проходженням військової служби та реалізації ним права на відстрочку від призову на військову службу.
При здійсненні захисту прав та інтересів дітей важливо не забувати про те, що дитина є центром таких спорів і не має використовуватися як інструмент, направлений на створення штучних судових процесів задля досягнення цілей, відмінних від її щасливого дитинства.
При цьому, під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права, який є суттю суперечності, конфлікту, протиборства сторін.
Спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають у реалізації права.
Судом встановлено, що мати ОСОБА_2 з 2022 року проживає за межами України в Чеській Республіці разом з неповнолітніми доньками ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , працює. Відповідно до письмових пояснень, наданих начальнику Служби у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, матір дитини повідомила, що постійно спілкується з дитиною, допомагає з навчанням, надсилає кошти на банківську картку. Також в судовому засіданні встановлено, що мати підтримує зв'язок з сином. Мати в певному обсязі, з яким не погоджується позивач, допомагає в навчанні сину, в його утриманні. Між сторонами наявний спір щодо визначення місця проживання дитини, матір бажає щоб син проживав разом з нею. Зв'язок матері з дитиною не втрачений.
В матеріалах справи відсутні докази того, що матір умисно ухиляється від участі у вихованні чи утриманні дитини, також не встановлено наявності фактів, які перешкоджають матері виконувати свої батьківські обов'язки, а підтвердження факту самостійного виховання та утримання дитини батьком необхідне у для отримання відстрочки від мобілізації.
Тобто у цьому випадку йде мова не про спір між батьками, а щодо встановлення існування певних обставин в умовах війни, а саме факту самостійного виховання дитини батьком, які перешкоджають реалізації одним із батьків своїх прав та обов'язків, визначених СК України, а іншому з метою забезпечення повноцінного догляду та належних умов для дитини і збереження її прав та інтересів необхідне рішення суду, що підтверджує факт самостійного виховання та утримання дитини батьком.
Тому, оцінюючи доводи і докази, які підтверджують факт самостійного виховання особою дитини, суди мають досліджувати обставини (події), які є виключними (непереборними / винятковими / неординарними / особливими) у конкретних життєвих ситуаціях (наприклад: особа, яка розлучена та самостійно здійснює обов'язки по вихованню та утриманню дитини, в той час коли інший з батьків позбавлений фактичної змоги виконувати свої обов'язки; батько або матір не беруть участі у вихованні та утриманні дитини або зникли, проте не визнані судом безвісно відсутніми або такими, що позбавлені батьківських прав; якщо один з батьків перебуває на окупованій території, в полоні і не може фактично виховувати та утримувати дитину тощо).
В умовах особливого періоду (воєнного стану) не можна допускати зловживання процесуальними правами шляхом застосування способів захисту сімейних прав, інтересів дитини тощо з метою звільнення від виконання військового обов'язку (проходження військової служби).
Враховуючи, що судом встановлено, що ОСОБА_2 - мати дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває за кордоном, згідно СК України має обов'язок і права щодо утримання і виховання сина ОСОБА_3 , не визнана недієздатною, не відбуває покарання у виді позбавлення волі (доказів протилежного суду не надано), не позбавлена батьківських прав, матеріали справи не містять даних очевидної протиправної поведінки матері щодо дитини, суд не вбачає підстав для встановлення факту самостійного виховання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком - ОСОБА_1 , тому в задоволенні позову в цій частині потрібно відмовити.
У відповідності до ст.141 ЦПК України суд покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору за позовні вимоги про стягнення аліментів.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 128, 131, 141, 223, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області про визначення місця проживання дитини, встановлення факту самостійного виховання і утримання дитини батьком, стягнення аліментів на утримання дитини, - задовольнити частково.
Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.01.2025 та до повноліття дитини.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1
відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3
третя особа - Виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, як орган опіки та піклування, код ЄДРПОУ 04058829, місцезнаходження за адресою: м. Лозова, Харківської області, вул. Ярослава Мудрого,1
третя особа - Служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, код ЄДРПОУ 26421259, місцезнаходження за адресою: м. Лозова Харківської області, вул.. Куцина Олега, буд.10А
Повний текст рішення виготовлено 20.08.2025.
Суддя Карина ХАРАБАДЗЕ