Справа № 183/9695/24
№ 2/183/1451/25
15 серпня 2025 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Фролової В.О.,
за участю секретаря судового засідання - Сторожик А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження у приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , недієздатного ОСОБА_2 , в інтересах якого діє опікун, ОСОБА_1 , до Сіверськодонецька міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області, про визнання права власності та на частину квартири, та визнання права власності в порядку спадкування,-
У вересні 2024 року, до суду, через підсистему «Електронний суд», звернулись ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник, адвокат Чекменьов Д.М., з позовом в своїх інтересах та інтересах недієздатного батька, ОСОБА_2 , будучи його опікуном, про визнання за нею та недієздатним батьком права власності за кожним на 1/3 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а також по 1/6 частки на вказану квартиру за кожним в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що згідно із свідоцтвом про право власності на житло від 22 червня 1998 року за № 885, квартира, яка розташована за вищевказаною адресою належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (дружина померлого) та ОСОБА_1 донька померлої. Право власності на вказану квартиру було зареєстровано у Сєвєродонецькому БТІ, відповідно до законодавства, що діяло на той час.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , та після її смерті відкрилась спадщина на 1/3 частину квартири у праві спільної власності на квартиру.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року її батька, ОСОБА_2 визнано недієздатним та в подальшому, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27 вересня 2023 року, позивача, ОСОБА_1 визнано опікуном її батька, ОСОБА_2 .
За життя ОСОБА_3 заповітів не складала. Спадщину після смерті матері позивачі прийняли фактично, у зв'язку із тим, що проживали із померлою за однією адресою на момент її смерті.
З метою оформлення права власності на спадщину після померлої, позивач ОСОБА_1 в свої інтересах та інтересах свого батька, ОСОБА_2 , звернулась до нотаріуса, який постановою від 22 березня 2024 року відмовив у вчиненні нотаріальних дій, оскільки неможливо отримати інформацію щодо зареєстрованих об'єктів нерухомого майна по Сєвєродонецькій міській територіальній громаді.
Таким чином, після смерті матері, ОСОБА_3 частка в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 складає 1/3, а отже позивачі, як спадкоємці першої черги за законом, мають право на 1/6 частину зазначеної квартири.
Також, з підставвідсутності зареєстрованого права власності на спірну квартиру та неможливістю отримати інформацію у БТІ з тимчасово окупованої території щодо зареєстрованих речових прав до 01 січня 2013 року, рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно відмовлено позивачам в реєстрації належних їм на підставі свідоцтва про право власності на житло від 22 червня 1998 року часток на спірну квартиру, що стало підставою для звернення до суду із позовом.
Ухвалою Самарівського (до перейменування - Новомосковського) міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Витребувано з Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори спадкову справу.
26 лютого 2025 ухвалою суду, постановленою без виходу суду до нарадчої кімнати, закрито підготовче засідання, призначено справу до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з'явились, будь-яких заяв та клопотань до суду не надходило.
Представник відповідача Сєвєродонецької міської військової адміністрації Луганської областіу судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення судових повісток та усіх процесуальних документів в особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» відповідно до ч.5 ст.14 ЦПК України, причини неявки суду не повідомив. Будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.
Враховуючи, що у судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 11 серпня 2025 року, є дата складення повного судового рішення 15 серпня 2025 року.
Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , про що складено актовий запис № 303 від 09 березня 2011 року та видано свідоцтво про смерть від 09 березня 2011 року серії НОМЕР_1 .
Позивачка ОСОБА_1 є донькою померлої, що підтверджується свідоцтвом про народження від 11 травня 1972 року серії НОМЕР_2 , в якому зазначені відомості про батьків останньої: ОСОБА_2 - батько, ОСОБА_3 - мати.
Позивач ОСОБА_2 перебував у шлюбі з померлою ОСОБА_3 , та є її чоловіком, що підтверджується свідоцтвом про одруження від 03 жовтня 1969 року серії НОМЕР_3 .
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 набули право власності на квартиру АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 22 червня 1998 року за № 885, виданого відділом приватизації УЖСКГ міськвиконкому Сєвєродонецької міської ради Луганської області на підставі розпорядження від 09 червня 1998 року за № 857. Вказане також підтверджується технічним паспортом на квартиру за вказано адресою.
Нотаріально засвідчену копію вказаного свідоцтва про право власності на квартиру позивачами подано для долучення до матеріалів цивільної справи.
На підставі зазначеного свідоцтва, право власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на вищезазначену квартиру зареєстровано у Сєвєродонецькому БТІ та записано у реєстрову книгу за № 217-10.07.98.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року у справі №759/11267/22 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано недієздатним. В подальшому, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27 вересня 2023 року у справі № 759/14691/22, встановлено опіку над недієздатним ОСОБА_2 та призначено йому опікуна, ОСОБА_1 . Також, з 04жовтня 2022 року ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААВ № 297949 від 04 жовтня 2022 року.
Постановою державного нотаріуса Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Щербини Я.О. від 22 березня 2024 року позивачу ОСОБА_1 , яка діяла від свого імені та від імені недієздатного ОСОБА_2 , відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на частку квартири АДРЕСА_3 , після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відсутня можливість перевірити факт виникнення права власності на частку спірної квартири.
Як вбачається зі змісту цієї постанови, та документами наявними у спадковій справі №221/2024 державного нотаріуса Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Щербини Я.О., після померлої ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповіти від імені ОСОБА_3 не посвідчувалися, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру. Згідно з даними інформаційної довідки спадкова справа щодо майна померлої ОСОБА_3 не заводилася.
Спадщину після померлої ОСОБА_3 в рівних частках фактично прийняли (були зареєстровані разом з померлою на день її смерті і протягом встановленого законом строку не відмовилися від прийняття спадщини) її чоловік ОСОБА_2 та донька ОСОБА_1 .. Інших спадкоємців, у томі числі таких, які постійно проживали разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини і вважаються такими, що прийняли спадщину згідно зі ст. 1268 ЦК України, немає.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).
При цьому, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
У відповідності до ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Частиною 3 ст. 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строк, встановленого ст. 1270 ЦК України він не заявив про відмову від неї.
Згідно з положеннями ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Частиною 2 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що право на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до частини 3 статті 3 цього Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.
Як зазначалось вище, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 набули право власності на квартиру АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 22 червня 1998 року за №885, виданого відділом приватизації УЖСКГ міськвиконкому Сєвєродонецької міської ради Луганської області на підставі розпорядження від 09 червня 1998 року за № 857, посвідчена нотаріальна копія якого надана суду.
Відомості щодо володіння ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вказаною квартирою на праві спільної сумісної власності містяться і в технічному паспорті на квартиру.
Отже, право власності на квартиру АДРЕСА_3 , набуто ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відповідно до порядку встановленому законодавством України.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру, заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 22 березня 2024 року відомості, щодо зареєстрованого права власності щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні.
З відповіді Сєвєродонецької військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області від 18 березня 2024 за № 799 ВА, вбачається, що архівні документи Сєверодонецького БТІ на підконтрольну Україні територію вивезені не були, у зв'язку з окупацією Сєвєродонецької міської територіальної громади, Сєвєродонецьке БТІ не здійснює повноважень, що унеможливлює надати інформацію про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 .
З наявних у справі відповіді Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області від 22 липня 2024 року за № 35, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на день своєї смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (дата реєстрації 15 березня 1974 року).
На день його смерті по теперішній час, за вищевказаною адресою були зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 15 березня 1974 року.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Наведені докази у сукупності свідчать про те, що спадкодавець ОСОБА_3 набула право власності на 1/3 частку спірної квартири, а позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , за умови відсутності інших спадкоємців, є єдиними спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_3 , які прийняли її в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивачів в частині визнання права власності за ОСОБА_1 та недієздатним ОСОБА_2 , права власності на 1/6 частини квартири за кожним в порядку спадкування за законом.
Виходячи з викладеного вище, аналізуючи надані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині, шляхом виділення рівного розміру часток співвласників.
В частині позовних вимог щодо визнання за позивачами права власності, яке набуте ними на підставі свідоцтва про право власності від 22 червня 1998 року за № 885, виданого відділом приватизації УЖСКГ міськвиконкому Сєвєродонецької міської ради Луганської області на підставі розпорядження від 09 червня 1998 року за № 857, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 набули право власності на квартиру АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 22 червня 1998 року за №885, виданого відділом приватизації УЖСКГ міськвиконкому Сєвєродонецької міської ради Луганської області на підставі розпорядження від 09 червня 1998 року за № 857. Вказане також підтверджується технічним паспортом на квартиру за вказано адресою.
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно, Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Кендзьора В.Я. № 74588609 від 14 серпня 2024 року позивачам відмовлено у проведенні реєстраційних дій, у зв'язку з відсутністю можливості здійснити запитування від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення або реєстрацію прав, оскільки архівні документи КП Сєвєродонецьке БТІ на паперових носіях не були вивезені на підконтрольну територію України, а територія Сєвєродонецької територіальної громадина сьогоднішній день є окупованою РФ.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.
ідповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (у редакції станом на час розгляду справи), м. Сєвєродонецьк Луганської області віднесено до тимчасово окупованої російською федерацією території України.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.
Зі змісту рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій вбачається, що державним реєстратором не встановлено наявності зареєстрованого права власності на квартиру на спірну квартиру.
Зробити запит до органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, про надання інформації (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідної для такої реєстрації у державного реєстратора немає можливості, оскільки м.Сєвєродонецьк Луганської області є тимчасово окупованою російською федерацією територією України.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч.1-3 ст. 370 ЦПК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.
У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.
Частиною третьою ст.364 ЦК України установлено, що у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Як установлено судом, позивачі, ОСОБА_1 , та недієздатний ОСОБА_2 , в інтересах якого діє його опікун ОСОБА_1 , є співвласниками квартири АДРЕСА_4 .
Відтак, заявлення позовних вимог про визнання права власності на частину квартири яка належала позивачам на праві власності, набутому відповідно до закону не суперечить вищезазначеним вимогам цивільного законодавства.
Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2015 року у справі №6-1622цс15 вказується, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.
Позивачами право власності набуте у 1998 році. Надане свідоцтво про право власності на житло квартири, технічний паспорт, посвідчені та видані органом, що здійснював реєстрацію права власності на той час, свідчить про дотримання законодавства, що діяло на момент реєстрації права власності на квартиру.
Виходячи з викладеного вище, аналізуючи надані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині, з огляду на доведеність права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на спірну квартиру в частині, проте оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно такі відомості відсутні, а отримати інформацію щодо зареєстрованого права власності позивачам на спірну квартиру у БТІ з тимчасово окупованої території (м. Сіверськодонецьк Луганської області) на теперішній час неможливо, не можливо розпоряджатися своїм майном, а також ініціювати питання щодо отримання компенсації за зруйноване житло, що порушує їх права власності, у зв'язку з чим, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 141, 263, 265,280-282 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , недієздатного ОСОБА_2 , в інтересах якого діє опікун, ОСОБА_1 , до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області, про визнання права власності та на частину квартири та визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 46,0 кв.м., житловою площею 28,0 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 46,0 кв.м., житловою площею 28,0 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 46,0 кв.м., житловою площею 28,0 кв.м.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 46,0 кв.м., житловою площею 28,0 кв.м.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання відповідно до довідки ВПО: АДРЕСА_5 ;
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання відповідно до довідки ВПО: АДРЕСА_5 ;
Відповідач: Сіверськодонецька міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області, код ЄДРПОУ 44083662, місцезнаходження: Луганська область, м.Сіверськодонецьк, бульвар Дружби Народів, 32.;
Повне судове рішення складено і підписано 15 серпня 2025 року.
Суддя В.О. Фролова