Справа № 591/7196/25
Провадження № 2-а/591/425/25
20 серпня 2025 року Зарічний районний суд м. Суми в складі головуючого в особі судді - Клименко А.Я., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив суд скасувати постанову від 25 червня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17 000 грн., провадження у справі закрити. Позовна заява мотивована тим, що він не вчиняв правопорушення, за вчинення якого його притягнуто до адміністративної відповідальності оскаржуваною постановою та остання винесена з грубим порушенням процесуальних вимог, а тому просить суд скасувати постанову.
Ухвалою судді Зарічного районного суду м. Суми від 04 липня 2025 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Суд, ивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Судом встановлено, що згідно постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 25 червня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 гривень 00 коп.. У протоколі, на основі розгляду якого складено постанову, зазначено, що 15.06.2025 о 15:55 год. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 було встановлено факт порушення громадянином ОСОБА_1 вимог абз. 4 пп. 10-1 п. 1 Правил військового обліку, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП.
Положеннями ч.3 ст. 210 КУпАП встановлена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Особливий період, відповідно до абз. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 року № 64/2022, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року, який діяв на момент вчинення відповідних дій та розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях чи бездіяльності відповідного складу правопорушення.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, визначає, зокрема, організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби.
Відповідно до ст. 268 КупАП, Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.
При цьому, судом встановлено, що позивачем 20.06.2025 року на адресу відповідача була надіслана заява про відкладення розгляду справи, яку відповідач отримав 21.06.2025 року. Позивач ОСОБА_1 звернувся до ТЦК 27.06.2025 року, щоб дізнатися нову дату розгляду протоколу. Йому повідомили, що розгляд справи не відкладався, а постанова була винесена і її копія надіслана на його стару адресу в м. Кременчук. Судом було взято до уваги, що позивач не був зареєстрований за цією адресою з 2019 року, і копію постанови йому особисто вручено не було.
Судовою практикою встановлено, що обов'язок військовозобов'язаних уточнити свої облікові дані протягом 60 днів виникає лише після 18 травня 2024 року (дати набрання чинності Законом України № 3633-IX від 11 квітня 2024 року) та виключно у випадку прийняття Президентом України Указу про оголошення мобілізації, затвердженого Верховною Радою України.
Оскільки після 18 травня 2024 року Указ Президента України про оголошення мобілізації не приймався, у позивача, відповідно до висновку суду, не виникло обов'язку виконувати припис абзацу 7 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо уточнення своїх облікових даних. Зазначений абзац 7 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює обов'язок громадян, які перебувають на військовому обліку, з'являтися за викликом до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів) для уточнення облікових даних. Однак, як слушно зауважує суд у згаданому рішенні, цей обов'язок стає актуальним для виконання протягом 60 днів саме після набрання чинності відповідним законом та за умови оголошення мобілізації Указом Президента України.
На підставі наведеного, відсутність обов'язку вчиняти дії, які стали підставою для складання протоколу (а саме, неявка для уточнення даних, що призвело до спроби зобов'язати пройти ВЛК), свідчить про відсутність події адміністративного правопорушення. Таким чином, вимога явки до ТЦК та СП для уточнення даних, яка в подальшому трансформувалася у вимогу проходження ВЛК, не ґрунтувалася на чинному законодавстві станом на дату складання протоколу (якщо ця дата була до 18 травня 2024 року або після цієї дати, але за відсутності Указу Президента України про оголошення мобілізації), що додатково підтверджує безпідставність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Відповідачем не надано належних та достатніх доказів на спростування відповідних доводів позивача.
Крім того, до відзиву відповідачем долучено ряд матеріалів відносно позивача. Серед яких довідка про доставлення громадянина до ТЦК від 15.06.2025 року, з якого вбачається, що позивачем порушено військовий облік з 27.01.2025 року. Тобто дата з якої ІНФОРМАЦІЯ_3 встановив порушення правил військового обліку, що на думку останнього проявлялось в неоновленні даних.
Таким чином, встановлений ч. 9 ст. 38 КУпАП тримісячний строк для притягнення до відповідальності сплив 27.04.2025 року.
Верховний Суд у своїй постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
У постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, також звертається увага на те, що обов'язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб'єкта владних повноважень.
Отже, суд приходить до висновку, що всупереч вимогам ч. 2 ст. 79 КАС України відповідачем не було надано належних, допустимих та достатніх доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а отже й правомірності оскаржуваної постанови.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Із змісту рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 вбачається, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, оскільки доводи позивача не спростовані відповідачем, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, постанова у справі про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
На підставі викладеного, керуючись Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст. ст. 7, 9, 10, 210, 245, 247, 251, 280 КУпАП, ст. ст. 2, 5-11, 72-77, 78, 159-162, 241-246, 250, 286, 292,с295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - задовольнити.
Скасувати постанову № Х06/25-172 від 25.06.2025 року винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП.
Провадження у справі закрити.
Рішення суду може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
Текст судового рішення виготовлено 20 серпня 2025 року.
СУДДЯ А. Я. КЛИМЕНКО